Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 733/744/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.07.2014. Забезпечено надання загального доступу: 22.07.2014.
Дата набрання законної сили: 22.07.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ічнянський районний суд Чернігівської області  
		Справа № 733/744/14-ц
		            № 2/733/412/14
		Рішення
		Іменем України
		 
		"10" липня 2014 р.                                                                                                        м. Ічня
		 
		Ічнянський районний суд Чернігівської області в складі:
		головуючого - судді Овчарика В.М.,
		за участю секретарів Кулак І.В. та Мошенець Л.М.,
		позивача ОСОБА_1,
		представників відповідачів Борщенко В.В. та Карпенко В.Ф.,
		          
		          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ічня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу культури і туризму Ічнянської районної державної адміністрації та Парафіївської селищної ради Ічнянського району Чернігівської області про виплату компенсації за невикористані відпустки,
		 
		встановив:           
		Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідачів на свою користь 27 150 грн як компенсацію за невикористані відпустки за 1987-1998 роки, 2000, 2001 та 2003 роки, посилаючись на те, що він з 07 травня 1987 року по 31 серпня 2012 року перебував  на посаді директора Парафіївського будинку культури, однак, при звільненні він не отримав компенсацію за невикористані відпустки за викладені вище роки.
		          У судовому засіданні позивач зменшив позовні вимоги і просив стягнути з Парафіївської селищної ради Ічнянського району Чернігівської області на його користь компенсацію за невикористані відпустки за період з 07.05.1993 року по 06.05.1994 рік, з 07.05.1994 року по 06.05.1995 рік, з 07.05.2000 року по 06.05.2001 року, з 07.05.2001 року по 06.05.2002 рік у розмірі 7 322,56 грн пояснивши, що він з 07 травня 1987 року по 19 лютого 2004 року  перебував у трудових відносинах з Ічнянським відділом культури та туризму, але заробітну плату отримував у бухгалтерії Парафіївської селищної ради. Починаючи з 20 лютого 2004 року він вже перебував у трудових відносинах з Парафіївською селищною радою, тому саме вона повинна сплатити йому відповідні кошти.
		          Представник відповідача Ічнянського відділу культури та туризму Борщенко В.В. у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позову ОСОБА_1 до Парафіївської селищної ради пояснивши, що позивач фактично з 07 травня 1987 року по 19 лютого 2004 року перебував у трудових відносинах з Ічнянським відділом культури та туризму, однак, заробітну плату отримував у Парафіївській селищній раді, яка і повинна йому сплатити компенсацію за невикористані відпустки.
		          Представник відповідача Парафіївської селищної ради Карпенко В.Ф. у судовому засіданні позов визнала частково в частині розміру невиплаченої компенсації за невикористані відпустки за чотири роки, однак, вважає, що ці кошти повинні бути стягнуті саме з відділу культури та туризму, оскільки до 2004 року фінансування будинків культури відбувалось за рахунок районного бюджету, який надавав кошти на відділ культури, а той у свою чергу перерозподіляв їх по сільських радах, тобто сільською радою ці кошти у свій бюджет не закладалися. Враховуючи, що позивач фактично перебував у трудових відносинах з Ічнянським відділом культури та туризму, тому вважає підстав для стягнення компенсації за невикористану відпустку з селищної ради не має. Будь-які документи про переведення ОСОБА_1 на роботу в сільську раду відсутні, крім тих, що у 2004 році будинок культури був переданий на баланс Парафіївської селищної ради від ЗАТ ім. Агеєва. 
		          Заслухавши пояснення позивача, представників відповідачів, та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
		 
		          У судовому засіданні встановлено, що позивач відповідно до наказу відділу культури та туризму Ічнянської райдержадміністрації № 5 від 07 травня 1987 року був призначений на посаду директора Парафіївського будинку культури (а.с. 3, 23).
		 
