Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/3484/13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.07.2014. Забезпечено надання загального доступу: 28.07.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 липня 2014 року Справа № 914/3484/13 
		Вищий господарський суд України у складі колегії:
		головуючого:Кузьменка М.В.,суддів:Васищака І.М.,  Студенця В.І. (доповідач),за участю представників  сторін позивача 1 - Загуменний В.В.; позивача 2 - Маяцька С.М.; відповідача - не з'явився;  третьої особи - не з'явився; прокурор - Яговдік С.М.;розглянувши касаційну скаргу Прокуратури Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сферіна постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від16.04.2014та на рішення Господарського суду Львівської областівід12.11.2013у справі № 914/3484/13за позовомЗаступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України Концерну "Військторгсерівс" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Дует-СК"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів   Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській областіпровизнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та зобов'язання повернути нерухоме майно 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		          Заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Концерну "Військторгсерівс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дует-СК" (далі - ТОВ "Дует-СК") про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 39 кв.м., розташованого по вул. Стрийській, 36 у м. Львові від 10.04.2009, укладеного між Концерном "Військторгсерівс" в особі філії "Управління Західного оперативного командування" та     ТОВ "Дует-СК"; зобов'язання ТОВ "Дует-СК" повернути до державної власності в особі Міністерства оборони України у повне господарське відання Концерну "Військторгсерівс" приміщення магазину загальною площею 39 кв.м., розташованого по вул. Стрийській, 36 у     м. Львові.
		          Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.09.2013 порушено провадження у справі № 914/3484/13 за позовом Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Концерну "Військторгсерівс" до ТОВ "Дует-СК" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна.
		          Цією ж ухвалою до участі у справі залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
		          Рішенням Господарського суду Львівської області (суддя Рим Т.Я.) від 12.11.2013 відмовлено в задоволенні позову.
		          Постановою Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Бойко С.М., судді Бонк Т.Б., Марко Р.І.) від 16.04.2014 рішення Господарського суду Львівської області від 12.11.2013 залишено без змін.
		          Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області від 12.11.2013 та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.04.2014, Заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері подав касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		          Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального і процесуального права, неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для вирішення спору.
		          Заступник прокурора у касаційній скарзі посилається, зокрема на те, що враховуючи позицію Конституційного суду України, згідно з якою необхідно керуватись тим законом, який діє на час вчинення певного правочину, при укладенні оскаржуваного договору купівлі-продажу державного майна, необхідно було дотримуватись норм законів та інших нормативно-правових актів, які діяли на час його укладення.
		          Окрім того, скаржник зазначає, що станом на час укладення спірного правочину належного дозволу від Міністерства оборони України не було, а отже про вчинення правочину Міністерство не знало та не могло знати, так як не було його учасником. 
		          Також Заступник прокурора в касаційні скарзі вказує на те, що реалізація спірного майна відбулась всупереч волі власника особою, яка мала злочинний намір із зловживанням службовим становищем, а отже відраховувати строк позовної давності з моменту вчинення оскаржуваного правочину невірно, оскільки зацікавлені особи про нього не знали, а факти зловживання посадовими особами Концерну "Військторгсерівс" були відкриті лише під час прокурорської перевірки. 
		          Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.07.2014 касаційну скаргу Прокуратури Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері прийнято до провадження та призначено на 23.07.2014.
		          Від ТОВ "Дует-СК" на адресу суду 27.06.2014 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просило рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
		          У відзиві товариство посилається на те, що у дозволі начальника ГУ ТТ МОУ     Пукіра П.Н. на відчуження спірного приміщення строк його дії не вказаний, а його чинність пов'язана із вчиненням конкретної дії із настанням правових наслідків у вигляді реалізації спірного приміщення.
		          При цьому, висновки судів про те, що положення постанови № 803 не підлягають застосуванню до дозволу, що був виданий задовго до набрання нею чинності, відповідають закону.   
		          На адресу суду 16.07.2014 від Міністерства оборони України надійшли письмові пояснення, в яких Міністерство вважає необґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника за його волею і що наявні правові підстави для застосування наслідків спливу позовної давності, та зазначає, що реалізація спірного майна відбулась всупереч волі власника, з порушенням порядку відчуження державного майна, особами, які мали злочинний намір із зловживанням службовим становищем.
