Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-1497/11/1370 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 21.07.2014. Забезпечено надання загального доступу: 21.07.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		"10" липня 2014 р.                     м. Київ                              К/800/25474/13 
		 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
		                                                                                                                    Пасічник С.С.,
		                                                                                                                    Амєліна С.Є.,
		                                                                                                                    Кочана В.М.,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління юстиції в Івано-Франківській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління юстиції в Івано-Франківській області, начальника Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Кавацюка Василя Васильовича про визнання протиправними та скасування рішення і наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
		 
		В С Т А Н О В И Л А :
		 
		В лютому 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Головного управління юстиції в Івано-Франківській області та начальника Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Кавацюка Василя Васильовича про визнання протиправним та скасування: рішення від 03.12.2010р. атестаційної комісії Головного управління юстиції в Івано-Франківській області в частині, що стосується атестації старшого державного виконавця районного відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції (далі - РВДВС), оформленого протоколом та атестаційним листом від цієї ж дати; наказу начальника Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Кавацюка Василя Васильовича за результатами атестації та зобов'язання начальника Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Кавацюка Василя Васильовича доручити атестаційній комісії повторно провести атестацію позивача й прийняти рішення, яке внести начальнику Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Кавацюку Василю Васильовичу для розгляду та прийняття остаточного рішення.
		Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду 20.04.2011р. вказану справу було об'єднано в одне провадження зі справою за позовом ОСОБА_4 до Головного управління юстиції в Івано-Франківській області, начальника Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Кавацюка Василя Васильовича про визнання протиправним та скасування п.1 наказу Головного управління юстиції в Івано-Франківській області №88-к від 10.02.2011р. «Про звільнення ОСОБА_4», поновлення позивача на посаді старшого державного виконавця РВДВС з 10.02.2011р., стягнення з Головного управління юстиції в Івано-Франківській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10.02.2011р. по дату поновлення на роботі.
		З врахуванням остаточних уточнень позовних вимог, позивач просив: визнати протиправними та скасувати: рішення від 13.12.2010р. атестаційної комісії Головного управління юстиції в Івано-Франківській області в частині, що стосується його атестації, оформленої протоколом та атестаційним листом від цієї ж дати; п.3 наказу Головного управління юстиції в Івано-Франківській області №1117-к від 24.12.2010р. «Про результати атестації державних службовців головного управління юстиції, заступників начальника районних, міських, міськрайонних управлінь юстиції - начальників відділів державної реєстрації актів цивільного стану, заступників начальника районних, міських, міськрайонних управлінь юстиції - начальників відділів державної виконавчої служби, заступників начальника відділу, головних державних виконавців, старших державних виконавців та державних виконавців відділів державної виконавчої служби районних, міських, міськрайонних управлінь юстиції» (далі - наказ №1117-к від 24.12.2010р.); п.1 наказу №88-к від 10.02.2011р. «Про звільнення ОСОБА_4», поновити його на посаді старшого державного виконавця РВДВС з 10.02.2011р., стягнути з Головного управління юстиції в Івано-Франківській області середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.02.2011р. по дату поновлення на роботі.
		Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2012р. в задоволені позову відмовлено.
		Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013р. постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано п.3 наказу Головного управління юстиції в Івано-Франківській області №1117-к від 24.12.2010р. «Про результати атестації державних службовців головного управління юстиції, заступників начальника районних, міських, міськрайонних управлінь юстиції - начальників відділів державної реєстрації актів цивільного стану, заступників начальника районних, міських, міськрайонних управлінь юстиції - начальників відділів державної виконавчої служби, заступників начальника відділу, головних державних виконавців, старших державних виконавців та державних виконавців відділів державної виконавчої служби районних, міських, міськрайонних управлінь юстиції»; визнано протиправним та скасовано п.1 наказу Головного управління юстиції в Івано-Франківській області №88-к від 10.02.2011р. «Про звільнення ОСОБА_4»; поновлено позивача на посаді старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції з 10.02.2011р.; стягнуто з Головного управління юстиції в Івано-Франківській області на користь позивача 44083,56грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу; провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_4 до Головного управління юстиції в Івано-Франківській області та начальника Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Кавацюка Василя Васильовича про визнання протиправним та скасування рішення атестаційної комісії закрито.
		Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління юстиції в Івано-Франківській області звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просив вказане рішення суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судами встановлено, що наказом Головного управління юстиції в Івано-Франківській області №184-ос від 10.06.2004р. позивача з 10.06.2004р. було призначено на посаду державного виконавця відділу державної виконавчої служби Калуського районного управління юстиції, а наказом №237-ос від 21.03.2006р. - переведено на посаду старшого державного виконавця.
		Наказом Головного управління юстиції в Івано-Франківській області №477-к від 28.09.2010р. у вересні-грудні 2010р. призначено атестацію державних службовців органів юстиції області.
		Так, результати атестації позивача оформлено протоколом №06 від 13.12.2010р. та атестаційним листом від 13.12.2010р., а наказом №1117-к від 24.12.2010р. «Про результати атестації державних службовців головного управління юстиції, заступників начальника районних, міських, міськрайонних управлінь юстиції - начальників відділів державної реєстрації актів цивільного стану, заступників начальника районних, міських, міськрайонних управлінь юстиції - начальників відділів державної виконавчої служби, заступників начальника відділу, головних державних виконавців, старших державних виконавців та державних виконавців відділів державної виконавчої служби районних, міських, міськрайонних управлінь юстиції» позивача визнано таким, що не відповідає займаній посаді.
