Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/648/14 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.07.2014. Забезпечено надання загального доступу: 10.07.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03.07.2014 р.                                                                              Справа № 914/648/14 
		 
		Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б., 
		при секретарі Фартушку Н.Б.,
		 
		Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, 
		до відповідача: Головного управління Держземагенства у Львівській області, м.Львів, 
		третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, м. Київ,
		третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Пустомитівська районна державна адміністрація Львівської області, Львівська область, м. Пустомити,
		третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державний інститут проектування міст «Містопроект», м.Львів,
		третя особа 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Управління архітектури, містобудування та інфраструктурних проектів Львівської обласної державної адміністрації, м.Львів,
		третя особа 5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, Львівська область, м. Львів,
		третя особа 6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2,
		третя особа 7, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3,
		третя особа 8, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4,
		третя особа 9, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_5,
		третя особа 10, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_6,
		третя особа 11, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_7,
		третя особа 12, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_8, 
		третя особа 13, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_9,
		третя особа 14, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_10,
		за участю: Прокуратури міста Львова, м. Львів 
		про: визнання недійсними наказів.
		          
		За участю представників:
		Від прокурора: Лука Г.В. (посвідчення від 06.09.2013 року №020328);
		Від позивача: Шумелда Р.Р., Могінська Т.А. - представники (довіреності в матеріалах справи);
		Від відповідача: Ходус Н.І. - представник (довіреність в матеріалах справи);
		Від третьої особи 1: не з'явився;
		Від третьої особи 2: не з'явився;
		Від третьої особи 3: ОСОБА_14 - представник (довіреність в матеріалах справи);
		Від третьої особи 4: не з'явився;
		Від третьої особи 5: не з'явився;
		Від третьої особи 6: не з'явився;
		Від третьої особи 7: не з'явився;
		Від третьої особи 8: не з'явився;
		Від третьої особи 9: не з'явився;
		Від третьої особи 10: не з'явився;
		Від третьої особи 11: не з'явився;
		Від третьої особи 12: не з'явився;
		Від третьої особи 13: не з'явився;
		Від третьої особи 14: не з'явився.
		 
		Прокурору, представникам сторін і третьої особи 3 роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтями 22, 27 та 29 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Прокурор, представники сторін та третьої особи 3 не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.
		Суть спору: розглядається справа за позовом Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області до Головного управління Держземагенства у Львівській області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України; Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області; Державного інституту проектування міст «Містопроект»; Управління архітектури, містобудування та інфраструктурних проектів Львівської обласної державної адміністрації, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та за участю Прокуратури міста Львова про визнання недійсними наказів.
		Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.02.2014 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 17.03.2014 року, про що сторони та треті особи були належним чином повідомлені під розписку в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою Наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28 (докази в матеріалах справи).
		Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених в відповідних ухвалах суду у справі.
		16.04.2014 року від Прокуратури м. Львова надійшла заява (вх. №17099/14), у якій прокурор повідомляє суд про вступ Прокуратури міста Львова у розгляд справи №914/648/14.
		Розпорядженням від 28.04.2014 року №218 «Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи» у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Яворського Б.І., у відповідності до пунктів 3.1.11., 3.1.13. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, керівник апарату господарського суду Львівської області розпорядився призначити повторний автоматичний розподіл справи №914/648/14. 
		28.04.2014 року на підставі Розпорядження від 28.04.2014 року №218 здійснено повторний автоматичний розподіл справи, справу передано судді Козак І.Б. 
		Ухвалою від 28.04.2014 року справу прийнято до провадження, розгляд справи відкладено на 07.05.2014 року, про що прокурор, сторони і треті особи були належним чином повідомлені під розписку в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою Наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28 (докази в матеріалах справи).
		Ухвалою від 07.05.2014 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1; ОСОБА_2; ОСОБА_3; ОСОБА_4; ОСОБА_5; ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_8; ОСОБА_9; ОСОБА_10, про що прокурор, сторони та треті особи були належним чином повідомлені під розписку в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою Наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28 (докази в матеріалах справи). 
		Прокурор в судове засідання з'явився.
		Представники позивача в судове засідання з'явилися, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях.
		Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
		Представник третьої особи 1 в судове засідання не з'явився.
