Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/9954/14 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Застосування антимонопольного законодавства.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.07.2014. Забезпечено надання загального доступу: 14.07.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа №  910/9954/14 07.07.14За позовом          Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м.
		          Києва "Київавтошляхміст" 
		До          Київського міського територіального відділення Антимонопольного
		          комітету України 
		Третя особа, яка 
		не заявляє самостійних 
		вимог на предмет 
		спору, на стороні 
		відповідача           Товариство з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України»
		про          скасування рішення Адміністративної колегії Київського міського
		          територіального відділення Антимонопольного комітету України 
		За зустрічним
		позовом          Київського міського територіального відділення 
		          Антимонопольного комітету України
		До          Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м.
		          Києва "Київавтошляхміст" 
		Про          стягнення штрафу у розмірі 34000,00 грн. та зобов'язання виконати рішення 
		 
		 
		                                                            Суддя Картавцева Ю.В.
		Представники сторін:
		від позивача          Гуцула В.О. - представник (дов. № 38/41 від 10.01.2013 р.)
		від відповідача                    Клюсова Т.М. - представник (дов. № 13 від 13.03.2014 р.)
		          Савчук Н.О. - представник (дов. № 14 від 13.03.2014 р.)
		від 3-ої особи                    Масловський І.А. - представник (дов. № 221 від 15.10.2013 р.)
		          Вакуленко С.В. - представник (дов. № 947 від 22.08.2013 р.)
		 
		СУТЬ СПОРУ
		Комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.03.2014 року № 4/02-р/к у справі № 134-02/09.13.
		Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
		Даним Рішенням на Комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» накладено штраф у розмірі 34 000, 00 грн. за вчинення порушення, передбаченого п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку з надання в користування місця в мережевому каналі штучних споруд, а саме на Південному мосту, на мосту ім. Є.О. Патона, на мосту Метро та на Московському мосту через р. Дніпро та р. Десенка, які належать КП «Київавтошляхміст» на праві господарського відання, шляхом встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
		Позивач вважає, що, в його діях відсутній склад порушення конкурентного законодавства, а відповідачем вичерпно, повно та об'єктивно не досліджено всі обставини справи, в тому числі стосовно порядку визначення монопольного (домінуючого) становища на відповідному ринку.
		Таким чином, позивач вважає, що дане Рішення прийнято за відсутністю правових підстав, у зв'язку із чим повинно бути скасованим. 
		Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.05.2014 р. порушено провадження у справі № 910/9954/14, призначено справу до розгляду на 16.06.2014 р.
		13.06.2014 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача відзив на позов, відповідно до якого останній заперечує проти позову з підстав того, що в матеріалах справи наведені докази та встановленні факти порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції, а тому прийняте відповідачем рішення від 20.03.2014 року № 4/02-р/к у справі № 134-02/09.13 відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить процесуальним правилам встановленим Законом України «Про захист економічної конкуренції».
		У судове засідання 16.06.2014 р. представник позивача не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
		Натомість 16.06.2014 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника у судове засідання.
		Також у судовому засіданні 16.06.2014 р. представник відповідача подав суду клопотання про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача з огляду на те, що дана юридична особа була заявником у справі про порушення конкурентного законодавства, за наслідками розгляду якої спірним рішенням на позивача накладено штраф.
		Суд, розглянувши у судовому засіданні 16.06.2014 р. клопотання про залучення 3-ої особи, дійшов висновку про доцільність задоволення даного клопотання та залучення Товариство з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України», в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2014р. залучено до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» та відкладено розгляд справи на 07.07.2014 р. 
		19.06.2014р. відділом діловодства суду отримано від Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України зустрічний позов до Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м.Києва "Київавтошляхміст" про стягнення штрафу у розмірі 34000,00 грн. та зобов'язання виконати рішення.
		Відповідно до ст.60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом, зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним; подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.
		Оскільки позов Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України є взаємно пов'язаним з позовом Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст", позивачем дотримано всіх вимог щодо подачі позовів, суд прийняв до розгляду зустрічну позовну заяву Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, призначив розгляд справи на 07.07.2014 р., про що виніс відповідну ухвалу від 20.06.2014 р.
