Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/19098/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини); Бездіяльність військової влади.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 31.07.2014. Забезпечено надання загального доступу: 31.07.2014.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		печерський районний суд міста києва
		 
		Справа № 757/19098/14-к 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		18 липня 2014 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого - судді  ОСОБА_1 ,
		при секретарі  ОСОБА_2 
		з участю прокурорів  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		захисника  ОСОБА_5 ,
		підозрюваного  ОСОБА_6 ,
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання в кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 42014000000000615 від 24.01.2014 про звільнення,
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Переяслав  Хмельницький Київської обл., громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , освіта вища, на працюючого заступником начальника відділу зв`язків з громадськістю та засобів масової інформації Інформаційно  видавничого центру Національної гвардії України, неодруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей 2006 та 2008 р.н., раніше не судимого, від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 426 КК України, у зв`язку зі зміною обстановки,
		В С Т А Н О В И В:
		До Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Головного управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату та нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 про звільнення на підставі ст. 48 КК України ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки, у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за № 42014000000000615 від 24.01.2014 за підозрою ОСОБА_6 у вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 426 КК України.
		В підготовчому судовому засіданні прокурори, захисник та підозрюваний клопотання підтримали, просили його задовольнити та звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України, зазначаючи при цьому, що підозрюваний дійсно, а не удавано визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому діяння, скоєний злочин відноситься до злочинів невеликої тяжкості, ОСОБА_6 раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, виключно позитивно характеризується, крім цього, на даний час останній є діючим офіцером Національної гвардії України, його поведінка свідчить про те, що він перестав бути суспільно небезпечним, крім цього, потерпілий та підозрюваний примирилися та потерпілий просить звільнити ОСОБА_6 , від кримінальної відповідальності, що вказує на втрату суспільної небезпечності діяння.
		Потерпілий в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце його проведення повідомлявся у відповідності до положень ст. 135 КПК України, до матеріалів долучив заяву про його згоду на звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності та зазначив про примирення між ними.
		Судом, з урахуванням вказаної заяви, положень ст. ст. 26, 314 КПК України визнано можливим проведення підготовчого судового засідання у відсутність потерпілого.
		З`ясувавши думку учасників судового провадження, суд надходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, а підозрюваний звільненню від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 426 КК України згідно зі 48 КК України у зв`язку із зміною обстановки, виходячи з наступного.
		17 листопада 2011 року Міністерством внутрішніх справ України в особі начальника Головного управління  командувача внутрішніх військ МВС України генерал-лейтенанта ОСОБА_7 та громадянином (військовослужбовцем) ОСОБА_6 , старшим офіцером відділу зв`язків з громадськістю та засобами масової інформації Інформаційно-видавничого центру внутрішніх військ МВС України, укладено контракт строком на п`ять років про проходження військової служби у внутрішніх військах МВС України.
		Таким чином, ОСОБА_6 в силу наявного у нього військового звання: підполковник, є начальником для прапорщиків і мічманів, сержантів і старшин, рядових і матросів, а в силу переліку обов`язків і повноважень заступника начальника відділу зв`язків з громадськістю та засобами масової інформації інформаційно-видавничого центру внутрішніх військ МВС України  він також виконує організаційно-розпорядчі обов`язки, тобто на час вчинення зазначеного злочину відповідно до ч. 3 ст. 18, Примітки 1 ст. 425 КК України (доповненої згідно Закону №746-VІI від 21.02.2014) є військовою службовою особою.
		Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		У статті 28 Конституції України сказано, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
		Статтею 29 Конституції України передбачено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.
		Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
		У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.
		Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз`яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника.
		Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.
		Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.
		Стаття 59 Конституції України визначає, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
		Згідно статті 63 Конституції України особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
		Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
		Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Крім того, у статті 3 Закону України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» зазначено, що діяльність внутрішніх військ будується на принципах законності та гуманізму, поваги до особи, її прав і свобод. 
		У статті 4 Закону України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» вказано, що правовою основою діяльності внутрішніх військ є Конституція України, цей Закон, постанови Верховної Ради України, інші законодавчі акти України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, військові статути Збройних Сил України.
		Статтею 11 Закону України «Про Збройні Сили України» передбачено, що Збройні Сили України провадять свою діяльність на засадах: 
		- вірності конституційному обов`язку та військовій присязі; 
		- верховенства права, законності та гуманності, поваги до людини, її конституційних прав і свобод; 
		- гласності, відкритості для демократичного цивільного контролю; 
		- поєднання єдиноначальності і колегіального розроблення найбільш важливих рішень; 
		- комплектування шляхом призову громадян на військову службу та прийняття на військову службу за контрактом; 
		- виховання військовослужбовців на патріотичних, бойових традиціях Українського народу, додержання військової дисципліни.
		У статі 12 вказаного Закону зазначено, що підготовка Збройних Сил України до виконання покладених на них Конституцією України завдань, організація та забезпечення їх виконання, підтримання на належному рівні бойової і мобілізаційної готовності та боєздатності, виховна робота, збереження життя і здоров`я особового складу, забезпечення законності та військової дисципліни у Збройних Силах України здійснюються органами військового управління, командирами і начальниками всіх рівнів відповідно до вимог Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері оборони. 
		Статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. 
		Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
		У п. 9 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV, вказано, що на військовослужбовців покладаються обов`язки, що визначаються статутами та порадниками Збройних Сил України.
