Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/10938/13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.07.2014. Забезпечено надання загального доступу: 21.07.2014.
Дата набрання законної сили: 10.07.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"10" липня 2014 р.           Справа№ 910/10938/13
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Михальської  Ю.Б.
		суддів:            Отрюха  Б.В. 
		          Тищенко А.І. 
		 
		За участю представників:
		від позивача: Татаренко О.Ю. - за дов.
		від відповідача: Хмелюк О.М. - за дов.
		від третьої особи-1: не з'явився 
		від третьої особи-2: не з'явився 
		 
		розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київпастранс»
		на рішення   Господарського суду міста Києва від 08.04.2014
		у справі          № 910/10938/13 (головуючий суддя Морозов С.М.)
		за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи»
		до                    Комунального підприємства «Київпастранс»
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);
		2) Департамент фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
		про          зобов'язання вчинити дії
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київпастранс» (далі, відповідач) про зобов'язання відповідача вчинити дії, а саме виконати умови Договору та прийняти нові тролейбуси марки ЛАЗ моделі Е-301 в кількості 70 одиниць та стягнути судові витрати у розмірі 1 174 грн.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі, третя особа-1) та Департамент фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі, третя особа-2).
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2014 позовні вимоги  задоволено повністю.
		Зобов'язано Комунальне підприємство «Київпастранс» виконати умови пункту 1.1. Договору № 06/62-10 про закупівлю товару за державні кошти від 07.12.2010 та прийняти від Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи»  нові тролейбуси марки ЛАЗ моделі Е-301 в кількості 70 одиниць.
		Присуджено до стягнення з Комунального підприємства «Київпастранс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» судовий збір в розмірі 1 147 грн. 
		Не погодившись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство «Київпастранс» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2014 у справі № 910/10938/13 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права при  невідповідності висновків суду дійсним обставинам  справи.
		Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу  Комунального підприємства «Київпастранс» у справі № 910/10938/13 було передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Михальській Ю.Б.
		Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 08.05.2014 для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/10938/13  сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Отрюха Б.В., Тищенко А.І.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.05.2014 апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 05.06.2014.
		У зв'язку з неявкою у судове засідання, призначене на 05.06.2014, третіх осіб ухвалою Київського апеляційного господарського суду розгляд справи відкладено на 01.07.2014. 
		Представники позивача та третіх осіб у судове засідання, призначене на 01.07.2014, не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
		Представник відповідача подав у судовому засіданні 01.07.2014 клопотання про продовження строку вирішення спору.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 продовжено строк вирішення спору у справі, розгляд справи відкладено на 10.07.2014.
		Представник позивача відзиву на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні просив у її задоволенні відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Представники третіх осіб у судове засідання 10.07.2014 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
		Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення третіх осіб про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштових відправлень, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників третіх осіб.
		Розглянувши у судових засіданнях апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:
		07.12.2010 між позивачем (замовником) та відповідачем (учасником) укладено Договір про закупівлю товару за державні кошти № 06/62-10 (далі, Договір) відповідно до пункту 1.1. якого позивач зобов'язався здійснити поставку і передати у власність відповідачу нові тролейбуси ЛАЗ Е-301 (далі, товар або тролейбуси) в кількості 77 одиниць, а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах, наведених у розділі IV (Порядок здійснення оплати) цього Договору.
		Згідно пункту 1.2. Договору найменування та кількість товару визначені специфікацією товару, що поставляється за Договором і наведена в додатку № 1, технічні характеристики товару визначені в технічній специфікації, наведеній в додатку № 2 цього Договору.
		У відповідності до пункту 4.1.1. Договору розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати, яка здійснюється відповідачем у місячний строк з дати укладення Договору на підставі рішення головного розпорядника бюджетних коштів в розмірі 30% вартості першої партії товару, яка буде поставлена у строк, що не перевищує три місяці. Попередня оплата здійснюється за умови наявності на рахунку відповідача в ГУ ДКУ в м. Києві бюджетних коштів цільового призначення. 
		Попередня оплата кожної наступної партії здійснюється в такому ж розмірі, який визначений в підпункті 4.1.1. пункту 4.1. цього Договору, після підписання актів приймання-передачі всіх тролейбусів (у повній кількості) попередньої партії. Попередня оплата кожної партії може здійснюватись частинами (пункт 4.1.2.). 
		Згідно пункту 4.1.3. Договору остаточний розрахунок за поставлений товар здійснюється відповідачем протягом 5-ти банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі товару представниками позивача та відповідача, за умови наявності на рахунку відповідача в ГУ ДКУ в місті Києві бюджетних коштів цільового призначення. 
