Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5011-37/5590-2012 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інтелектуальна власність; Товарні марки і розпорядження правами на них; У т.ч. про визнання недійсним свідоцтва.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 02.07.2014. Оприлюднено: 02.07.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 липня 2014 року Справа № 5011-37/5590-2012 
		Вищий господарський суд України у складі:  суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Вовк І.В. і Харченко В.М.
		розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аероклін", м. Київ (далі - Товариство),
		на рішення господарського суду міста Києва від 25.12.2013  та
		постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014
		зі справи № 5011-37/5590-2012
		за позовом Товариства
		до: Берклі Кепітал ЕС.ЕЙ (Berklee Capital S.A.), м. Амстердам, Нідерланди      (далі - Компанія);
		Державної служби  інтелектуальної власності України, м. Київ (далі - Державна служба),
		про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 3486 у частині переліку товарів і послуг та зобов'язання вчинити дії.
		Судове засідання проведено за участю представників сторін:
		Товариства - Горнісевича А.М.,
		Компанії -  Лук'яненка О.Л.,
		Державної служби  - Потоцького М.Ю.
		 
		За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішенням господарського суду міста Києва від 25.12.2013 (колегія суддів у складі: Гавриловська І.О. - головуючий, Картавцева Ю.В., Дупляк О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 (колегія суддів у складі: Верховець А.А. - головуючий, Доманська М.Л., Шипко В.В.), у позові відмовлено.  
		         У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України                        Товариство просить скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скаргу мотивовано порушенням і неправильним застосуванням господарськими судами норм матеріального і процесуального права.  
		У відзиві на касаційну скаргу Компанія заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість та невідповідність чинному законодавству України, і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
		Від Державної служби відзив на касаційну скаргу не надходив. 
		Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
		Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків. 
		Компанія є власником свідоцтва України НОМЕР_1 (далі - Свідоцтво               НОМЕР_1) на знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" (далі - Знак) для товарів 32, 33, 35 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг (далі - МКТП).
		15.09.2003 Державною службою було зареєстровано Знак на                 ОСОБА_12, Свідоцтво НОМЕР_1 щодо товарів 32, 33 та 35 класу МКТП, що підтверджується випискою з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг (далі - Державний реєстр).
		11.01.2010 право власності на Знак за Свідоцтвом НОМЕР_1 було передано Компанії; відповідну публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність" здійснено 11.01.2010 (є відповідна виписка з Державного реєстру).
		Товариство подало до Державної служби заявку № m201120524 на реєстрацію позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" зі стилізованим зображенням келиха ліворуч від словесного позначення - щодо товарів 32 та 33 класів МКТП. Державна служба надала Товариству повідомлення про можливість відмови в реєстрації заявленого знака для товарів і послуг на підставі існування раніше зареєстрованого на ім'я Компанії Знака за Свідоцтвом НОМЕР_1 у частині 32 і 33 класів МКТП.
		Зазначені класи МКТП, стосовно яких Товариство просить достроково припинити дію Свідоцтва НОМЕР_1, включають у себе:
		- кл. 32: пиво; мінеральні і газовані води та інші безалкогольні напої; фруктові напої і фруктові соки; сиропи та інші складники для готування напоїв; всі товари, що включені до 32 класу;
		- кл. 33: алкогольні напої (крім пива); всі товари, що включені до 33 класу, зокрема вино, горілка, шампанське (ігристі вина).
		У справі призначено судову експертизу, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (КНДІСЕ). На вирішення експертів поставлені питання:
		           1) Чи дає можливість позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" за Свідоцтвом              НОМЕР_1 при використанні його стосовно алкогольного напою "коктейль" відрізнити цей товар особи від товарів інших осіб?
		           2) Чи складається Знак за Свідоцтвом НОМЕР_1 лише з позначень, що є загальновживаними як позначення певного виду, а саме: товару "коктейль", що відноситься до 33 класу МКТП?
		           3) Чи є Знак за Свідоцтвом НОМЕР_1 таким, що може ввести в оману щодо товарів 32 і 33 класів МКТП?
		          Згідно з висновком судової експертизи від 31.05.2013:
		           1) Знак за Свідоцтвом НОМЕР_1 не складається лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів певного виду, а саме: товару "коктейль", що відноситься до 33 класу МКТП;
		           2) Знак за Свідоцтвом НОМЕР_1 не є таким, що може ввести в оману щодо товарів 32 і 33 класів МКТП;
		           3) Позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" за Свідоцтвом НОМЕР_1 при використанні його стосовно алкогольного напою "коктейль" не здатне відрізнити цей товар однієї особи від товарів інших осіб, тобто не має розрізняльної здатності.
		          Цей висновок складено кваліфікованим судовим експертом               Ковальовою Н.М., що отримала кваліфікацію з правом проведення експертиз, пов'язаних з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, у тому числі за спеціальністю 13.6 "Дослідження, пов'язані з комерційними найменуваннями, торговельними марками (знаками для товарів і послуг), географічними зазначеннями".
		          Компанія і Державна служба не погодилися з висновками судового експерта, а Компанією було подано клопотання про проведення повторної судової експертизи. 