		07.07.2014 р. відділом діловодства суду отримано від представника 3-ої особи відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечує проти позовних вимог з підстав того, що оскаржуваним рішенням Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України правомірно накладено на позивача штраф за порушення конкурентного законодавства шляхом зловживання антимонопольним становищем на ринку з надання у користування місця в мережевому каналі штучних споруд. 
		У судовому засіданні 07.07.2014 р. представник позивача подав суду відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого останній заперечує проти зустрічних вимог з тих підстав, що оскаржуване Рішення підлягає скасуванню, а тому, відповідно, у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.
		В судовому засіданні 07.07.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. 
		Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.
		До того ж відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду. З огляду на зміст наведеної норми, статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України (п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15).
		Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.
		В силу ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
		Згідно ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
		Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
		Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
		Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
		Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.
		Пунктом 11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Комітету від 23.02.2001 р. № 32-р, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.03.2001 р. за № 129/5482 передбачено, що діяльність щодо виявлення, попередження та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції здійснюється територіальним відділенням з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України, а також Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що затверджуються Комітетом.
		Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
		Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. 
		Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
		Як визначено статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також зазначено і у п. 12 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правил розгляду справ), які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5 (в редакції Розпорядження Антимонопольного комітету № 84-р від 14.02.11 р.), доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі. 
		Пунктом 32 Правил розгляду справ встановлено, що у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов'язань, передбачених статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення.
		20.03.2014 р. адміністративною колегією Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 4/02-р/к у справі № 134-02/09.13, згідно з яким:
		- визнано, що Комунальне підприємство по утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст", у період з 01.01.2009 по 31.12.2009 р. займало монопольне (домінуюче) становище на ринку надання в користування місця в мережевому каналі штучних споруд, а саме: на Південному мосту, на мосту ім. Є.О. Патона, на мосту Метро та на Московському мосту через р. Дніпро та р. Десенка, які належать КП "Київавтошляхміст" на праві повного господарського відання, з часткою 100 відсотків, оскільки не мало жодного конкурента;
		- визнано дії Комунального підприємства по утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст", що полягають у встановленні економічно необґрунтованої вартості утримання 1 п.м споруди, де розташовані канали для комунікаційних мереж, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку з надання в користування місця в мережевому каналі штучних споруд, а саме: на Південному мосту, на мосту ім. Є.О. Патона, на мосту Метро та на Московському мосту через р. Дніпро та р. Десенка, які належать КП "Київавтошляхміст" на праві повного господарського відання, шляхом встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;
		- зобов'язано Комунальне підприємство по утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" припинити порушення, викладене в п. 2 резолютивної частини цього рішення, шляхом приведення вартості утримання 1 п.м. споруди, де розташовані канали для комунікаційних мереж, до економічно обґрунтованого рівня у двомісячний строк з дня отримання рішення;
		- за порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини Рішення, відповідно до частини другої статті :52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», накладено на Комунальне підприємство по утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" штраф у розмірі 34 000, 00 гривень. 
		 
		Позивач за первісним позовом, не погоджуючись з Рішенням Відділення, 23.05.2014 р. звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про скасування в повному обсязі рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.03.2014 р. № 4/02-р/к у справі № 134-02/09.13.
		Відповідач проти позову заперечує вказуючи на те, що рішення від 20.03.2014 р. № 4/02-р/к у справі № 134-02/09.13 прийняте в межах повноважень Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, з додержанням вимог чинного законодавства та є законним й обґрунтованим. Натомість, позивачем не сплачена сума штрафу згідно рішення від 20.03.2014 р. № 4/02-р/к у справі № 134-02/09.13, внаслідок чого відповідачем поданий зустрічний позов по справі № 910/9954/14 про стягнення штрафу у розмірі 34 000, 00 грн. та зобов'язання виконати Рішення від 20.03.2014 р. № 4/02-р/к у справі № 134-02/09.13.