		Пунктом 11 даного Статуту передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки:
		- свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; 
		- бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; 
		- беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; 
		- постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; 
		- дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; 
		- поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій,поважати честь і гідність кожної людини; 
		- бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; 
		- додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою,чисто й охайно. 
		Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові (п. 12).
		Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (п. 14).
		Військовослужбовець зобов`язаний знати і неухильно додержуватися прийнятих Україною норм міжнародного гуманітарного права (п. 15).
		Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (п. 16).
		На військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов`язки. Ці обов`язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України (п. 17). 
		Військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом (п. 26).
		За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах (п. 27).
		Накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові. 
		Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку. 
		Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення (п. 35).
		Командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень (п. 36).
		Військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ. 
		Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. 
		Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно (п. 37). 
		Військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому (п. 49).
		Військовослужбовці повинні бути ввічливими у спілкуванні з іншими особами, виявляти особливу увагу до осіб похилого віку, жінок і дітей, поступатися їм місцем у громадському транспорті, сприяти захистові честі й гідності громадян, додержанню громадського порядку, а також подавати допомогу при нещасних випадках, виникненні пожежі чи стихійного лиха (п. 56). 
		Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів (абз. 2 п. 58).
		Командир (начальник) зобов`язаний негайно доповідати старшому командиру (начальнику) про кримінальне чи корупційне правопорушення, вчинене підлеглим військовослужбовцем, а командир (начальник) військової частини (установи) - негайно повідомляти про це відповідному прокурору, а в разі вчинення кримінального чи корупційного правопорушення військовослужбовцем Збройних Сил України - начальнику відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
		Пунктом 3.1.9 Тимчасового положення про організацію служби спеціальних моторизованих військових частин міліції, військових частин спеціального призначення та підрозділів оперативного призначення внутрішніх військ МВС України, затвердженого наказом МВС України від 05.07.2005 №521 (надалі Тимчасового положення) передбачено, що військовослужбовець внутрішніх військ незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб із заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний ужити заходів щодо попередження і припинення правопорушень, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події та повідомити про це в найближчий орган внутрішніх справ.
		Відповідно до Дисциплінарного статуту України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV, цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг. 
		Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту. 
		Дія Дисциплінарного статуту Збройних Сил України поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, внутрішнівійська Міністерства внутрішніх справ України та інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту.
		Пунктом 1 вказаного Статуту передбачено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. 
		Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі (п. 2).
		Військова дисципліна досягається шляхом: 
		- виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі; 
		- особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог військових статутів; 
		- формування правової культури військовослужбовців;
		- зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих (п. 3).
		Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: 
		- додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; 
		- бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; 
		- додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; 
		- виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; 
		- поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків (п. 4).
		Право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. 
		У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених законами та військовими статутами заходів примусу аж до арешту винного й притягнення його до кримінальної відповідальності (п. 6). 
		Однак підполковник внутрішніх військ МВС України ОСОБА_6 , будучи обізнаним із вищевказаними нормами чинного законодавства, безпосередньо спостерігаючи під час перебування 22 січня 2014 року на вулиці Грушевського у 
		м. Києві за фактом вчинення військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 ВВ МВС України  старшим солдатом ОСОБА_8 та прапорщиком ОСОБА_9 , щодо яких він є начальником за своїм військовим званням, злочинів, які вчинялися відносно затриманого ОСОБА_10 , умисно не припинив вказаних злочинів. Також у подальшому підполковник ОСОБА_6 як військова службова особа умисно не направив до органу досудового розслідування повідомлення про даних підлеглих військовослужбовців, які вчинили кримінальні правопорушення.
		Так, з 21 листопада 2013 року у центральній частині м. Києва у зв`язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України розпорядження щодо призупинення процесу підготовки до укладення Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом розпочалися мирні акції протесту.
		З 1 - 2 грудня 2013 року до участі у вказаних мирних акціях протесту долучився мешканець села Ярівка Хотинського району Чернівецької області ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Відповідно до доручення командувача внутрішніх військ МВС України генерал-лейтенанта ОСОБА_11 від 24 листопада 2013 року №3/17/1-3716, виданого на підставі листа від 21.11.2013 №1/9351 начальника ГУМВС України в місті Києві генерал-лейтенанта міліції ОСОБА_12 , з метою надання зазначеному ГУМВС допомоги в охороні громадського порядку під час проведення громадсько-політичних заходів за участю представників різних партій, організацій і об`єднань було виділено, крім іншого, 200 військовослужбовців з військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 ) внутрішніх військ МВС України. 
		Пунктом 1.3 вказаного доручення визначено здійснити 24.11.2013 марш штатним автомобільним транспортом з с.м.т. Калинівка Вінницької області до м. Києва та до 21 год. 00 хв. того ж дня зосередитися на території військової частини НОМЕР_2 Північного ТрК ВВ МВС України. 
		В послідуючому, на підставі наказу командира внутрішніх військ військової частини НОМЕР_1 ВВ МВС України від 17.01.2014 №12 ряд військовослужбовців цієї частини, у тому числі і ОСОБА_8 , вибули у службове відрядження до військової частини НОМЕР_2 Північного ТрК ВВ МВС України, що у АДРЕСА_1 , для виконання службово-бойових завдань згідно Розпорядження командувача ВВ МВС України №3/2/2-20 від 09.01.2014. 
