Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/1585/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.07.2014. Забезпечено надання загального доступу: 04.07.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01.07.2014 р.                                                                           Справа № 914/1585/14 
		 
		Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.
		при секретарі Фартушку Н.Б.,
		 
		Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Прокурора Галицького району міста Львова в інтересах держави в особі позивача: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів,
		до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріс», м. Львів, 
		про: стягнення 25 148 грн. 88 коп. заборгованості зі сплати орендної плати.
		          
		За участю представників:
		Від прокурора: Леонтьєва Н.Т. (посвідчення від 24.09.2012 року №005508);
		Від позивача: Крикус В.В. - представник (довіреність в матеріалах справи);
		Від відповідача: не з'явився. 
		 
		Прокурору та представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтями 22 та 29 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Прокурор та представник позивача не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.
		Суть спору: розглядається справа за позовом Прокурора Галицького району міста Львова в інтересах держави в особі: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріс» про стягнення 25 148 грн. 88 коп. заборгованості зі сплати орендної плати.
		Ухвалою господарського суду Львівської області від 06.05.2014 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 10.06.2014 року, про що прокурор та сторони були належним чином повідомлені під розписку в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28 (докази в матеріалах справи).
		Судове засідання 10.06.2014 року відкладено на 01.07.2014 року з підстав, викладених в відповідній ухвалі суду у справі
		Прокурор в судове засідання 01.07.2014 року з'явився.
		Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії - у справі), надав усні пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та письмових поясненнях.
		Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.
		 