		3-тя особа заперечує проти первісних позовних вимог з підстав того, що оскаржуваним рішенням Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.03.2014 р. № 4/02-р/к у справі № 134-02/09.13 правомірно накладено на позивача штраф за порушення конкурентного законодавства шляхом зловживання антимонопольним становищем на ринку з надання в користування місця в мережевому каналі штучних споруд. При цьому, 3-тя особа просить суд задовольнити зустрічний позов та стягнути з КП "Київавтошляхміст" штраф у розмірі 34 000, 00 грн. та зобов'язати виконати Рішення від 20.03.2014 р. № 4/02-р/к у справі № 134-02/09.13.
		 
		Позивач за зустрічним позовом зазначає, що відповідно до ч. 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими для виконання. Однак відповідач за зустрічним позовом рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.03.2014 р. № 4/02-р/к у справі № 134-02/09.13 не виконав, у зв'язку з чим просить суд задовольнити зустрічний позов та стягнути з КП "Київавтошляхміст" штраф у розмірі 34 000, 00 грн. та зобов'язати виконати Рішення від 20.03.2014 р. № 4/02-р/к у справі № 134-02/09.13.
		Відповідач за зустрічним позовом проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечив, зазначивши про те, що оскаржуване Рішення винесено з порушенням чинного законодавства та підлягає скасуванню, а отже відсутні підстави для сплати штрафу.
		Проаналізувавши матеріали справи та пояснення учасників судового процесу, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги за первісним позовом не обґрунтовані та не підлягають задоволенню, тоді як позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню повністю з таких підстав.
		Як вбачається з матеріалів справи № 134-02/09.13 та підтверджується матеріалами справи № 910/9954/14, КП «Київавтошляхміст» засноване на комунальній власності територіальної громади м. Києва з метою забезпечення безпечного руху транспорту та пішоходів по закріпленій шляховій мережі і мостах. Згідно з наказом Головного управління комунальної власності м. Києва від 07.12.2007 № 404, за КП "Київавтошляхміст" закріплені мости та шляхопроводи м. Києва на праві господарського відання.
		Відповідно до статуту, КП "Київавтошляхміст" безпосередньо підпорядковується Київській міській державній адміністрації.
		Предметом діяльності КП "Київавтошляхміст", зокрема, є виконання необхідного комплексу робіт із технічного нагляду, утримання та ремонту мостів підземних пішохідних переходів, гідротехнічних та інших споруд; виконання ремонту шляхів іншим підприємствам та організаціям на підставі договорів.
		Майно КП "Київавтошляхміст" закріплено за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, КП "Київавтошляхміст" володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству України та статуту.
		За таких обставин, КП "Київавтошляхміст" є суб'єктом господарювання в розумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
		01.03.2009 р. між ТОВ "Телесистеми України" та КП "Київавтошляхміст" укладено договір про надання в користування мережевого (кабельного) каналу № 225/136 (Договір № 225/136).
		Відповідно до пункту 1.1., предметом Договору № 225/136 є надання КП "Київавтошляхміст" в користування ТОВ "Телесистеми України" місця мережевому каналі штучних споруд: Південний міст, Московський міст через р. Дніпро та р. Десенка та міст ім. Є.О. Патона, загальна довжина 4393,9 метрів погонних. За змістом п. 3.1. Договору № 225/136, плата за користування місцем у мережевому каналі складає 10413,54 грн. з ПДВ в місяць.
		Додатковою угодою № 2 про внесення змін до Договору № 225/136, збільшено загальну довжину місця в мережевому каналі штучних споруд (додано послугу на мосту Метро через р. Дніпро і міст через Русанівську протоку) до 7022, 3 погонних метрів, а також збільшено розмір плати за користування місцями у мережевому каналі, яка складає 18731,67 грн. з ПДВ в місяць (Додаткова угода № 2).
		За твердженням КП "Київавтошляхміст", розмір плати за користування місцем в мережевому каналі по кожному з мостів, зазначених у Договорі № 225/136 та Додатковій угоді № 2 встановлено відповідно до калькуляції вартості утримані 1 п.м кабелю у технологічних нішах і колекторах мостів та шляхопроводів м. Києва в місяць по підприємству "Київавтошляхміст" за 2009 рік та складає 2,37 грн. (Калькуляція).
