Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 9101/44490/2012 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 30.07.2014. Зареєстровано: 30.07.2014. Забезпечено надання загального доступу: 31.07.2014.
Дата набрання законної сили: 26.03.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		УХВАЛА
		Іменем України
		 
		          "26" березня 2013 р.       справа № 2а/0470/7011/11 
		          Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:           
		                    
		          головуючого судді          Панченко О.М. (доповідач),
		          суддів:                     Чередниченко В.Є.,  Коршуна А.О.,            
		 
		при секретарі судового засідання Чепурко А.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Синельниківської об'єднаної державної податкової інспекції (правонаступник - Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби)
		на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року 
		по справі № 2а/0470/7011/11
		за позовом Публічного акціонерного товариства «Синельниківська Теплоізоляція» (далі - позивач)
		до Синельниківської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (далі - відповідач)
		про скасування податкового повідомлення-рішення, -
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000192340 від 20.05.2011 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання на суму 6 007,87 грн. 
		Постановою суду першої інстанції позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 20.05.2011 р. № 0000192340 про збільшення суми грошового зобов'язання позивачу з податку на додану вартість у розмірі 6  007,87 грн., у тому числі за основним платежем 4  806,30 грн. та за штрафними санкціями - 1  201,57 грн.  
		Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
		Просить скасувати постанову суду та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
		В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції у повному обсязі не було з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи. Не було враховано, що перевіркою встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема, у придбанні товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками, відтак прийняте за результатами перевірки оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним.  
		У судовому засіданні представник позивача - Наконечна Т.М. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити постанову суду першої інстанції без змін, представник відповідача - Петрашку О.О. підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати постанову, а у задоволенні позовних вимог відмовити. 
		Заслухавши пояснення представників учасників процесу та дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що в період з 20.04.2011 р. по 04.05.2011 р. посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ по взаєморозрахунках з ТОВ «Інвест Торгпром» за період грудень 2010 року. 
		За результатами перевірки 06.05.2011 р. складено Акт перевірки № 33/23/00290475.
		В ході перевірки відповідач дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту по ПДВ за перевіряємий період на суму 4  806,3 грн. в порушення положень пп. 7.4.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» через неправомірне формування податкового кредиту за укладеним нікчемним правочином. 
		На підставі згаданого Акту перевірки, було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 20.05.2011 року № 0000192340, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на 6  007,87 грн., де за основним платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 4  806,3 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1  201,57 грн. (а.с. 97).
		Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що нормами чинного законодавства, які регулюють порядок формування податкового кредиту, не передбачено позбавляння платника податків права на формування податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства по ланцюгу постачання. 
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. 
		Як вбачається з матеріалів справи 01.01.2010 року між позивачем (далі - Покупець) та ТОВ «Інвест Торгпром» (далі - Продавець) укладено договір купівлі-продажу № 01/01-ІТП, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Назва, ціна, вартість і кількість товару зазначені у накладній (а.с. 63). 
		На виконання умов договору ТОВ «Інвест Торгпром» від 01.01.2010 року у грудні 2010 року поставлено товар та виписано видаткові накладні та податкові накладні з урахуванням ПДВ (а.с. 53-62), а позивач сплатив за даний товар, що підтверджується відповідними дорученнями (а.с. 46-52). 
		З урахуванням пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту за грудень 2010 року. 
		Судом першої інстанції встановлено, що товар був доставлений на територію підприємства позивача, що підтверджується журналом пропуску транспортних засобів на територію підприємства, в якому зазначено час, дату, автомобіль, яким була здійснена поставка продукції, а саме піддони, дошка, брус та цвяхи (а.с. 166-174). 
		Доводи відповідача щодо не виконання в реальності оформлених договорів укладених позивачем з ТОВ «Інвест Торгом», де останній, на думку відповідача, не здійснював поставку товару, оскільки використання товару позивачем у господарській діяльності є економічно недоцільними операціями, колегія суддів не приймає до уваги з тих підстав, що господарські операції підтверджуються матеріалами справи та спростовують висновки відповідача. 
		Як вбачається з матеріалів справи вимоги договору куплі-продажу були виконані позивачем, здійсненні розрахунки за товар на підставі податкових та видаткових накладних, де сума зазначалася з урахуванням ПДВ.
		Отже позивач мав право на формування податкового кредиту з ПДВ.
		Водночас, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо ним виконані усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має документальні підтвердження здійснених господарських операцій. 
		Також колегія суддів звертає увагу на наступне.
		Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується також практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".
		Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.
		Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має. зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.
		Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.
		Більш того, у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").
		Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.
		Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховано податкове зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
		Отже, наявність підтверджуючих документів та належним чином оформлених податкових накладних свідчать про правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту. Кожна оподаткована господарська операція, визначена в акті перевірки позивача належним чином оформлена, всі податкові накладні, видаткові накладні та інші первинні документи оформлені належним чином та відповідають встановленим вимогам. 
		          Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне, що відповідач, відповідно висновків Акту перевірки, визнає правочини здійсненні позивачем недійсними при цьому посилається на вимоги ч. 2 ст. 228, 116 Цивільного кодексу України, але виходячи з норм Цивільного кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» суд зазначає, що у податкової служби відсутні повноваження щодо визнання правочину недійсним, це компетенція суду, а отже до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсними правочинів, за якими платником податків були визначені податкові зобов'язання, сформований податковий кредит з ПДВ, податкова служба не має правових підстав для відображення в Акті перевірки висновків про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.   
		Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
		З огляду на викладене, суд доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального та процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
		Керуючись ст.198, ст.200, ст.206 КАС України, суд, -
		 
		у х в а л и в :
		 
		Апеляційну скаргу Синельниківської об'єднаної державної податкової інспекції (правонаступник - Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби) залишити без задоволення. 
		Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року по справі № 2а/0470/7011/11 залишити без змін.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до  Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
		 
		          Головуючий суддя:                                                            О.М. Панченко 
		 
		          Суддя:                                                                      В.Є. Чередниченко 
		 
		          Суддя:                                                                      А.О. Коршун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...