Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-0870/8581/11 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 04.07.2014. Зареєстровано: 04.07.2014. Забезпечено надання загального доступу: 08.07.2014.
Дата набрання законної сили: 11.03.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		02 червня 2014 року , об 11-40 годині,Справа №  2а-0870/8581/11 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого-судді Матяш О.В., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Запоріжжя адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» до  спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що за наслідками перевірки СДПІ було складено акт № 58/08-02/14307794 від 19.04.2011, в якому зроблені висновки, що покладені в основу податкового повідомлення-рішення № 0001000802.
		Основними мотивами зменшення податкового кредиту та, як наслідок - бюджетного відшкодування ПДВ - по вибірковим постачальникам є, на думку СДПІ, відсутність реальних правових наслідків укладених позивачем з такими постачальниками угод.
		В ході таких дій податковий орган керується власними відомчими документами, а саме листом ДПА України «Про надання роз'яснень» № 8216/7/ 16-1417 від 17.04.2009, в якому міститься така  термінологія як «транзитер», «вигодонабувач» і т.і. Проте даний документ не є нормативно-правовим актом, у зв'язку з чим не може встановлювати, змінювати чи відміняти права та обов'язки платників податків, які носять індивідуальний характер і не можуть поширюватись на третіх осіб. Реалізовуючи таким чином свою контрольну функцію, податковий орган у застосуванні відповідальності за порушення податкового законодавства у вигляді несплати податків навіть не безпосередніми постачальниками позивача, а його контрагентами, йде у зворотньому напрямку: замість віднесення рішень та стягнення зобов'язань з підприємств, що дійсно уникають свого конституційного обов'язку, - донараховують суми податку тим, хто здатен вести господарську діяльність. У своїх діях СДПІ керується наказом ДПА України № 266 від 18.04.2008, в п.5.9 якого зазначено, що  при виявленні договору, що суперечить інтересам держави та суспільства і є нікчемним, з'ясовується факт подальшого використання платником ПДВ (отримувачем) у господарській діяльності товару, який був предметом зазначеного договору, встановлюється платник ПДВ - наступний покупець вказаного товару. Інформація про виявлену нікчемність направляється до органу ДПС, в якому такий платник обліковується, з метою визначення підстав визнання договору, укладеного між другою парою контрагентів, нікчемним та, відповідно, зменшення суми податкового кредиту. Такі дії вчиняються за ланцюгом придбання товару, який був предметом договору, виявленого нікчемним, до платника ПДВ, що має достатні активи для сплати податкових зобов'язань. Головна мета складеного  акту перевірки  - не виявлення порушення й не застосування відповідальності до особи, що його вчинила, апошук того, хто має кошти для його сплати.
		В описах усіх господарських взаємовідносин постачальники-контрагенти позивача визначаються податковим органом в якості «транзитерів». Таке визначення є суб'єктивним, оскільки базується не на фактичних даних, а на припущеннях представників СДПІ («вірогідна «податкова яма», «має ознаки «транзитера»). Акт як носій доказової інформації, що використовується в якості підстав для притягнення до відповідальності, не має містити недоведених припущень, а повинен відображати лише фактичні дані. 
		«Вигодонабувачем» в сенсі приховування податків може бути підприємство, яке отримує вигоду у вигляді абсолютної несплати податку, тобто, те підприємство, яке цей податок отримало від покупця та не відобразило його у складі своїх зобов'язань. І саме таке підприємство повинно нести відповідальність. Дане визначення не має відношення до позивача, оскільки він  перерахував податок на користь своїх контрагентів та не отримав його відшкодування. Стверджуючи, що позивач набув «податкової вигоди» під час укладення угод з переліченними в акті контрагентами, СДПІ фактично не встановлює рух товару, по якому начебто здійснювався «транзит» податкового кредиту від «ям» до «вигодонабувачів». Оскільки такий аналіз відсутній, не є доведеним зв'язок позивача з підприємствами, якими не виконані свої конституційні обов'язки щодо декларування та сплати податків.
		Позиція податкового органу щодо відсутності реальних правових наслідків у взаємовідносинах з усіма переліченими в акті суб'єктами господарювання є нечіткою та невизначеною, оскільки в одних випадках податковий орган визнає угоди нікчемними, в інших - недійсними, деколи - удаваними або фіктивними. 
		Нікчемною є угода, підстави для визнання її як такої прямо встановлені Законом, усі ж інші угоди є недійсними. Оскільки законодавчих підстав серед норм Цивільного кодексу України, на які посилається податковий орган в акті перевірки, немає, існує лише вірогідність визнання укладених позивачем угод як недійсних. Проте таке визнання можливе лише за умов звернення з відповідним позовом до суду. Фіктивна угода фактично є різновидом недійсної угоди, а факт її укладання без намірів створення реальних правових наслідків, що обумовлені такою угодою, може встановлювати лише суд  - податковий орган позбавлений такої компетенції.