		Пунктом 4.2. Договору визначено, що у зв'язку з тим, що Договором передбачена поставка товару також і у 2011 році, платіжні зобов'язання замовника з оплати товару у 2011 році виникають виключно при наявності та в межах фактичного фінансування відповідного бюджетного призначення.
		Відповідно до пункту 5.1. Договору поставка товару здійснюється згідно погодженого сторонами графіку поставки (Додаток № 3), який є невід'ємною частиною цього договору.
		Партія товару, за яку сплачена передоплата, повинна бути поставлена позивачем в строк, що не перевищує три місяці, з дати отримання попередньої оплати. (пункт 5.2. Договору).
		Додатком № 2 до Договору сторонами визначено технічну специфікацію тролейбуса ЛАЗ Е-301.
		Відповідно до пункту 6.3.1. Договору позивач зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором.
		У відповідності до пункту 10.1. Договору він набирає чинності з дати його укладення і діє до 30.11.2011, а в частині виконання позивачем зобов'язань по гарантійному ремонту товару діє до їх повного виконання. 
		Як вбачається із матеріалів справи, спір у справі виник, на думку позивача, у зв'язку з невиконанням відповідачем його обов'язку за Договором щодо прийняття замовлених тролейбусів марки ЛАЗ моделі Е-301 в кількості 70 штук, які позивач виготовив за індивідуальним замовленням відповідача. 
		Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивоване тим, що станом на момент виникнення у відповідача зобов'язань за Договором           № 06/62-10 у нього були бюджетні кошти відповідного цільового призначення, а тому умови Договору щодо оплати останнім могли бути виконані. Вказаний факт, як зазначено у рішенні суду, встановлений рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2011 у справі № 4/296. Також, у рішенні суду вказується, що незважаючи на закінчення 30.11.2011 строку дії Договору № 06/62-10, обов'язок відповідача, встановлений умовами Договору, повинен бути виконаний останнім.
		Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач у апеляційній скарзі зазначає, що в порушення вимог пункту 5.1. та 6.3.1. Договору  позивач не здійснив в строки, обумовлені Договором, поставки товару в кількості 77 одиниць. Скаржник наголошує, що суд першої інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, а саме положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про здійснення державних закупівель» та Бюджетним кодексом України.
		Так, відповідач у апеляційній скарзі зазначив, що право передбачати у Договорі здійснення попередньої оплати не свідчить про те, що відповідач зобов'язаний та зможе її здійснити. Окрім того, взяти на себе бюджетне зобов'язання (прийняти товар та оплатити його) відповідач мав право тільки у відповідному бюджетному періоді, протягом якого діяв Договір № 06/62-10, тобто до 30.11.2011. Також, скаржник наголошує на тому, що оскільки строк дії Договору № 06/62-10 закінчився, у відповідача відсутні підстави для прийняття товару.
		Дослідивши матеріали справи та доводи, викладені відповідачем у апеляційній скарзі, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає їх обґрунтованими, апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог  з огляду на наступне:
		Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Згідно з частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. 
		Так, пунктом 10.1. Договору визначено строк його дії - до 30.11.2011, а в частині виконання позивачем зобов'язань по гарантійному ремонту товару діє до їх повного виконання.
		Зі змісту пунктів 5.1. та 6.3.1. Договору вбачається, що позивач зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором. Так, Додатком № 3 до Договору сторонами погоджено графік поставки тролейбусів Е-301, а саме: грудень 2010 року - 7 шт., січень 2011 року - 20 шт., лютий 2011 року - 40 шт., березень 2011 року - 10 шт.
		Тобто, зобов'язання позивача здійснити поставку товару та зобов'язання відповідача прийняти товар діяли з моменту укладення Договору 07.12.2010 по 30.11.2011. Строк дії Договору не змінювався.
		Таким чином, станом на момент звернення позивача до суду (07.06.2013), строк дії Договору закінчився.
		Водночас, як вбачається із матеріалів справи, позивачем не поставлено відповідачу товар у строки, визначені Додатком № 3 до Договору.
		Як зазначає позивач у позовній заяві, останній за власні кошти, з метою вчасного виконання зобов'язання по Договору, частково виготовив 77 тролейбусів марки ЛАЗ моделі Е-301. Зокрема, з усієї кількості станом на грудень 2011 року 40 тролейбусів ЛАЗ було виготовлено повністю, а решту 37 тролейбусів - виготовлено на 65-85 % готовності. Як наголошує позивач, він призупинив виготовлення вказаних тролейбусів у зв'язку з тим, що відповідачем не здійснювалася попередня оплата за Договором.