		          При цьому, Міністерство також вказує на те, що початок перебігу строку позовної давності слід обраховувати з моменту, коли прокуратурі стало відомо про наявність оспорюваних правочинів, тобто з моменту, коли органи прокуратури дізналися про факт відсутності у представника сторони необхідного обсягу дієздатності, оскільки прокуратура та позивач не є сторонами оспорюваного договору та були позбавлені права під час його укладення перевірити повноваження осіб, які укладали спірні правочини.   
		Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Як встановлено господарськими судами Начальником Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України видано дозвіл Начальнику Державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування" від 12.11.2004 № 140/6/1466/27 на відчуження нежитлового приміщення площею 39, 0 кв.м за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, буд. 36. Дозвіл П.Н. Пукіром видано на підставі повноважень, наданих довіреністю Міністра оборони України від 04.10.2004 №220/2071.
		Окремим дорученням Міністра оборони України від 12.02.2005 відкликано довіреності на право укладення договорів (угод, контрактів), надання від імені Міністерства оборони України здійснювати інші правочини, термін дії яких не закінчився (в тому числі довіреність, видана Пукіру П.Н.). Супровідним листом від 14.02.2005 №1235/з на виконання окремого доручення Міністра оборони України повернуто перший примірник довіреності Міністерства оборони України від 04.10.2004 №220/2071.
		Наказом Міністра оборони України від 31.01.2006 № 47 про реорганізацію Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України, припинено діяльність Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України реорганізувавши його шляхом приєднання до Державного господарського об'єднання "Військторгсервіс", визначивши останнє правонаступником всіх майнових прав та обов'язків Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України.
		Наказом Міністра оборони України 05.04.2007 № 135 про реорганізацію Державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування", припинено діяльність Державного підприємства Міністерства борони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування" реорганізувавши його шляхом приєднання до Концерну "Військторгсервіс", визначивши останнє правонаступником всіх майнових прав та обов'язків Державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування" (п.п.1, 2 наказу).
		Згідно з положенням пункту 4.4 Статуту Концерну "Військторгсервіс" (затвердженого Міністром оборони України 27.12.2006 та зареєстрованого 28.04.2007) генеральний директор Концерну з урахуванням вимог щодо конфіденційності інформації погоджує укладення договорів (правочинів) учасниками, відповідно до переліку питань і правочинів, визначених правлінням.
		Згідно з довіреністю від 12.09.2007 Концерн "Військторгсервіс" в особі генерального директора концерну Пукіра П.Н., який діє на підставі статуту концерну, на підставі попередньої усної домовленості уповноважив начальника філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування Концерну "Військторгсервіс" Свідерського Г.М. укладати від імені Концерну "Віськторгсервіс" будь-які договори щодо відчуження належного Концерну будь-якого нерухомого майна, а також договори оренди з дозволу управління майном Концерну - Міністерством оборони України.
		Згідно з протоколом № 1102-н про хід публічних торгів від 21.11.2008 переможцем стало ТОВ "Дует-СК" із правом укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 39,0 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, буд. 36.
		Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно № 22297548 від 27.03.2009 свідчить, що нежитлове приміщення площею 39,0 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, буд. 36, було власністю держави та знаходилося на праві господарського відання Державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування".
		Між Концерном "Військторгсервіс" (в особі начальника філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування Концерну "Військторгсервіс" Свідерського Г.М., який діє на підставі довіреності, посвідченої 12.09.2007 за реєстровим № 4165 ОСОБА_10 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу) (продавець) та ТОВ "Дует-СК" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 10.04.2009. 
		За умовами цього договору продавець передає у власність, а покупець приймає у власність відповідно до чинного законодавства України наступне майно - нежитлове приміщення, яке знаходиться у м. Львові, по вулиці Стрийська, буд. №36 (надалі - нерухомість), загальною площею 39,0 кв.м. Договір підписано та скріплено печатками сторін. Укладення договору посвідчив приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_11 за реєстровим № 1009.
		За актом прийому-передачі від 17.04.2009 (затвердженим начальником філії "УТ ЗахОК" Концерну "Військторгсервіс" Г.М. Свідерським) нежитлове приміщення у м. Львові, по вулиці Стрийська, буд. №36, загальною площею 39,0 кв.м., передано відповідачу.
		Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нежитлове приміщення площею 39, 0 кв.м, за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, будинок 36, належить ТОВ "Дует-СК" на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 10.04.2009 № 1009.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 10.04.2009 підлягає визнанню недійсним, оскільки він укладений з порушенням норм чинного законодавства, а саме на час його вчинення були відсутні дозвіл Міністерства оборони України, погодження Фонду державного майна України, договір укладено особою, яка на момент вчинення правочину не мала достатньої цивільної дієздатності, державне майно вибуло поза волею власника.
		Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову виходив із такого. 
		Оспорюваний правочин вчинено за згодою Міністерства оборони України, якою є дозвіл № 140/6/1466/27 від 12.11.2004, наданий Начальником Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України Начальнику ДП Міністерства оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування" (правонаступником яких є Концерн "Військторсервіс") на відчуження спірної нежитлової будівлі; генеральний директор Концерну у відповідності до положень Статуту мав право уповноважити 12.09.2007 Начальника філії Концерну "Військторгсервіс" Управління торгівлі Західного оперативного командування здійснити її продаж.
		Спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника за його ж волею шляхом вчинення договору купівлі-продажу від 10.04.2009, але з порушенням порядку відчуження державного майна, а саме ч. 5 ст. 75 ГК України, п.п. 6, 8 постанови Кабінету Міністрів України № 803 від 06.06.2007 "Про затвердження Порядку відчуження об'єктів державної власності", оскільки було відсутнє погодження Фонду державного майна України, що в силу статей 203, 215 ЦК України є підставою для визнання такого договору недійсним.
		Водночас судом було взято до уваги заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності. Зважаючи на те, що спірний договір був укладений за згодою/волею власника такого майна - Міністерства оборони України, господарські суди дійшли висновку, що останнє знало про факт відчуження Концерном "Військторгсервіс" нерухомого майна з дати укладення договору 10.04.2009. Концерн "Військторгсервіс", як сторона спірного договору, також знав про його укладення. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що перебіг позовної давності для вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 10.04.2009, укладеного між Концерном "Військторгсервіс" та              ТОВ "Дует-СК", необхідно обчислювати, починаючи з 10.04.2009.
		Разом з тим, колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та необґрунтованими з огляду на таке.
		Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 
		Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 
		Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 
		У п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 № 11 зазначено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
		Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення (ст. 658 ЦК України).
		Відповідно до п. 1.1 Статуту Концерну "Військторгсервіс", Концерн є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності. Концерн належить до сфери управління Міністерства оборони України.
		Концерн здійснює господарську діяльність, реалізовуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), має відокремлене майно, закріплене за ним на праві господарського відання (п. 3.4 Статуту).
		У п. 4.4 Статуту передбачено, що Генеральний директор Концерну, зокрема розпоряджається майном Концерну в межах, передбачених чинним законодавством України та цим Статутом; без довіреності діє від імені Концерну, представляє його як в Україні, так і за її межами; укладає угоди, договори (контракти); має право надавати доручення (довіреності) на здійснення окремих своїх повноважень.
		Майно Концерну перебуває в державній власності і закріплене за ним на праві господарського відання (п. 7.3 Статуту).
		Відчуження основних фондів Концерну здійснюється ним лише за попередньою згодою Органу управління майном і, як правило, на конкурентних засадах, відповідно до чинного законодавства України (п. 7.5 Статуту).
		Згідно із ч. 1 ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. 
		Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання (ч. 2 ст. 74 ГК України).
		Відповідно до ч. 5 ст. 75 ГК України державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами. 
		Відчуження нерухомого майна, а також повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України.
		У ч. 1 ст. 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" зазначено, що об'єктами управління державної власності, зокрема є майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі - державні підприємства), установам та організаціям.
		Суб'єктами управління об'єктами державної власності є в тому числі міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління) (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності"). 
		Згідно з чинними в період 1997-2011рр. Положенням про Міністерство оборони України, затвердженим Указом Президента України №888 від 21.08.1997, Положенням про Міністерство оборони України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1080 від 03.08.2006, Міністерство оборони України здійснює управління державним майном, закріпленим за підприємствами, установами і організаціями, які належать до сфери управління міністерства.