		Визначення укладених позивачем угод в якості удаваних мають бути доведені у судовому порядку. Окрім того, доведення наявності удаваної угоди не робить її недійсною, навіть якщо це здійснено у встановленому законом порядку, а не в спосіб, до якого вдався податковий орган у акті перевірки. 
		В акті перевірки лише зазначено про те, що висновки зроблені на підставі опрацювання додатку 5 до декларації про податок на додану вартість позивача та його контрагентів й аналізу даних декларацій про прибуток підприємств-контрагентів. Проте, інформаційну систему, яку створено самим контролюючим органом та дані до якої вносяться власне таким органом, не можна вважати доказом протиправності діянь платника податків, який своєчасно та в повному обсязі виконує свої зобов'язання по декларуванню і сплаті податків. Акт перевірки містить посилання на відсутність у деклараціях з прибутку даних про амортизаційні відрахування деяких контрагентів позивача, що, на думку перевіряючих, свідчить про неможливість фактичного здійснення господарських операцій  через відсутність майна та  інших матеріальних ресурсів. Проте перевірка усіх без винятку контрагентів підприємства не проводилась, висновки є припущеннями, оскільки фактично не досліджені умови здійснення господарських операцій. Так, відсутність в деклараціях амортизаційних відрахувань може свідчити лише про наявність орендованих основних засобів або про неприйняття податковим органом декларацій з відображенням певних витрат з метою забезпечення податкового навантаження.
		Крім того, податковий орган зазначає, що постачальники постачальників позивача здійснювали операції, що не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин. Суб'єктивні оцінки осіб, що не мають відношення до діяльності підприємства, не припустимо використовувати в якості підстав для зменшення податкового кредиту та визнання угод нечинними. Дії податкового органу щодо самостійного визначення, що такі дії є «порушенням»,  несумісні з принципами, закріпленими ст. 19 Конституції України.
		Невірним є висновок про несплату позивачем податку за означеними операціями й про наявність «податкової вигоди», оскільки, розраховуючись за товар, підприємство сплачувало ПДВ у складі ціни його придбання. Подальше виконання постачальником свого конституційного обов'язку щодо сплати податку до бюджету не змінює результати діяльності позивача.
		Позивач мав правовідносини з господарюючими суб'єктами, які є самостійними дієздатними юридичними особами - діючими на час подання позову платниками податків До перелічених в акті перевірки інших підприємств, що є контрагентами безпосередніх постачальників позивача, ПАТ «Мотор Січ» не має відношення та не зобов'язано знати в який спосіб вони здійснюють свою господарську діяльність.
		Податковий облік операцій з безпосередніми постачальниками здійснювався на підставі первинних документів, що підтверджують придбання товару, сплату на користь зазначеного підприємства коштів (з урахуванням податку), та отриманих податкових накладних. Перевірка правильності ведення податкового обліку та складання звітності іншим підприємством не входить до компетенції позивача, а є обов'язком податкового органу, на обліку в якому перебувають перелічені в акті платники податків. Окрім того, на момент здійснення господарських операцій з переліченими в акті контрагентами, інформація щодо реєстрації їх у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій свідчила про їх цілковиту право- та дієздатність, яка передбачає і таке їх уособлення, як понесення відповідальності за скоєні порушення. Фактично відповідачем встановлюються нові власні підстави набуття суб'єктами господарювання право- та дієздатності у вигляді відповідності підприємства уявленням представників податкового органу про належну організацію їхньої діяльності.
		Стосовно висновків про завищення податкового кредиту на суму 137871,32 гривень при імпорті майна із зазначенням характеру угоди «84», то ПДВ, на суму якого податковим органом зменшено податковий кредит за січень  2011 року, було сплачено позивачем під час розмитнення запасних частин до авіаційних двигунів, знятих під час ремонту, що проводився за межами митної території України та при поверненні майна у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг з ремонту обладнання, який здійснювався за межами митної території України. Ремонт авіадвигунів здійснювався шляхом заміни відповідних запасних частин, які після його завершення надійшли у власність позивача.
		Податковий орган, зменшуючи суму заявленого бюджетного відшкодування по ВМД №№ 112000011/2011/000059, 112000011/2011/000075, 112000011/2011/000168, 112000011/2011/000204 на суму ПДВ, сплаченого за переліченими вантажно-митними деклараціями, виходить із відсутності розрахунків за матеріальні цінності між позивачем та відправниками цих цінностей. 
		Також СДПІ в обґрунтування висновків акту перевірки посилається на відсутність договорів купівлі-продажу отриманих матеріальних цінностей з їх постачальниками та доходить висновку про відсутність права у позивача на податковий кредит й бюджетне відшкодування.
		Відповідач при визначенні порушення виходить з хибної логіки, ототожнюючи придбання права власності на річ з фактом купівлі-продажу такої речі як умови для відображення податкового кредиту. Діюча редакція Закону «Про податок на додану вартість» не містить визначення терміну «придбання», як не містить його будь-який інший нормативно-правовий акт. Проте правова природа відносин власності передбачає, що придбання цього права може бути пов'язано як з купівлею-продажем речі, так і з іншими формами набуття цього права.