		Посилання позивача на ту обставину, що поставка товару не була ним здійснена у 2011 році у зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо здійснення попередньої оплати за Договором є безпідставними з огляду на наступне.
		Відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі здійснення закупівлі за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів замовник має право передбачати у договорах про закупівлю здійснення попередньої оплати відповідно до вимог бюджетного законодавства.
		Як уже зазначалося вище, розрахунки за Договором проводяться шляхом попередньої оплати, яка здійснюється відповідачем у місячний строк з дати укладення Договору на підставі рішення головного розпорядника бюджетних коштів в розмірі 30% вартості першої партії товару, яка буде поставлена у строк, що не перевищує три місяці. Попередня оплата здійснюється за умови наявності на рахунку відповідача в ГУ ДКУ в м. Києві бюджетних коштів цільового призначення (пункт 4.1.1. Договору). У зв'язку з тим, що Договором передбачена поставка товару також і у 2011 році, платіжні зобов'язання замовника з оплати товару у 2011 році виникають виключно при наявності та в межах фактичного фінансування відповідного бюджетного призначення (пункт 4.2. Договору).
		Тобто, обов'язок позивача здійснити попередню оплату за Договором виникає при наявності та в межах фактичного фінансування відповідного бюджетного призначення. 
		Крім того, відповідно до вимог пункту 4.1.2. Договору, попередня оплата кожної наступної партії здійснюється після підписання актів приймання-передачі всіх тролейбусів (у повній кількості) попередньої партії.
		Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.
		У відповідності до частини 1 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. 
		Пунктом 9 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетне призначення - це повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів цим Кодексом, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.
		Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом.
		Таким чином, розрахунок за надані послуги по Договору може бути здійснений лише при умові виділення замовнику (відповідачу) розпорядником бюджетних коштів відповідного бюджетного фінансування закупівлі на реєстраційний рахунок замовника з місцевого бюджету міста Києва.
		Як вбачається із матеріалів справи, коштів для погашення кредиторської заборгованості за Договором у 2011 році від розпорядника бюджетних коштів відповідачу не надходило, а відтак, відповідач не мав можливості здійснити  попередню оплату та остаточний розрахунок за Договором.
		Суд першої інстанції у своєму рішенні посилається на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2011 у справі № 4/296, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2012 у справі № 4/296, зазначаючи, що обставинами, встановленими у вказаному рішенні, спростовуються твердження відповідача щодо відсутності у нього бюджетних коштів цільового призначення на рахунках ГУ ДКУ в місті Києві.
		Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
		Так, предметом спору у справі  № 4/296 були вимоги КП «Київпастранс» до ТОВ «Львівські автобусні заводи» про розірвання Договору та зустрічні позовні вимоги ТОВ «Львівські автобусні заводи» про зобов'язання КП «Київпастранс» виконати умови Договору  № 06/62-10 від 07.12.2010 у частині  перерахування попередньої оплати в сумі 9 450 000 грн., еквівалентної 30% вартості першої партії тролейбусів ЛАЗ Е 301 та зобов'язання КП «Київпастранс» прийняти за актом приймання-передачі першої партії товару, а саме: 7 (семи) тролейбусів ЛАЗ Е301, поставка яких мала бути здійснена до 31.12.2010.
		Таким чином, під час розгляду справи № 4/296 Господарським судом міста Києва встановлювались факти наявності у КП «Київпастранс» бюджетних коштів цільового призначення саме для закупівлі першої партії товару, а саме 7 (семи) тролейбусів ЛАЗ Е301, поставка яких мала бути здійснена у 2010 році.
		Водночас, предметом спору у справі № 910/10938/13 є вимоги ТОВ «Львівські автобусні заводи» щодо зобов'язання КП «Київпастранс» виконати умови Договору та прийняти нові тролейбуси марки ЛАЗ моделі Е-301 в кількості 70 (сімдесяти) одиниць, поставка яких мала бути здійснена відповідачем у 2011 році.
		Окрім того, колегія суддів наголошує на наступному.
		Згідно частини 1 статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх  бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. 
		В свою чергу, бюджетне зобов'язання щодо оплати товару може бути здійснено виключно в бюджетний період. Так, взяти на себе бюджетне зобов'язання (прийняти товар та оплатити його) відповідач мав право тільки у відповідному бюджетному періоді, протягом якого діяв Договір, тобто до 30.11.2011.