		Порядок відчуження об'єктів державної власності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803, визначає механізм та способи відчуження об'єктів державної власності. 
		          Відповідно до п. 6 Порядку відчуження майна здійснюється безпосередньо суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу (далі - згода) відповідного суб'єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами (далі - суб'єкт управління).
		          Рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна, а також повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту приймається суб'єктами управління лише за погодженням з Фондом державного майна.
		          У п. 8 Порядку зазначено, що рішення про надання згоди на відчуження майна приймається відповідним суб'єктом управління у формі розпорядчого акта, а про відмову в наданні такої згоди - у формі листа. Рішення про погодження чи відмову в погодженні відчуження майна надається Фондом державного майна у формі листа.
		На підставі аналізу наведених вище положень нормативно-правових актів у сфері порядку відчуження нерухомого майна, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідно до чинного на момент укладення спірного договору від 10.04.2009 законодавства, для продажу державного майна суб'єкт управління таким майном повинен був одержати дозвіл власника майна на його відчуження, який був би погоджений із Фондом державного майна України.
		При цьому, господарські суди встановили, що такий дозвіл від власника було отримано, про що свідчить лист від 12.11.2004 № 140/6/1466/27, яким було надано дозвіл на відчуження відповідного майна і який було надано на реалізацію повноважень, визначених чинною на той час довіреністю № 220/2071 від 04.10.2004.
		Разом з тим, встановивши наведені обставини, суди попередніх інстанцій не дали належної правової оцінки іншим положенням Порядку відчуження об'єктів державної власності, який був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007      № 803 і на момент укладення оспорюваного договору визначав механізм та способи відчуження об'єктів державної власності.
		У рішенні Конституційного суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 викладено правову позицію, згідно з якою за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
		Таким чином, суди попередніх інстанцій, застосувавши до спірних правовідносин положення п.п. 6, 8 Порядку, не встановили чи було отримано Концерном "Військторгсервіс" згоду або дозвіл Міністерства оборони України в розумінні саме згаданого Порядку, чи було дотримано встановлений ним порядок отримання такої згоди, який визначений пунктом 7 Порядку та передбачає подання відповідного переліку документів разом із зверненням стосовно відчуження майна.
		Враховуючи викладе колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку щодо наявності згоди Міністерства оборони України на відчуження майна Концерну "Військторгсервіс", і таким чином щодо того, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника за його ж волею, що в свою чергу призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для застосування наслідків спливу позовної даності.
		Так, господарські суди зважаючи на те, що спірний договір був укладений за згодою/волею власника такого майна - Міністерства оборони України, відтак останнє знало про факт відчуження Концерном "Військторгсервіс" нерухомого майна з дати укладення договору 10.04.2009, дійшли висновку, що перебіг позовної давності для вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 10.04.2009 необхідно обчислювати, починаючи з 10.04.2009.
		Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.  
		У п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 № 10 передбачено, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.
		В постанові Верховного Суду України від 20.08.2013 № 3-18гс13 зазначено, що у випадку коли прокурор та позивачі не є сторонами оспорюваних угод та були позбавлені права під час судового розгляду перевірити повноваження осіб, які укладали ці правочини, а про обставини, які стали підставою звернення до суду, прокуратура дізналася лише зі звернення позивача, то початок перебігу позовної давності слід обраховувати не з моменту, коли прокуратурі стало відомо про наявність оспорюваних правочинів, а з моменту, коли органи прокуратури дізнались про факт відсутності у представника необхідного обсягу дієздатності.
		Згідно з ч. 1 ст. 11128 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. 
		З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій при визначенні початку перебігу позовної давності не надано належної оцінки доводам прокуратури та Міністерства оборони України, що прокурор та позивач не є сторонами оспорюваного правочину та були позбавлені права під час його укладення перевірити повноваження осіб, які укладали спірні правочини.
		Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (ч. 2 ст.1115 ГПК України).
		Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 
		Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
		Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 11110 ГПК України).
		Оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Прокуратури Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері задовольнити.
		Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.04.2014 та рішення Господарського суду Львівської області від 12.11.2013 у справі № 914/3483/13 - скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		 
		Головуючий - суддя                                                            Кузьменко М.В.
		Судді:                                                                                          Васищак І.М.
		                                                                                          Студенець В.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...