		Представник третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.
		Представник третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судове засідання з'явився.
		Представник третьої особи 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судове засідання не з'явився.
		Представник третьої особи 5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання не з'явився, подав клопотання (вх. №28813/14), у якому просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату уз в'язку із неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання.
		Приписами частин першої та третьої статті 69 ГПК України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
		Відповідно до частин першої та третьої статті 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
		Відповідно до пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
		Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
		Суд, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін та третьої особи 3, оглянувши і дослідивши матеріали справи і подане третьою особою 5 клопотання (від 03.07.2014 року вх. №28813/14) про відкладення розгляду справи відхиляє його з підстав закінчення законодавчо встановленого строку розгляду справи, а також того, що третьою особою 5 до вказаного клопотання не додано жодних належних і допустимих доказів в розумінні статей 33 та 34 ГПК України в підтвердження обставин, на які третя особа 5 покликається у своєму клопотанні як на підставу неможливості забезпечення явки повноважного представника в судове засідання і відкладення розгляду справи.
		Представники третіх осіб 6-14, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання не з'явилися, хоча були належно повідомлені про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.
		 
		В ході розгляду справи встановлено.
		Позивач: Сокільницька сільська рада Пустомитівського району Львівської області є юридичною особою, їй присвоєно код ЄДРПОУ 04369682, знаходиться за адресою: 81130, Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Січових Стрільців, буд. 1, що підтверджується долученими до матеріалів справи Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №787013, Довідкою Управління статистики у Пустомитівському районі з ЄДРЮО та ФОП серії АБ №643690 та Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АД №391430 (докази в матеріалах справи).
		Відповідач: Головне управління Держземагенства у Львівській області є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 38287406, знаходиться за адресою: 79058, Львівська область, м. Львів, просп. В. Чорновола, буд. 4, що підтверджується долученими до матеріалів справи Довідкою Головного управління статистики у Львівській області з ЄДРЮО та ФОП серії АА №661349 та Випискою з ЄДРЮО та ФОП серії АА №544032 (докази в матеріалах справи).
		25.02.2014 року позивач звернувся до господарського суду Львівської області із позовом до відповідача про визнання недійсними наказів. Позовні вимоги позивача обґрунтовуються наступним:
		Наказом Головного управління Держземагенства у Львівській області від 18.11.2013 року №ЛВ/4623686400:03:000/00000429 надано дозвіл ОСОБА_1 (79060, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.
		Наказом Головного управління Держземагенства у Львівській області від 18.11.2013 року №ЛВ/4623686400:03:000/00000426 надано дозвіл ОСОБА_2 (79031, АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_2) на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства;
		Наказом Головного управління Держземагенства у Львівській області від 18.11.2013 року №ЛВ/4623686400:03:000/00000427 надано дозвіл ОСОБА_3 (79052, АДРЕСА_3; ідентифікаційний код НОМЕР_3) на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства;
		Наказом Головного управління Держземагенства у Львівській області від 18.11.2013 року №ЛВ/4623686400:03:000/00000428 надано дозвіл ОСОБА_4 (79054, АДРЕСА_4; ідентифікаційний код НОМЕР_4) на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства;
		Наказом Головного управління Держземагенства у Львівській області від 18.11.2013 року №ЛВ/4623686400:03:000/00000430 надано дозвіл ОСОБА_5 (79022, АДРЕСА_5; ідентифікаційний код НОМЕР_5) на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства;
		Наказом Головного управління Держземагенства у Львівській області від 18.11.2013 року №ЛВ/4623686400:03:000/00000436 надано дозвіл ОСОБА_6 (79070, АДРЕСА_6; ідентифікаційний код НОМЕР_6) на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства;
		Наказом Головного управління Держземагенства у Львівській області від 18.11.2013 року №ЛВ/4623686400:03:000/00000437 надано дозвіл ОСОБА_7 (79052, АДРЕСА_7; ідентифікаційний код НОМЕР_7) на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства;
		Наказом Головного управління Держземагенства у Львівській області від 18.11.2013 року №ЛВ/4623686400:03:000/00000438 надано дозвіл ОСОБА_8 (79054, АДРЕСА_8; ідентифікаційний код НОМЕР_8) на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства;
		Наказом Головного управління Держземагенства у Львівській області від 18.11.2013 року №ЛВ/4623686400:03:000/00000439 надано дозвіл ОСОБА_9 (77111, АДРЕСА_9; ідентифікаційний код НОМЕР_9) на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства;
		Наказом Головного управління Держземагенства у Львівській області від 12.11.2013 року №ЛВ/4623686400:04:000/00000381 надано дозвіл ОСОБА_10 (80100, АДРЕСА_10; ідентифікаційний код НОМЕР_10) на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.
