Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 230/5385/13-а (2-а/230/120/13) : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; соціального захисту; соціального захисту та зайнятості інвалідів; соціальних послуг, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.07.2014. Забезпечено надання загального доступу: 23.07.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		 
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		"10" липня 2014 р.                               м. Київ                                        К/800/39684/13 
		 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
		 
		 Калашнікової О.В., Маслія В.І.,   Леонтович К.Г.,  розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Єнакієвської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними,- 
		у с т а  н о в и л а:
		В травні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Єнакієвської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення суми недоплати на двох дітей, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з1 січня 2010 року по лютий 2013 року. 
		Постановою Єнакіївського міського суду Донецької області від 05 червня 2013 року позов задоволено частково: позовні вимоги в частині визнання протиправними дій по невиплаті щомісячної допомоги на дитину, що має статус постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи та стягнення   невиплачених сум за період з 1 січня 2010 року до 1 листопада 2012 року залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку на звернення до суду; визнано протиправними   дії Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської Ради по   відмові у донарахуванні та виплаті   позивачу соціальної допомоги на дитину, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи, в розмірі 50 % мінімальної заробітної плати   за період часу з 1 листопада 2012 року до 1 травня 2013 року: стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_4 суму недоплати на дітей шкільного віку -ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, які народилися від батька - учасника ліквідації аварії на Чорнобильскій   АЕС,   за період часу з 1 листопада 2012 року до 1 травня 2013   у   розмірі 6456 грн.
		Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким в задоволені позову відмовлено.
		У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково  з таких підстав.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при розрахунку розміру компенсації на дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідач в порушення ст..30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не здійснив в повному обсязі компенсаційні виплати, чим порушив конституційні права позивача на соціальний захист. 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволені позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач при виплаті щомісячної допомоги на дитину, що має статус постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є інвалідом 2 групи, віднесений до 1 категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням.
		Відповідно копій свідоцтв про народження ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 їх батьком значиться позивач.
		Згідно листа відповідача від 10.04.2013 № 02/1550 позивачу виплачувалися щомісячні компенсаційні виплати на дітей шкільного віку, яким надано статус дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи у відповідності із Постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 20 квітня 2007 року.
		Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
		Відповідно до п. б ч. 1 ст. З0 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» потерпілим дітям, зазначеним у пунктах 1-6 статті 27 цього Закону, та їх батькам надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, щомісячна виплата 50 процентів мінімальної заробітної плати незалежно від інших виплат на кожну дитину шкільного віку, яка евакуйована із зони відчуження або народилася після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері, має підстави належати до категорії 1 або 2, або матері, яка на час настання вагітності або під час вагітності має підстави належати до категорії 1 або 2, а також на кожну дитину, яка проживала у зоні безумовного (обов'язковою) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення.
		Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно положення частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на . обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
		Рішенням Конституційного Суду України №І0-рп/2008 від 22.05.2008 року положення п. 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними.
		Таким чином, з 22 травня 2008 року була відновлена дія норм статті З0 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за якою передбачено щомісячна виплата 50 процентів мінімальної заробітної плати незалежно від інших виплат на кожну дитину шкільного віку, яка евакуйована із зони відчуження або народилася після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері, має підстави належати до категорії 1 або 2, або матері, яка на час настання вагітності або під час вагітності має підстави належати до категорії 1 або 2, а також на кожну дитину, яка проживала у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення.
		Частиною 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" встановлено, що у 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.
		Кабінетом Міністрів України у 2012 році не було встановлено порядок та розмір виплат допомоги потерпілим дітям та їх батькам, а тому суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо права позивача на отримання допомоги у розмірі, встановленому ст.30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
		Таким чином, дії відповідача по нарахуванню позивачеві щомісячної компенсаційної виплати на дитину шкільного віку у розмірі, встановленому постановою КМУ №649 від 20.04.2007 року, а саме по 32 гривні, є неправомірними.
		Отже, через неправильне з'ясування судом апеляційної інстанції всіх обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог та неправильно скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
		Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
		Керуючись ст.ст. 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
		у х в а л и л а :
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
		Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2013 року скасувати.
		Постанову Єнакіївського міського суду Донецької області від 05 червня 2013 року залити в силі.
		Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		        Судді:         
		з оригіналом згідно
		помічник судді                                                            А.О. Кулеша

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...