Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 814/971/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів, зокрема зі спорів щодо:.
Надіслано для оприлюднення: 09.07.2014. Зареєстровано: 09.07.2014. Забезпечено надання загального доступу: 11.07.2014.
Дата набрання законної сили: 21.07.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		----------------------
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 липня 2014 р. Справа № 814/971/14
		Категорія: 2.2 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
		 
		Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П.
		розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправною відмову в задоволенні запиту на інформацію, зобов'язання задовольнити запит, -
		 
		встановиЛА:
		 
		Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправною відмову в задоволенні запиту на інформацію, зобов'язання задовольнити запит.
		Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.01.2014 № 53/0/29-14 в частині надання публічної інформації щодо сум видатків на обслуговування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у 2013 році. В решті позову відмовлено. 
		Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити в повному обсязі.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, відповідач зазначає, що судом першої інстанції під час розгляду справи неправильно досліджено докази і встановлено обставини у справі.
		Сторони по справі сповіщались належним чином про час, дату та місце проведення судового засідання, однак своїм правом на участь в розгляді апеляційної скарги не скористались та у судове засідання не з'явилися, тому судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження згідно ч. 3 ст. 122, ст. 197 КАС України.
		 
		Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
		 
		Судом першої інстанції встановлено, що Позивач звернувся за допомогою відповідного он-лайн сервісу URL до відповідача 14.01.2014   із запитом на отримання публічної інформації про: 1) кількість ухвал про відкриття касаційного провадження у цивільних справах, постановлених ВССУ у 2013 році, 2) загальну кількість касаційних скарг у цивільних справах за 2013 рік, за якими ВССУ було відмовлено у відкритті касаційного провадження, 3) кількість касаційних скарг у цивільних справах за 2013 рік, за якими ВССУ було відмовлено у відкритті касаційного провадження у зв'язку з тим, що касаційна скарга є необґрунтованою, 4) кількість касаційних скарг у цивільних справах за 2013 рік, за якими ВССУ було постановлено ухвалу про залишення без руху у зв'язку із ненаданням завірених копій судових рішень, які оскаржуються, 5) суму видатків на обслуговування ВССУ у 2013 році, враховуючи оплату праці апарату суду та суддів       ( з урахуванням сум єдиного внеску, які нараховувались на заробітну плату), оплату комунальних послуг, ремонту будівель та інших господарських витрат.
		Позивач 25.02.2014   надіслав листа на адресу відповідача із повторним запитом про надання інформації (арк. с.8).
		Відповідач 14.03.2014   направив на адресу позивача відповідь на запит, в якій на перші три питання надав відповідь в повному обсязі. Стосовно п. 4 запиту щодо інформації про кількість касаційних скарг у цивільних справах, за якими ВССУ постановлено ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, у зв'язку із ненаданням завірених копій судових рішень, які оскаржуються, відповідач зазначив, що у статистичній звітності ВССУ не відображається ця інформація, тому у задоволенні цієї частини запиту відмовлено. Стосовно п. 5 запиту відповідач відмовив у задоволенні цього пункту запиту, оскільки відповідно до підпункту 4.5 Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у ВССУ, затвердженого наказом   ВССУ 20.08.2013   № 41/0/14-13, інформація щодо суми видатків на обслуговування ВССУ у 2013 році є відомостями, що містяться у внутрівідомчій службовій кореспонденції ВССУ, які пов'язані з розробкою напрямів діяльності ВССУ або процесом прийняття рішень, що передують публічному обговоренню та належить до службової інформації.
		Відповідно до ст.1 Закону України «Про доступ до публічної інформації»   від 13.01.2011 N 2939-VI (далі - Закон N 2939-VI) ,   публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
		Згідно із статями 12 та 13 вказаного Закону, суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є Розпорядники інформації, які визначаються, серед іншого, як суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
		Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом (ч. 2 ст. 7 цього закону).
		Водночас, Законом України «Про доступ до публічної інформації» регламентований порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
		               Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.
		Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).
		Статтею 6 вказаного Закону встановлені обмеження доступу до публічної інформації.
		Відповідач в своїх запереченнях зазначає, що у формі звітності № 33 «Звіт про перегляд цивільних справ у касаційному порядку», затвердженої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» наказом ВССУ від 27.12.2010   № 15/0/14-10 «Про затвердження форм звітності про розгляд службових справ Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ», не відображається інформація, яку позивач просить надати у п. 4 запиту.
