Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-118/11(2а/761/4/14) : Адміністративні справи (до 01.01.2019).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.07.2014. Забезпечено надання загального доступу: 11.07.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №   2а-118/11(2а/761/4/14)                   Головуючий у 1-й інстанції:   Гайдук С.В.                                                                                                           Суддя-доповідач:  Літвіна Н. М. 
		У  Х  В  А  Л  А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		10 липня 2014 року                                                                        м. Київ
		Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		Головуючого судді:                                                  Літвіної Н.М.
		Суддів:                                                                      Коротких А.Ю.
		                                                                                   Ганечко О.М.
		при секретарі:                                                              Соловіцькій І.М.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 та осіб, що приєднались до апеляційної скарги позивача - Житлово-Будівельного кооперативу «Кристал-22», ОСОБА_4, Житлово-Будівельного кооперативу «Хімік-17», Житлово-Будівельного кооперативу «Хімікат», Житлово-Будівельного кооперативу «Хімік-18», ОСОБА_5, ОСОБА_6 на постанову  Шевченківського районного суду м. Києва  від 21 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, треті особи - ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, Житлово-будівельний кооператив «Теремки-2», Житлово-будівельний кооператив «Ремонтник», Приватне підприємство «Компанія ФАХ», ОСББ «Сердолік», ОСББ «Науковець», ЖБК «Буревісник-3» про визнання бездіяльності протиправною, скасування нормативно-правових актів і зобов"язання вчинити дії, -
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2014 року  адміністративний позов ОСОБА_3 до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, треті особи - ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ЖБК «Теремки-2», ЖБК «Ремонтник», ПП «Компанія ФАХ», ОСББ «Сердолік», ОСББ «Науковець», ЖБК «Буревісник-3» про визнання бездіяльності протиправною, скасування нормативно-правових актів і зобов'язання вчинити дії-  задоволено частково.
		Визнано незаконними і нечинними з моменту прийняття Розпорядження Київської міської державної адміністрації: № 978 від 31 серпня 2009 року «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»; № 979 від 31 серпня 2009 року «Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»; № 980 від 31 серпня 2009 року «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення»; № 981 від 31 серпня 2009 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення»; № 1141 від 30 вересня 2009 року «Про продовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009 року № 978, № 979, № 980 та №981»; № 1192 від 15 жовтня 2009 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення»; № 1193 від 15 жовтня 2009 року «Про продовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009 року № 978, № 979, № 980»; № 1292 від 17 листопада 2009 року «Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»; № 1332 від 30 листопада 2009 року «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення»; № 1333 від 30 листопада 2009 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення»; № 1334 від 30 листопада 2009 року «Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»; № 1335 від 30 листопада 2009 року «Про продовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009 року № 978, № 979»; № 191 «Про подовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009 року N 978, N 979»; № 392 від 31 травня 2010 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення»; № 1164 від 24 грудня 2010 року «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та їх структури і внесення змін до розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009 року №978, № 979, від 14 серпня 2009 року №902, від 02 березня 2010 року №114»; № 1221 від 29 грудня 2010 року «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та їх структури»; № 1222 від 29 грудня 2010 року «Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням, згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими Національною комісією регулювання електроенергетики України»; № 1241 від 30 грудня 2010 року «Про подовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009 року №978 та від 31 серпня 2009 року №979»; № 75 від 25 січня 2011 року «Про внесення змін до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29 грудня 2010 року № 1221»; № 80 від 25 січня 2011 року «Про внесення змін та доповнень до розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.06.2009 №758 та від 29.12.2010 №1220»; № 99 від 27 січня 2011 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію та встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням»; № 101 від 27 січня 2011 року «Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення та тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що надаються Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України» (із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 22 лютого 2011 року № 234); № 857 від 31 травня 2011 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію та встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням»; № 858 від 31 травня 2011 року «Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення та тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення»; № 859 від 31 травня 2011 року «Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усім форм власності для здійснення розрахунків з бюджетними та іншими споживачами». В іншій частині позову відмовлено.
		На вказану постанову суду позивач - ОСОБА_3, особи, що приєдналися до апеляційної скарги позивача - ЖБК «Кристал-22», ОСОБА_4, ЖБК «Хімік-17», ЖБК «Хімікат», ЖБК «Хімік-18», ОСОБА_5, ОСОБА_6, звернулися з апеляційною скаргою та просять задовольнити її в повному обсязі.
		Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягає з наступних підстав.
		Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просив визнати протиправною бездіяльність Київської міської ради щодо не утворення її виконавчого органу - Київської міської державної адміністрації та зобов'язати Київську міську раду в порядку передбаченому Законом України «Про місцеве самоврядування» і Статутом територіальної громади м. Києва вчинити усі необхідні дії по утворенню її виконавчого органу - Київської міської державної адміністрації.
