Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 646/11637/13-Ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.07.2014. Забезпечено надання загального доступу: 09.07.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		_________________________________________________________________
		Провадження № 22-ц/790/4280/14                                                                          Головуючий 1 інстанції - 
		Справа № 646/11637/13-ц                                                                         Олізаренко С.М.                                                                                                                 
		Категорія: договірні                                                                                           Доповідач - Швецова Л.А.                                      
		                                                                              УХВАЛА
		                                                                      ІМЕНЕМ  УКРАЇН
		 
		           02 липня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
		          головуючого     -      Швецової Л.А.
		          суддів                -      Тичкової О.Ю., Даниленка В.М. 
		          при секретарі    -      Андрійко О.В.           
		 
		          розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2014 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», в особі філії публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» м. Харкова до ОСОБА_2, ОСОБА_3   про стягнення заборгованості за кредитним договором , -
		 
		                                                                  В С Т А Н О В И Л А :
		 
		          У грудні 2013 року позивач  - ПАТ «Перший Український міжнародний банк», в особі філії ПАТ «Перший Український міжнародний банк» (далі «Банк») звернувся до суду з вказаним позовом в обґрунтування якого посилався на те, що 12 серпня 2008 року  між ним та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту, відповідно до умов якого позичальник отримав грошові кошти у сумі 52  000 доларів США., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,9 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, із кінцевим строком повернення  12 серпня 2015 року.
		         08.04.2009 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду до вказаного кредитного договору, відповідно до умов якої сторони змінили графік повернення кредити та сплати процентів за користування кредитом. В подальшому, 12.10.2009 року сторони знову змінили графік повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, уклавши про це відповідну додаткову угоду до кредитного договору. 
		          В забезпечення виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором  12 серпня 2008 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_3, на добровільних засадах взяла на себе зобов'язання перед Банком відповідати по зобов'язанням позичальника - ОСОБА_2, які виникають з умов вищезазначеного кредитного договору.
		         Проте, в порушення вищезазначених зобов'язань за Кредитним договором, ОСОБА_2  після отримання кредиту не забезпечив своєчасне погашення кредиту та відсотків за ним, внаслідок чого у нього утворився борг перед позивачем з тривалою затримкою у погашенні, який станом на 04  листопада 2013 року становить : заборгованість за сумою кредиту, нарахованою за період з 13.12.2010 року по 04.11.2013 року - 45  147,11 доларів США, заборгованість за непогашеними відсотками за користування кредитом нарахованим за період з 12.12.2010 року по 04.11.2013 року - 20  826,35 доларів США, пеня за прострочення сплати кредиту - 842,98 доларів США, що еквівалентні по курсу НБУ дорівнює - 7  283,77 грн., заборгованість за сумою пені за порушення строків виконання зобов'язання за кредитним договором станом на 04.11.2013 року - 51  282,20 грн., всього - 65  973,46 доларів США та 51  282,20 грн.  
		        На підставі викладеного, позивач - ПАТ «Перший Український міжнародний банк», в особі філії ПАТ «Перший Український міжнародний банк» просив суд стягнути з  ОСОБА_2  та ОСОБА_3 на користь Банку суму заборгованості за кредитним договором від 12 серпня 2008 року, у розмірі 65  973,46 доларів США та 51  282,20 грн., а також судові витрати понесені позивачем по справі, у розмірі 3441,00 коп.
		         Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2014 року позовні вимоги ПАТ «Перший Український міжнародний банк», в особі філії ПАТ «Перший Український міжнародний банк» - задоволено. 
		         Стягнуто солідарно з  ОСОБА_2  та ОСОБА_3 на користь Банку заборгованість за сумою кредиту, нарахованою за період з 13.12.2010 року по 04.11.2013 року у розмірі 45  147 доларів США 11 центів; заборгованість за непогашеними відсотками за користування кредитом, нарахованим за період з 12.12.2010 року по 04.11.2013 року у розмірі 20  826 доларів США 35 центів; заборгованість за сумою пені за порушення строків виконання зобов'язань за кредитним договором станом на 04.11.2013 року у розмірі 51  282 грн. 20 коп. та судовий збір у розмірі 1720 грн. 50 коп. з кожного.  
		           Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2  звернувся на нього з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просив це рішення скасувати та постановити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. 
		     Заслухавши доповідь судді, пояснення представника Банку, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції  в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши  матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню  не підлягає з огляду на таке.