		Відповідно до розрахунку сил і засобів міліції, задіяних для забезпечення охорони громадського порядку в центральній частині м. Києва 22  23 січня 2014 року, затвердженого т.в.о. начальника ГУМВС України в м. Києві генерал майором міліції ОСОБА_13 21.01.2014, для охорони громадського порядку та безпеки громадян під час проведення заходів виділено наряди міліції та додаткові сили в кількості: у денний час 8 282 особи, у нічний час 755 осіб.
		Зокрема, вказаним розрахунком передбачено біля Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та в міському саду виставлення з 7 год. 30 хв. 22.01.2014 (до особливого розпорядження) підрозділів ВВ МВС України у кількості 3 192 осіб в екіпіруванні.
		Відповідно до вказаних розпорядчих документів, вранці 22 січня 2014 року особовий склад військової частини НОМЕР_1 , який прибув до АДРЕСА_1 , у тому числі старший солдат - молодший інструктор (стрілець) 2-го відділення 1-го штурмового взводу 2-ої роти спеціального призначення (ВОС107722П) військової частини НОМЕР_1 внутрішніх військ МВС України ОСОБА_8 та прапорщик - старший інструктор (командир відділення кулеметників) взводу вогневої підтримки 2-ої роти спеціального призначення даної військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_9 , приступив до виконання обов`язків з охорони громадського порядку у місті Києві та розташувався неподалік входу до стадіону «Динамо» імені В.Лобановського, що за адресою: АДРЕСА_3 .
		Того ж дня, 22 січня 2014 року заступник начальника відділу зв`язків з громадськістю та засобами масової інформації Інформаційно-видавничого центру внутрішніх військ МВС України підполковник ОСОБА_6 відповідно до наказу начальника вказаного відділу ОСОБА_14 заступив на службу по АДРЕСА_3 з метою ведення фото- та відеозйомки (фіксації) дій громадян, учасників масових акцій в центральній частині міста Києва та правоохоронців. 
		Зазначені фото- та відеозйомку (фіксацію) підполковник ОСОБА_6 проводив в межах паркової зони від будівлі Верховної Ради України до кута будівлі Кабінету Міністрів України та до арки стадіону « ІНФОРМАЦІЯ_4 . 
		Близько 12 години того дня залученими до охорони громадського порядку у центральній частині м. Києва правоохоронцями, у тому числі військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 , було проведено витіснення учасників акцій протесту у 
		м. Києві від місцезнаходження барикади на АДРЕСА_3 , неподалік входу до стадіону «Динамо» імені В.Лобановського, в сторону Європейської площі та АДРЕСА_4 .
		Під час вказаних подій близько 12 год. 30 хв. неподалік від входу до готелю « ІНФОРМАЦІЯ_5 », що за адресою: АДРЕСА_5 , на пішохідній частині військовослужбовець військової частини НОМЕР_1  прапорщик ОСОБА_9 виявив ОСОБА_10 , якого за одягом та наявним при тому льодорубом впізнав як активного учасника акцій протесту та вирішив доправити останнього до місцезнаходження керівництва підрозділу військової частини НОМЕР_1 . 
		При цьому допомогу ОСОБА_9 у доставленні ОСОБА_10 спершу надавали невстановлені слідством військовослужбовці ВВ МВС України, а в подальшому - військовослужбовець військової частини НОМЕР_1  старший солдат ОСОБА_8 .
		Після доставлення ОСОБА_10 до місцезнаходження підрозділу військової частини НОМЕР_1 , що неподалік від входу до стадіону « ІНФОРМАЦІЯ_6 , командир даної частини ОСОБА_15 за результатами усної доповіді військовослужбовців ОСОБА_9 та ОСОБА_8 про обставини виявлення ОСОБА_10 та про відомі їм факти участі останнього у акціях протесту в центральній частині міста Києва, як командир військової частини НОМЕР_1 та як черговий військових нарядів даної частини віддав підлеглим військовослужбовцям ОСОБА_8 та ОСОБА_9 наказ доставити ОСОБА_10 як затриману особу до конвойного автомобіля, що знаходився на проїжджій частині по вулиці Грушевського у м. Києві, навпроти будинку №6.
		Отримавши вказаний наказ військовослужбовці ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , 22 січня 2014 року близько 12 год. 35 хв. розпочали здійснювати доставлення ОСОБА_10 як затриманої особи до конвойного автомобіля. 
		На шляху слідування до конвойного автомобіля військовослужбовці 
		ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , перебуваючи на вулиці Грушевського у м. Києві, неподалік перехрестя даної вулиці з Музейним провулком, провели огляд верхнього одягу затриманого ОСОБА_10 . 
		Продовжуючи після завершення вказаного огляду підніматися вверх по вулиці Грушевського у м. Києві в напрямку місцезнаходження конвойного автомобіля, військовослужбовці ОСОБА_8 та ОСОБА_9 довели по лівій стороні проїжджої частини затриманого ОСОБА_10 до місцезнаходження бойового строю невстановлених слідством працівників спецпідрозділу міліції «Беркут», які почали проявляти негативну реакцію та агресію до затриманого. 
		Маючи реальну можливість обрати безпечний маршрут слідування, військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , 22 січня 2014 року близько 12 год. 40 хв., продовжили доставлення затриманого ОСОБА_10 , повівши його через вказаний стрій працівників спецпідрозділу міліції «Беркут». 