		Відповідно до ст. 118 Конституції України - виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.
		Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» - місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.
		Члени громади мають право в установленому порядку організовувати і брати участь у зборах громадян за місцем проживання, ініціювати розгляд у раді будь-якого питання місцевого самоврядування, створювати органи територіальної самоорганізації населення.
		Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» - порядок формування та повноваження міської, районних у місті рад визначаються Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» з особливостями, передбаченими цим Законом.
		Згідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» - органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
		Рішенням Конституційного Суду України № 21-рп/2003 від 25 грудня 2003 року визначено, що Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київраді, а з питань здійснення повноважень виконавчої влади - Кабінету Міністрів України. Втім, вказані норми не заперечують норми Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та спеціального Закону України «Про столицю України місто - герой Київ», а як вказано у рішенні Конституційного Суду України дають їм тлумачення.
		Так, п. 2 розділу VII «Перехідні положення» Закону України «Про столицю України - місто- герой Київ» Київській міській раді та відповідним районним у місті Києві радам протягом місяця після набрання чинності цим Законом доручено вирішити питання щодо формування власних виконавчих органів на базі відповідних державних адміністрацій, які паралельно виконують функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади у місті Києві. Київська міська рада III, IV та V скликань, враховуючи вищенаведене рішення Конституційного Суду України №21-рп/2003 від 25 грудня 2003р., утворювала виконавчий орган на базі Київської міської державної адміністрації, визначала його структуру та загальну чисельність у повній відповідності до п. 5, 6 ч. 1 ст. 26, ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 10 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ». Натомість Київською міською радою VI скликання у порушення вказаних вище норм виконавчий орган не створено, не затверджено його структуру та кількісний склад, внаслідок чого прийняті відповідачем оскаржувані розпорядження є нормативно-правовими актами місцевої державної адміністрації. Це підтверджують рішення ІІІ сесії Київської міської ради XXIII скликання від 11 березня 1999р. за №161/262 «Про виконавчий орган Київської міської ради»; рішення ІХ сесії Київської міської ради XXIV скликання від 07 лютого 2002 року за №239/1673 «Про затвердження структури та загальної чисельності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)»; рішення II сесії Київської міської ради XXVI скликання від 20 червня 2002 року №28/28 «Про утворення виконавчого органу Київської міської ради та затвердження його структури і загальної чисельності»; рішення IV сесії Київської міської ради V скликання від 24 травня 2007 року за № 721/1382 «Про діяльність виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)».
		Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, питання утворення або неутворення виконавчого комітету відноситься виключно до компетенції Київської міської ради, і ніяким чином не стосується прав позивача, як члена територіальної громади, а тому підстави для задоволення адміністративного позову в цій частині відсутні.
		З приводу визнання незаконними та нечинними з моменту прийняття розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)   від 31 серпня 2010 року № № 978, 979, 980, 981; від 30 вересня 2009 року № 1141; від 15 жовтня 2009 року № № 1192, 1193; від 17 листопада 2009 року № № 1292, від 30 листопада 2009 року № № 1332,1333, 1334, 1335, від 30 березня 2010 року № 191; від 31 травня 2010 року № 392; від 24 грудня 2010 року; від 29 вересня 2010 року № № 1221, 1222; від 30 грудня 2010 року № 1241; від 25 січня 2011 року № № 75, 80; від 25 січня 2011 року № 80, від 27 січня 2011 року № № 99, 101, від 31 травня 2011 року № 857, 858, 859 колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. 
		Вказані розпорядження Київської міської державної адміністрації стосуються встановлення, змін чи погоджень тарифів на житлово-комунальні послуги для фізичних осіб, що проживають чи знаходяться в м. Києві, а тому вони можуть впливати на права, свободи та інтереси позивача в зв»язку з чим він має право звернутися до суду для їх захисту.
		Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, оскаржувані розпорядження не пройшли необхідну реєстрацію в органах Міністерства юстиції України, що є підставою для визнання оскаржуваних нормативно-правових актів нечинними з моменту прийняття, оскільки відповідно до п.  3 Указу Президента України №493/92 від 03 жовтня 1992 року «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» нормативно-правові акти, зазначені в ст. 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.
		Відповідно до п. 15 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 731 від 28 грудня 1992 року - органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані. 
		Отже, оскаржувані розпорядження не набули чинності, а тому їх застосування є неправомірними.
		Вказане підтверджується і практикою Верховного Суду України в постанові від 28 листопада 2011 року, яка відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України і які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з цим рішенням.
		Відповідно до ст. 13 Закону «Про теплопостачання» - до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.
		Згідно до ст. 14 Закону «Про житлово-комунальні послуги», ст. 20 Закону «Про теплопостачання» та ст. 28 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень органів місцевого самоврядування також належать формування і затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги, тарифів на теплову енергію та їх погодження.
		Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законодавством України не передбачено повноважень органу влади затверджувати тарифи на теплову енергію для підприємств не комунальної форми власності. 
		Вказане встановлено постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2009 року у справі № 22-а-5301/08, а, отже, в силу ст. 72 КАС України не підлягає доказуванню.
		Крім того, відповідно до постанови Верховного Суду України від 28 травня 2013 року із 22 липня 2010 року з повноважень органів місцевого самоврядування виключено право встановлювати тарифи на теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення для суб»єктів природних монополій, яким є ПАТ «Київенерго».  
		Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, оскаржуваними розпорядженнями встановлені тарифи для підприємств не комунальної форми власності.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» - регуляторний акт це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання.
		Частиною 2 ст. 12 ГК України визначено, що основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є регулювання цін і тарифів. 
		Згідно до ч. 1 ст. 189 ГК України - ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» - житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих    приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. 
		Таким чином, оскаржуваними актами регулюються адміністративні відносини між відповідачем - Київською міською державною адміністрацією і вказаними у цих актах суб'єктами господарювання, а тому таке регулювання є засобом регулюючого впливу на їх діяльність, а акти, за якими відбувається таке регулювання підпадають під визначення регуляторних.
		Згідно до листа Деркомпідприємництва № 14907 від 19 листопада 2010 року розпорядження Київської міської державної адміністрації є реалізацією вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». 
		Інформацією про результати роботи робочої групи із перегляду регуляторних актів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на виконання розпорядження виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) № 1143 від 31 серпня 2007 року «Про створення робочої групи із перегляду регуляторних актів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» встановлено, що розпорядження КМДА щодо тарифів на житлово-комунальні послуги мають ознаки регуляторних актів.
		Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2010 року   встановлено, що рішення у сфері тарифоутворення відносяться до регуляторних актів, а також що вони можуть бути скасовані внаслідок недотримання необхідних законодавчо встановлених процедур.
		Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону «Про ціни і ціноутворення» - у разі виникнення заборгованості з виплати заробітної плати, стипендій, пенсій та інших соціальних виплат забороняється до погашення такої заборгованості підвищення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги та послуги громадського транспорту, що надаються громадянам України.
		Як вбачається з даних Головного управління статистики у м. Києві, у 2009-2010 роках щомісяця існувала заборгованість з виплати заробітної плати, яка в період видання оскаржуваних розпоряджень Київської міської державної адміністрації складала щонайменше 130 573, 6 тис. грн. (червень 2009 року).
		Таким чином, оскаржувані розпорядження Київської міської державної адміністрації не враховували базових принципи реалізації державної політики у сфері житлово-комунальних послуг, передбачені, зокрема, ст. ст. 2, 30   Закону України «Про житлово-комунальні послуги» щодо регулювання цін/тарифів з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону, технічних можливостей, а також випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги. 
		Оскаржуваними розпорядженнями Київської міської державної адміністрації також не враховані положення чинного законодавства щодо рівня витрат на житлово-комунальні послуги.
		Законом України «Про прожитковий мінімум» встановлено перелік товарів та послуг, їх обсяги, що гарантують конституційні права громадян. 
		При підрахунку рівня прожиткового мінімуму закладено, що рівень витрат на житлово-комунальні послуги в структурі прожиткового мінімуму становить в середньому 12 відсотків. Розмір прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати встановлений Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати». Прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, з 1 листопада 2009 року був встановлений у розмірі 701 гривня, з 1 січня 2010 року - 825 гривень, з 1 квітня -839 гривень, з 1 липня - 843 гривень, з 1 жовтня - 861 гривні, з 1 грудня - 875 гривень. 
		Отже, за розрахунками показник рівня витрат на житлово-комунальні послуги складає приблизно від 25 і вище відсотків, що вказує на постійне збільшення тарифів без врахування платоспроможності населення та суперечить чинному законодавству. 
		Крім того, відповідно до п. п. 2 п. «а» ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» - до повноважень виконавчих органів місцевих рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності. Чинним законодавством України не передбачено повноважень органу влади затверджувати тарифи на теплову енергію для підприємств не комунальної форми власності. 
		Виходячи з вищевикладеного, вимоги позивача щодо визнання невідповідними законодавству, недійсними з дати прийняття оскаржуваних ним нормативно-правових актів, є такими, що ґрунтуються на вимогах закону, а тому в цій частині підлягають задоволенню. 
		Отже, судом першої інстанції було об'єктивно та ґрунтовно досліджено всі обставини справи і на цій підставі винесено законне рішення.
		Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст. ст. 160, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та осіб, що приєднались до апеляційної скарги позивача - Житлово-Будівельного кооперативу «Кристал-22», ОСОБА_4, Житлово-Будівельного кооперативу «Хімік-17», Житлово-Будівельного кооперативу «Хімікат», Житлово-Будівельного кооперативу «Хімік-18», ОСОБА_5, ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
		Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2014 року - залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
		 
		Головуючий суддя                                                            Літвіна Н.М.
		              
		 
		Судді                                                                                    Коротких А.Ю.
		                                                                                                               
		 
		                                                                                          Ганечко О.М.
		          
		Повний текст ухвали виготовлений 11 липня 2014 року.          
		Головуючий суддя                                                                 Літвіна Н. М.            
		 
		Судді:                                                                                           Коротких А. Ю. 
		 
		                                                                                                                    Ганечко О.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...