		Податковий кодекс Украйни формування податкового кредиту пов'язує з надмірною сплатою цього податку чи то постачальнику, чи то митному органу, а також з обов'язковою умовою використання товару (послуги) у господарській діяльності платника податку. Оформлення вищезазначених  ВМД здійснювалось у зв'язку з реалізацією позивачем своєї господарської компетенції: виконання гарантійних зобов'язань, вартість яких включено до вартості виробу, щодо якого надається гарантія, здійснення продажу послуги та купівлі послуги у нерезидента. Позивачем виконані основні умови відображення податкового кредиту: наявний зв'язок отриманих товарів з господарською діяльністю підприємства та існування підтвердження факту сплати податку - належним чином оформлені ВМД.
		Під час проведення зазначених господарських операцій здійснювалось придбання права власності на майно, що ввезене на митну територію України. Отримане у власність майно пов'язано з виробничим процесом та використовується у подальшій господарській діяльності, у зв'язку з чим ПДВ, сплачений митному органу під час його розмитнення, повинен включатись до складу податкового кредиту. Окрім того, діюча редакція Закону України «Про податок на додану вартість» пов'язує виникнення права на податковий кредит з ФАКТОМ надмірної сплати ПДВ, пов'язаним з придбанням або виготовленням товарів, а не з наявністю грошових розрахунків з постачальником.
		ПАТ «Мотор Січ» набув прав власності на ввезене майно, у зв'язку з чим сплатив митному органу ПДВ. Обмеження права платника податку на відображення податкового кредиту на підставах наведених податковим органом призведе до подвійної сплати податку до бюджету: перший раз - на митниці при імпорті товару та другий раз - при визначенні об'єкта оподаткування за звітний період внаслідок невідображення в складі податкового кредиту зайво сплаченого на митниці податку. 
		Крім того, Кодекс і Порядок складання декларації з ПДВ встановлюють окремий порядок оподаткування та обліку операцій з імпорту, що є відмінним від оподаткування поставки товарів. 
		З огляду на наявність в Податковому кодексі України спеціальних норм, що регулюють порядок оподаткування імпортних операцій, висновки податкового органу по зменшенню податкового кредиту та бюджетного відшкодування на суми ПДВ, сплачені при розмитнені зазначених товарів, є  неправомірними.
		Рішення № 0001010802 базується на висновках про порушення порядку складання декларації в частині невідображення результатів попередніх перевірок, що призвело до завищення залишку від'ємного значення за січень 2011 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Проте такі результати повинні були відображатись у наступних за складанням актів перевірок звітах тільки у разі узгодження прийнятих за наслідками таких перевірок рішень. Оскільки з жодним із зазначених в акті перевірки порушень позивач не погодився, а по деяких питаннях вже існують судові рішення, прийняті на його користь та які набрали законної сили, то обвинувачення у порушеннях, що ґрунтуються на неузгоджених висновках, є порушеннями з боку податкового органу. Відповідно, податкове повідомлення-рішення                      № 0001010802 є невмотивованим, оскільки до зазначеного рішення включені податкові періоди (зокрема, з серпня 2007 року по лютий 2008 року, квітень 2008 року), по яких минув термін давнини. 
		Позивач просить позов задовольнити, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.05.2011 №0001000802 та №0001010802,  розглянувши справу без участі його представника.
		Відповідач позов не визнає, зазначивши в запереченнях, що при формуванні податкового кредиту позивачем враховано ПДВ у розмірі, який сплачений митним органам при ввезенні на митну територію України запасних частин (деталей та вузлів), які знято (дефектовано) в процесі ремонту з газотурбінної установки, авіадвигунів ТВЗ-117ВМ. Ввезення запасних частин та обладнання здійснено згідно з ВМД №59, 75, 168, 204, за якими сума ПДВ, сплачена митним органам, складає 137871,32 гривень.
		Право на податковий кредит виникає у разі придбання або виготовлення товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності. Відповідно до первинних документів та обставин, контрагенти ПАТ «Мотор Січ» не виготовляли імпортований товар. Також при перевірці відсутні угоди купівлі-продажу отриманої продукції, що спростовує факт придбання. За таких обставин право на податковий кредит підприємство отримує при придбанні товарів або послуг. Розрахунки по зазначеним вище операціям не здійснювались. Крім того, перевіркою не встановлено оприбуткування на склад обладнання по вищезазначеній ВМД. Позивачем не надано пояснень та їх документального підтвердження щодо характеру використання ввезеного товару.
		Так, згідно з листом ВАТ «Мотор Січ» на адресу ЗАТ «Енерго Сервіс», ввезений для відновлювального ремонту маслоагрегат, що належить ЗАТ «Енерго Сервіс», був зруйнований в обсягах, що не дозволяють його подальше відновлення, та визнаний неремонтопридатним. Двосторонній рекламаційний акт № 2 від 03.02.2010  не може підтверджувати факт будь-якого використання ввезених запчастин позивачем, оскільки запчастини було ввезено у січні 2011 року, в той час як акт складено у лютому 2010 року. Згідно з висновками цього акту, агрегат, дефект якого встановлено, підлягав направленню до ВАТ «Мотор Січ» для дослідження та ремонту, отже,  без передачі права власності, що не передбачає оформлення товару в митний режим імпорту.