		В оскаржуваному Рішенні міститься висновок про те, що КП "Київавтошляхміст", відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Комітету від 5 березня 2002 р. N 49-р та абзацу другого частини першої статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції", є суб'єктом господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку з надання в користування місця в мережевому каналі штучних споруд, із часткою 100 відсотків, оскільки не має жодного конкурента на вказаному ринку.
		Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:
		на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;
		не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
		Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції (частина 2 наведеної статті Закону України "Про захист економічної конкуренції").
		Відповідно до п.15.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 N 49-р.
		Згідно п.2.1 Методики, визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати в себе такі дії: 
		2.1.1. встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання; 
		2.2.2. складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи; 
		2.2.3. складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп); 
		2.1.4. визначення товарних меж ринку; 
		2.1.5. визначення територіальних (географічних) меж ринку; 
		2.1.6. встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку; 
		2.1.7. визначення обсягів товару, який обертається на ринку; 
		2.1.8. розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку; 
		2.1.9. складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку; 
		2.1.10. визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку; 
		2.1.11. встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку.
		Таким чином, установлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об'єктів аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку тощо на підставі інформації, що може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища. Тобто, п. 2.1. Методики містить перелік можливих дій для визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, що за своїм характером є диспозитивною нормою. Означений перелік дій застосовується залежно від конкретного предмету розглядуваних порушень законодавства про захист економічної конкуренції, а також залежно від фактичних обставин, зокрема, особливостей товару, структури ринку, тощо.
		Відповідно до п. 2.2. Методики, етапи визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, їх кількість та послідовність проведення можуть змінюватись залежно від фактичних обставин, зокрема особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо.
		Під час розгляду справи № 134-02/09.13, у відповідності до вимог Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Закону України «Про захист економічної конкуренції», Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів  господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 р.№ 49-р., зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 01.04.2002 р. за № 317/6605 (із змінами) (далі - Методика), Адміністративною колегією Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України проведено дослідження становища КП "Київавтошляхміст" на ринку з надання в користування місця в мережевому каналі штучних споруд, яким встановлено наступне.
		Об'єктом аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є КП "Київавтошляхміст", яке надає послуги з надання в користування місця в мережевому каналі штучних споруд, а саме: на Південному мосту, на мосту ім. Є.О. Патона, на мосту Метро та на Московському мосту через р. Дніпро та р. Десенка, які належать КП "Київавтошляхміст" на праві повного господарського відання.
		Товарними межами ринку (попит - пропозиція) за показниками взаємозамінності, подібності призначення, споживчих властивостей, умов використання товару визначено послуги з надання в користування місця в мережевому каналі штучних споруд, а саме: на Південному мосту, на мосту ім. Є.О. Патона, на мосту Метро та на Московському мосту через р. Дніпро та р. Десенка, які належать КП "Київавтошляхміст" на праві повного господарського відання.
		Товаром, щодо якого визначається монопольне домінуюче становище КП "Київавтошляхміст", є послуга з надання в користування місця в мережевому каналі штучних споруд, а саме: на Південному мосту, на мосту ім. Є.О. Патона, на мосту Метро та на Московському мосту через р. Дніпро та р. Десенка, які належать КП "Київавтошляхміст" на праві повного господарського відання.
		Споживачами послуг з надання в користування місця в мережевому каналі штучних споруд, а саме: на Південному мосту, на мосту ім. Є.О. Патона, на мосту Метро та на Московському мосту через р. Дніпро та р. Десенка, які належать КП "Київавтошляхміст" на праві повного господарського відання, є суб'єкти господарювання, які мають намір отримати доступ та використовувати місце в мережевому каналі зазначених штучних споруд.
		Територіальними (географічними) межами ринку є штучні споруди, а саме: Південний міст, міст ім. Є.О. Патона, міст Метро, Московський міст через р. Дніпро та р. Десенка, які належать КП "Київавтошляхміст" на праві повного господарського відання.