		Такі дії військовослужбовців ОСОБА_8 та ОСОБА_9 призвели до ускладнення обстановки, оскільки наближення затриманого учасника акцій протесту ОСОБА_10 до строю правоохоронців викликало негативну реакцію невстановлених слідством працівників спецпідрозділу міліції «Беркут», які оточили даного затриманого та упродовж близько 5 хвилин нанесли йому удари руками та ногами в різні частини тіла, зняли з ОСОБА_10 одяг та припинили свої дії, коли останній був повністю оголений та залишився лише в шкарпетках. Згідно архівних даних Українського гідрометеорологічного центру 22 січня 2014 року у місті Києві впродовж дня утримувалася середня температура від -9о С до -10о С.
		За таких погодних умов ОСОБА_10 , який був повністю оголений та на ногах мав лише шкарпетки, перебував у небезпечному для життя та здоров`я стані. 
		В той же час, за вказаних обставин військовослужбовець ОСОБА_8 наказав даному затриманому продовжувати рухатися в оголеному вигляді вверх по вулиці Грушевського у м. Києві в напрямку до конвойного автомобіля, підштовхуючи при цьому останнього. 
		Близько 12 год. 50 хв., коли військовослужбовець внутрішніх військ  старший солдат ОСОБА_8 , який був одягнутий у формений одяг із відповідними розпізнавальними знаками військовослужбовця внутрішніх військ МВС України, доводив затриманого ОСОБА_10 в оголеному вигляді до дверей конвойного автомобіля «ПАЗ», який знаходився на проїжджій частині по АДРЕСА_3 , навпроти будинку №6, підполковник внутрішніх військ МВС України ОСОБА_6 , який в цей час рухався по тротуару навпроти вказаного будинку, помітив оголеного чоловіка  ОСОБА_10 та увімкнув відеокамеру «Panasonic-T-154» для відеофіксації зазначених дій військовослужбовця. 
		За вказаних обставин військовослужбовець  старший солдат ОСОБА_8 , довівши затриманого ОСОБА_10 до дверей конвойного автомобіля направив останнього всередину вказаного автомобіля, однак, почувши в цей момент нецензурні висловлювання і заклики зі сторони оточуючих щодо затриманого та побачивши, що оголеного ОСОБА_10 знімає на власний мобільний телефон невстановлений слідством працівник спецпідрозділу міліції «Беркут», усвідомлюючи, що йому було надано командиром військової частини наказ доставити затриманого до конвойного автомобіля, а вказаний працівник спецпідрозділу «Беркут» не має будь-яких владних повноважень як щодо нього, так і щодо затриманого, перебуваючи на вулиці Грушевського у м. Києві, навпроти будинку №6 поряд з конвойним автомобілем «ПАЗ», свідомо оцінюючи межі наданої йому влади під час виконання обов`язків з охорони громадського порядку у центральній частині АДРЕСА_1 , вирішив вийти за межі наданого йому командиром військової частини НОМЕР_1 наказу, наданої влади та прийняти самостійне рішення, зокрема з мотивів неповаги до учасників акцій протесту та їх прав умисно, явно виходячи за межі наданих йому прав та владних повноважень близько 12 год. 50 хв. усно наказав затриманому ОСОБА_10 , який в цей час намірявся зайти до конвойного автомобіля, повернутися назад та усно і жестом руки вказав останньому стати в оголеному вигляді при температурі повітря близько -9о С - -10о С поряд із вказаним автомобілем, забезпечивши тим самим можливість невстановленому працівнику спецпідрозділу міліції «Беркут» здійснювати зйомку затриманого в оголеному вигляді.
		Водночас підполковник внутрішніх військ МВС України ОСОБА_6 перебуваючи 22 січня 2014 року за описаних обставин та час навпроти будинку АДРЕСА_6 , безпосередньо спостерігаючи вказані протиправні дії старшого солдата внутрішніх військ МВС України ОСОБА_8 , щодо якого він відповідно до п. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України за своїм військовим званням (підполковник) є начальником, усвідомлюючи злочинний характер зазначених дій підлеглого та наявність свого загального обов`язку військовослужбовця стримати іншого військовослужбовця від вчинення протиправних дій, вжити заходів до припинення правопорушення, надання допомоги особі, яка її потребує, маючи реальну можливість виконати такий обов`язок, у тому числі віддати підлеглому ОСОБА_8 наказ припинити злочинні дії, а при необхідності  вжити інших передбачених законодавством заходів, умисно порушуючи дану ним Присягу, вищевказані норми законодавства, а також положення укладеного з ним контракту, проявляючи слабкість, побоюючись осуду та фізичного впливу зі сторони оточуючих працівників правоохоронних органів, умисно жодних заходів до припинення вказаних протиправних дій підлеглого військовослужбовця  старшого солдата ВВ МВС України ОСОБА_8 не вжив, допомоги потерпілому від цих дій ОСОБА_10 , який перебував у небезпечному для життя та здоров`я стані, не надав, а продовжував фіксувати такі дії на вказану відеокамеру, факт чого також порушував права та законні інтереси останнього. 
		При цьому створеною військовослужбовцем ОСОБА_8 ситуацією скористалися інші особи, які здійснювали фотографування, відеозйомку затриманого ОСОБА_10 в оголеному вигляді, висловлювали образи та заклики в сторону останнього, а також військовослужбовець військової частини НОМЕР_1  прапорщик ОСОБА_9 , який був одягнутий у формений одяг із відповідними розпізнавальними знаками військовослужбовця внутрішніх військ МВС України.
		Зокрема прапорщик ОСОБА_9 , побачивши, що фото- та відеозйомку затриманого ОСОБА_10 в оголеному вигляді здійснюють різні особи, проявляючи свою зверхність та зухвалість, хизуючись перед оточуючими наявністю владних повноважень, усвідомлюючи характер своїх дій та їх наслідки, попираючи загальноприйняті моральні принципи та засади, маючи намір підсилити приниження затриманого, образливо висловлюючись намагався вручити ОСОБА_10 льодоруб для подальшої фото-, відеофіксації останнього іншими особами. 