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону N 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, якщо розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.
		Таким чином, відповідач не володіє інформацією, яку запитував у нього позивач у п.4 запиту, а законом не передбачений обов'язок розпорядника публічної інформації створювати нову інформацію за запитом.
		За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині зобов'язання надати інформацію щодо кількості касаційних скарг у цивільних справах, за якими ВССУ постановлено ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, у зв'язку із ненаданням завірених копій судових рішень, які оскаржуються, задоволенню не підлягають.
		Відповідач відмовив позивачу у наданні інформації   стосовно сум видатків на обслуговування ВССУ у 2013 році посилаючись на те, що ця інформація є з обмеженим доступом, оскільки є службовою.
		Згідно з ч. 1 ч. 6, ст.9 Закону N 2939-VI інформацією з обмеженим доступом є:1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. Відповідно до вимог частини другої статті 9 цього Закону до службової може належати така інформація:1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень.
		Але ч. 5 ст.6 Закону N 2939-VI чітко передбачено, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
		Посилання відповідача на те, що наказом суду ця інформація належить до службової інформації не приймається судом до уваги, оскільки не ґрунтується на вимогах вищезазначеного закону. Також суд вважає, що надання інформації позивачу стосовно сум видатків на обслуговування ВССУ не може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину. Про такі обставини обмеження доступу до запитуваної інформації також не стверджував й відповідач. Саме по собі віднесення відповідачем вказаної інформації до інформації з обмеженим доступом внутрівідомчим актом не є належною підставною для обмеження доступу до неї.
		Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що відмова у наданні відповіді по суті п. 5 запиту позивача є протиправною, оскільки протирічить Закону України «Про доступ до публічної інформації». 
		За таких обставин, позовні вимоги в частині відмови в наданні інформації стосовно сум видатків на обслуговування ВССУ підлягають задоволенню.
		В запереченнях відповідач зазначив, що 30.04.2014 він надав позивачу інформацію стосовно видатків на обслуговування ВССУ у 2013 році ( п.5 запиту), посилаючись на те, що   станом на 15.01.2014   інформація стосовно сум видатків на обслуговування не могла бути надана запитувачу, оскільки річна звітність ВССУ відповідно до вимог законодавства була перевірена Державною казначейською службою лише 03.02.2014, а надання позивачу неостаточної інформації було б порушенням Закону N 2939-VI, який передбачає надання достовірної та повної інформації.
		Посилання відповідача на те, що інформація позивачу не була надана 15.01.2014, оскільки вона була остаточно створена відповідачем 03.02.2014   не приймається судом до уваги, в зв'язку з тим, що відповідь позивачу про відмову у наданні інформації ґрунтувалась на тому, що ця інформація є службовою, з обмеженим доступом. 
		У суді першої інстанції позивач підтвердив, що він отримав від відповідача інформацію в повному обсязі на п. 5 його запиту стосовно видатків на обслуговування ВССУ за 2013 рік.
		За таких обставин, позов в частині зобов'язання надати інформацію задоволенню не підлягає, оскільки надати інформацію, зазначену у п. 4 запиту відповідач не має можливості, оскільки він нею не володіє і така відмова є правомірною, а інформацію на п. 5, зазначену у запиті, позивач отримав, про що зазначає в запереченнях відповідач та підтвердив у суді першої інстанції сам позивач.                   
		У своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно надав оцінку тій обставині, що Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ надав відповідь на запит Позивача лише 14.03.2014 року, оскільки відповідь йому була надана саме 15.01.2014 року. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ направлявся запит на адресу Позивача саме 15.01.2014 року.
		Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання протиправною відмову в задоволенні запиту на інформацію, зобов'язання задовольнити запит підлягають частковому задоволенню, шляхом визнання протиправною відмову Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.01.2014 № 53/0/29-14 в частині надання публічної інформації щодо сум видатків на обслуговування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у 2013 році.
		Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують.
		З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
		 
		Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
		 
		УХВАЛИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, - залишити без задоволення.
		Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 травня 2014 року по справі № 814/971/14, - залишити без змін.
		 
		Ухвала  апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
		 
		 
		Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук  суддя М.П. Коваль

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...