		31.12.2013 року відповідачем видано накази про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок третім особам 5 - 14 у справі.
		Позивач вважає вказані накази незаконними, просить суд визнати їх недійсними, оскільки Рішенням Сокільницької сільської ради від 13.10.2008 року №413 « Про внесення змін у генеральний план забудови с. Сокільники» вирішено внести зміни у генеральний план забудови с. Сокільники стосовно території по АДРЕСА_11 (20,0 га.); стосовно території кварталу забудови «Молодіжний» (40,0 га.) із розміщенням на них багатоквартирних багатоповерхових житлових будинків та просить Державний інститут проектування міст «Містопроект» провести коригування генерального плану забудови с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області (належним чином завірена копія Рішення в матеріалах справи).
		Листом від 22.01.2014 року №50 позивач звертався до відповідача із вимогою про скасування державної реєстрації прав на земельні ділянки і кадастрові номери, а також скасувати видані на них накази.
		Листами від 20.11.2013 року №920, від 25.11.2013 року №923, від 08.01.2014 року №02 та від 22.01.2014 року №46 позивач звертався до Голови Пустомитівської районної державної адміністрації та Голови Львівської обласної державної адміністрації із вимогою про призупинення приватизації земельних ділянок, розташованих на землях, запроектованих для житлової забудови згідно програми президента України «Доступне житло» на підставі оскаржуваних наказів відповідача, оскільки приватизація здійснюється без погодження Сокільницької сільської ради з порушенням містобудівної документації, - Генерального плану села Сокільники.
		Листами від 23.12.2013 року №18-13-0.7-9723/2-13 та від 08.02.2014 року №18-13-0.7-107/2-14 відповідач повідомив позивача про те, що передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність та користування для всіх потреб відноситься до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів. Відтак, відповідач, при прийнятті оскаржуваних наказів діє в межах повноважень, в порядку та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.
		Рішенням Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 05.04.2012 року №301 «Про затвердження генерального плану с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області» затверджено розроблений ДПДІПМ «Містопроект» Генеральний план села Сокільники, вирішено звернутись в Пустомитівську районну раду з поданням про дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо встановлення та зміни меж населеного пункту с. Сокільники згідно затвердженого генерального плану села.
		Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, поданому до суду 12.06.2014 рок за вх. №25679/14 проти позовних вимог заперечує, вважає позов безпідставним і необґрунтованим з підстав того, що на момент прийняття оскаржуваних наказів спірні земельні ділянки не були комунальною власністю територіальної громади села Сокільники та не мали цільового призначення землі житлової та громадської забудови, а обліковувались як землі сільськогосподарського призначення державної власності.
		Третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у своїх клопотаннях, поданих до суду 14.03.2014 року за вх. №11022/14, від 14.04.2014 року, вх. №16274/14, від 01.07.2014 року, вх. №28330/14 зазначає, що надання пояснень з питань земельного законодавства не відноситься до компетенції третьої особи 1 і просить суд розглядати справу без участі повноважного представника Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.
		Третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у своєму клопотанні від 18.03.2014 року вх. №11559/14 визнає позовні вимоги позивача в повному обсязі, просить суд задоволити позов.
		Третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у своїх письмових поясненнях, поданих до суду 14.03.2014 року за вх. №11024/14, вказує на те, що згідно розробленого третьою особою 3 та затвердженого позивачем (рішення від 05.04.2012 року №301) Генерального плану с. Сокільники квартал К-17, передбачений під багатоповерхову житлову забудову з об'єктами обслуговування знаходиться в проектних межах с. Сокільники, передбачених генеральним планом.