		Часовими межами ринку визначено період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. 
		Підпункт 15.4 пункту 15 Постанови ВГСУ зазначає, що обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі.
		Водночас за змістом приписів статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.
		Дослідивши матеріали справи та враховуючи те, що позивачем не надано суду жодного доказу не займання ним монопольного становища, суд дійшов висновку, що в рішенні від 20.03.2014 р. № 4/02-р/к у справі № 134-02/09.13 монопольне становище позивача на досліджуваному ринку визначено Київським міським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України відповідно до статей 12, 13, 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 N 49-р. 
		При цьому, доводи позивача щодо того, що відповідачем в оскаржуваному рішенні не було враховано інших суб'єктів господарювання, які надають послуги на ринку надання в користування місця в мережевому каналі штучних споруд на Південному мосту, мосту ім. Є.О. Патона, мосту Метро, Московському мосту не приймаються судом до уваги, оскільки наведені позивачем суб'єкти, як-от КП «Київський метрополітен» та ПАТ «Укртелеком» не надавали вказаних послуг в часових межах, визначених оскаржуваним Рішенням. Так, як вбачається із матеріалів справи, КП «Київський метрополітен» не може надавати послуги користування місцем через естакаду метропоїзду у зв'язку із специфікою технічної можливості надання такої послуги та власне предметом діяльності такого підприємства - надання послуг з перевезення пасажирів. Стосовно ж згаданого позивачем суб'єкта господарювання ПАТ «Укртелеком», то останнім надаються послуги з надання в користування місця в каналі кабельної каналізації електрозв'язку лише на мосту ім. Є.О. Патона, починаючи з 09.08.2013 р., тобто поза часовими межами, визначеними Рішенням, а на Південному мосту, мосту Метро, Московському мосту зазначені послуги взагалі не надаються. Більше того, суд звертає увагу, що жодних доказів на підтвердження здійснення ПАТ «Укртелеком» діяльності на ринку, аналогічному тому, на якому позивача визнано таким, що займає монопольне (домінуюче становище), не надано.
		За таких обставин, суд вважає, що в межах розгляду справи про порушення позивачем конкурентного законодавства відповідачем вчинено усі дії з дослідження необхідних з огляду на характер справи чинників визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, а тому доводи позивача про неправильне визначення товарних меж ринку, товару, щодо якого визначено монопольне (домінуюче) становище тощо не приймаються судом до уваги.
		Позивач також заперечує встановлений в рішенні адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.03.2014 р. № 4/02-р/к у справі № 134-02/09.13 факт зловживання позивачем монопольним становищем.
		Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції 
		Згідно з ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. 
		Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається: 
		1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; 
		2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин; 
		3) обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору; 
		4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарювання, покупцям, продавцям; 
		5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання; 
		6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин; 
		7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання. 
		Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", у розгляді справ зі спорів, пов'язаних із зловживанням монопольним становищем на ринку, господарським судам необхідно мати на увазі, що наведений у статті 29 ГК України перелік дій, що визнаються таким зловживанням, не можна вважати вичерпним. Згідно з приписом частини першої статті 41 ГК України законодавство, що регулює відносини, які виникають у зв'язку з недобросовісною конкуренцією, обмеженням та попередженням монополізму у господарській діяльності, складаються з цього Кодексу, закону про Антимонопольний комітет України, інших законодавчих актів. До таких законодавчих актів належить і Закон України "Про захист економічної конкуренції", який передбачає як кваліфікуючі ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку (частина перша статті 13), так і перелік відповідних дій чи бездіяльності (частина друга цієї статті).
		П. 14 Постанови передбачено, що для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або як антиконкурентних узгоджених дій, або як недобросовісної конкуренції не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.
		Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем (частина друга статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), або як антиконкурентні узгоджені дії (частина друга статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), або як недобросовісна конкуренція (статті 5, 7, 9, 11, 13 - 15 і 19 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"), або можливості настання зазначених наслідків у зв'язку з відповідними діями таких суб'єктів господарювання (частина перша статей 6 і 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", статті 4, 6, 8, 15 1, 16, 17 і 18 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"). В останньому випадку господарським судам необхідно з'ясовувати та відображати в судових рішеннях, в чому конкретно полягають відповідні наслідки, що могли б настати в результаті дій суб'єктів господарювання, які мають ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або антиконкурентних узгоджених дій, або недобросовісної конкуренції.
		П. 12 Постанови передбачено, що вирішуючи питання про наявність або відсутність у діях (бездіяльності) суб'єкта господарювання ознак зловживання монопольним (домінуючим) становищем, господарському суду необхідно з'ясовувати, яким саме чином такі дії (бездіяльність) призвели чи могли призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів і в чому конкретно полягають чи могли полягати відповідні негативні наслідки.
		Як вбачається із матеріалів справи № 134-02/09.13 та підтверджується матеріалами справи № 910/9954/14, позивач здійснював включення до Калькуляції значної кількості витрат, які безпосередньо не стосуються вартості утримання 1 погонного метра споруди шириною 10 см., де розташовані канали для комунікаційних мереж.
		Так, до Калькуляції включено статтю витрат "охорона мостів". Разом з тим, суд звертає увагу, що за інформацією КП "Київавтошляхміст" послуги по охороні мостів надавалися у період травня 2008 року по січень 2009 року. В подальшому КП "Київавтошляхміст" будь-яких договорів, предметом яких була охорона мостів не укладалось. Таким чином, з 01.02.2009 по 31.12.2009 послуги з охорони мостів не надавались, разом з тим у Калькуляції на 2009 рік закладено статтю витрат "охорона мостів" у розмірі 2 245 500 грн.
		Крім того, до Калькуляції включено витрати на протипожежні матеріали, а саме: сіль у обсязі 3 435,5 т по 497,7 грн./т, що в загальному складає 1 709 900 грн.; пісок в обсязі 1 500 т по 50 грн./т, що в загальному складає 75 000 грн. Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до інформації про закупівлю солі за 2009 рік, наданої КП "Київавтошляхміст", встановлено. що закуплено 1 548 т солі, на яку витрачено 341 176,6 грн. з урахуванням ПДВ та залізнодорожного тарифу (доставка). Отже, середня вартість закупівлі тонни солі у 2009 році склала 215,40 грн., що менше в 2,3 рази за вартість солі, витрати на яку включено до Калькуляції. Таким чином, КП "Київавтошляхміст" в 2009 році фактично витрачено на сіль 341 176,6 грн., а не 1 709 900 грн., як це передбачено Калькуляцією, тобто витрати на сіль завищено у 5 разів (на 1 368 723,4 грн.).
		Більше того, оскаржуваним Рішенням вірно встановлено, що відповідно до інформації про закупівлю піску за 2009 рік, наданої самим КП "Київавтошляхміст", закуплено 240 т піску, на який витрачено 9 620,2 грн. з урахуванням ПДВ. Отже, середня вартість закупівлі тонни піску у 2009 році склала 40,08 грн., а не 50 грн., як зазначено в Калькуляції. Таким чином. КП "Київавтошляхміст" в 2009 році фактично витрачено на пісок 9 620,2 грн., а не 75 000 грн., як це передбачено Калькуляцією, тобто витрати на пісок завищено у 7 разів (на 65 379,8 грн.). Крім того, у 2009 році було використано всього 32,6 т. піску, а не 1 500 т., як це передбачено Калькуляцією.
		Також, суд звертає увагу. що Калькуляцією передбачено, що при прибиранні в зимовий період враховано 33 снігопади, механізована посипка у снігопади відбувається 6 разів на добу, ручна посипка у снігопади відбувається 4 рази на добу, під час літнього прибирання миття проїзної частини відбувається 3 рази на добу, а ручне прибирання - 1 раз на добу. Водночас, жодних доказів на підтвердження вищенаведених статей витрат Калькуляції не надано.
		Враховуючи вищенаведене, матеріалами справи підтверджується, що витрати КП "Київавтошляхміст", які включені до Калькуляції, та на підставі яких розраховано вартість утримання 1 п.м споруд розташовані канали для комунікаційних мереж, є завищеними в порівнянні з фактично понесеними витратами.