		        Матеріали справи свідчать про те, що 12 серпня 2008 року  між ним та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту, відповідно до умов якого позичальник отримав грошові кошти у сумі 52  000 доларів США., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,9 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, із кінцевим строком повернення  12 серпня 2015 року. 08.04.2009 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду до вказаного кредитного договору, відповідно до умов якої сторони змінили графік повернення кредити та сплати процентів за користування кредитом. В подальшому, 12.10.2009 року сторони знову змінили графік повернення кредити та сплати процентів за користування кредитом, уклавши про це відповідну додаткову угоду до кредитного договору. 
		        В забезпечення виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором  12 серпня 2008 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_3, на добровільних засадах взяла на себе зобов'язання перед Банком відповідати по зобов'язанням позичальника - ОСОБА_2, які виникають з умов вищезазначеного кредитного договору.
		           Відповідно до ст.1050 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язаний надати грошові кошти позичальнику в розмірі          та на          умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язаний повернути          кредит та сплатити відсотки.        
		       Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовґязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовґязується повернути кредит та сплатити проценти. 
		       Згідно з вимогами ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
		        Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
		      У порушення зазначених норм закону та умов кредитного договору ОСОБА_2  після отримання кредиту не забезпечив своєчасне погашення кредиту та відсотків за ним, внаслідок чого у нього утворився борг перед позивачем з тривалою затримкою у погашенні, який станом на 04  листопада 2013 року становить : заборгованість за сумою кредиту, нарахованою за період з 13.12.2010 року по 04.11.2013 року - 45  147,11 доларів США, заборгованість за непогашеними відсотками за користування кредитом нарахованим за період з 12.12.2010 року по 04.11.2013 року - 20  826,35 доларів США, пеня за прострочення сплати кредиту - 842,98 доларів США, що еквівалентні по курсу НБУ дорівнює - 7  283,77 грн., заборгованість за сумою пені за порушення строків виконання зобов'язання за кредитним договором станом на 04.11.2013 року - 51  282,20 грн., всього - 65  973,46 доларів США та 51  282,20 грн., що належить безумовному стягненню з відповідачки.
		        Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.
		       У відповідності до ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.
		        Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що в порушення зазначених норм закону, умов Кредитного договору відповідачами зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконані, в зв'язку з чим утворилася заборгованість, а тому, позов підлягає задоволенню в частині стягнення заборгованості по кредиту та процентам. 
		   Так, відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
		   Разом з тим із настанням певної події, що має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України). Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		      Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. 
		         Статтею   ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		       Враховуючи викладене, судова колегія вважає посилання в апеляційній скарзі про застосування строку  позовної давності необґрунтованим, оскільки відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
		      Відповідачем не доведено факту виконання перед позивачем взятих на себе зобов'язань за укладеним між сторонами кредитним договором.
		        Що ж стосується посилання апелянта у своїй апеляційній скарзі на те, що абз. 2 п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, зазначено, що суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором, судова колегія не приймає до уваги, оскільки вказане роз'яснення стосується розгляду справ, в яких позовні вимоги складаються одночасно з вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором та вимоги щодо звернення стягнення звернення на предмет іпотеки. 
		         В даному ж випадку, Банк звернувся з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором, а посилання апелянта на те, що 11 квітня 2011 року по вищезазначеному кредитному договору приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис № 776 про звернення стягнення на предмет іпотеки, не може бути взяти колегією суддів до уваги, оскільки за змістом п. 17 вказаного Пленуму зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599-601, 604-609 ЦК. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК. Наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності  за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту.  
		      За таких обставин, судова колегія вважає, що при розгляді даного цивільно-правового спору судом першої інстанції  повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам і постановлено законне й обґрунтоване рішення у справі.
		      Доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.  Відповідач будь яких доказів, які б спростовували висновки суду  - не надав.             
		        Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
		         Керуючись ст. 303, 304, 307, 308,  313, п.1 ч.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,- 
		                                                                        У Х В А Л И Л А:
		 
		            Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
		          Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2014 року - залишити без змін.
		Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.  
		Касаційна скарга  може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ухвалою апеляційної інстанції законної сили.
		 
		              Головуючий суддя -            
		              Судді -

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...