		Однак, ОСОБА_10 не взяв до рук льодоруба, після чого ОСОБА_9 передав вказаний льодоруб невстановленому слідством працівнику спецпідрозділу міліції «Беркут», який насильно помістив та прижав його між рук затриманого.
		Після цього ОСОБА_9 усвідомлюючи, що ОСОБА_10 перебуває на снігу у шкарпетках та в оголеному вигляді при температурі повітря від -9о С до -10о С, тобто у небезпечному для життя та здоров`я стані, що затриманий у такому вигляді та фізичному стані, перебуваючи в коловому оточенні правоохоронців не чинить, не має змоги та наміру чинити опір, за вказаних обставин позбавлений будь-якої можливості здійснити втечу або заподіяти будь-кому шкоду, а тому відсутні будь-які передбачені нормами чинного законодавства правові підстави застосувати до нього заходи фізичного впливу, достовірно знаючи, що працівник правоохоронного органу має діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, реально оцінюючи обстановку, проявляючи свою зверхність та зухвалість, демонструючи перед оточуючими наявність владних повноважень працівника правоохоронного органу, який затримав та доставив ОСОБА_10 , усвідомлюючи характер своїх дій та їх наслідки, маючи намір образити особисту гідність ОСОБА_10 перед присутніми та самоствердитися, - перевищив владу - умисно, явно виходячи за межі наданих йому прав та владних повноважень працівника правоохоронного органу під час виконання обов`язків з охорони громадського порядку, з мотивів неповаги до учасників акцій протесту та їх прав, грубо порушуючи вищевказані норми законодавства, 22 січня 2014 року близько 12 год. 51 хв. знаходячись на проїжджій частині по вулиці Грушевського у м. Києві, що навпроти будинку №6 по вказаній вулиці, вчинив насильство  стиснув ОСОБА_10 лівою рукою за шию в області наявного у того поранення, силою утримував останнього за вказаних погодних умов упродовж 10 секунд перед об`єктивом мобільного телефону невстановленого слідством працівника спецпідрозділу міліції «Беркут», а також об`єктивами фото-, відеокамер інших осіб, після чого наніс ОСОБА_10 удар долонею лівої руки в потиличну ділянку голови, що завдало фізичного болю та моральних страждань останньому. 
		Після цього ОСОБА_9 за наведених обставин та у вказаному місці, через 8 секунд після нанесення зазначеного удару, чітко усвідомлюючи вказані факти та обставини, у тому числі відсутність будь-яких правових підстав для застосування заходів фізичного впливу до затриманого, діючи з тих же мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх наслідки, перевищив владу - умисно, явно виходячи за межі наданих йому прав та владних повноважень працівника правоохоронного органу під час виконання обов`язків з охорони громадського порядку, грубо порушуючи норми чинного законодавства, замість забезпечення права затриманої особи, складення відповідних процесуальних документів про це і надання допомоги особі, яка перебуває у небезпечному для життя та здоров`я стані, - вчинив насильство, зокрема підвівши ОСОБА_10 до дверей конвойного автомобіля, в момент, коли той намагався зайти в автомобіль, - наніс правою ногою удар у праву ногу ОСОБА_10 , що завдало сильного фізичного болю та моральних страждань останньому. 
		Разом з тим підполковник внутрішніх військ МВС України ОСОБА_6 перебуваючи 22 січня 2014 року за описаних обставин та час навпроти будинку АДРЕСА_6 , безпосередньо спостерігаючи вказані протиправні дії прапорщика внутрішніх військ МВС України ОСОБА_9 , щодо якого він відповідно до п. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України за своїм військовим званням (підполковник) є начальником, усвідомлюючи злочинний характер зазначених дій підлеглого та наявність свого загального обов`язку військовослужбовця стримати іншого військовослужбовця від вчинення протиправних дій, вжити заходів до припинення правопорушення, надання допомоги особі, яка її потребує, маючи реальну можливість виконати такий обов`язок, у тому числі віддати підлеглому ОСОБА_9 наказ припинити злочинні дії, а при необхідності  вжити інших передбачених законодавством заходів, умисно порушуючи дану ним Присягу, вищевказані норми законодавства, а також положення укладеного з ним контракту, проявляючи слабкість, побоюючись осуду та фізичного впливу зі сторони оточуючих працівників правоохоронних органів, умисно жодних заходів до припинення вказаних протиправних дій підлеглого військовослужбовця  прапорщика внутрішніх військ МВС України ОСОБА_9 не вжив, допомоги потерпілому від цих дій 
		ОСОБА_10 , який перебував у небезпечному для життя та здоров`я стані, не надав, а продовжував фіксувати такі дії на вказану відеокамеру, факт чого також порушував права та законні інтереси останнього. 
		При цьому військовослужбовець  старший солдат ОСОБА_8 за вказаних обставин та у зазначеному місці, умисно, явно виходячи за межі наданих йому прав та владних повноважень, свідомо допускаючи настання негативних наслідків для затриманого, з мотивів неповаги до учасників акцій протесту та їх прав, прийняв протиправне рішення не вживати будь-яких заходів до забезпечення охоронюваних законом прав та інтересів ОСОБА_10 : надання допомоги затриманому, який перебував у небезпечному для життя та здоров`я стані, та забезпечення його одягом, роз`яснення йому прав затриманого, доставлення до конвойного автомобіля, складення відповідних процесуальних документів про це, припинення протиправних дій інших осіб щодо затриманого, а натомість, знаходячись поряд із затриманим, спостерігав за протиправними діями інших осіб щодо ОСОБА_10 , доки військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_9 не направив затриманого в середину конвойного автомобіля.