		За змістом ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
		Таким чином, суд дійшов висновку, що за умов існування значної конкуренції на ринку надання в користування місця в мережевому каналі штучних споруд, а саме: на Південному мосту, на мосту ім. Є.О. Патона, на мосту Метро та на Московському мосту через р. Дніпро та р. Десенка, споживачі (суб'єкти господарювання) мали б можливість відмовитись послуг КП "Київавтошляхміст", яке встановило економічно необґрунтовану вартість утримання 1 п.м споруди, де розташовані канали для комунікаційних мереж та обрання іншого надавача таких послуг з більш вигідною (нижчою) та економічно обґрунтованою вартістю послуг.
		Таким чином, враховуючи, необґрунтоване завищення вартості утримання 1 п.м. споруди, де розташовані канали для комунікаційних мереж а саме: на Південному мосту, на мосту ім. Є.О. Патона, на мосту Метро та на Московському мосту через р. Дніпро та р. Десенка стосовно надання послуг, неналежного та не законного виконання своїх зобов'язань по наданню в користування місця в мережевому каналі штучних споруд, а саме: на Південному мосту, на мосту ім. Є.О. Патона, на мосту Метро та на Московському мосту через р. Дніпро р. Десенка, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку з надання в користування місця в мережевому каналі штучних споруд, а саме: на Південному мосту, на мосту ім. Є.О. Патона, на мосту Метро та на Московському мосту через р. Дніпро та р. Десенка, які належать КП "Київавтошляхміст" на праві повного господарського відання, шляхом встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
		Заперечення відповідача стосовно не завищення ним включених до Калькуляції витрат в порівнянні з фактичними витратами, та твердження про те, що вказані витрати по суті є нормативними, а фактичні витрати відрізняються від нормативних у зв'язку із недостатністю бюджетного фінансування та не повною завантаженістю кабельних каналів, що не дозволяє виконувати роботи відповідно до нормативних потреб також не можуть бути сприйняті судом з огляду на те, що до Калькуляції включено витрати за послуги, які не видається можливим завищити, оскільки такі фактично не були надані, або надані лише частково, як-от «охорона мостів» тощо. Твердження позивача про недостатність державного фінансування як підставу для встановлення таких цін, які визнані оскаржуваним Рішенням економічно не обґрунтованими, також не приймаються судом з огляду на те, що споживачі послуг з надання в користування в мережевому каналі штучних споруд, а саме: на Південному мосту, на мосту Патона, на мосту Метро та на Московському мосту через р. Дніпро та р. Десенка повинні сплачувати кошти виключно в межах тих витрат, які фактично понесені та документально підтверджені при наданні зазначених послуг особою, якою вони надаються.
		У відповідності до абзацу 2 частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за порушення, передбачене пунктом 2 статті 50 цього Закону накладається штраф у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, у якому накладається штраф.
		Як вбачається з матеріалів справи № 134-02/09.13, дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) КП "Київавтошляхміст" становить 25 897, 8 тис. грн.
		Під час визначення АМКУ розміру штрафу враховано, що порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчинено не вперше, не визнано та не припинено, у зв'язку з чим на КП "Київавтошляхміст" накладено штраф у розмірі 34 000, 00 грн.
		Статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі. 
		При прийнятті рішення по даній судовій справі, суд врахував усні та письмові пояснення учасників судового процесу та дослідив докази надані до письмових пояснень.
		Таким чином, з огляду на положення чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що відповідачем в оскаржуваному Рішенні правомірно кваліфіковано дії КП "Київавтошляхміст" як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50 та п. 1 ч. 2 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку з надання в користування місця в мережевому каналі штучних споруд, а саме: на Південному мосту, на мосту ім. Є.О. Патона, на мосту Метро та на Московському мосту через р. Дніпро та р. Десенка, які належать КП "Київавтошляхміст" на праві повного господарського відання, шляхом встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
		Частиною 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. 
		Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову. 