		Третя особа 4 у своїх поясненнях, поданих до суду 14.04.2014 року за вх. №16237/14, просить суд задоволити позовні вимоги позивача у повному обсязі.
		Третя особа 5 у своїх поясненнях, поданих до суду16.06.2014 року за вх. №25776/14, а також письмових поясненнях від 03.07.2014 року за вх. №28812/14 проти позову заперечу, просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав того, що позивачем подано Коригування Генерального плану села Сокільники, яке передбачало зміну меж населеного пункту, однак, не подано доказів в підтвердження факту прийняття уповноваженим суб'єктом рішення про погодження проекту землеустрою щодо встановлення і зміни меж села Сокільники чи рішення про встановлення і зміну меж села. Таким чином, на думку третьої особи 5 не доведено завершення процедури зміни меж населеного пункту відповідними засобами доказування і включення спірних земельних ділянок до меж населеного пункту. Відтак, на думку третьої особи 5, при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв в межах повноважень, в порядку та у спосіб, визначений чинним законодавством України.
		28.04.2014 року відповідачем подано клопотання (вх. №18455/14), у якому просить суд припинити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України у зв'язку із непідсудністю спору господарському суду.
		Так, відповідач у вказаному клопотанні зазначає про те, що при прийнятті оскаржуваних наказів Головне управління Держземагенства у Львівській області діяло як суб'єкт владних повноважень, уповноважений державою на здійснення відповідних функцій у сфері земельних відносин, а відтак, на думку відповідача, між сторонами виник публічно-правовий спір, який має вирішуватись в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
		Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін та третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, оглянувши і дослідивши матеріали справи і подані докази, суд відхиляє клопотання відповідача від 28.04.2014 року №18455/14 про припинення провадження у справі з наступних підстав:
		Відповідно до пункту 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» господарські суди вирішують спори, зокрема, у сфері містобудування та земельних правовідносин.
		Пунктом 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2012 року №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» визначено, що питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 Господарського процесуального кодексу України. 
		За визначенням підпункту 1.2. вказаної Постанови господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.
		У вирішенні питання про те, чи мають земельні відносини приватноправовий характер, роз'яснено враховувати те, що виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 148 Господарського кодексу України (далі - ГК України), земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок (пп. 1,2.1. Постанови).
		З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.
		Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.
		Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам (пп. 1.2.2. Постанови).
		Відповідно до абзацу 2 підпункту 1.2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2012 року №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.
		У пунктах «а» - «в», «г» і «к» статті 12 ЗК України, статтях 15, 17, 122 ЗК України передбачено, що до повноважень селищної ради належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування; вилучення їх із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідної територіальної громади селища; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. Земельні відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими). Згідно з частиною другою статті 2 Цивільного кодексу України (далі ЦК) учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 172 ЦК України). Сільська рада та Держкомзем є суб'єктами цивільних правовідносин і мають рівний правовий статус, що й інші учасники цих відносин. Реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, що перебувала у її власності, Держкомзем відповідно до статті 5 ЗК України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Тобто при здійсненні повноважень власника землі відповідач є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею. У цьому випадку відсутня підпорядкованість одного учасника земельних правовідносин (Сільська рада) іншому (Держкомзем), яка має місце під час здійснення органом місцевого самоврядування чи органом державної влади владних управлінських функцій.
		Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 14.02.2012 року у справі №21-1041во10 та від 14.02.2012 року у справі №21-1042во10.
		Частиною 1 статті 111-28 ГПК України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
		Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є інші юридичні факти.
		Відповідно до першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених законом.
		Згідно статтей 18-21 ЗК України земельний фонд України відповідно до цільового призначення поділяється на дев'ять категорій, кожна з яких має свій правовий режим залежно від характеру землекористування, системи державних органів, що здійснюють функції державного управління землями та обсягом компетенції цих органів у галузі управління використання земельних ділянок.
		Однією із категорій земель є землі житлової та громадської забудови, до яких належать земельні ділянки в межах населених пунктів, що використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови (п. «б» ч. 1 ст. 19, ст. ст. 38, 39 ЗК України).
		Статтею 39 Земельного кодексу України передбачено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту - це містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.
		Згідно приписів частин першої та другої статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Невід'ємною частиною генерального плану населеного пункту є план земельно-господарського устрою цього населеного пункту. 
		Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації. Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується (частина восьма статті 17 Закону).
		Відповідно до підпунктів 34, 42 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються питання регулювання земельних відносин; затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.
		Таким чином, дані питання є виключною компетенцією сесії ради, розгляд яких вона вправі делегувати, проте Сокільницька сільська рада такі свої повноваження органам державної виконавчої влади не делегувала. Докази делегування відповідних повноважень позивачем іншим органам в матеріалах справи відсутні, станом на час розгляду справи по суті прокурором, сторонами і третіми особами суду не заявлені та не подані.
		Згідно пункту 1 частини першої статті З Закону України «Про основи містобудування» земельні ділянки є об'єктами містобудування.
		Статтями 7, 16 та 17 Закону України «Про основи містобудування» передбачено, що державне регулювання у сфері містобудування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування, а також спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури, іншими органами в порядку, встановленому законодавством; планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних ціанів території, їх оновлення та внесення змін до них; генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
		Відповідно до п. «а» частини першої 196 ЗК України кадастрове зонування є складовою земельного кадастру, та включає встановлення місця розташування обмежень щодо використання земель. Обмеження, серед іншого, визначаються Генеральними планами населених пунктів (ст. 17 ЗУ « Про регулювання містобудівної діяльності»).
		Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
		Згідно зі статтею 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади.
		13.10.2008 року Сокільницькою сільською радою прийнято рішення №413 про коригування Генерального плану села, що стало підставою для надання завдання на коригування Генплану с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області, погодженого головним архітектором району та затверджено сільським головою.
		В подальшому ліцензованою організацією - Державний інститут проектування міст «Містопроект» розроблено коригування генерального плану, що пройшло погодження та отримало позитивні висновки всіх контролюючих органів, в тому числі управління Держкомзему у Пустомитівському районі Головного управління Держкомзему у Львівській області (висновок №01-15/961 від 04.07.2011 року), а також отримано позитивний висновок комплексної державної експертизи щодо містобудівної документації.
		Рішенням Сокільницької сільської ради від 05.04.2012 року №301 «Про затвердження Генерального плану с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області» генеральний план затверджено.
		Доказів визнання недійсними чи скасування Рішень Сокільницької сільської ради від 13.10.2008 року №413 та від 05.2012 року №301 прокурором, сторонами та третіми особами станом на час розгляду справи по суті не заявлено та не подано.
		Вимоги щодо прийняття та розгляду заяв про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність визначені приписами частин шостої та сьомої статті 118 ЗКУ, відповідно до яких громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою для відмови у наданні такого дозволу є невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		Тобто, невідповідність місця розташування земельної ділянки генеральному плану є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
		Відповідно до статті 83 ЗК України земельні ділянки, які передбачається використати для розміщення об'єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади, а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність.
		Абзацом 2 частини другої статті 173 ЗК України встановлено, що проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів.
		Враховуючи наявність розробленого та затвердженого Генерального плану с. Сокільники та перебування спірних земель в межах адміністративно-територіальної одиниці позивач має право на вказані землі в порядку, передбаченому статтями 83, 173 ЗК України. 
		Статтею 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; індексна кадастрова карта (план) - це картографічний документ, що відображає місцезнаходження, межі і нумерацію кадастрових зон і кварталів та використовується для присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам і ведення кадастрової карти (плану); кадастровий квартал - це компактна територія, що визначається з метою раціональної організації кадастрової нумерації та межі якої, як правило, збігаються з природними або штучними межами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, вулицями, шляхами, інженерними спорудами, огорожами, фасадами будівель, лінійними спорудами тощо).
		Відповідно до статті 13 вказаного Закону до Державного земельного кадастру включаються відомості про землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць, зокрема, відомості про категорії земель у межах адміністративно-територіальної одиниці: назва, код (номер), межі категорії земель; опис меж; площа; інформація про документи, на підставі яких встановлено категорію земель.
		Згідно приписів статті 19 Закону України «Про Державний земельний кадастр» для ведення Державного земельного кадастру використовуються класифікатори, довідники та бази даних, які ведуться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а також державні та галузеві класифікатори, довідники та бази даних, які ведуться іншими центральними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. 