		З огляду на зазначене, у відповідності до положень частини 1 статті 3 Бюджетного кодексу України здійснення закупівлі товару відповідно до встановленого Додатком № 3 Договору графіку поставки тролейбусів Е-301 у 2011 році можливе було лише протягом бюджетного періоду, який починався з 01.01.2011 та закінчив свою дію 30.12.2011. Втім, як уже зазначалося вище, коштів для погашення кредиторської заборгованості за Договором у 2011 році від розпорядника бюджетних коштів відповідачу не надходило.
		Таким чином, задоволення позовних вимог позивача у 2014 році призведе до виникнення для відповідача бюджетних зобов'язань, підстави виникнення яких на сьогодні відсутні.
		Здійснення державної закупівлі товару у 2014 році за Договором, строк дії якого закінчився 30.11.2011, буде суперечити бюджетному законодавству України та законодавству, яке регулює здійснення закупівель за державні кошти.
		Посилання суду першої інстанції на Рішення Київської міської ради            № 394/5781 від 14.07.2011 «Про придбання тролейбусів від КП «Київпастранс» та рішення № 995/7231 від 29.12.2011 «Про затвердження договору кредитної лінії № 528/31/2 між Київською міською радою та ПАТ «Державний ощадний банк України»» є необгрунтованими, оскільки із рішення Київської міської ради № 394/5781 від 14.07.2011 вбачається, що КП «Київпастранс» повинен був здійснити закупівлю тролейбусів шляхом застосування процедури відкритих торгів, передбаченої Законом України «Про здійснення державних закупівель, тоді як закупівля 70 тролейбусів, які є предметом спору, мала бути здійснена за Договором № 06/62-10, укладеним 07.12.2010, на підставі рішення комітету з конкурсних торгів КП «Київпастрас» (протокол № 3 від 20.10.2010) та рішення Мінекономіки про погодження застосування процедури закупівлі у одного учасника                           № 3304-26/11872-12 від 05.11.2010. Тобто, рішення Київської міської ради           № 394/5781 від 14.07.2011 та  № 995/7231 від 29.12.2011, на які посилається суд, не може стосуватися закупівлі тролейбусів за державні кошти по Договору № 06/62-10 від 07.12.2010.
		Також, не приймаються до уваги посилання позивача на листи від 20.01.2011 № В2001.11 (том 1, а.с. 33) та № В-1502.11 від 15.02.2011 (том 1, а.с. 34) з проханням КП  «Київпастранс» прийняти повністю виготовлений товар, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів направлення вказаних листів на адресу відповідача. Водночас, колегія суддів зазначає, що позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, вказує на те, що на виробництво товару витрачено власні кошти, і на те, «з метою вчасного виконання зобов'язань по Договору…було частково виготовлено 77 тролейбусів марки ЛАЗ моделі Е301», при цьому Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» не надано суду жодних доказів на підтвердження витрачання власних коштів на виробництво товару та наявність виготовленого товару. Складська довідка № 20СК/13 від 20.03.2013 (том 1, а.с.32), надана позивачем, не є підтвердженням витрачання коштів та наявності товару, тобто не є належним та допустимим доказом у розумінні господарського процесуального законодавства України.
		З урахуванням вищевикладеного та того факту, що Договором прямо передбачено умови та підстави виникнення зобов'язань відповідача щодо здійснення як попередньої оплати, так і остаточного розрахунку виключно при наявності та в межах фактичного фінансування відповідного бюджетного призначення і у зв'язку з відсутністю на рахунках відповідача бюджетних коштів цільового призначення, порядку поставки  та прийняття товару згідно розділів IV та V Договору, а також у зв'язку з тим, що строк дії Договору закінчився, позовні вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» про зобов'язання відповідача вчинити дії, а саме виконати умови Договору та прийняти нові тролейбуси марки ЛАЗ моделі Е-301 в кількості 70 одиниць є безпідставними  та необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.
		Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київпастранс» обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.
		Керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київпастранс» на рішення  Господарського суду міста Києва від 08.04.2014 у справі                          № 910/10938/13 задовольнити.
		Рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2014 у справі                  № 910/10938/13 скасувати.
		Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» відмовити повністю.
		Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (03124, м. Київ, бул. І. Лепсе, 6; код ЄДРПОУ 33894928) на користь Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, Набережне шосе, 2; код ЄДРПОУ 31725604) 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого за подання до суду апеляційної скарги. Видати наказ.
		Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства. 
		Матеріали справи № 910/10938/13 повернути до Господарського суду міста Києва.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
		 
		Головуючий суддя                                                            Ю.Б. Михальська 
		 
		Судді                                                                                Б.В. Отрюх
		 
		                                                                                А.І. Тищенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...