		Згідно із специфікаціями від 11.02.2010 (доповнення №22 до контракту                                  № МЕ/003/2006), предметом цієї специфікації є ремонт 6 двигунів ТВЗ-117ВМ шляхом заміни компресорів двигунів на інші з нанесенням покриття нітриду титану. Зняті з двигунів компресори та інші замінені деталі та вузли переходять у власність продавця (ПАТ «Мотор Січ») й будуть повернуті в Україну. Згідно з п. 7 цієї специфікації, якщо під час ремонту двигунів будуть знайдені будь-які пошкодження/дефекти інші, крім ерозії лопаток компресорів, продавець (ПАТ «Мотор Січ») повідомить про це покупця. Якщо вказані вище пошкодження/дефекти роблять подальшу експлуатацію двигунів неможливою, сторони приймуть рішення про виправлення додаткових пошкоджень/дефектів у Хартумі або про відправку на підприємство продавця в Україні.
		В розділі «Назва товару» вантажно-митної декларації з імпорту товарів зазначено «запасні частини (деталі та вузли), які знято (дефектовано) в процесі ремонту з авіадвигунів ТВЗ-117В для цивільної авіації». Проте, на склад майно оприбутковано не було. Отже, запасні частини та вузли, ввезені позивачем, не є придатними для їх подальшого використання за призначенням. Ввезене позивачем майно фактично є металобрухтом. Відповідно, ПАТ «Мотор Січ» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на 137871,32 гривень.
		Позивачем віднесено до податкового кредиту, від'ємного значення та бюджетного відшкодування січня 2011 року  4725402 гривень, нарахованих за результатами відображення у податковому обліку операцій з придбання товарів, робіт та послуг, зокрема,  віднесено до податкового кредиту   60439,50 гривень за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Будівельна компанія «Регіон-Буд» у зв'язку з придбанням будівельних, монтажних робіт. Вартість робіт по договору складає 252559 гривень, тобто, на 110078 гривень менше, ніж нараховано за результатами відносин з ТОВ «БК «Регіон-Буд» у січні 2011 року.
		За результатами дослідження реальності відображених позивачем господарських операцій з ТОВ «БК «Регіон Буд» ДПІ у м. Симферополі проведено перевірку останнього з питань достовірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за грудень 2010 року й січень 2011 року (акт № 3382/23-4/37081846 від 28.03.2011), й встановлено, що ТОВ «БК «Регіон Буд» зазначені ремонтні роботи не виконувались власними силами, а придбавались у ТОВ «Комплектторг». Чисельність працюючих на ТОВ «Комплектторг» за перевіряємий період - 1 особа; основні засоби відсутні; підприємство відсутнє за місцезнаходженням; складські приміщення, виробничі запаси та транспортні засоби відсутні; необхідні для виконання підрядних робіт ресурси у підрядника ТОВ «Комплектторг» відсутні. Також позивачем віднесено до податкового кредиту 50777,93 гривень за податковими накладними, отриманими від постачальника  ТОВ «Компанія Газресурссервіс» у зв'язку з придбанням будівельних робіт; суму у розмірі 1747146,35 гривень - за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Юкун» у зв'язку з придбанням ремонтних та будівельних робіт; 1225920,57 гривень - за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Співдружність буд» у зв'язку з придбанням будівельних, монтажних, ремонтних робіт.
		За результатами дослідження реальності відображених позивачем господарських операцій з ТОВ «Компанія «Газресурссервіс» Ленінською МДПІ у м. Луганську проведено перевірку останнього з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту (акт № 73/23-36255608 від 04.03.2011).
		За результатами дослідження реальності відображених позивачем господарських операцій з ТОВ «Юкун» Ленінською МДПІ у м. Луганську проведено перевірку ТОВ «Компанія «Газресурссервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за січень 2011року (акт № 65/23/32585126 від 18.03.2011).
		Перевірками встановлено, що вищезазначені підприємства за податковою та фактичною адресою не знаходяться, загальна чисельність працюючих - 4 особи, 3 особи - відповідно; складські приміщення, виробничі запаси, транспортні засоби відсутні, необхідні для виконання підрядних робіт ресурси у підрядників  відсутні.
		Відповідно до податкової звітності ТОВ «Співдружність Буд», у I кварталі 2011 року  працювало 452 працівники; були наявні основні засоби. Проте, проведеною ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя перевіркою ТОВ «Співдружність Буд» з питань дотримання вимог податкового законодавства встановлено, що підрядні роботи фактично не виконувались цим товариством, а були придбані у ТОВ «Фірма «Парол» (м. Одеса). При цьому, штатна чисельність працюючих на ТОВ «Фірма «Парол» - 3 особи, основні засоби та виробничі потужності відсутні; документи, що підтверджують вартість матеріалів у складі придбаних послуг, у позивача відсутні.