		В ході розгляду справи встановлено.
		Позивач: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 25558625, знаходиться за адресою: 79008, Львівська область, м. Львів, пл. Галицька, буд. 15, що підтверджується долученим до матеріалів справи Витягом з ЄДРЮО та ФОП від 17.06.2014 року №18850574 (докази в матеріалах справи).
		Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кріс» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 13812946, знаходиться за адресою: 79008, Львівська область, м. Львів, вул. Староєврейська, буд. 4 (докази в матеріалах справи).
		11.10.2007 року між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (надалі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кріс» (надалі - відповідач, орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-5665-7 (надалі - договір), за умовами якого орендодавець відповідно до наказів Управління комунальної власності від 16.05.2007 року №392-О та договору оренди нежитлових приміщень від 06.03.2006 року №Г-4150-6 зобов'язувався передати, а орендар - прийняти у строкове платне користування нерухоме майно, яке знаходиться на балансі ЛКП «Снопківське» (надалі - балансоутримувач) - нежитлові приміщення напівпідвалу загальною площею 51,0 м. кв., що позначені в технічній документації індексами приміщень 11-1 - 11-7, які розташовані у будинку за адресою: м. Львів, вул. Шота Руставелі, буд. 32 (надалі - об'єкт оренди) для розміщення офісу.
		Згідно висновку оцінювача про вартість об'єкта оцінки, затвердженого наказом Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 21.09.2007 року №498-е вартість об'єкту оренди станом на 01.05.2007 року становить 108 422 грн. 00 коп.
		За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, зазначений договір є договором найму (оренди).
		Зазначений договір оренди укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками юридичних осіб - сторін договору, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.
		Статтею 283 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
		Частиною 2 цієї статті передбачено, що у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
		Згідно приписів частини 3 статті 283 ГК України, об'єктом оренди, зокрема, можуть бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).
		Статтею 759 ЦК України, передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		У статті 760 ЦК України наведено предмет договору найму.
		Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, за основними ознаками визначення договору, зазначений договір є договором оренди майна у сфері господарювання.
		Розділом 3 договору визначено порядок передачі об'єкта в оренду.
		Так, згідно пунктів 3.1.-3.3. договору приймання-передача об'єкта оренди здійснюється орендарем та балансоутримувачем і оформлюється актом приймання-передачі. При передачі об'єкта оренди складається Акт здачі-приймання, який підписується орендарем та балансоутримувачем. У зв'язку із фактичним користуванням орендарем об'єкта оренди за попереднім договором об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання даного договору.
		Розділом 4 договору передбачено термін оренди, умови зміни та припинення договору.
		Так, згідно пункту 4.1. договору термін оренди визначено на два роки 364 дні з 11.10.2007 року по 10.10.2010 року.
		Відповідно до пункту 4.2. договору перебіг терміну оренди та настання обов'язку орендаря щодо внесення орендної плати починається з дати його підписання.
		Розділом 5 договору встановлено орендну плату та порядок розрахунків.
		Згідно пункту 5.1. договору розмір орендної плати за об'єкт оренди визначається відповідно до чинної на момент укладення договору Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Львова, затвердженої Ухвалою Львівської міської ради від 07.06.2007 року №897 і складає (108422,00*0,15)/12*1,006*1,022*1,014*1,006 = 1 429 грн. 31 коп. без урахування податку на додану вартість за перший місяць оренди із врахуванням індексу інфляції.
		Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік). Нарахування ПДВ на розмір орендної плати здійснюється в порядку, встановленому чинним законодавством України. При цьому враховується індекс інфляції за вересень і жовтень 2007 року. Розмір орендної плати коригується щомісячно на відповідний індекс інфляції. В інших випадках розмір орендної плати переглядається тільки за згодою сторін або рішенням суду, господарського суду.
		У відповідності до пункту 5.2. договору орендна плата сплачується орендарем не пізніше двадцятого числа місяця не пізніше двадцятого числа місяця у встановленому нормативними документами власника орендованого майна порядку. Несплата орендної плати в повному обсязі протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди.
		Згідно пункту 5.5. договору до орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат та плата а користування земельною ділянкою.
		Розділами 6 та 7 встановлено права та обов'язки сторін за договором, розділом 9 - порядок повернення орендодавцю об'єкта оренди.
		Відповідно до пунктів 7.1. та 7.2. договору орендар зобов'язаний використовувати об'єкт оренди відповідно до його призначення та умов договору, а також своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
		Згідно пункту 7.3. договору орендар зобов'язаний використовувати та зберігати об'єкт оренди відповідно до умов договору, утримувати об'єкт оренди у повній справності та нести всі необхідні витрати на його експлуатацію.
		Пунктом 10.1. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно із чинним законодавством України.
		Рішенням господарського суду Львівської області від 02.07.2013 року у справі №914/2198/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріс» до Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради про визнання права користування нежилими приміщеннями в задоволенні позову відмовлено повністю, встановлено, що Договір оренди нерухомого майна (будівель, приміщень, споруд) від 11.10.2007 року №Г-5665-7 є продовженим і таким, що діє до 09.10.2015 року. 
		Рішення господарського суду Львівської області від 02.07.2013 року у справі №914/2198/13 не оскаржувалось, набрало законної сили в порядку статті 87 ГПК України, та, у відповідності до частини п'ятої статті 124 Конституції України, є обов'язковим до виконання на всій території України.
		Відповідно до частини другої статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
		З підстав наведеного прокурор в інтересах держави в особі позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 25 148 грн. 88 коп. заборгованості зі сплати орендної плати (розрахунок суми заборгованості в матеріалах справи).
		Відповідач у своїх запереченнях на позовну заяву, поданих до суду 10.06.2014 року за вх. №24970/14, проти позову заперечує повністю, вважає позов безпідставним та необґрунтованим, просить суд залишити позовну заяву без розгляду з підстав того, що, на думку відповідача, прокурор, подаючи позов до суду, вийшов за межі повноважень, оскільки подав позов не в інтересах держави, а в інтересах територіальної громади, а позивач не є органом, уповноваженим на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.
		Суд критично оцінює заперечення відповідача проти позову, виходячи з наступного.
		Відповідно до частини 1 статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. 
		Формами представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (частини друга і третя статті 36-1 вказаного Закону).
		На органи прокуратури, відповідно до статті 121 Конституції України, покладено представництво інтересів держави в суді у випадках визначених законом. Право на звернення прокурора або його заступника до Господарського суду в інтересах держави передбачено пунктом 6 статті 20 Закону України «Про прокуратуру» та частиною другою статті 2 ГПК України. 
		Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99 «У справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді)», інтереси держави можуть збігатися повністю або частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді.
		Враховуючи те, що термін «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави, чи в чому існує загроза інтересам держави.
		Держава зацікавлена в належній поведінці суб'єктів цивільних правовідносин, яку вона закріпила в законах й інших нормативно-правових актах. 
		Відповідно до пунктів 1.1., 1.4. Положення про Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, затвердженого Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 07.12.2007 року №1100 Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради є структурним підрозділом Департаменту економічної політики Львівської міської ради, до компетенції якого віднесено здійснення управління майном, що належить до комунальної власності міста у визначених міською радою та виконавчим комітетом межах; виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної власності міста, здійснення обліку орендних платежів і контролю за їх надходженням. Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства України, печатку із зображенням Державного Герба і своїм найменуванням, кутовий штамп та бланк встановленого зразка.
		Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлено прокурором Галицького району міста Львова в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, на яке покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави, передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування», а тому суд вважає, що прокурором доведено підставність звернення з відповідним позовом.
		Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Згідно приписів частини першої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
		Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
		Частиною першою статті 19 цього ж Закону встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. 
		Приписами статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
		Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. 
		В даному випадку господарське зобов'язання виникло з Договору оренди нерухомого майна (будівель, приміщень, споруд) від 11.10.2007 року №Г-5665-7, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.
		Статтею 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
		Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Відповідно до вимог статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Статтею 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
		Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
		Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
		Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. 
		Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
		Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		Суд, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований та підлягає до задоволення повністю. 
		Судові витрати: прокурор за даним позовом судового збору не сплачував, оскільки, відповідно до пункту 11 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (у чинній редакції), звільнений від сплати останнього за позовами про захист інтересів держави.
		Приписами частини першої та підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір» встановлено, що із позовних заяв майнового характеру, сплачується судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду. 
		Нормою статті 8 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2014 рік» передбачено, що станом на 01.01.2014 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1 218 грн. 00 коп. 
		Так, прокурором в інтересах держави в особі позивача у позовній заяві заявлено одну вимогу майнового характеру - про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 25 148 грн. 88 коп.
		Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що судові витрати в розмірі 1 827 грн. 00 коп. слід розподілити між сторонами відповідно до статті 49 ГПК України та стягнути їх з відповідача в доход Державного Бюджету України, оскільки спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань із сплати орендної плати за договором.
		На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 21, 22, 29, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 77, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		1.          Позов задоволити повністю.
		2.          Стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріс» (79008, Львівська область, м. Львів, вул. Староєврейська, буд. 4; код ЄДРПОУ 13812946) на користь стягувача: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, Львівська область, м. Львів, пл. Галицька, буд. 15; код ЄДРПОУ 25558625) 25 148 грн. 88 коп. заборгованості зі сплати орендної плати.
		3.          Стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріс» (79008, Львівська область, м. Львів, вул. Староєврейська, буд. 4; код ЄДРПОУ 13812946) в доход Державного бюджету України 1 827 грн. 00 коп. судового збору.
		4.          Накази видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.
		 
		 
		 
		01.07.2014 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 01.07.2014 року.
		Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України. 
		Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.
		 
		 
		 
		             Суддя                                                                                 Козак І.Б.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...