Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 390/2879/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.07.2014. Забезпечено надання загального доступу: 23.07.2014.
Дата набрання законної сили: 15.07.2014
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Апеляційний суд Кіровоградської області 
		 
		№ провадження 11-кп/781/470/14 Головуючий у суді І-ї інстанції  ОСОБА_1 
		Категорія 286 (215) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15.07.2014 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі: 
		головуючого - судді  ОСОБА_2 ,
		суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		при секретарі ОСОБА_5 ,
		розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кіровограда кримінальне провадження № 12013120050000490 за апеляційними скаргами: захисника ОСОБА_6 , потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , на вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2014 року.
		Цим вироком: 
		ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Новомиргород Кіровоградської області, громадянин України, українець, з повною вищою освітою, кандидат технічних наук, який працює міським головою м. Новомиргород Кіровоградської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , не судимий,
		засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 8 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
		Стягнуто з ОСОБА_10 на користь потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по 30 000 (тридцять тисяч) грн. моральної шкоди кожному; на користь держави 2593 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто три ) грн. 20 коп. витрат на залучення експертів. 
		Доля речових доказів вирішена відповідно до вимог ст. 100 КПК України. 
		Кримінальне провадження розглянуто з участю: прокурора ОСОБА_11 , захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_10 , представника потерпілих ОСОБА_12 , потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ,
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_10 визнаний винним і засуджений за те, що він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху керуючи транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також смерть потерпілого, за таких обставин.
		20 жовтня 2013 року приблизно о 19 год. 30 хв. ОСОБА_10 , керуючи автомобілем «Mitsubishi ASX», реєстрацій номер НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_13 , рухаючись на 685 км + 200 м автодороги Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам`янка, на території Кіровоградського району Кіровоградської області, зі сторони м. Кіровограда в напрямку с. Велика Виска, ігноруючи вимоги п.п. 1.2, 1.5, 2.3 (б, д,), 10.1, 11.2, 12.3, 13.3, 14.2 (в) Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), під час руху проявив власну необережність та недбалість до забезпечення елементарних вимог безпеки дорожнього руху, неправильно відреагував на зміну дорожньої обстановки, перед здійсненням маневру обгону не впевнився у відсутності транспортних засобів на смузі зустрічного руху, виконуючи обгін попутного транспортного засобу в момент виникнення небезпеки для подальшого руху, не вжив заходів до зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, продовжив рух далі, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ-21099», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_14 , який рухався у зустрічному йому напрямку.
		Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди:
		- пасажир автомобіля «ВАЗ-21099», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_15 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми грудної клітини  синець з двома поверхневими ранами і садном грудної клітки лівобіч над молочною залозою, садно грудної клітки правобіч у верхньо-внутрішнього квадранта молочної залози, крововилив в м`які тканини на рівні 8-го грудного хребця, закриті переломи 2, 7, 8, 9, 10 ребер ліворуч без пошкодження пристінкової плеври і крововиливами в міжреберні м`язи, крововиливу під вісцеральну плевру обох легень в прикореневих і між дольових ділянках, крововиливи у серцеву сорочку, зовнішню стінку стравоходу і трахеї. Закритої тупої травми живота та органів зачеревного простору  крововиливи в селезінково-шлункової, печінково-шлункової, шлунково-ободових зв`язках з переходом на зачеревну клітковину, крововиливи в бризжейку кишківнику, в фіброзну капсулу обох нирок і надниркових залоз, розриви печінки і селезінки. Закрита тупа травма таза і тазових органів  крововиливи в м`язи сідниць, перелом лонних кісток, розрив крестцово-повздошного зчленування правобіч, перелом клубової і сідничної кісток правобіч, гематома таза, розрив стінки сечового міхура, крововиливи в стінку сечового міхура і зв`язки матки. Синці передньо-зовнішньою поверхні лівого плеча на рівні середньої третини по тильній поверхні правої кисті; по передній поверхні лівого стегна, у верхній третині лівої гомілки по передньо-внутрішньою поверхні, в середній третині лівої гомілки по внутрішній поверхні, у внутрішньої лодижки лівої голені на рівні сідничних складок правобіч і лівобіч; закритий перелом правої стегнової кістки зі зміщенням кісткових відламків крововиливу в м`язи стегон. Рана підборіддя в центрі, крововилив з садном слизової нижньої губи, садна правої щоки. Садна лівої кисті на рівні 2-го, 4-го і 5-го п`ястно-фалангових суглобів пальців руки; в області 1-х між фалангових суглобів 2,3,4,5 пальців лівої кисті по тильній поверхні, шок, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 874 від 05.11.2013 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент їх спричинення та знаходяться в прямому причинному зв`язку зі смертю ОСОБА_15 ;
		- пасажир автомобіля «ВАЗ-21099», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_16 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правого стегна зі зміщенням; закритого перелому обох лонних та сідничних кісток по типу «метелика», закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, саден обличчя, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 1507 від 19.11.2013 року відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я.
