Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 227/4239/12 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.07.2014. Забезпечено надання загального доступу: 22.07.2014.
Дата набрання законної сили: 11.07.2014
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 227/4239/12
		Провадження №11-кп/772/160/2014
		Категорія: крим.
		Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1 
		 
		Доповідач : ОСОБА_2 
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		11 липня 2014 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
		головуючого судді  ОСОБА_2 ,
		суддів  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		при секретарях  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		з участю прокурора  ОСОБА_8 ,
		адвокатів  ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
		потерпілих  ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_13 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці 11 липня 2014 року кримінальне провадження №11-кп/772/160/2014 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_14 , обвинуваченого ОСОБА_13 , представника потерпілих - ОСОБА_10 на вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26 грудня 2013 року, яким
		ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не судимого,
		визнано винуватим за ч.1 ст.115 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років.
		Цивільний позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_13 на користь потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 матеріальну шкоду 24 430 грн. та моральну шкоду 200 000 грн.
		Даним вироком вирішено також питання щодо судових витрат та речових доказів,
		встановила:
		 
		ОСОБА_13 29 березня 2012 року біля 21-ї години, знаходячись поблизу буд. АДРЕСА_1 , у якому проживала ОСОБА_15 , вступив з останньою в суперечку на побутовому ґрунті. Після чого, маючи намір виразити свою зверхність та довести вірність своїх суджень, пройшовши до будинку ОСОБА_15 , де продовжив конфлікт. Знаючи про те, що ОСОБА_15 є особою похилого віку, нехтуючи правилами співжиття і нормами моралі, та маючи умисел на позбавлення життя, прикладаючи максимум зусиль, умисно наніс їй близько десяти ударів руками та ногою по голові і тулубу, спричинивши черепно-мозкову травму у вигляді крововиливів у м`які покрови голови відповідно скронево-тим`яно-потиличній ділянці носа, субарахноїдального крововиливу відповідно скронево-тім`яній ділянці правої півкулі, закриту тупу травму грудей у вигляді крововиливів у м`які покрови по передній та бічним поверхням, поперечного перелому грудини відповідно 3-му міжребіррю, переломів ребер з обох боків по передньо-пахвинним лініям без ушкодження пристінкової плеври, синці, садна та рани обличчя, садно на лівій руці, від яких вона впала па підлогу у кімнаті. Потім ОСОБА_13 з метою доведення свого умислу до кінця, накинувши на голову потерпілої ковдру та обхопивши обома руками шию, задушив її.
		В своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_13 просить скасувати вирок суду та ухвалити новий виправдувальний вирок, мотивуючи свої вимоги тим, що 07.08.2012 року дану кримінальну справу було повернуто прокурору для проведення додаткового розслідування, однак під час розслідування мотив злочину не був встановлений, він заявляв що вину не визнає і підтримує показання які давав в СІЗО, інші показання та явку з повинною просив вважати недійсними, оскільки вони були відібрані під моральним та фізичним тиском з боку працівників міліції, також він чув як чинився тиск на його дружину і побоювався за її життя та здоров`я, був вимушений зізнаватись в скоєнні злочину який не скоював, вважає, що суд незаконно при постановлені вироку в основу взяв докази, які були зібрані з порушенням на досудовому слідстві під час дії КПК України в старій редакції, суд порушив його право на захист та не взяв до уваги його покази дані в судовому засіданні під час дії КПК в новій редакції, досудовим слідством не здобуто доказів його винуватості, посилання слідства на експертні заключення з використанням поліграфа не є належними доказами, так як він та його дружина до проведення обстеження зі слів сина потерпілої вже були освідомленні про обставини при яких потерпіла була знайдена в будинку та яка обстановка при цьому була в будинку, крім того використання поліграфу при допиті не можуть бути доказом, оскільки таку поліграму отримано поза його волі та свідомості, та точність результатів поліграфічних тестів залежить від професіоналізму самого поліграфолога і суб`єктивних чинників, поліграфологом були порушені права його та його дружини, тому що був порушений принцип добровільності ухвалення рішення на проходження дослідження від самого кандидата, принцип ознайомлення із змістом тем або питань кандидата на процедуру, їм не було роз`яснено право опитуваного у будь-який момент перервати процедуру, всі докази побудовані на відбитку його пальця, але він спілкувався із потерпілою заходив до неї у будинок 27.03.2012 року, також у нього є алібі, 29.03.2012 року в 23.40 год. він з дружиною та іншими мешканцями м.