Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/2048/14 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інтелектуальна власність; Авторське право і суміжні права.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.07.2014. Забезпечено надання загального доступу: 14.07.2014.
Дата набрання законної сили: 22.07.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		            
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		__________________________________________________________________________________________________________________________________________
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 
		"04" липня 2014 р.Справа  № 916/2048/14
		За позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь";        
		до відповідача:  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2;    
		про захист авторських прав та стягнення 73080 грн.;  
		Суддя Горячук Н.О.
		 
		Представники:
		Від позивача: за дов. Джаноян Л.А.;
		Від відповідача: не з'явився;
		 
		Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про захист авторських прав та просить стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 суму компенсації у розмірі 73080,00грн.
		Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи,  витребувані документи не надав, у зв'язку з чим, справа розглядається на підставі ст. 75 ГПК України за наявними документами.
		Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:
		08.06.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" (ліцензіат) та громадянином ОСОБА_4 (ліцензіар) було укладено ліцензійний договір №ЛД-1/2010 про надання права використання творів образотворчого мистецтва (виключна ліцензія) (далі договір), відповідно якого ліцензіар має виключні права на використання створених одноособовою творчою працею ліцензіара малюнків "Маша" і "Медведь", які використовуються при створенні персонажів аудіовізуального твору - анімаційного серіалу "Маша и Медведь", ці малюнки, а також DVD-диск із записом вказаних малюнків та першої серії анімаційного серіалу "Маша и Медведь" використовуються для ідентифікації предмета договору і є його невід'ємною частиною, а ліцензіат зацікавлений у використанні зображень даних персонажів (творів) в своїй комерційній діяльності та бажає придбати на умовах Договору виключне право на використання персонажів.
		Ліцензіар надає ліцензіату на термін дії договору за оплачувану ліцензіатом винагороду право використання творів у встановлених договором межах, на умовах виключної ліцензії, тобто без збереження за ліцензіаром права видачі ліцензій на використання творів способами, передбаченими договором, іншим особам (п.1.1. договору).
		Згідно до п. 2.1. договору право використання творів способами, передбаченими Договором, надаються ліцензіаром ліцензіату на території всіх країн світу, на термін з дати укладення Договору до 30.06.2025р. включно.
		Відповідно до п. 2.2. договору ліцензіар надає ліцензіату право використовувати твори як разом, так і окремо способами, встановленими договором.
		Вказаним договором також передбачено право ліцензіата видавати субліцензії без попередньої згоди ліцензіара, реєструвати твори або їх частини, назви та персонажів як торговельні марки (пункти 2.5 - 2.7 договору).
		При цьому, договором встановлено, що якщо треті особи порушують виключне право ліцензіара, а таке порушення буде зачіпати права ліцензіата, то названі особи зобов'язуються разом захищати свої права. Відмова ліцензіара від захисту своїх прав, як і його бездіяльність не є перешкодою для самостійного вжиття ліцензіатом доречних заходів захисту його прав в передбаченому законом порядку (п.2.10. договору).
		В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем виключних авторських прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" шляхом незаконної реалізації контрафактного товару, а саме закладки „Мульти - пульти" під назвою "Маша і Мєдвєдь" на яких розміщено зображення персонажу "Маша" та „Мєдвєдь" як самостійних складових частин аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша и Мєдвєдь", права на який належать ТОВ "Маша і Мєдвєдь", без дозволу позивача.
		Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача суму компенсації у розмірі 73080,00грн.
		Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції. 
		Право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним Кодексом України та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається Цивільним Кодексом України та іншим законом (ст. 418 Цивільного кодексу України).
		Статтею 435 Цивільного кодексу України встановлено, що первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автору твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.
		Згідно до статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору, а також виключне право на дозвіл або заборону  використання  твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права. 
		Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.
		Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів; здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер.
		За приписами частини першої    статті 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права"    автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у     статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформлюються авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
		Відповідно до ч.1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право, зокрема, подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.
		Частиною 2 ст. 52 Закону України "Про авторські та суміжні права" встановлено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. 
		Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсації обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.
		Вирішуючи питання щодо розміру компенсації, суд зазначає наступне.
		Відповідно до положень ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторські та суміжні права" при визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача. 
		Пунктом 51.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012  №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" встановлено, що у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності. Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.
		У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який встановлено на час прийняття судом відповідного рішення.
		Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування розміру компенсації у сумі 73080,00грн. позивач вказує на свідоме та навмисне порушення прав ТОВ "Маша і Мєдвєдь" зі сторони Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, шляхом незаконної реалізації контрафактного товару, а саме закладок „Мульти - пульти" „Маша и Медведь" на якій незаконно, без дозволу позивача, розміщено зображення персонажів "Маша" та „Мєдвєдь", як самостійних складових частини аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь", права на який належать ТОВ "Маша і Мєдвєдь". 
		Крім того, позивач наголошує на понесених ним збитках у вигляді неотримання суми ліцензійного платежу від виробника контрафактного товару.
		Для захисту порушення прав ТОВ "Маша і Мєдвєдь" позивачем був виданий наказ №02/02 від 12.02.2013р., яким визначені ставки добровільної компенсації за порушення авторського права. Відповідно до вказаного наказу у випадку порушення авторських прав виробником контрафактної продукції, у разі добровільного врегулювання порушення, сплачується 100 мінімальних заробітних плат, у разі відмови  від добровільної виплати компенсації, 200 мінімальних заробітних плат.
		При визначенні розміру компенсації суд враховує, що доведеним є лише один факт реалізації контрафактного товару на суму 2,30грн., а також припинення порушення авторських прав у добровільному порядку, про що опосередковано свідчить відсутність вимог про вилучення контрафактних товарів з обороту. 
		Суд також враховує, що, виходячи з засад справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, можливість стягнення з порушника надмірних грошових сум як компенсації за порушення авторського права спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу захисту компенсація перетворюється на джерело отримання суб'єктом авторського або суміжного права невиправданих додаткових прибутків. 
		З урахуванням вищевикладеного, суд вважає обґрунтованим та достатнім розмір компенсації у вигляді 10 мінімальних заробітних плат, що складає 12180,00грн.
		Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. 
		Враховуючи вищевикладене, те що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами та враховуючи зменшення розміру компенсації, позовні вимоги підлягають задоволенню частково у сумі 12180,00грн.. 
		Відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
		 
		Керуючись ст.ст. 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України суд,
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		1. Позов задовольнити частково.
		 
		2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" (Російська Федерація, 129085, м. Москва, вул. Годовікова, буд. 9, будова 3, ІПН/КПП 7717673901/771701001 в ІФПС №17 СВАО р/р 40702810900000013706 в ПАТ Банк "ОТКРЫТИЕ", м. Москва БІК 044585297, к/р 30101810500000000297) 12180/дванадцять тисяч сто вісімдесят/грн. 00коп. суму компенсації, 1827/одна тисяча вісімсот двадцять сім/грн. 00 коп. судового збору.
		 
		3. В решті позову відмовити. 
		 
		Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.
		Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України.
		 
		Повне рішення складено 09.07.2014р.
		     
		 
		Суддя                                                                                       Горячук Н.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...