		В апеляціях: 
		Захисник ОСОБА_6 не оспорюючи кваліфікацію дій та винуватість обвинуваченого, просить дослідити докази, які характеризують особу обвинуваченого, та змінити вирок районного суду звільнивши ОСОБА_10 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
		В обґрунтування вимог зазначив, що призначене покарання, з урахуванням визнаних судом пом`якшуючих та характеризуючи особу обвинуваченого обставин, не відповідає особі обвинуваченого внаслідок суворості. Вважає, що обставини про стан здоров`я обвинуваченого, щодо його віку досліджені поверхнево без належної оцінки цих відомостей. Також просить врахувати, що обвинуваченим відшкодовано на користь потерпілих по 39 600 грн. кожному, відшкодовано стягнуту суму на користь Кіровоградської обласної лікарні. Вважає, що суд неповно дослідив зміст розписки потерпілого ОСОБА_17 про відшкодування матеріальної шкоди, не врахував таку пом`якшуючу покарання обставину як надання допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину.
		В суді апеляційної інстанції захисник змінив апеляційні вимоги з урахуванням клопотання обвинуваченого про застосування амністії.
		Обвинувачений ОСОБА_10 в судовому засіданні заявив клопотання про звільнення його від відбування покарання призначеного вироком суду першої інстанції на підставі п. г, ґ ст. 1 Закону України « Про амністію у 2014 році» № 1185-VII від 08.04.2014 року, посилаючись на те, що досяг пенсійного віку та має тяжку хворобу.
		Потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 просять скасувати вирок районного суду у зв`язку з неправильним застосуванням кримінального закону та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_10 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, призначивши покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Стягнути з ОСОБА_10 на їх користь по 150 000 грн. моральної шкоди.
		В обґрунтування вимог посилаються на те, що призначене судом обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 69 КК України є надто м`яким, а стягнута сума моральної шкоди з огляду на їх страждання у зв`язку із втратою доньки, є замалою.
		Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , не оспорюючи кваліфікацію дій та винуватість обвинуваченого, просить вирок районного суду скасувати. Ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Прийняти рішення стосовно цивільного позову прокурора в інтересах Кіровоградської обласної лікарні про стягнення з ОСОБА_10 вартості витрат на лікування потерпілих від злочину. У решті вирок суду залишити без змін.
		В обґрунтування вимог зазначив, що судом безпідставно призначено основне покарання із застосуванням ст. 69 КК України, оскільки встановлені судом пом`якшуючі покарання обставини не можуть істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення внаслідок якого одна особа загинула, а інша отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження. Також, вважає, що судом не враховано думку потерпілих, які наполягали на призначенні реальної міри покарання, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.
		Крім того, вказав, що судом, в порушення вимог ст. 374 КК України, у мотивувальній та резолютивній частині вироку не прийнято рішення щодо цивільного позову прокурора в інтересах Кіровоградської обласної лікарні про стягнення з ОСОБА_10 вартості витрат на лікування потерпілих від злочину.
		Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_10 , які підтримали апеляційну скаргу та просили застосувати Закон України «Про амністію у 2014 році», проти апеляційних скарг потерпілих та прокурора заперечили. Заслухавши представника потерпілих ОСОБА_12 , потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які підтримали свою апеляційну скаргу, проти апеляції та клопотання сторони захисту заперечили, прокурора, який підтримав подану ним апеляційну скаргу, не заперечував проти застосування стосовно обвинуваченого Закону України «Про амністію у 2014 році», обговоривши доводи апеляцій, зваживши доводи клопотання про застосування Закону України «Про амністію у 2014 році», перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисника, потерпілих та прокурора підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.
		Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, підтверджені зібраними доказами, що містяться у матеріалах провадження і в скаргах не заперечуються. Кваліфікація дій ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 286 КК України сторонами кримінального провадження не оспорюється. При розгляді доводів апеляційних скарг колегія суддів відповідно до ст. 404 КПК України виходить із фактичних обставин провадження, встановлених судом першої інстанції.
		Перевіркою матеріалів кримінального провадження не встановлено порушень кримінального процесуального закону, які ставили б під сумнів правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_10 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення.
		При призначенні покарання суд першої інстанції послався на те, що обвинувачений ОСОБА_10 вчинив тяжкий злочин з необережності, внаслідок якого настала смерть потерпілої, має виключно позитивні характеристики, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, відшкодував потерпілому ОСОБА_16 шкоду, а також матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_7 , у вчиненому щиро розкаявся, тому зважаючи на наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання та, на думку суду, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину (відшкодування шкоди потерпілому ОСОБА_16 ), з урахуванням особи винуватого: вік та стан здоров`я, дійшов висновку про призначення основного покарання із застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини КК України.
		Разом із цим, заслуговують на увагу доводи апеляційних скарг потерпілих та прокурора, що призначаючи покарання ОСОБА_10 суд першої інстанції не повною мірою дотримався вимог ст. 50, 65 КК України і призначив обвинуваченому основне покарання, яке явно не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, безпідставно застосував ст. 69 КК України.
		Відповідно до ч. 2 ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
		Згідно п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
		При призначенні нового покарання обвинуваченому ОСОБА_10 колегія суддів відповідно до статей 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його особу та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.
		Так, обвинувачений ОСОБА_10 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином вчиненим з необережності.
		Колегія суддів погоджується з визнаними судом першої інстанції обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку потерпілому ОСОБА_16 (т. 3 аркуші к.п. 214-216), відшкодування матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_7 (т. 3 аркуш к.п. 213), часткове відшкодування моральної шкоди потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . 
		Обставини, що обтяжують покарання відсутні.
		Характеризуючи особу обвинуваченого судом першої інстанції правильно враховано позитивні характеристики обвинуваченого за місцем проживання та роботи (т.3 аркуші к.п. 74-81), позитивні відгуки, подяки та нагороди від громадських організацій і державних установ у зв`язку із своєю професійною та громадською діяльністю (т.3 аркуші к.п. 82-94), наявність сім`ї  дружини пенсійного віку (т. 3 аркуші к.п. 71-72), наявність хронічних захворювань, в тому числі ішемічну хворобу серця (т. 3 аркуші к.п. 97-101, 212), раніше не судимий (т. 2 аркуші к.п. 79-80), на обліку в психіатричній лікарні та наркологічному диспансері не перебуває (т. 2 аркуші к.п. 82, 84).
		В той же час, наявність ряду обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, обставин, що характеризують його особу, поведінки обвинуваченого, який надавав допомогу потерпілим після вчинення кримінального правопорушення, колегія суддів вважає недостатніми для призначення основного покарання із застосуванням ст. 69 КК України.
