Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5-2215км14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.07.2014. Забезпечено надання загального доступу: 29.07.2014.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Ухвала
		іменем   україни 
		Колегія суддів судової палати у кримінальних справах      Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних  і кримінальних справ у складі:
		 
		головуючого                                        ОСОБА_12, 
		суддів:                                                   ОСОБА_11, ОСОБА_13,
		за участю прокурора                          ОСОБА_14,  
		                                                                                                    
		розглянула у судовому засіданні в м. Києві 17 липня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Миколаївської області на ухвалу та окрему ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від            15 липня 2013 року. 
		Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 грудня 2012 року 
		ОСОБА_1,                          ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не  судимого,
		 
		засуджено за ч. 2 ст. 365 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконання            адміністративно - господарських і організаційно - розпорядчих функцій на            1 рік та до штрафу в розмірі 8500 грн.
		                              На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням обов'язків, передбачених 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.
		                             Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 15 липня 2013 року скасовано вирок суду першої інстанції, справу щодо ОСОБА_1 закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого            ч. 2 ст. 365 КК України. 
		                             Окремою ухвалою вказано прокурору Миколаївської області про факти порушення закону при розслідуванні кримінальної справи щодо                 ОСОБА_1 для вжиття заходів реагування. 
		Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він,  обіймаючи посаду заступника начальника головного відділу податкової міліції спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, а на період з 22 по 24 серпня 2010 року - призначений виконуючим обов'язки начальника вказаного відділу, 22 серпня 2010 року у період часу з 8 до 11 години, явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, перевищуючи їх, надав усний наказ підлеглим службовим особам ГВПМ про проведення перевірки дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні операцій з обміну іноземної валюти у кіоску, що знаходиться на території зупиночного комплексу «вулиця Радянська» по просп. Леніна у м. Миколаєві.
		У той же день, приблизно о 12 год., ОСОБА_1, прибувши на місце разом зі своїми підлеглими, особисто почав проведення перевірки вказаного пункту обміну валют, у якому перебував ОСОБА_2, вимагав у нього надати для перевірки документи, що дозволяють проведення операцій по обміну іноземної валюти у вказаному кіоску та відчинити двері пункту обміну валют для проведення там перевірки та вилучення наявних валютно-грошових цінностей, а останній відмовився від виконання вимог             ОСОБА_1        
		Після цього, ОСОБА_1 надав своїм підлеглим ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 протиправний наказ про обмеження особистої волі ОСОБА_2, використовуючи це як психічне насильство над ним, шляхом постійного їх перебування біля пункту обміну валют, що унеможливлювало останньому вільно обрати за своєю волею місце знаходження та приблизно о 14 год. надав вказівку підлеглим заблокувати вікно пункту з боку пр. Леніна плакатом, обмеживши можливість спілкування ОСОБА_2 будь з ким та вказівку про цілодобове блокування пункту обміну валют з 22.08.2010 року, без встановлення кінцевого терміну перебування, для обмеження особистої волі потерпілого шляхом постійного перебування працівників ГВПМ, що не давало можливості ОСОБА_2 обирати за своєю волею місце знаходження. 
		23 серпня 2010 року, приблизно о 12 год., ОСОБА_1, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, прибув до пункту обміну валют та дав протиправний наказ ОСОБА_6, який перебував там за його вказівкою, заблокувати роботу вентилятора кондиціонеру, що останнім було виконано, а приблизно о 15 год., особисто підійшов до пункту обміну валют та залив у дверні щілини рідину прозорого кольору, змусивши потерпілого вважати, що вказана рідина є небезпечною для його життя та здоров'я, після чого, зачинив ролети пункту обміну валют, чим перешкодив вільному доступу повітря до приміщення.
		Крім того, 23 серпня 2010 року ОСОБА_1 надав вказівку працівникам ГВПМ блокувати вільний вихід ОСОБА_2 з пункту обміну валют службовим автомобілем, шляхом розташування його біля дверей пункту, на відстані близько 1 метра, що створювало потерпілому перешкоду у відчиненні дверей.
		Лише після прибуття до пункту обміну валют 24 серпня 2010 року, приблизно о 17 год. працівників прокуратури міста Миколаєва та слідчо-оперативної групи Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, незаконне позбавлення волі ОСОБА_2 було припинено.   
		Виправдовуючи ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 365 КК України апеляційний суд вказав, що досліджені докази у їх сукупності свідчать про те, що ОСОБА_2 не виходив з кіоску за власним бажанням, а у діях виправданого не було перевищення службових повноважень та застосування до ОСОБА_2 насильства і будь-яких обмежень волі. 
		У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням кримінально - процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону, однобічністю і неповнотою дослідження доказів по справі. Вказує, що суд надав іншу оцінку фактичним обставинам без їх безпосереднього дослідження та прийшов до необґрунтованого висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України. Просить справу направити на новий апеляційний розгляд.
		Крім того, прокурор просить скасувати окрему ухвалу апеляційного суду, посилаючись на те, що у ній вказується на порушення, які не стосуються безпосередньо фактичних обставин, що інкримінувались ОСОБА_1
		У запереченнях на касаційну скаргу прокурора виправданий просить ухвалу апеляційного суду залишити без зміни. 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. 
		Відповідно до вимог статей 362 і 365 КПК України суд апеляційної інстанції зобов'язаний перевірити всі доводи апеляцій, в тому числі при необхідності і шляхом проведення судового слідства. Згідно зі ст. 377 КПК України у своїй ухвалі суд апеляційної інстанції зобов'язаний навести аналіз доказів, досліджених під час повного або часткового судового слідства, докладні мотиви прийнятого рішення. 
		Як убачається з матеріалів справи, апеляційний суд під час розгляду апеляцій засудженого, його захисника та прокурора дійшов висновку про необхідність виправдання ОСОБА_1, оскільки досліджені апеляційним судом у судовому засіданні докази свідчать про відсутність у його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
		Проте, апеляційний суд, частково провівши судове слідство, наявним у справі доказам дав іншу оцінку, ніж суд першої інстанції, хоча безпосередньо всіх доказів по справі, які були предметом дослідження місцевого суду, в тому числі й протоколу огляду місця події з фототаблицею та відеозаписом, висновку за матеріалами службової перевірки, протоколів допитів свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ін., не досліджував, що згідно із ст. 362 КПК України, а також роз'ясненнями, що містяться у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 15 травня 2006 року "Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку", виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів, є неприпустимим.
		За таких обставин, суд апеляційної інстанції, без повного та всебічного дослідження всіх доказів по справі, прийшов до передчасного висновку про необхідність виправдання ОСОБА_1, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно усунути вказані недоліки та постановити судове рішення у відповідності з усіма вимогами кримінального та кримінально-процесуального законодавства. 
		У зв'язку із скасуванням ухвали апеляційного суду щодо                      ОСОБА_1 підлягає скасуванню і окрема ухвала апеляційного суду, оскільки вона винесена за результатами неповного розгляду справи судом. 
		Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України (1960 р.), п. 15 розділу XI Перехідних положень КПК України, колегія суддів                                                  
		у х в а л и л а:
		Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
		Ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 15 липня 2013 року щодо ОСОБА_1 та окрему ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 15 липня 2013 року - скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.  
		С у д д і :
		 
		 
		 
		ОСОБА_15 ОСОБА_16 ОСОБА_17

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...