		Послуги, що придбавалися позивачем у вищевказаних підприємств, включені до Переліку робіт провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (Додаток до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 47 від 27.01.2009). Даними ліцензійними умовами визначено перелік організаційних, кваліфікаційних, технологічних те технічних умов, які необхідні для здійснення діяльності, зокрема, з проведення будівельних та монтажних робіт, а також спорудження інженерних мереж. Зокрема, це наявність у достатній кількості кваліфікованих працівників з відповідною освітою; наявність приміщень, обладнання, відповідних машин та пристроїв. Відсутність таких умов у суб'єктів господарювання свідчить про фактичну неможливість виконання ними робіт, що придбавалися позивачем.
		Позивачем віднесено до податкового кредиту ПДВ у розмірі 615148,81 гривень у зв'язку з придбанням заготовок циліндру литих, сплаву алюмінію АК-12П, кругів сталевих, віників господарчих (загальна вага - 43,19 тон) у ТОВ «Мультіфлекс»; в розмірі 172496 гривень у зв'язку з придбанням товарів (заслонка, фільтр, ножі монтажні, масло радіатор) у ТОВ «Річбуд»; 16958,34 гривень ПДВ у зв'язку з придбанням підшипників у ТОВ «Європромпідшипник»;   237845,24 гривень ПДВ  у зв'язку з придбанням фероматеріалів, кольорового та титанового прокату, порошків, молібденових та вольфрамових штабиків, нікелю у ТОВ «Торговий дім «Інвестресурс»;   79237,45 гривень ПДВ у зв'язку з придбанням пінцетів анатомічних, щупів, пластин, пил по металу, муфт, штангенглибиномірів, штангенциркулів   у ТОВ «ТПП «Спектр».
		До перевірки ПАТ «Мотор Січ» не надав товарно-транспортних накладних або подорожніх листів на перевезення товару, отриманого від товариств «Мультіфлекс», «Річбуд», «Європромпідшипник»,  «Торговий дім «Інвестресурс»,  «ТПП «Спектр», які б свідчили про фактичне переміщення товару.
		Згідно з отриманими від ДПІ у Жовтневому районі матеріалами перевірки ТОВ «Мультіфлекс» з питань підтвердження отриманих відомостей від платників податків за період грудень 2010 року та січень 2011 року (акт №48/23/31914753 від 18.03.2011), кількість працюючих за вказаний період - 7 осіб; основні засоби, у т.ч. транспорт, відсутні.
		Умови укладених позивачем з зазначеними підприємствами договорів передбачають обов'язкову наявність товарно-транспортних накладних в комплекті документів. Відсутність таких документів  у комплексі з іншими обставинами справи свідчить про відсутність реального характеру операції з поставки. Тому є підстави стверджувати про відсутність товарно-транспортних накладних на час складання податкової звітності позивача за відповідні звітні періоди, а також інших документів, наявність яких передбачена як обов'язкова умовами законодавчих актів та укладених позивачем договорів та була б документальним підтвердженням реальності відображених у податковій звітності позивача господарських операцій.
		Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
		Виходячи з сукупності викладених обставин: відсутність у постачальників фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення дій, що становлять зміст договорів поставки та підряду - наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання матеріалів; відсутності ліцензій, необхідних для виконання підрядних будівельних робіт, а також враховуючи відсутність документів, обов'язкова наявність яких передбачена договорами та нормативно-правовими актами та які б підтверджували фактичне здійснення операцій, СДПІ дійшов висновку щодо відсутності реального характеру досліджених операцій та, відповідно, відсутності права позивача на їх врахування при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість.
		Представник відповідача позов не визнає з підстав, викладених у запереченнях,  просить відмовити у позові, розглянувши справу без його участі.
		Згідно із ч.6 ст.128 КАС України, «якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта».  У зв'язку з вищенаведеним суд розглянув справу в порядку письмового провадження, й тому, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України,  фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
		Дослідивши наявні у справі докази та надавши їм оцінку, суд  вважає, що позов  підлягає задоволенню з огляду на таке: судом встановлено, що СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, правонаступником якої є СДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, було проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «Мотор Січ» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість з напрямом відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у січні 2011 року, за результатами якої  складено акт  № 58/08-02/14307794 від 19.04.2011. Даний акт перевірки містить висновки:  за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за січень 2011 року, що пов'язано з неотриманням матеріалів зустрічних перевірок; порушення пп.пп. 14.1.18, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198, п.п. 200.1,  200.3, абз. «а» п. 200.4 ст. 200, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України, «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», затвердженого Наказом ДПА України №1002 від 24.12.2010, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.12.2010 за №1402/18697, п. 4.1 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України  №41 від 25.01.2011, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за №197/18935 (далі - Порядок №41), в результаті чого   завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2011 року на загальну суму 4 863 273  гривень;  порушення абз. «б» п. 200.4  ст. 200 Податкового кодексу України, пп. 4.6.7 п. 4.6 ст. 4 Порядку №41, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на суму в розмірі 8 406 924 гривень (р.26) у зв'язку з невідображенням результатів попередніх перевірок, в т.ч. по періодах: вересень 2010 року - 6221007 гривень, жовтень 2010 року - 2185917 гривень, по якій було прийняте податкове повідомлення-рішення за формою В4 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість.