		Відомості Державного земельного кадастру є офіційними, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим (стаття 20 Закону).
		Як вбачається із долученої до матеріалів справи копії витягу з Державного класифікатора об'єктів адміністративно-територіального устрою України, кадастрова зона 4623686400 є територією Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області.
		Відповідно до даних індексної кадастрової карти та Генерального плану Сокільницької сільської ради на території кадастрового кварталу 000 в кадастровій зоні 4623686400 заплановано розташування кварталу К-17 багатоповерхової житлової забудови з закладами освіти на загальній площі 20га.
		Ведення земельно-кадастрових робіт, внесення відомостей про земельні ділянки до державного земельного кадастру, відповідно до статтей 19 та 204 Земельного кодексу України віднесено до повноважень органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, які й несуть відповідальність за належне виконання своїх обов'язків та достовірність наданих ними відомостей. Закон не покладає відповідальності на власників земель за неналежне виконання органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів своїх обов'язків та достовірність наданих ними відомостей.
		До Державного земельного кадастру включаються, зокрема, відомості про земельні ділянки: цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); відомості про обмеження у використанні земельних ділянок (ч. 1 статті 15 ЗУ «Про Державний земельний кадастр»).
		Згідно приписів статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту його державної реєстрації.
		Статтею 127 ЗК України визначено, що право власності оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
		Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
		Частиною першою статті 5 вказаного Закону встановлено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки. Органом державної реєстрації прав є Міністерство юстиції України.
		Відповідно до статті 20 Закону відомості Державного земельного кадастру є офіційними, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим.
		Як вбачається із долучених позивачем до матеріалів справи витягів з публічної кадастрової карти, тип власності на спірні землі не визначено, відомості про земельні ділянки відсутні.
		Частинами першою та третьою статті 53 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів складаються в основі затверджених у встановленому законодавством порядку генеральних гранів населених пунктів або можуть розроблятись окремою їх частиною та відповідно до генеральних планів.
		Таким чином, заперечення відповідача і третьої особи 5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача проти позову з підстав того, що спірні земельні ділянки перебувають у державній власності у зв'язку із вступом в силу Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розмежування земель державної та комунальної власності» спростовуються наступним:
		Пунктом 9 Розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розмежування земель державної та комунальної власності» визначено, що право власності на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, реалізується після державної реєстрації права власності на відповідну земельну ділянку. 
		Відтак, прийняттю рішення про передачу земельної ділянки у власність чи користування за рахунок земель державної чи комунальної власності має передувати здійснення державної реєстрації права державної чи комунальної власності на неї.
		Окрім того, пунктом 2 Розділу II Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законів України щодо проведення робіт із землеустрою, пов'язаних із встановленням і зміною меж сіл, селищ, міст, районів», що набрав чинності 05.08.2012 року межі населених пунктів, не встановлені в натурі (на місцевості) на час набрання чинності цим Законом за проектами землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень, можуть бути встановлені без розроблення (зміни) генеральних планів населених пунктів. Площа населених пунктів у такому разі має відповідати тій, що зазначена у схемах землеустрою і техніко-економічних обґрунтуваннях використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, а у разі їх відсутності - у проектах формування територій сільських, селищних рад.
		Судом встановлено, що станом на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розмежування земель державної та комунальної власності» Генеральний план с. Сокільники Пустомитівського району розроблений та затверджений Рішенням Сокільницької сільської ради від 05.04.2012 року №301,- тип власності на спірну територію залишається не визначеним до затвердження проекту землеустрою, розробленого в порядку статті 53 Закону України «Про землеустрій», на основі Генерального плану.
		Отже, спірні земельні ділянки на момент видачі відповідачем оспорюваних наказів не перебували в державній власності, знаходились в межах адміністративно-територіальної одиниці, їх бажане місце розташування суперечило Генеральному плану с. Сокільники, а відтак, відповідач не мав достатніх повноважень для видачі оспорюваних наказів.
		Доказів належності спірних земельних ділянок до державної власності станом на час прийняття оскаржуваних наказів прокурором, сторонами і третіми особами станом на час розгляду справи по суті не подано.
		Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
		Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. 
		Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
		Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		Суд, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін і третьої особи 3, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов є документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення повністю.
		Судові витрати покласти на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у відповідності до статті 49 ГПК України, стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1 827 грн. 00 коп.
		На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 21, 22, 27, 29, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 77, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		1.          Позов задоволити повністю.
		2.          Визнати недійсним Наказ Головного управління Держземагенства у Львівській області від 18.11.2013 року №ЛВ/4623686400:03:000/00000429 про надання дозволу ОСОБА_1 (79060, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Сокільницької сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району орієнтовною площею 2,0 га земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.
		3.          Визнати недійсним Наказ Головного управління Держземагенства у Львівській області від 18.11.2013 року №ЛВ/4623686400:03:000/00000426 про надання дозволу ОСОБА_2 (79031, АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_2) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Сокільницької сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району орієнтовною площею 2,0 га земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.
		4.          Визнати недійсним Наказ Головного управління Держземагенства у Львівській області від 18.11.2013 року №ЛВ/4623686400:03:000/00000427 про надання дозволу ОСОБА_3 (79052, АДРЕСА_3; ідентифікаційний код НОМЕР_3) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Сокільницької сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району орієнтовною площею 2,0 га земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.
		5.          Визнати недійсним Наказ Головного управління Держземагенства у Львівській області від 18.11.2013 року №ЛВ/4623686400:03:000/00000428 про надання дозволу ОСОБА_4 (79054, АДРЕСА_4; ідентифікаційний код НОМЕР_4) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Сокільницької сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району орієнтовною площею 2,0 га земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.
		6.          Визнати недійсним Наказ Головного управління Держземагенства у Львівській області від 18.11.2013 року №ЛВ/4623686400:03:000/00000430 про надання дозволу ОСОБА_5 (79022, АДРЕСА_5; ідентифікаційний код НОМЕР_5) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Сокільницької сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району орієнтовною площею 2,0 га земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.
		7.          Визнати недійсним Наказ Головного управління Держземагенства у Львівській області від 18.11.2013 року №ЛВ/4623686400:03:000/00000436 про надання дозволу ОСОБА_6 (79070, АДРЕСА_6; ідентифікаційний код НОМЕР_6) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Сокільницької сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району орієнтовною площею 2,0 га земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.
		8.          Визнати недійсним Наказ Головного управління Держземагенства у Львівській області від 18.11.2013 року №ЛВ/4623686400:03:000/00000437 про надання дозволу ОСОБА_7 (79052, АДРЕСА_7; ідентифікаційний код НОМЕР_7) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Сокільницької сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району орієнтовною площею 2,0 га земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.
		9.          Визнати недійсним Наказ Головного управління Держземагенства у Львівській області від 18.11.2013 року №ЛВ/4623686400:03:000/00000438 про надання дозволу ОСОБА_8 (79054, АДРЕСА_8; ідентифікаційний код НОМЕР_8) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Сокільницької сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району орієнтовною площею 2,0 га земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.
		10.          Визнати недійсним Наказ Головного управління Держземагенства у Львівській області від 18.11.2013 року №ЛВ/4623686400:03:000/00000439 про надання дозволу ОСОБА_9 (77111, АДРЕСА_9; ідентифікаційний код НОМЕР_9) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Сокільницької сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району орієнтовною площею 2,0 га земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.
		11.          Визнати недійсним Наказ Головного управління Держземагенства у Львівській області від 12.11.2013 року №ЛВ/4623686400:04:000/00000381 про надання дозволу ОСОБА_10 (80100, АДРЕСА_10; ідентифікаційний код НОМЕР_10) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Сокільницької сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району орієнтовною площею 2,0 га земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.
		12.          Стягнути з божника: Головного управління Держземагенства у Львівській області (79058, Львівська область, м. Львів, просп. В. Чорновола, буд. 4; код ЄДРПОУ 38287406) на користь стягувача: Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області (81130, Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Січових Стрільців, буд. 1; код ЄДРПОУ 04369682) 1  218 грн. 00 коп. судового збору.
		 
		 
		 
		03.07.2014 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 04.07.2014 року.
		Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України. 
		Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.
		 
		 
		 
		           Суддя                                                                       Козак І.Б.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...