		          Місцевим господарським судом було призначено повторну судову експертизу, проведення якої доручено атестованим судовим експертам Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України. Оскільки оплата за проведення судової експертизи (здійснення оплати було покладено на Компанію як на особу, що подала суду клопотання про призначення повторної судової експертизи) не надійшла, матеріали справи повернуто суду.
		          У подальшому Товариство, Компанія і Державна служба подали суду письмову заяву, в якій просили подальший розгляд справи здійснювати без проведення повторної судової експертизи через її недоцільність.
		          З урахуванням пункту 3 згаданого висновку судової експертизи від 31.05.2013 щодо відсутності розрізняльної здатності у позначення за Свідоцтвом НОМЕР_1 позовні вимоги є обґрунтованими. У відповідній частині рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів жодною із сторін не оскаржуються.
		          Водночас до місцевого господарського суду Компанією подано заяву про застосування позовної давності.
		          Позивач (Товариство) з цього приводу зазначає, що його господарська діяльність розпочалася після 30.09.2009, при тому, що датою державної реєстрації його як юридичної особи є 24.04.2008, а тому моментом, коли він фактично міг дізнатися про порушення свого права, був момент початку його діяльності. Оскільки позов у даній справі подано до господарського суду 24.04.2012, то позовну давність не пропущено.
		          З матеріалів справи вбачається, що днем реєстрації Товариства як юридичної особи є 24.04.2008, а датою закінчення формування його статутного капіталу - 30.09.2010.
		          Водночас Товариством не обґрунтовано та не доведено, що йому як юридичній особі, створеній 24.04.2008, неможливо було дізнатися про реєстрацію позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" з відповідних публікацій до закінчення формування статутного капіталу юридичної особи, а також не подано належних доказів й того, що ним не здійснювалася господарська діяльність у період з 24.04.2008 до 30.09.2010.
		          Відтак, оскільки днем, з якого фактично почала існувати юридична особа (Товариство), є 24.04.2008, то починаючи з цього дня вона могла і повинна була дізнатись про порушення свого права у вигляді реєстрації позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1", і з цього ж дня почався перебіг строку давності за позовом у даній справі.  
		          Суд не вважає поважною зазначену Товариством причину пропущення позовної давності, а саме - неспівпадіння дати початку фактичної діяльності Товариства з датою реєстрації його як юридичної особи.
		          Що ж до позовної вимоги про зобов'язання Державної служби повідомити в своєму офіційному бюлетені про визнання в судовому порядку недійсним Свідоцтва НОМЕР_1, то вона є частково похідною від вимоги про визнання недійсним цього Свідоцтва в частині, а тому також не підлягає задоволенню.
		          Відповідно до приписів Цивільного кодексу України:
		          - позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256);
		          - загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257);
		- перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261);
		- сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частина четверта і п'ята статті 267).
		          Попередніми судовими інстанціями з огляду на наведені законодавчі приписи та з урахуванням встановлених ними фактичних обставин справи, зокрема дня початку перебігу позовної давності від 24.04.2008, сплив цієї давності на день подання позову зі справи та відсутність поважних причин пропущення позовної давності, дійшли не спростовуваного доводами касаційної скарги висновку про наявність підстав для відмови в позові. 
		          Наведені у касаційній скарзі доводи Товариства про те, що "згідно з позовною заявою порушеним є право позивача на одержання свідоцтва на створений ним знак", яке виникло, на його думку, "із поданням позивачем заяви № m201120524, тобто з дати її подання 22.12.2011", і що "саме з цієї дати у позивача виникла можливість довідатися про порушення свого права на одержання свідоцтва", Вищим господарським судом України не приймаються. Як вбачається з матеріалів справи, самим Товариством як позивачем було сформульовано і пред'явлено дві позовні вимоги: про визнання недійсним Свідоцтва НОМЕР_1 на Знак (у певній частині) і про зобов'язання Державної служби повідомити про це у своєму офіційному бюлетені. Конкретно саме ці дві вимоги, - а не вимоги, які випливали б з права Товариства на одержання свідоцтва на знак для товарів і послуг, - й були предметом розгляду попередніми судовими інстанціями, і саме стосовно цих двох вимог названими інстанціями й визначався початок перебігу та сплив позовної давності; відтак у господарських судів не було підстав відраховувати початок перебігу позовної давності в даній справі з дати подання Товариством заявки № m201120524.
		Водночас за приписами частини другої статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
		Беручи до уваги наведене та керуючись статтями 1117,1119,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
		 
		ПОСТАНОВИВ: 
		 
		         Рішення господарського суду міста Києва від 25.12.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 зі справи              № 5011-37/5590-2012 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аероклін" - без задоволення. 
		 
		 
		Суддя                                                                                               В. Селіваненко 
		 
		 
		Суддя                                                                                               І. Вовк
		 
		 
		Суддя                                                                                               В. Харченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...