Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/7461/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 04.08.2014. Зареєстровано: 04.08.2014. Забезпечено надання загального доступу: 04.08.2014.
Дата набрання законної сили: 12.08.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		 18 липня 2014 року                          № 826/7461/14
		 
		    Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів Іщука І.О., Шулежка В.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомПриватного акціонерного товариства «Л-КАПІТАЛ»до1. Міністерства культури України, 2. Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)  провизнання протиправними дій та скасування наказу від 21 жовтня 2011 року № 912/0/16-11 в частині, зобов'язання вчинити певні дії, 
		ОБСТАВИНИ  СПРАВИ:
		 
		До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Л-КАПІТАЛ» (далі - ПАТ «Л-КАПІТАЛ», позивач) з адміністративним позовом до Міністерства культури України (далі - відповідач 1), Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач 2) про:
		- визнання протиправними дії Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по включенню будинку по вул. Золотоворітська, 11 у місті Києві у перелік складових комплексу (ансамблю) об'єкта культурної спадщини, на яку складена Облікова картка об'єкта культурної спадщини - садиба міська, в якій мешкали відомі діячі культури та мистецтва, місцезнаходження об'єкта: м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Володимирська, 36/11, дата складання Облікової картки червень 2009 р.;
		- визнання протиправним та скасування частково наказу Міністерства культури України від 21.10.2011 р. № 912/0/16-11 «Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам'яток та занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» в частині включення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України об'єкту «Садиба міська, в якому мешкали діячі культури і мистецтва» за адресою вул. Володимирська, 36/11, а саме пункт 34 Додатку 10 до наказу від 21.10.2011р. №912/0/16-11;
		- зобов'язання Міністерства культури України погодити Приватному акціонерному товариству «Л-КАПІТАЛ» (01034 м. Київ, вул. Володимирська, 36-А, ідентифікаційний код в ЄДР  32735854) Історико-містобудівне обґрунтування реставрації з пристосуванням нежитлової будівлі по вул. Володимирській, 36 (літ. А) та реконструкції з надбудовою нежитлової будівлі по вул. Золотоворітська, 11 (літ. А', А', Б') в Шевченківському районі міста Києва, розроблене Українським державним науково-дослідним та проектним інститутом «УКРНДІПРОЕКТРЕСТАВРАЦІЯ».
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що дії Управління охорони культурної спадщини КМДА по включенню будинку по вул. Золотоворітська, 11 у перелік складових комплексу (ансамблю) об'єкта культурної спадщини, на яку складена Облікова картка об'єкта культурної спадщини з місцезнаходженням: м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Володимирська, 36/11 є протиправними, оскільки відсутнє будь-яке рішення уповноваженого органу культурної спадщини про занесення будинку по вулиці Золотоворітська, 11 до Переліку щойновиявлених об'єктів, або з 12.10.2010 року - до Переліку об'єктів культурної спадщини.
		          А тому, як зазначає позивач, за відсутності відповідних рішень уповноважених органів по занесенню будинку по вул. Золотоворітській, 11 до Переліку щойно виявлених об'єктів (або з 12.10.2010 р. - до Переліку об'єктів культурної спадщини) немає жодних правових підстав вважати будинок по вул.Золотоворітській, 11 об'єктом культурної спадщини та надавати йому статус щойновиявленого об'єкту.
		          При цьому, позивач вказує на той факт, що йому не було надіслано жодного повідомлення як власнику об'єкту по вул. Золотоворітська, 11 про набуття вказаним об'єктом правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» у редакції Закону України від 09.09.2010 p. № 2518-VI.