		          Відповідно до розпорядження Парафіївської селищної ради № 18 від 30 серпня 2012 року ОСОБА_1 був звільнений з посади директора будинка культури за власним бажанням (а.с. 3 - на звороті).
		          Відповідно до статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.                                                                                                   
		Згідно  ч. 1 ст. 116 КЗпП України   при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
		За змістом ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		Виходячи з правового аналізу наведених норм закону, передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридичні обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
		Відповідно до положень ст. 83 КЗпП України та ст. 24 ЗУ «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
		У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник.
		За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.
		          У судовому засіданні встановлено, що позивачу за період з 07.05.1993 року по 06.05.1994 рік, з 07.05.1994 року по 06.05.1995 рік, з 07.05.2000 року по 06.05.2001 року, з 07.05.2001 року по 06.05.2002 рік відпустка не надавалася і компенсація за ці роки не виплачувалася, про що сторони у судовому засіданні не заперечували. 
		          Таким чином за зазначені вище періоди позивач не використав 112 днів   щорічної відпустки (щорічна відпустка - 28 днів х на 4 = 112).
		Відповідно до ЗУ «Про відпустки» та п. 2 Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року   обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
		Відповідно до роз»яснень, викладених у листі Міністерства праці та соціальної політики України від 22.02.2008   N 33/13/116-08 «Щодо виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки», якщо   працівник   з   якихось   причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку за кілька попередніх років   (у   т.ч.   і   за   2,   3,   4 чи більше років),   він має право використати їх,   а в разі звільнення,   незалежно від підстав, йому має   бути   виплачено компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток,   визначених пунктом   1   частини   першої   ст.4   ЗУ "Про    відпустки".   Законодавством   не передбачено терміну давності,   після якого працівник втрачає право на   щорічні   відпустки,   воно не містить заборони надавати щорічні відпустки у разі їх невикористання.
		Так як позивач був звільнений 30 серпня 2012 року, то розрахунок повинен проводитись виходячи із заробітної плати за попередні 12 місяців, де середньоденний заробіток  позивача складав 65,38 грн (а.с. 32). 
		Таким чином до сплати позивачу підлягає сума у розмірі 7 322,56 грн (112 днів невикористаної відпустки х 65,38 грн середньоденний заробіток = 7 322,56 грн).
		На думку суду сума компенсації за невикористані позивачем відпустки повинна бути стягнена з відділу культури і туризму, а не Парафіївської селищної ради, виходячи з такого.
		Із наказу про призначення ОСОБА_1 директором Парафіївського будинку культури  вбачається, що останній призначався на посаду Ічнянським районним відділом культури, з яким за періоди, які він просить стягнути компенсацію, перебував фактично у трудових відносинах.
		20 лютого 2004 року Парафіївський будинок культури був переданий на баланс сільської ради, при цьому відомості про переведення позивача на роботу на інше підприємство чи організацію відсутні, а тому компенсацію за невикористані відпустки повинен сплачувати відділу культури  і туризму Ічнянської РДА.
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір»   позивачі звільняються від сплати судового збору за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових відносин.
		Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відділу культури і туризму Ічнянської районної державної адміністрації необхідно стягнути судовий збір на користь держави.
		          Керуючись ст. 24 Закону України «Про відпустки», ст.ст. 83, 116, 117, 232, 233 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд 
		вирішив: 
		          Позов ОСОБА_1 до відділу культури і туризму Ічнянської районної державної адміністрації та Парафіївської селищної ради Ічнянського району Чернігівської області про виплату компенсації за невикористані відпустки задовольнити частково.
		          Стягнути з відділу культури і туризму Ічнянської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 компенсацію за 112 днів   невикористаної щорічної відпустки   у   сумі 7 322( сім тисяч триста двадцять дві) гривні  56 коп.
		          В іншій частині позовних вимог відмовити.          
		Стягнути з відділу культури і туризму Ічнянської районної державної адміністрації на користь держави 243 (двісті сорок три) гривні 60 коп судового збору.
		          На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Чернігівської області через Ічнянський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
		 
		          
		    Головуючий                                                                                                  суддя  В.М.Овчарик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...