		Зважаючи на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та наслідки у виді заподіяння середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_16 , смерті потерпілої ОСОБА_15 , враховуючи думку потерпілих, які наполягали на реальному відбуванні обвинуваченим покарання, колегія суддів приходить до переконливого висновку, що виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства з призначенням основного покарання у виді позбавлення волі з його реальним відбуванням та призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України з урахуванням вимог ст. 69-1 КК України, що є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами.
		Вимоги потерпілих щодо розміру основного і додаткового покарання, а також вимоги прокурора щодо розміру додаткового покарання не відповідають вимогам ст. 69-1 КК України, а тому задоволенню не підлягають.
		Підстав для призначення більш м`якого покарання, в тому числі із застосуванням ст. 69, 75 КК України, колегія суддів не вбачає, а тому доводи сторони захисту щодо суворості призначеного обвинуваченому покарання та необхідності призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК України є необґрунтованими і задоволенню не підлягають. 
		Між тим, обвинувачений ОСОБА_10 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, вчинене з необережності у тверезому стані. 
		Згідно паспорта громадянина України серія НОМЕР_3 ОСОБА_10 1947 року народження (т. 2 аркуш к.п. 76), тобто має повних 66 років і на день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2014 році» досяг пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_4 серія НОМЕР_5 , виданим 11.12.2007 року Пенсійним фондом України (т. 4 аркуш к.п. 32). 
		З урахуванням викладеного, думки прокурора, захисника, які підтримали клопотання обвинуваченого про застосування стосовно нього амністії, колегія суддів прийшла до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, а ОСОБА_10 звільненню від відбування призначеного покарання на підставі п. ґ ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» № 1185-VII від 08.04.2014 року. 
		Колегія суддів частково погоджується з доводами потерпілих, що розмір стягнутої на їх користь моральної шкоди у зв`язку з втратою доньки є замалий.
		Перевіркою встановлено, що суд першої інстанції цивільний позов у частині стягнення на користь потерпілих моральної шкоди, яку вони оцінювали у 150000 тис. кожному, вирішив з дотриманням вимог цивільного законодавства та роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
		Однак, суд не повністю врахував, що на утриманні обвинуваченого ніхто не перебуває, він отримує заробітну плату за місцем роботи з якої не звільнений, отримує пенсію за віком, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає за можливе збільшити розмір стягнення моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_10 на користь потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
		Доводи прокурора, що судом не прийнято рішення стосовно цивільного позову прокурора в інтересах Кіровоградської обласної лікарні про стягнення з ОСОБА_10 вартості витрат на лікування потерпілих від злочину є безпідставними, так як обвинувачений ОСОБА_10 під час судового провадження повністю відшкодував витрати Кіровоградської обласної лікарні (т. 4 аркуш к.п. 31).
		Таким чином, зважаючи на викладене, апеляційні вимоги сторони захисту, прокурора та потерпілих підлягають задоволенню частково, а вирок суду першої інстанції скасуванню в частині призначення обвинуваченому покарання.
		Міру запобіжного заходу у виді домашнього арешту обрану стосовно  ОСОБА_18 необхідно скасувати.
		Керуючись статтями 376, 404, 405, 409, 413, 414, 420 КПК України, колегія суддів,- 
		 
		УХВАЛИЛА:
		 
		Апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 , потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , - задовольнити частково.
		Вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2014 року стосовно ОСОБА_18 в частині призначення покарання  скасувати.
		Визнати винуватим ОСОБА_18 за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
		На підставі п. ґ ст. 1 Закону України « Про амністію у 2014 році» № 1185-VII від 08.04.2014 року ОСОБА_18 звільнити від відбування призначеного покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
		Міру запобіжного заходу у виді домашнього арешту обрану стосовно  ОСОБА_18 , - скасувати.
		Стягнути з ОСОБА_18  на користь потерпілих  ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. моральної шкоди кожному.
		У решті вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2014 року залишити без змін.
		Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення. 
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_2  ОСОБА_3  ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...