		Перевіривши юридичну оцінку обставин справи № 134-02/09.13 та повноту їх встановлення в оскаржуваному Рішенні, суд дійшов висновку про те, що відповідачем дотримано вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції", Правил розгляду справ, які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5 (в редакції Розпорядження Антимонопольного комітету №84-р від 14.02.2011 р.), у зв'язку з чим всебічно, повно і об'єктивно розглянуто обставини справи № 134-02/09.13, досліджено подані документи, належним чином проаналізувало відносини сторін.
		Викладені в оскаржуваному Рішенні висновки відповідача відповідають фактичним обставинам справи № 134-02/09.13, нормам матеріального права, є законними та обґрунтованими. Натомість, доводи позивача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду по суті справи № 910/9954/14. 
		Отже, рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.03.2014 р. № 4/02-р/к у справі № 134-02/09.13 відповідає вимогам чинного законодавства України.
		Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги КП "Київавтошляхміст" про скасування рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.03.2014 р. № 4/02-р/к у справі № 134-02/09.13 не підлягають задоволенню.
		 
		Щодо позовних вимог за зустрічним позовом.
		Відповідно до ст. 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
		Статтею 239 ГК України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.
		Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.
		Як встановлено судом, Рішенням накладено на Комунальне підприємство по утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" штраф у розмірі 34 000, 00 грн. та зобов'язано Комунальне підприємство по утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" припинити порушення, викладене в п 2 резолютивної частини шляхом приведення вартості утримання 1 п.м. споруди, де розташовані канали для комунікаційних мереж до економічно обґрунтованого рівня у двомісячний строк з дня отримання рішення;
		Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення Антимонопольного комітету України, надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
		Матеріалами справи № 910/9954/14 підтверджується, що Рішення від 20.03.2014 р. № 4/02-р/к у справі № 134-02/09.13 було отримано відповідачем (КП "Київавтошляхміст") 24.03.2014 р.
		Згідно ч. 3 ст. 56 зазначеного Закону особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
		За таких обставин, кінцевий термін виконання відповідачем Рішення є 24.05.2014 р.
		Згідно п. 8 ст. 56 цього ж Закону, протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
		Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		Станом на день розгляду спору відповідачем не виконано рішення від 20.03.2014 р. № 4/02-р/к у справі № 134-02/09.13 та не сплачено суму штрафу, доказів зворотнього суду не надано.
		Таким чином відповідач за зустрічним позовом, всупереч вимогам ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ухилився від виконання рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.03.2014 р. № 4/02-р/к у справі № 134-02/09.13.
		Враховуюче викладене, суд вважає зустрічні позовні вимоги щодо стягнення суми штрафу з Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" та зобов'язання виконати рішення від 20.03.2014 р. № 4/02-р/к у справі № 134-02/09.13 обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1.          В задоволенні вимог за первісним позовом відмовити повністю.
		2.          Позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити повністю.
		3.          Стягнути з Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" (01013, м. Київ, Набережно-Печерська дорога 2; код ЄДРПОУ 03359018) в дохід загального фонду Державного бюджету України на рахунок територіального органу Державного казначейства за місцем знаходження платника податків, за кодом бюджетної класифікації доходів 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції», символ звітності 106 штраф у розмірі 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп.
		4.          Зобов'язати Комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" (01013, м. Київ, Набережно-Печерська дорога 2; код ЄДРПОУ 03359018) виконати рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.03.2014 р. № 4/02-р/к у справі № 134-02/09.13, а саме припинити порушення шляхом приведення вартості утримання 1 п.м. споруди, де розташовані канали для комунікаційних мереж до економічно обґрунтованого рівня.
		5.          Стягнути з Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" (01013, м. Київ, Набережно-Печерська дорога 2; код ЄДРПОУ 03359018) в дохід Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору у сумі 3 045 (три тисячі сорок п'ять) грн. 00 коп.
		6.          Після набрання рішенням законної сили видати накази.
		7.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		Повне рішення
		складено 14.07.2014 р.
		 
		Суддя                                                                                                    Ю.В. Картавцева

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...