		          Окрім цього, позивач зазначає, що наказ Міністерства культури України від 21.10.2011 р. № 912/0/16-11 в частині включення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України об'єкту «Садиба міська, в якому мешкали діячі культури і мистецтва» за адресою вул. Володимирська, 36/11, а саме пункт 34 Додатку 10 до наказу також є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем 1 при його винесенні не було, зокрема, складено облікової картки та паспорт на кожен окремий об'єкт, що входить до складу комплексу (ансамблю) - Будинок готелю «Прага» по вул. Володимирській, 36/11 та вказаним об'єктам не присвоєно охоронного номеру, що складається з охоронного номеру комплексу (ансамблю) та номеру об'єкта у його складі.
		          Таким чином, за вказаних вище обставин, на думку позивача, відповідач 1 зобов'язаний в межах своїх повноважень погодити Історико - містобудівне обґрунтування реставрації з пристосуванням нежитлової будівлі та реконструкції з надбудовою нежитлової будівлі.
		Під час розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
		Відповідач 1 - Міністерство культури України проти задоволення адміністративного позову заперечував, посилаюсь на те, що при прийнятті наказу 21.10.2011 р. № 912/0/16-11 в частині його оскарження діяв в межах, та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.
		Відповідач 2 - Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проти задоволення адміністративного позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні. В своє обґрунтування посилався на те, що оскаржувані дії Управління, є актом індивідуальної дії, які породжують права і обов'язки тільки для того суб'єкта, якому його адресовано. А тому, затвердження облікової картки на щойновиявлений об'єкт культурної спадщини не породжує жодних правових наслідків для позивача, оскільки сама облікова картка не є правовим актом чи розпорядчим документом. В даному випадку, на думку представника відповідача 2, правовим наслідком є подальше прийняття наказів Міністерством культури України, який, зокрема і є предметом оскарження.
		          З огляду на неявку у судове засідання 15 липня 2014 року представника відповідача 1 та з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ПАТ «Л-КАПІТАЛ» (код за ЄДРПОУ 32735854) відповідно до Реєстраційних посвідчень Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна № 001218 від 08 квітня 2008 року, від 04 листопада 2004 року та № 001219 від 08 квітня 2008 року є власником об'єктів нерухомості, розташованих в м. Києві по вул. Золотоворітська, 11, а саме: нежилого приміщення загального площею 720, 8 м2  (літ. А1), нежилих приміщень загальною площею 854, 30 м2 (літ. А1), нежилого будинку загальною площею 239, 30 м2 (літ. Б).
		Водночас, з матеріалів справи встановлено, що ПАТ «Л-КАПІТАЛ» є також власником нежилого будинку площею 3 913,70 м2, який розташований в м. Києві по вул. Володимирська, № 36 (літера А).
		04 березня 2014 року ПАТ «Л-КАПІТАЛ», з метою здійснення робіт на об'єкті будівництва, шляхом реставрації з пристосуванням нежитлової будівлі по вул. Володимирській, 36 (літ. А) та реконструкції з надбудовою нежитлової будівлі по вул. Золотоворітська, 11 (літ. А', А', Б) з об'єднанням в єдиний готельно-офісний комплекс, подало до Міністерства культури України заяву про погодження та реєстрацію історико-містобудівного обґрунтування. 
		29 квітня 2014 року Міністерство культури України за результатами розгляду вказаної заяви листом за № 22-228/35 відмовило ПАТ «Л-КАПІТАЛ» у погодженні та реєстрації історико-містобудівного обґрунтування вказаного вище об'єкту.
		Вказане рішення обґрунтоване тим, що наказом Міністерства культури України від 21 жовтня 2011 року № 912/0/16-11 об'єкт по вулиці Володимирській включений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення, що в свою чергу виключає підстави для надання погодження на історико-містобудівне обґрунтування (реставрація з пристосуванням нежитлової будівлі та реконструкції з надбудовою нежитлової будівлі) об'єкту, що розташований за адресою по вул. Володимирській, 36 (літ. А) та вул. Золотоворітська, 11 (літ. А', А', Б) в Шевченківському районі м. Києва.