		В той же час підполковник внутрішніх військ МВС України ОСОБА_6 , перебуваючи 22 січня 2014 року за описаних обставин та час навпроти будинку АДРЕСА_6 , безпосередньо спостерігаючи вказані протиправні дії старшого солдата внутрішніх військ МВС України ОСОБА_8 , щодо якого він відповідно до п. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України за своїм військовим званням (підполковник) є начальником, усвідомлюючи злочинний характер зазначених дій підлеглого та наявність свого загального обов`язку військовослужбовця стримати іншого військовослужбовця від вчинення протиправних дій, вжити заходів до припинення правопорушення, надання допомоги особі, яка її потребує, маючи реальну можливість виконати такий обов`язок, у тому числі віддати підлеглому ОСОБА_8 наказ припинити злочинні дії та забезпечити реалізацію законних прав та інтересів затриманого ОСОБА_10 , умисно порушуючи дану ним Присягу, вищевказані норми законодавства, а також положення укладеного з ним контракту, проявляючи слабкість, побоюючись осуду та фізичного впливу зі сторони оточуючих працівників правоохоронних органів, умисно жодних заходів до припинення вказаних протиправних дій підлеглого військовослужбовця  старшого солдата ВВ МВС України ОСОБА_8 і до забезпечення останнім прав та законних інтересів ОСОБА_10 , який перебував у небезпечному для життя та здоров`я стані, не вжив, а продовжував мовчки спостерігати за такими діями. 
		Внаслідок вищевказаних протиправних дій військовослужбовця - старшого солдата ОСОБА_8 , який 22 січня 2014 року виконував функції представника державного органу виконавчої влади під час виконання службових обов`язків з охорони громадського порядку на вулиці Грушевського у м. Києві, завдано істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам ОСОБА_10 , що передбачені та гарантовані ст.ст. 3, 19, 28, 29, 59, 63 Конституції України; ст.ст. 1, 2, 3, 4, 5, 20 Закону України «Про міліцію»; ст.ст. 2, 3, 4 Закону України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України»; п.п. 1, 2, 3, 124, 126, 133, 138, 139, 143, 144, 235, 239, 248, 250, 299, 301, 339 Статуту патрульно-постової служби міліції України, що затверджений наказом МВС України від 28.07.1994 №404; п.п. 1.3, 1.4, 3.1.8, 3.1.9, 3.2.1, 4.1.2, 4.5.7, 4.5.7.5, 4.6.1, 4.8.2, 4.8.3, 4.11.15 Тимчасового положення про організацію служби спеціальних моторизованих військових частин міліції, військових частин спеціального призначення та підрозділів оперативного призначення внутрішніх військ МВС України, що затверджене наказом МВС України від 05.07.2005 №521.
		Внаслідок вищевказаних протиправних дій військовослужбовця  прапорщика ОСОБА_9 , який 22 січня 2014 року виконував функції працівника правоохоронного органу під час виконання службових обов`язків з охорони громадського порядку на вулиці Грушевського у м. Києві, завдано істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам ОСОБА_10 , що передбачені та гарантовані ст.ст. 3, 19, 28, 29, 59, 63 Конституції України; ст.ст. 1, 2, 3, 4, 5, 20 Закону України «Про міліцію»; ст.ст. 2, 3, 4 Закону України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України»; п.п. 1, 2, 3, 124, 126, 133, 138, 139, 143, 144, 235, 239, 248, 250, 299, 301, 339 Статуту патрульно-постової служби міліції України, що затверджений наказом МВС України від 28.07.1994 №404; п.п. 1.3, 1.4, 3.1.8, 3.1.9, 3.2.1, 4.1.2, 4.5.7, 4.5.7.5, 4.6.1, 4.8.2, 4.8.3, 4.11.15 Тимчасового положення про організацію служби спеціальних моторизованих військових частин міліції, військових частин спеціального призначення та підрозділів оперативного призначення внутрішніх військ МВС України, що затверджене наказом МВС України від 05.07.2005 №521, а також ним:
		1) вчинено насильство, яке проявилося у завдані ОСОБА_10 ударів, заподіянні легких тілесних ушкоджень; 
		2) вчинено болісні дії, що завдали ОСОБА_10 особливого фізичного болю і моральних страждань;
		3) вчинено дії, що ображають особисту гідність потерпілого  ОСОБА_10 .
		Крім того, описані вище протиправні дії ОСОБА_9 знайшли широку огласку у вітчизняних та іноземних засобах масової інформації, в мережі Інтернет, набули широкого резонансу, викликали глибоке обурення громадян України та міжнародної спільноти, що призвело до підриву авторитету та престижу усієї системи правоохоронних органів України загалом та внутрішніх військ МВС України зокрема як в Україні, так і за її межами. 