Хмільник на його автомобілі виїхали до м.Києва на базар, в 05 годині ранку вони вже були в Києві, а тому в цей час він був поза місцем скоєння злочину, а свідок ОСОБА_16 пояснив, що 30.03.2012 року він прокинувся спочатку в 01.45 год. від сильного гавкотіння собак які знаходились у нього на подвір`ї, а потім в 04.00 годині від того що знову гавкали собаки в напрямку будинку ОСОБА_15 , в цей момент напевно відбулись неправомірні події відносно ОСОБА_15 , точний час  давність настання смерті судово-медичним експертом не встановлена, у висновку зазначена лише дата смерті і не обґрунтовано чому не можливо встановити час настання смерті, що є неправомірним, а судом не обґрунтовано було відмовлено у клопотанні захисника ОСОБА_9 про призначення додаткової судово  медичної експертизи трупа потерпілої для встановлення часу настання смерті, всі сусіди підтвердили про наявність між ОСОБА_15 та членами його сім`ї добросусідських відносин, відтворення обстановки та обставин події проводилось під моральним впливом, а до його проведення працівниками міліції було проведено інструктаж та під моральним тиском вимагали говорити під час відтворення що їм потрібно, за це обіцяли відпустити його та його дружину, судом не надано оцінки щодо акту про застосування службової розшукової собаки, яка до будинку ОСОБА_17 не пішла. 
		Обвинувачений ОСОБА_13 надав заперечення проти апеляційних скарг прокурора та представника потерпілих, вважає, що його винуватість у вчиненні вбивства не доведена належними доказами, його алібі не спростовано, зізнавальні показання отримано із застосуванням недозволених методів слідства, вважає зазначені апеляційні скарги безпідставними.
		В своїй апеляційній скарзі представник потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_12  ОСОБА_10 просить вирок суду скасувати в зв`язку з невідповідністю призначеного покарання, тяжкості злочину та особі засудженого через м`якість, просить ухвалити новий вирок, яким визнати винуватим ОСОБА_13 за ч.1 ст.115 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років, мотивуючи свої вимоги тим, що при відсутності будь-яких пом`якшуючих покарання обставин і каяття з боку обвинуваченого суд при призначенні покарання допустив порушення вимог кримінально  процесуального закону, при призначенні покарання не врахувавши тяжкість злочину та особу обвинуваченого.
		В своїй апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, ухвалити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_13 за ч.1 ст.115 КК України у виді позбавлення волі строком на 13 років 6 місяців, мотивуючи свої вимоги тим, що суд при призначенні покарання не в повній мірі врахував те, що ОСОБА_13 вчинив умисний особливо тяжкий злочин, не взяв до уваги думку потерпілих, які наполягали на найсуворішій мірі покарання, крім того не враховано, що останній свою вину не визнав, каяття відсутнє, а також в повній мірі не враховано, що злочин вчинено щодо особи похилого віку, що є обставиною яка обтяжує покарання.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_13 пояснив, що вбивства ОСОБА_15 він не вчиняв, зізнавальні показання на досудовому слідстві давав під тиском з боку працівників міліції, досудовим слідством докази здобуто з порушення КПК України, щодо обставин події зазначив, що 29.03.2012 року в 23.40 год. він з дружиною та іншими мешканцями м.Хмільник на його автомобілі виїхали до м.Києва на базар, в 05 годині ранку вони вже були в Києві, а тому в цей час він був поза місцем скоєння злочину, а свідок ОСОБА_16 пояснив, що 30.03.2012 року він прокинувся спочатку в 01.45 год. від сильного гавкотіння собак які знаходились у нього на подвір`ї, а потім в 04.00 годині від того що знову гавкали собаки в напрямку будинку ОСОБА_15 , в цей момент напевно відбулись неправомірні події відносно ОСОБА_15 . 
		Захисник ОСОБА_9 та обвинувачений апеляційну скаргу останнього підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в ній, просили вирок суду скасувати, ОСОБА_13 по обвинуваченню за ч.1 ст.115 КК України виправдати через недоведеність його вини. Проти апеляційних скарг прокурора та представника потерпілих заперечили, вказавши на їх безпідставність. 
		Потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підтримали апеляційну скаргу свого представника, вважають вину ОСОБА_13 у інкримінованому злочині доведеною, просили призначити йому покарання найсуворіше, передбачене санкцією ч.1 ст.115 КК України. Проти апеляційної скарги обвинуваченого заперечили, зазначили що їхня матір ОСОБА_15 неодноразово їм скаржилась на неприязні стосунки між нею та обвинуваченим, казала, що обвинувачений її колись вб`є, однак вони цьому значення не придали, тому показання ОСОБА_13 про добросусідські відносини не відповідають дійсності, а винуватість у скоєнні саме ним вбивства підтверджується повністю дослідженими в суді доказами.
		Заслухавши доповідача, з`ясувавши позиції обвинуваченого та його захисника, потерпілих та їх представника, прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що в їх задоволенні слід відмовити.
		Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити його без змін.
		Висновок суду про винуватість ОСОБА_13 в скоєні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.115 КК України, за який він засуджений, при обставинах, викладених у вироку, є обґрунтованим і підтверджується доказами, повно перевіреними в судовому засіданні, яким суд дав вірну оцінку.
		Обираючи засудженому вид та міру покарання, суд виходив із встановленої ст.50 КК України, його мети кари, виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості.
		При цьому враховано визначені ст.ст. 65 - 67 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.
		Оскільки, ОСОБА_13 вчинив умисний злочин, який відповідно до ст.12 КК України, віднесено до категорії особливо тяжких, скоїв його щодо особи похилого віку, що є обставиною, яка обтяжує покарання, за відсутності пом`якшуючих обставин, враховуючи особу обвинуваченого (відсутність судимості, позитивні характеристики по місцю проживання), суд першої інстанції дійшов вірного висновку що покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років (в межах санкції ч.1 ст.115 КК України), за своєю мірою є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. 
		Всебічна оцінка даних про особу винного є однією з важливих умов визначення міри покарання. Перш за все необхідно враховувати соціально значиму поведінку винного до і після вчинення злочину, а також окремі якості чи інші особливості його особистості.
		Із часу вчинення злочину минуло більше 2-х років, і ні до цієї події, ні після, ОСОБА_13 не мав ніяких проблем із правоохоронними органами, відомості про його притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності відсутні, має виключно позитивні характеристики за місцем проживання, від слідства та суду не уникав, будь-яких перешкод не чинив.
		Тому враховуючи обставини цієї справи в сукупності, попри думку потерпілих, їх представника, які наполягали на максимальній мірі покарання, як в суді першої так і апеляційної інстанції, позицію прокурора про необхідність призначення більш суворого покарання, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення їхніх апеляційних скарг.
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_13 покарання відповідає вимогам закону, є справедливим.
		Залишаючи апеляційну скаргу обвинуваченого без задоволення, колегія суддів виходила з наступного.
		Невизнання ОСОБА_13 вини у вчиненні вбивства ОСОБА_15 , заперечення обставин, за яких відбувалась подія, наявність у обвинуваченого алібі повністю спростовані в ході судового розгляду шляхом дослідження письмових доказів та показань свідків.
		Так, показання ОСОБА_13 щодо відсутності неприязних відносин з покійною ОСОБА_15 , наявність добросусідських спростовуються показаннями потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ; показання про те, що він з 19.30 год. 29.03.2012 року не виходив з власного будинку спростовуються показаннями свідка ОСОБА_18 ; заперечення факту перебування обвинуваченого та його дружини ОСОБА_19 у будинку потерпілої в день події, із зазначенням перебування там 26.03.2012 року та 27.03.2012 року спростовані висновком одорологічної експертизи №60 від 09.04.2012 року, показаннями експерта ОСОБА_20 , висновком дактилоскопічного дослідження №88-д від 03.04.2012 року; алібі обвинуваченого про поїздку до Києва в ніч з 29.03.2012 року на 30.03.2012 року не спростовує можливість знаходження його на місці події, яка відбувалась 29.03.2012 року близько 21-ї години; перебіг досліджуваної судом події підтверджується протоколом відтворення обстановки та обставин події від 07.04.2012 року, яке проводилось за участі ОСОБА_13 , його захисника, понятих і в ході якого обвинувачений добровільно повідомив місце та час події, причину виниклої із ОСОБА_15 сварки, детально розповів про хід конфлікту, механізм, кількість та локалізацію спричинення тілесних ушкоджень потерпілій.