		Вказаним рішенням також зазначено, що об'єкт культурної спадщини по вул. Володимирська, 36/11 взятий на державний облік з визначенням категорії пам'ятки на підставі рішення Київського міськвиконкому від 22.02.1971 р № 301 (історія), рішення Київського міськвиконкому від 21.08.1975 р № 840 (історія) та наказу управління охорони пам'яток історії. культури та історичного середовища від 30.12.1996 р. № 14 (архітектура та містобудування), облікова картка на який складена в червні 2009 р Головним управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) як на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини в категорії місцеві.
		Незгода з вказаними діями та рішеннями суб'єктів владних повноважень обумовила звернення позивача з адміністративним позовом до суду.
		          Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з доводами Приватного акціонерного товариства «Л-КАПІТАЛ», виходячи з наступного.
		Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 року № 1805-III (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 1805-III).
		Відповідно до ст. 1 Закону № 1805-ІІІ об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.
		Водночас, пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. 
		Охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.
		Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону № 1805-ІІІ об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи поширюється правовий статус пам'ятки.
		Частиною першою та другою ст. 14 Закону № 1805-ІІІ передбачено, що занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам'ятки) провадяться відповідно до категорії пам'ятки: 
		а) пам'ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини; 
		б) пам'ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання. 
		Об'єкт культурної спадщини, в тому числі щойно виявлений, до вирішення питання про занесення його до Реєстру підлягає охороні відповідно до вимог цього Закону, про що відповідний орган охорони культурної спадщини у письмовій формі повідомляє власника цього об'єкта або уповноважений ним орган. 
		Порядок виявлення об'єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
		Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону № 1805-ІІІ центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини надає органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органам охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, органам охорони культурної спадщини місцевого самоврядування витяги з Реєстру щодо пам'яток, які розташовані на їхніх територіях.
		Порядок обліку об'єктів культурної спадщини на час виникнення спірних правовідносин регулювався Інструкцією про порядок обліку, забезпечення збереження, утримання, використання та реставрації нерухомих пам'яток історії та культури, яка є додатком до наказу Міністерства культури СРСР від 13.05.1986 p. № 203 (далі - Інструкція № 203).
		Відповідно до п. 12 Інструкції № 20 при отриманні відомостей про виявлення пам'ятників історії та культури державні органи охорони пам'яток організовують проведення експертизи. У разі встановлення їх культурної цінності зазначені об'єкти реєструються в Списках щойно виявлених об'єктів, що становлять історичну, наукову, художню або іншу культурну цінність (додаток № 2). Для проведення експертизи державні органи охорони пам'яток залучають фахівців науково-дослідних і проектних організацій, товариств охорони пам'яток історії та культури та інших спеціалізованих організацій. 
		«Список щойно виявлених об'єктів» містить коротку характеристику кожного реєстрованого об'єкта, а також висновок експертизи про можливість визнання даного об'єкта пам'яткою історії та культури.
		Пунктом 15 вказаної Інструкції передбачено, що на кожен нерухомий пам'ятник і щойно виявлений об'єкт, що представляє історичну, наукову, художню або іншу культурну цінність, складається облікова картка, що містить відомості про місцезнаходження, датування, характері сучасного використання, ступеня збереження пам'ятника чи знову виявленого об'єкта, наявності наукової документації, місці її зберігання, короткий опис та ілюстративний матеріал (додаток № 3).
		Відповідно до ст. 1 Закону № 1805-ІІІ щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об'єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.
		При цьому, порядок занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України регулюється Порядком визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1760 (далі - Порядок № 1760).
		Відповідно до п. 1 Порядку № 1760 об'єкти культурної спадщини заносяться до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за рішенням Кабінету Міністрів України - щодо об'єктів національного значення або за рішенням відповідного центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини - щодо об'єктів місцевого значення. 
		Пунктом 2 вказаного Порядку передбачено, що на кожний об'єкт культурної спадщини, що пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру, складається облікова документація, яка підлягає постійному зберіганню в цьому органі. 
		Занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру без облікової документації не допускається.
		Згідно п. 3 -7 Порядку № 1760 облікова документація на об'єкт культурної спадщини включає облікову картку, його паспорт, коротку історичну довідку, акт технічного стану, довідку про майнову цінність об'єкта. 
		Облікова документація, що передбачає виконання роботи з метою виявлення, дослідження, фіксації об'єкта культурної спадщини, визначення його антропологічної, археологічної, естетичної, етнографічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності, складається органами охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, органами охорони культурної спадщини місцевого самоврядування згідно з їх компетенцією або уповноваженими ними установами та організаціями. 
		Облікова картка об'єкта культурної спадщини повинна містити його найменування, відомості про розташування, дату утворення, первісне призначення, характер сучасного використання, ступінь схоронності, тип і вид об'єкта, наявність науково-проектної документації, а також стислий опис, фото загального вигляду, план, охоронний номер об'єкта, дату і номер рішення, відповідно до якого об'єкт взято на облік. 
		Паспорт об'єкта культурної спадщини повинен містити: історичні дані про об'єкт, відомості про його сучасний стан, функціональне використання, роль у навколишньому середовищі, територію, а також про ландшафт, твори мистецтва, результати попередньої оцінки антропологічної, археологічної, естетичної, етнографічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності, про основні археологічні, іконографічні, архівні та бібліографічні матеріали, наявність науково-проектної документації, місце її зберігання та зони охорони. У паспорті зазначаються тип і вид об'єкта культурної спадщини, пропонована чи затверджена категорія пам'ятки, охоронний номер з посиланням на рішення, відповідно до якого пам'ятку взято на державний облік. До паспорта додаються матеріали фотофіксації, генеральний план з позначенням зон охорони, поповерхові плани, розрізи, креслення фасадів (у разі потреби).
		Якщо об'єкт культурної спадщини є комплексом (ансамблем) або визначним місцем, облікова документація на об'єкт включає облікову картку і паспорт на комплекс (ансамбль) або визначне місце в цілому, облікову картку і паспорт на кожний окремий об'єкт культурної спадщини, що входить до складу комплексу (ансамблю) або визначного місця, генеральний план з позначенням меж комплексу (ансамблю) або визначного місця і кожного окремого об'єкта культурної спадщини, а також зон охорони, матеріали фотофіксації як окремих об'єктів культурної спадщини, так і загального вигляду всього комплексу (ансамблю) або визначного місця.
		Усім пам'яткам у разі занесення до Реєстру присвоюються охоронні номери, що не можуть дублюватися (п. 14 Порядку № 1760).
		Відповідно до п. 15 Порядку № 1760 комплексам (ансамблям), визначним місцям присвоюється єдиний охоронний номер. Кожному об'єкту культурної спадщини у складі комплексу (ансамблю) або визначного місця присвоюється охоронний номер, що складається з охоронного номера комплексу (ансамблю) або визначного місця та номера об'єкта у складі комплексу (наприклад: 128/3). 
		Під час розгляду даної адміністративної справи встановлено, що будинок прибутковий з готелем «Прага», в якому проживали відомі діячі мистецтв та громадсько-політичні діячі, розташований за адресою м. Киї, вул. Володимирська, 36, є пам'яткою архітектури, історії за охоронним номером № 668-КВ, що занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення наказом Міністерства культури України № 912/0/16-11 від 28.10.2011 року (додаток 10, п. 35) (далі - об'єкт № 1).
		Цим же наказом у додатку 10 п. 34 Садиба міська, в якій мешкали діячі культури та мистецтва по вул. Володимирська, 36/11, охоронний номер № 667-КВ також віднесено до нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення (далі - об'єкт № 2).