		12.05.2011, на підставі акту, СДПІ було прийнято податкові повідомлення-рішення:                 №  0001000802, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ за січень 2011 року на 4863573 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1 гривні;      № 0001010802, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за серпень 2007 року - лютий 2008 року, квітень - липень 2008 року, вересень 2008 року, грудень 2008 року - серпень 2009 року, жовтень - грудень 2009 року, березень 2010 року, вересень 2010 року  - на 8406924 гривень й застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1 гривні.
		В акті перевірки зроблено висновок про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди підприємствам-вигодонабувачам при операціях через ланцюг підприємств-«транзитерів», в т.ч. ВАТ «Мотор Січ», з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру, оскільки у підприємств-постачальників ТОВ «Юкун», ТОВ «Мультіфлекс», ТОВ «Річбуд», ТОВ «Компані Газресурссервіс», ПВКП «Європромпідшипник», ТОВ «Торговий дім Інвестресурс», ТОВ «Будівельна компанія «Регіон-буд», ТОВ «Торгівельно-промислове підприємство «Спектр», ПП «Соутех», ПП «Віза-сервіс», ТОВ «Фірма «СД» ЛТД, ТОВ «Співдружність Буд», ТОВ «Промзапал», ПП «Техакумсервіс», ТОВ «Інтерн-Юг» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності (а.с. 122 т. 1). В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з відсутністю (ненаданням до перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Відповідно, фактичне здійснення постачання, приймання-передачі та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу від зазначених підприємств до контрагентів не підтверджено. 
		Судом встановлено, що між позивачем та вказаними підприємствами було укладено договори: з ТОВ «Будівельна компанія «Регіон-буд» № 8/1/10-01, №8/2/10-02 від 10.01.2011; з ТОВ «Співдружність Буд» - договір підряду на будівельні роботи №124 (УСиСР) від 23.07.2008, №3 , №4 (УСиСР) від 04.01.2010, №205 (УСиСР) від 19.11.2010, №208 (УСиСР) від 01.12.2010; з ТОВ «Річбуд» - договір на поставку продукції (товару) №2000/10-Д(УЗ) від 23.02.2010; з ПВКП «Європромпідшипник» - договір на поставку продукції (товару) №К0188/04Д від 11.12.2003; з  ТОВ «Торговий дім Інвестресурс» - договір на поставку продукції (товару) №1059/10-Д(УЗ) від 21.01.2010; з ТОВ «Промзапал» - договір на поставку продукції (товару) №140/0347/08-Д(УЗ8487) від 23.11.2007; з ТОВ «Інтерн-Юг» - договір на поставку продукції (товару) №0371/09-Д/УЗ від 17.12.2008;  з ПП «Віза-сервіс» - договір на поставку продукції (товару) №4913/08-Д(УЗ) від 07.08.2008; з ТОВ «Юкун» - договір на поставку продукції (товару) №К0879/04-Д від 16.04.2004, договір підряду №94 (УСиСР) від 26.02.2010; з ТОВ «Торгівельно-промислове підприємство «Спектр» - договір на поставку товару №9313/10-Д(УСиСР) від 10.12.2010; з ПП «Соутех» №10-01-2009 від 05.01.2009; з ТОВ «Фірма «СД» ЛТД - договір на поставку продукції (товару) №0602/11-Д(УЗ) від 10.12.2010; з ТОВ «Мультіфлекс» - договір на поставку товару №08/04-2010 (УЗ) від 08.04.2010, №0662/11-Д9УЗ) від 15.12.2010; з ТОВ «Компані Газресурссервіс» - договір підряду №01/12-10 від 01.12.2010 (а.с. 16-103 т.1). На підтвердження виконання даних договорів були оформлені податкові накладні (а.с. 177-276 т.1, а.с. 1-251 т. 2).
		Відповідно до ст. 1, ч.ч. 1, 2 ст. 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №996), «господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. 
		Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції».
		Згідно з п.п. 2.1, 2.2, 2.4, 2.5, 2.15, 2.16 розд. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом  Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення №88), «первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. 
		Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
		Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).
		Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. 
		Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
		Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
		Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.
		Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.
		Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення».
		Таким чином, операції між позивачем та вказаними підприємствами мали реальний характер, були оформлені належним чином, документально підтверджені; документи мають необхідні реквізити, скріплені підписами повноважних осіб і печатками підприємств, що відповідає вищезазначеним вимогам законодавства. 
		Відповідно до абз . 1 п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин),  «для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством».
		Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1, абз. 1 п. 138.2  ст. 138 Податкового кодексу України, «витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
		витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:
		інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
		крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
		Витрати операційної діяльності включають:
		собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;
		витрати банківських установ, до яких відносяться:
		а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;
		б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;
		в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;
		г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;
		ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;
		д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
		е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);
		є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;
		ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;
		з) інші витрати, передбачені цим розділом.
		Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу».
		Відповдно до п. 138.4, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, «витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
		Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:
		прямих матеріальних витрат;
		прямих витрат на оплату праці;
		амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
		вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
		інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);
		до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку».
		Згідно з п. 198.1, абз. 1 п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, «право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
		а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
		б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
		в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
		г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
		Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:
		дата тієї події, що відбулася раніше:
		дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
		дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
		Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
		придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
		придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
		Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду».
		Таким чином, операції між позивачем й вказаними підприємствами  мали реальний характер, були оформлені належним чином, документально підтверджені; документи мають необхідні реквізити, скріплені підписами повноважних осіб і печатками підприємств, що відповідає вищезазначеним вимогам законодавства. 
		Крім того, в акті перевірки зроблено висновок про нікчемність або недійсність угод з вказаними контрагентами позивача.
		Відповідно до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), «відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості».
		Згідно зі ст.ст. 204, 234 Цивільного кодексу України, «правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
		Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
		Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами».
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, «правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
		Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним».
		Згідно з ст. 215 Цивільного кодексу України, «підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин)».
		Згідно з  ч.ч. 1, 2 ст. 207 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), «господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
		Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що:
		виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків;
		допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов;
		вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця».
		Відповідно до норм Податкового кодексу України, зокрема ст.ст. 44, 61, податкові органи не наділені компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства, що позбавляє податковий орган права самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визнанням їх нікчемними чи недійсними з застосуванням відповідних наслідків вчинення таких правочинів.
		Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходить за межі своєї компетенції щодо встановлення в актах перевірки недійсності (нікчемності) таких правочинів.
		В акті перевірки відсутні посилання на відповідні рішення суду щодо визнання договорів, згідно з якими відбулась поставка товарів позивачу від вищезазначених підприємств, недійсними, як і відсутні докази фіктивності вчинених правочинів, їх невідповідність намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, суперечливості інтересам держави і суспільства. Також відсутні посилання на судові рішення щодо притягнення посадових осіб позивача чи вказаних підприємств до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків або за інші правопорушення.
		Відповідно до ст. 61 Конституції України, «ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер».
		Відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем положень Податкового кодексу України з огляду на обставини діяльності інших юридичних осіб, а не позивача, що є хибним, так як позивач не несе відповідальності за дії цих осіб. Так само відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товару не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, що відбулась між отримувачем товару, який є останнім у ланцюгу.
		При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. 
		Платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державою від іншого платника податків, який ці норми порушує.
		Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України, «рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України».
		Постановою Верховного Суду України від 11.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ встановлено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.
		Така позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. В рішенні від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» зазначено, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Проте це не може бути підставою для відмови заявнику у відшкодуванні ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань. В рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. 
		Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди-покупця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання. 
		З урахуванням наведеного, актом перевірки не встановлено порушення норм податкового законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту за господарськими операціями з постачання товарів, права на заявлення до відшкодування від'ємного значення ПДВ, внаслідок чого вищевказаний акт не може бути належною підставою для виключення відображених у податковому обліку позивача сум з податкового кредиту, зменшення від'ємного значення, і бути належним доказом виявлених порушень.
		Таким чином, встановлені перевіркою порушення позивачем норм Податкового кодексу України щодо правовідносин з  зазначеними контрагентами відсутні.
		В акті перевірки зазначено, що позивачем завищено суму податкового кредиту за січень 2011 року на 137 871,32 гривень у зв'язку з визначенням характеру угоди - 84 «інше», не передбачає розрахунків за товар (а.с. 129 т.1).
		Судом встановлено, що позивач отримав товар за вантажно-митними деклараціями (далі-ВМД) №№ 112000011/2011/000059, 112000011/2011/000075, 112000011/2011/000168, 112000011/2011/000204, який було поставлено на підставі контракту, укладеного між позивачем та ЗАТ «Енерго Сервіс», №1323/658-Е09-303-RU643 (ВТД) від 01.01.2010; контракту, укладеного між позивачем та ВАТ «Улан-Уденський авіаційний завод», №1323/658-Е09-030-RU643 (ВТД) від 27.01.2009; договору, укладеного між позивачем та компанією «Motor Sich Middle East FZE», №6565/09-К(ЄРО) від 16.11.2009, додатку №22 до контракту №МЕ/003/2006 від 11.02.2010 та інших документів (а.с. 135-176 т.1).
		Відповідно до ст. 70 Митного кодексу  України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), «метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.
		Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, визначаються Кабінетом Міністрів України».
		Згідно з ч.1 ст. 81 Митного кодексу України, «декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення».