		Таким чином, за вказаних обставин молодший інструктор (стрілець) 2-го відділення 1-го штурмового взводу 2-ої роти спеціального призначення (ВОС 107722П) військової частини НОМЕР_1 внутрішніх військ МВС України  старший солдат ОСОБА_8 , діючи 22 січня 2014 року під час охорони громадського порядку у центральній частині міста Києва як службова особа  представник державного органу виконавчої влади (працівник правоохоронного органу), за вищевказаних обставин умисно, явно вийшов за межі наданих йому прав та владних повноважень, - перевищив надану йому владу, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом права та інтересам ОСОБА_10 , тобто вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 365 КК України (в редакції Закону України №3207-V від 07.04.2011), - перевищення влади, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом права та інтересам окремих громадян. 
		24 квітня 2014 року Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України здійснено повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України (в редакції Закону України від 07.04.2011 №3207-V).
		26 травня 2014 року Печерський районний суду м. Києва постановив у справі №757/11941/14-к вирок, яким затвердив угоду між потерпілим ОСОБА_10 та підозрюваним ОСОБА_8 і визнав останнього винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України (в редакції Закону України від 07.04.2011 №3207-V). Даний вирок набрав законної сили. 
		Також за вказаних обставин старший інструктор (командир відділення кулеметників) взводу вогневої підтримки 2-ої роти спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 внутрішніх військ МВС України - прапорщик ОСОБА_9 , діючи 22 січня 2014 року під час охорони громадського порядку у центральній частині міста Києва як працівник правоохоронного органу, за вищевказаних обставин умисно, явно вийшов за межі наданих йому прав та владних повноважень, - перевищив надану йому владу, що супроводжувалося насильством, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого ОСОБА_10 діями, за відсутності ознак катування, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 365 КК України (в редакції Закону України від 21 лютого 2014 року № 746-VII), - перевищення влади, що супроводжувалося насильством болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого діями, за відсутності ознак катування.
		28 квітня 2014 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру, у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України (в редакції Закону України від 21 лютого 2014 року № 746-VII).
		26 травня 2014 року Печерський районний суду м. Києва постановив у справі №757/11939/14-к вирок, яким визнав ОСОБА_9 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України (в редакції Закону України від 21 лютого 2014 року № 746-VII). Даний вирок набрав законної сили. 
		Таким чином, органом досудового розслідування та судом встановлено, що військовослужбовцями ВВ МВС України ОСОБА_8 та ОСОБА_9 22 січня 2014 року вчинено злочини, передбачені ч. 1 та ч. 2 ст. 365 КК України відповідно, факт скоєння яких за вказаних обставин споглядав підполковник ВВ МВС України ОСОБА_6 .
		Після звершення зазначених злочинних дій підполковник ВВ МВС України ОСОБА_6 , належних висновків із своїх протиправних дій не зробив та знову скоїв злочин.
		Так, частиною 1 ст. 38 КПК України передбачено, що органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є слідчі підрозділи: 1) органів внутрішніх справ; 2) органів безпеки; 3) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; 4) органів державного бюро розслідувань.
		Пунктом 1 Перехідних положень КПК України передбачено, що до дня введення в дію положень частини першої (в частині положень щодо повноважень здійснення досудового розслідування злочинів, передбачених статтями 402 421, 423 435 Кримінального кодексу України) та частини четвертої статті 216 цього Кодексу повноваження щодо досудового розслідування передбачених ними кримінальних правопорушень здійснюють слідчі органів прокуратури, які користуються повноваженнями слідчих, визначених цим Кодексом.
		Частиною 4 ст. 214 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
		Пунктом 1.3. Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв, повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 3 грудня 2012 року №125, передбачено, що заява, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення  усне чи письмове звернення фізичних або юридичних осіб, службових (посадових) осіб органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, виявлені прокурором або слідчим обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. 
		Заява, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення повинна відповідати вимогам частини п`ятої статті 214 КПК України, зокрема містити:
		1) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його адресу та підпис;
		2) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. 
		Однак підполковник внутрішніх військ МВС України ОСОБА_6 , перебуваючи 22  27 січня 2014 року у місті Києві, усвідомлюючи, що за описаних обставин 22 січня 2014 року військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 внутрішніх військ МВС України: старшим солдатом ОСОБА_8 та прапорщиком ОСОБА_9 , щодо яких він відповідно до п. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України за своїм військовим званням (підполковник) є начальником, а останні відповідно є його підлеглими, скоєно злочини  перевищення влади, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам ОСОБА_10 , супроводжувалося болісними і такими, що ображають гідність вказаного потерпілого діями, будучи військовою службовою особою, умисно порушуючи дану ним Присягу, вищевказані норми законодавства, а також положення укладеного з ним контракту та вимоги положення про інформаційно-видавничий центр ВВ МВС України щодо упровадження гласності, проявляючи слабкість, побоюючись осуду і негативної реакції керівництва ВВ МВС України та інших осіб, умисно не направив до жодного органу досудового розслідування, у тому числі прокуратури, повідомлення (письмову або усну заяву, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення) про вказаних підлеглих  старшого солдата ОСОБА_8 та прапорщика ОСОБА_9 , які вчинили зазначені кримінальні правопорушення, потерпілим від яких є ОСОБА_10 , для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початку досудового розслідування за вказаними фактами. 
		За таких обставин лише 24 січня 2014 року Голосіївським РУ ГУМВС України в м. Києві за заявою громадянина ОСОБА_16 , який довідався про протиправні дії правоохоронців щодо ОСОБА_10 із засобів масової інформації, зареєстровано кримінальне провадження №12014100010000559 за фактом нанесення 22 січня 2014 року на вулиці Грушевського у м. Києві невідомими особами тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а 27 січня 2014 року прокуратурою м. Києва на підставі відомостей у засобах масової інформації зареєстровано кримінальне провадження №42014100000000092 за фактом перевищення влади працівниками правоохоронних органів стосовно ОСОБА_10 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України. 