		Вказані об'єкти були включені до зазначеного Переліку на підставі рішення Київського міськвиконкому від 22.02.1971 р № 301 та рішення Київського міськвиконкому від 21.08.1975 р № 840 про взяття про охорону.
		Сторонами не заперечувався факт правомірності віднесення до нерухомих пам'яток місцевого значення об'єкту № 1.
		Судом встановлено, що на зазначені об'єкти відповідачем 2 було складено дві облікові картки, а саме щодо об'єкту № 1 - 30.04.2009 року, а щодо об'єкту № 2 - у червні 2009 року. 
		З досліджених облікових карток, копії яких наявні в матеріалах адміністративної справи вбачається, що їх складанню передувало наявність науково-проектної документації (розділ 9) (облікова інвентаризація та історична довідка, розроблена в 2003 році Київським науково-методичним центром по охороні реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій (виконавець ОСОБА_1).
		Окрім цього, з їх змісту встановлено, що до облікових карток мають додаватися графічні матеріали та фотофіксація, які є ідентичними.
		З пояснень відповідача 2, наданих в судовому засіданні, встановлено, що для складання вказаних облікових карток використовувалося одна облікова інвентаризація та історична довідка зазначена у розділі 9 вказаних карток.
		Як вбачається з дослідженої копії такої довідки, висновки її стосуються об'єкту № 1, який має історичну цінність у зв'язку з перебуванням в ній історичних осіб.
		Отже, для складання облікової картки щодо об'єкту № 2 науково-проектна документація не розроблялася, як і не складалися графічні матеріали та фотофіксація.
		Також встановлено, що згідно облікової картки щодо об'єкта № 2, його місцезнаходження у розділі 2 зазначено: м. Київ, вул. Володимирська, 36/11.
		Суд звертає увагу на той факт, що зазначений номер будинку у картці виконано « 36» - друкарським способом, а «/11» дописано - рукописним. 
		Відповідно до інформації Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна № 36105 (Т-2014) від 23.06.2014 року інвентарна справа на будинок по вул. Золотоворітській, 11 у м. Києві була створена у 1946 році. Вищевказаний будинок введено в експлуатацію до 1917 року і з того часу поштова адреса не змінювалася. 
		Таким чином, будинок за адресою м. Київ, вул. Золотоворітська, 11, не може вважатися, розташованим за адресою м. Київ, вул. Володимирська, 36/11.
		Окрім цього, з досліджених в судовому засіданні рішень Київського міськвиконкому від 22.02.1971 р. № 301 та Київського міськвиконкому від 21.08.1975 р № 840 та інформації Державного архіву м. Києва від 19.11.2013 р. № 11/89 відомостей про будівлю за адресою Золотоворітська, 11, не виявлено. 
		Не містить вказаної адреси також і додаток до наказу № 14 Управління охорони пам'яток історії культури та історичного середовища від 30.12.1946 року, додатком до якого зазначено порядок щойновиявлених пам'яток архітектури культури м. Києва.
		Також така інформація відсутня і щодо об'єкту за адресою м. Київ, вул. Володимирська, 36/11.
		Суд зазначає, що під час розгляду справи встановлено, що окремо на об'єкт розташований за адресою: м. Київ, вул. Золотоворітська, 11 облікова картка і паспорт не складалися, а вказаному об'єкту у складі комплексу (ансамблю), визначному місцю охоронний номер не присвоювався.
		Вказане дає підстави вважати, що складена відповідачем 2 облікова картка щодо об'єкту № 2 не відповідає вимогам чинного законодавства, через що облікова документація щодо такого об'єкту не може вважатися такою, що наявна в повному обсязі та стосується будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Золотоворітська, 11.