		Відповідно до встановленої форми декларації, затвердженої Постановою  Кабінету Міністрів України № 574 від 09.06.1997, в гр.24 якої зазначається характер (тип) угоди, перелік яких встановлено Наказом Державної митної служби України №1048 від 12.12.2007. 
		В зазначених ВМД вказано тип угоди - 84 - «інше», який означає відсутність розрахунків з постачальником у зв'язку з поверненням раніше вивезених матеріальних цінностей або з заміною одних матеріальних цінностей на інші, що і було зроблено позивачем (заміна під час ремонту пошкоджених деталей) на підставі рекламаційних актів.
		Відповідно до пп. «в» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, «об'єктом оподаткування є операції платників податку з  ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт)».
		Згідно з п. 187.8, абз. 2 п. 198.2 ст. 198 даного кодексу, «датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
		Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу».
		Таким чином, оформлення зазначених ВМД здійснювалось у зв'язку з реалізацією позивачем свої господарської компетенції: виконання гарантійних зобов'язань, вартість яких включено до вартості виробу щодо якого надається гарантія, здійснення продажу послуги та купівлі послуги у нерезидента. Відповідно, позивачем виконані основні умови відображення податкового кредиту: наявний зв'язок отриманих товарів з господарською діяльністю підприємства та існування підтвердження факту сплати податку: належним чином оформлені ВМД.
		Отже, під час проведення зазначених господарських операцій здійснювалось придбання права власності на майно, що ввезене на митну територію України. Саме в контексті набуття певних прав та обов'язків, пов'язаних з відносинами власності Цивільний кодекс України використовує термін «придбання» (глава 24). Отримане у власність майно пов'язано з виробничим процесом та використовується у подальшій господарській діяльності, у зв'язку з чим, ПДВ, сплачений митному органу під час його розмитнення повинен включатись до складу податкового кредиту. Окрім того, діючий на час виникнення спірних правовідносин Закон України «Про податок на додану вартість» пов'язує виникнення права на податковий кредит з фактом надмірної сплати ПДВ у зв'язку  з придбанням або виготовленням товарів, а не з наявністю грошових розрахунків з постачальником.
		Відповідно до п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України, «у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.
		Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, податкові зобов'язання за якою включені до податкової декларації попереднього періоду».
		Таким чином, підприємством дотримано усіх вимог щодо формування податкового кредиту. З огляду на наявність в Податковому кодексі України вищенаведених спеціальних норм, що регулюють порядок оподаткування імпортних операцій, висновки податкового органу по зменшенню податкового кредиту та бюджетного відшкодування на суми ПДВ, сплачені при розмитненні зазначених товарів, є неправомірними.
		Акт перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані рішення, містить посилання на акт перевірки №7/08-02/14307794 від 18.01.2011 (а.с. 133 т.1) з питань достовірності нарахування  суми бюджетного відшкодування ПДВ з напрямом відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у жовтні 2010 року, в якому викладено результати позапланової виїзної перевірки та встановлено порушення, зокрема, завищення позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 податкової декларації з ПДВ) на суму 2185917 гривень за квітень - травень 2008 року, вересень 2008 року, грудень 2008 року - серпень 2009 року, жовтень - грудень 2009 року, березень 2010 року. 
		Судом встановлено, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24.01.2013  у справі № 2а-0870/5395/11, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції від 11.03.2014, було задоволено позов ПАТ «Мотор Січ»  та визнано протиправними й скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.04.2011 №0000860802, №0000870802, прийняті  на підставі вказаного акту перевірки. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, «обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини».
		Таким чином, оскільки оскаржувані рішення від 12.05.2011 №№0001000802, 0001010802 прийняті на підставі неузгоджених зобов'язань за попередні періоди, нарахованих іншими податковими повідомленнями-рішеннями, крім того, вищезазначеним рішенням суду підтверджено протиправність зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування за попередні періоди, тому прийняття оскаржуваних у даній справі рішень є неправомірним.
		Згідно з п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, «контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
		У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку».
		Відповідно, оскаржуваним рішенням №0001010802 протиправно зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми ПДВ за періоди, які не відповідають зазначеній нормі Податкового кодексу України, - з серпня 2007 року по квітень 2008 року включно.
		Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України, «в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову».
		Відповідачем не доведено правомірність прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 12.05.2011 №№  0001000802, 0001010802, тому, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Відповідно до ст. 94 КАС України, присудженню на користь позивача підлягають здійснені ним документально підтверджені судові витрати.
		Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України,  суд 
		 
		 ПОСТАНОВИВ:
		 
		позов задовольнити. 
		Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті  12.05.2011 спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з ВПП у                         м. Запоріжжі у відношенні ВАТ «Мотор Січ»: 
		№  0001000802, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ за січень 2011 року на 4863573 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1 гривні; 
		№ 0001010802, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 8406924 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1 гривні.
		Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» судові витрати у розмірі 3 (трьох) гривень 40 копійок.
		Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду. 
		Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
		 
		 
		Суддя                                                                                   О.В. Матяш

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...