		Внаслідок вищевказаних протиправних дій підполковника ВВ МВС України ОСОБА_6 завдано істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам ОСОБА_10 , що передбачені та гарантовані ст.ст. 3, 19, 28, 29, 59, 63 Конституції України; ст.ст. 2, 3, 4 Закону України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України», ст.ст. 11, 12 Закону України «Про Збройні Сили України», Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, що затверджений Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV, Дисциплінарним статутом України, що затверджений Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV, а також спричинено ОСОБА_10 моральну шкоду та позбавлено його можливості відразу після скоєння щодо нього злочину набути права і обов`язки потерпілого, які відповідно до ч. 2 ст. 55 КПК України виникають з моменту подання заяви про вчинення щодо особи кримінального провадження. 
		Крім того, неприпинені підполковником ВВ МВС України ОСОБА_6 зазначені протиправні дії військовослужбовців ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , а також описані дії самого ОСОБА_6 знайшли широку огласку у вітчизняних та іноземних засобах масової інформації, в мережі Інтернет, набули широкого резонансу, викликали глибоке обурення громадян України та міжнародної спільноти, що призвело до підриву авторитету та престижу усієї системи правоохоронних органів України загалом та внутрішніх військ МВС України зокрема як в Україні, так і за її межами. 
		У частині 2 ст. 401 Розділу XIX КК України (в редакції Закону №1414-VI (1414-17) від 02.06.2009) зазначено, що за відповідними статтями цього розділу несуть відповідальність також військовослужбовці внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України.
		Свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину ОСОБА_6 визнав повністю і показав суду, що він як підполковник внутрішніх військ МВС України, 22.01..2014 умисно не припинив злочин, які вчинялися військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 внутрішніх військ МВС України.: старшим солдатом ОСОБА_8 та прапорщиком ОСОБА_9 , щодо яких за посадою він був начальником. А також не повідомив до органів досудового розслідування відомості про вчинений злочин.
		Однак на даний час повністю примирився із потерпілим, щиро вибачився перед ним. Зрозумів свою неправомірну поведінку, щиро розкаявся та зробив висновки щодо своїх дій. Сприяв та продовжує сприяти розкриттю злочинів, вчинених відносно потерпілого та інших осіб та правоохоронців в січні 2014 року.
		Просив звільнити його від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки. 
		Дослідивши матеріали справи, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, суд приходить до наступних висновків. 
		Розглядаючи вказане питання, суд виходить із роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у постанові «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23 грудня 2005 року, згідно яких, звільнення особи від кримінальної відповідальності із закриттям справи можливе лише за умови, якщо особою вчинено суспільно-небезпечне діяння, яке містить склад злочину, передбачений Особливою частиною Кримінального Кодексу України, за наявності визначених законом матеріально-правих підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності.
		У відповідності до ст. 48 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості чи середньої тяжкості може бути звільнена від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час досудового слідства чи розгляду в суді внаслідок зміни обстановки або вчинене діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною. 
		. Як вбачається з матеріалів даної кримінальної справи, ОСОБА_6 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, а відтак суд приходить до висновку про вчинення ним вперше злочину, що є злочином невеликої тяжкості.
		Окрім цього, ОСОБА_6 повністю визнав свою вину у скоєному, щиро покаявся. Така процесуальна позиція підозрюваного, за переконанням суду, сумісна з можливістю звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України.
		Також на час розгляду справи судом встановлено, що підозрюваний та обвинувачений примирилися, підозрюваний змінив місце праці, а відтак обстановка навколо нього зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення ним нового злочину, що на переконання суду свідчить про те, що ОСОБА_6 перестав бути суспільно  небезпечним..
		Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 злочину, те, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше, виключно позитивно характеризується, що свідчить про те, що обстановка, яка оточувала особу на момент вчинення злочину, змінилась таким чином, що позитивно впливає на неї і робить маловірогідним вчинення даною особою нового тотожного або однорідного злочину, на обліку у лікаря нарколога і психіатра не перебуває, суд вважає за можливим звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за скоєння злочину передбаченого ч.1 ст. 426 КК України внаслідок зміни обстановки. Він погоджується зі звільненням від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав. Суд також з`ясував, що його позиція є добровільною і істинною. 
		Згідно зі ст. 288 ч. 3 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
		З наведених мотивів, суд вважає задовольнити клопотання старшого прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Головного управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату та нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 про звільнення на підставі ст. 48 КК України ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки, у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за № 42014000000000615 від 24.01.2014 за підозрою ОСОБА_6 у вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 426 КК України.
		Необхідності щодо застосування запобіжного заходу або інших заходів забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_6 суд не вбачає.
		Речові докази та процесуальні витрати згідно реєстру матеріалів досудового розслідування  відсутні.
		Керуючись ст. 48 КК України, ст.ст. 284 ч. 2 п. 1, 288, 314 ч. 3 п. 2 КПК України, -
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ч.1 ст. 426 України з підстав передбачених ст. 48 КК України  у зв`язку зі зміною обстановки.
		Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань в ЄРДР за № 42014000000000615 від 24.01.2014 за підозрою ОСОБА_6 у вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 426 КК України - закрити.
		Запобіжний захід до вступу ухвали в законну силу відносно  ОСОБА_6  не застосовувати.
		Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом семи діб з дня її проголошення.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...