		З вказаним наказом позивача ознайомлено 09.02.2011р., про що свідчить його власний підпис на попередженні, а також запропоновано позивачу посади провідного спеціаліста та спеціаліста відповідно Яремчанського міського та Надвірнянського районного управлінь юстиції (обидві тимчасові на час декретної відпустки основного працівника), у випадку відмови від таких посад попереджено про наступне звільнення за п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України. На запропоновані посади позивач не погодився.
		На підставі подання Управління від 09.02.2011р. протоколом №4 від 10.02.2011р. профспілковий комітет первинної профспілкової організації надав згоду на розірвання з позивачем трудового договору у зв'язку з його невідповідністю займаній посаді.
		Наказом №88-к від 10.02.2011р. позивача звільнено з посади старшого державного виконавця РВДВС з 10.10.2011р. на підставі п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації.
		Згідно з п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді чи виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи.
		За змістом п.1 Положення про проведення атестації державних службовців, затвердженого постановою КМУ №1922 від 28.12.2000р. (далі - Положення), з метою підвищення ефективності діяльності державних службовців та відповідальності за доручену справу в державних органах один раз на три роки проводиться їх атестація, під час якої оцінюються результати роботи, ділові та професійні якості, виявлені працівниками при виконанні службових обов'язків, визначених типовими професійно-кваліфікаційними характеристиками посад і відображених у посадових інструкціях, що затверджуються керівниками державних органів відповідно до Закону України "Про державну службу" та інших нормативно-правових актів.
		Відповідно до пунктів 4, 5 та 11 Положення для організації та проведення атестації наказом керівника державного органу (далі - керівник) утворюється атестаційна комісія, яка повинна забезпечувати об'єктивний розгляд і професійну оцінку діяльності державного службовця, який атестується, зокрема щодо виконання покладених на нього службових обов'язків, знання та користування у своїй роботі державною мовою, а також принциповий підхід у підготовці рекомендацій для подальшого використання його досвіду і знань у роботі державного органу; комісія на підставі всебічного аналізу виконання державним службовцем основних обов'язків, складності виконуваної ним роботи та її результативності, знання та користування державною мовою під час виконання службових обов'язків приймає одне з таких рішень: відповідає займаній посаді; відповідає займаній посаді за умови виконання рекомендацій щодо підвищення кваліфікації з певного фахового напряму, набуття навичок роботи на комп'ютері тощо; не відповідає займаній посаді.
		Отже, в цілому припинення трудового договору на підставі п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України є правильним лише в тому разі, якщо воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу. Висновки атестаційної комісії щодо кваліфікації працівника підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами по справі.
		Така ж позиція висловлена Верховним Судом України в постанові Пленуму №9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів».
		Проте, як правильно вказав суд апеляційної інстанції, висновок атестаційної комісії про недостатність у позивача кваліфікації, необхідної для належного виконання обов'язків старшого державного виконавця, та, як наслідок, його невідповідність займаній посаді ґрунтувався, як вбачається з протоколу засідання атестаційної комісії №06 від 13.12.2010р., лише на результатах перевірки юридичних знань позивача, що не узгоджується з наведеними вище критеріями, що підлягають обов'язковій оцінці (результати роботи, ділові та професійні якості, що виявляє працівник при виконанні службових обов'язків, визначених у його посадовій інструкції тощо) для визначення дійсного фахового рівня та кваліфікації особи.
		Крім того, атестаційна комісія при проведенні атестації позивача не врахувала наданої його безпосереднім керівником позитивної характеристики (службова характеристика від 26.10.2010р.), а також позитивної щорічної оцінки за наслідками виконання державним службовцем в 2010 році посадових обов'язків та завдань, численних заохочень за успіхи в роботі й тієї обставини, що позивач постійно підвищує свою кваліфікацію (навчався як в Юридичному коледжі Прикарпатського університету імені Василя Стефаника, Івано-Франківському інституті права, економіки та будівництва та Міжнародному науково-технічному університеті, де отримав дипломи молодшого спеціаліста, бакалавра та спеціаліста за спеціальністю «Правознавство», так і в магістратурі в Національному технічному університеті нафти і газу за спеціальністю "Державна служба"), а в червні-липні 2010р. успішно пройшов стажування на зайняття посади заступника начальника Калуського міськрайонного управління юстиції - начальника міського відділу державної виконавчої служби й в липні 2010р. Управління направляло до Міністерства юстиції України подання для призначення його на вказану посаду; наказом же Управління №616-к від 28.07.2010р. позивачу присвоєно черговий 13 ранг державного службовця, як такому, що успішно відпрацював 2 роки на займаній посаді.
		Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції про наявність підстав для скасування наказів про затвердження результатів атестації та про звільнення позивача, а також про поновлення останнього на роботі й стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до ст.235 КЗпП України.
		Що ж до позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення атестаційної комісії, то, як правильно вказав суд апеляційної інстанції, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України, враховуючи, що за змістом пунктів 15, 17, 18, 20, 21 Положення про проведення атестації державних службовців правовим актом індивідуальної дії, який може бути оскаржено до суду, є рішення (наказ, розпорядження) керівника щодо затвердження результатів атестації; рішення ж атестаційної комісії, оформлене протоколом засідання комісії та атестаційним листом, не є нормативно-правовими актами чи правовими актами індивідуальної дії, тобто не є рішеннями в розумінні приписів ст.17 КАС України й не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків, а отже й не можуть оскаржуватись в порядку адміністративного судочинства.
		За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд, зокрема, апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
		Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.
		Керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
		 
		У Х В А Л И Л А :
		 
		Касаційну скаргу Головного управління юстиції в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року - без змін.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                             Пасічник С.С.
		 
		                                                                                                       Амєлін С.Є.
		 
		                                                                                                     Кочан В.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...