		Суд вірно дійшов висновку щодо мотиву вбивства, зазначивши про наявність на протязі тривалого часу неприязних стосунків між ОСОБА_13 та покійною ОСОБА_15 , і вході виниклої суперечки на побутовому грунті, обвинувачений маючи намір виразити свою зверхність та довести вірність своїх суджень вчинив досліджуваний судом злочин.
		Як вбачається з показань допитаного в суді експерта ОСОБА_21 та висновку судово-медичної експертизи о 09 год.30 хв. 30.03.2012 року він разом із експертом ОСОБА_22 проводили огляд трупа ОСОБА_15 і згідно первинного огляду смерть настала 6-9 год. тому, при дослідженні трупа в морзі  12-24 год. тому. Вказав на те, що не виключається можливість отримання тілесних ушкоджень померлою за обставин, на які послався ОСОБА_13 на досудовому слідстві, а саме, якого числа та в якій годині був вчинений злочин. Сукупністю досліджених в суді доказів встановлено, що досліджувана судом подія відбувалась 29.03.2012 року біля 21-ї год.
		Згідно результатів психофізіологічних експертиз ОСОБА_13 та ОСОБА_19 , які повністю підтримані в суді експертом ОСОБА_23 , інформація, якою володіло подружжя ОСОБА_17 відносно вбивства ОСОБА_15 була власною, а не такою про яку вони дізнались від інших осіб, також ОСОБА_13 приймав безпосередню участь у вчиненні злочину, і дані відомості узгоджується із іншими доказами винуватості обвинуваченого, в сукупності з іншими доказами підтверджують обставини, які підлягають доказуванню в ході досудового та судового слідства.
		Щодо легітимності як доказу результатів згаданих вище психофізіологічних експертиз, то слід зазначити наступне.
		Відповідно до Розділу ХI Перехідних положень КПК України допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим Кодексом, визначається у порядку, що діяв до набрання ним чинності.
		Ч.4 ст.7 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються виключно державними спеціалізованими установами, за рішенням особи або органу, які призначили судову експертизу, можуть залучатися також інші фахівці з відповідних галузей знань. Відповідно до ст. 9 зазначеного Закону особа або орган, які призначили судову експертизу, можуть доручити її виробництво тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, а у випадках, передбачених ч.4 ст. 7 цього Закону, - іншим фахівцям з відповідних галузей знань. Згідно ст. 10 цього Закону судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань.
		Оскільки експертом ОСОБА_23 (стаж роботи на поліграфі з 1998 року) психофізіологічні експертизи проведено на підставі постанови слідчого від 05.04.2012 року, про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України її попереджено як до проведення експертизи так і в суді, експертизи проведенні у відповідності з вимогами Закону України «Про судову експертизу», з дотриманням прав ОСОБА_13 та ОСОБА_19 , тому дані висновки є належними та допустимими доказами.
		Посилання ОСОБА_13 на застосування щодо нього чи його родичів під час досудового слідства недозволених методів слідства з боку працівників правоохоронних органів спростовуються постановами про відмову в порушенні кримінальної справи відносно працівників міліції від 18.05.2012 року, від 28.06.2012 року, згідно яких факт застосування фізичного та психологічного тиску до ОСОБА_19 з боку працівників міліції не знайшов свого підтвердження та постановою ст.слідчого відділу прокуратури Вінницької області ОСОБА_24 про закриття кримінального провадження, винесеною 08.07.2014 року, згідно якої факт застосування фізичного та психологічного тиску до ОСОБА_13 з боку працівників міліції ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 свого об`єктивного підтвердження не знайшов.
		Слід зазначити, що явка з повинною ОСОБА_13 , яка відібрана на досудовому слідстві, судом до уваги не бралась, в основу обвинувачення її не покладено, судом проаналізовано показання саме ті, які обвинуваченим давались в суді, однак вони спростовані дослідженими в ході судового розгляду доказами.
		Апеляційний розгляд проведено в межах апеляційних скарг обвинуваченого, представника потерпілих та прокурора, порушень КПК України, які б давали підстави для виходу за межі апеляційних скарг в ході апеляційного перегляду не встановлено, клопотань про виклик свідків, дослідження нових доказів до апеляційного суду не надходило. 
		Керуючись ст. 407 КПК України, судова колегія, -
		 
		у х в а л и л а :
		 
		Вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26 грудня 2013 року, яким ОСОБА_13 визнано винуватим за ч.1 ст.115 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років  залишити без змін.
		Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня її проголошення.
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...