		Таким чином, приймаючи до уваги викладене вище, судом встановлено порушення відповідачем 2 під час складання облікової картки щодо об'єкту № 2 вимог вищевказаних нормативних актів щодо обов'язковості проведення експертизи про можливість визнання об'єкту пам'яткою історії та культури, реєстрації в списках щойно виявлених об'єктів, необхідності складання окремої облікової картки, складання окремого охоронного номеру графічних матеріалів та фотофіксації, що виключає можливість віднесення будинку по вул. Золотоворітська, 11 у місті Києві у перелік складових комплексу (ансамблю) об'єкта культурної спадщини, на яку складена Облікова картка об'єкта культурної спадщини - садиба міська, в якій мешкали відомі діячі культури та мистецтва, місцезнаходження об'єкта: м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Володимирська, 36/11, дата складання Облікової картки червень 2009 р., у зв'язку із чим відповідні дії Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), є протиправними.
		Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування частково наказу Міністерства культури України від 21.10.2011 р. № 912/0/16-11 «Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам'яток та занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» в частині включення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України об'єкту «Садиба міська, в якому мешкали діячі культури і мистецтва» за адресою вул. Володимирська, 36/11, а саме пункт 34 Додатку 10 до наказу від 21.10.2011р. №912/0/16-11, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону № 1805-ІІІ з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, комплексів (ансамблів) навколо них повинні встановлюватися зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. 
		Межі та режими використання зон охорони пам'яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. 
		Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
		Центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини як вбачається з Положення про Міністерство культури України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 р. №388/2011, є Міністерство культури України, до повноважень якого згідно статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та пункту 4 цього Положення належить занесення об'єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та внесення змін до нього щодо пам'яток місцевого значення.
		Пунктом 11 Порядку № 1760 передбачено, що об'єкти культурної спадщини місцевого значення повинні відповідати критерію автентичності, а також принаймні одному з таких критеріїв:
		- вплинули на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва певного населеного пункту чи регіону;
		- пов'язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю видатних людей певного населеного пункту чи регіону;
		- є творами відомих архітекторів або інших митців;
		- є культурною спадщиною національної меншини чи регіональної етнічної групи.
		Критерій автентичності означає, що пам'ятка повинна значною мірою зберегти свою форму та матеріально-технічну структуру, історичні нашарування, а також роль у навколишньому середовищі (п. 10 Порядку № 1760).
		Як встановлено під час розгляду справи, облікову картку щодо об'єкту № 2 відповідачем 2 з підстав зазначених вище було складено протиправно. У той же час, необхідна облікова документація в повному обсязі на вказаний об'єкт складена не була.
		Вказаним обставинам відповідач 1 належної оцінки не надав та на підставі такої облікової картки включив об'єкт за адресою м. Київ, вул. Володимирська, 36/11 до наказу від 21.10.2011р. № 912/0/16-11, тобто за відсутності підстав вважати зазначений об'єкт - щойновиявленим об'єктом культурної спадщини. 
		Приймаючи до уваги викладене вище та те, що відповідно до п. 2 Порядку № 1760 занесення об'єкту культурної спадщини до Реєстру без облікової документації не допускається, суд приходить до переконання про обґрунтованість вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування частково наказу Міністерства культури України від 21.10.2011 р. № 912/0/16-11 «Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам'яток та занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» в частині включення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України об'єкту «Садиба міська, в якому мешкали діячі культури і мистецтва» за адресою вул. Володимирська, 36/11, а саме пункт 34 Додатку 10 до наказу від 21.10.2011р. №912/0/16-11, у зв'язку із чим вона підлягає до задоволення. 
		          Окрім цього, суд зазначає, що відповідно до п. 8 Порядку визначення меж режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. № 318 (далі - Порядок) опрацюванню проектної документації на будівництво, реконструкцію будівель і споруд у межах історичних ареалів повинно передувати розроблення історико-містобудівних обґрунтувань. 
		Відповідно до п. 9 Порядку результати досліджень, проведених під час розроблення історико-містобудівних обґрунтувань, відображаються в історико-архітектурному опорному плані, що є основним документом, який визначає культурну спадщину населеного місця та історико-культурну цінність його території.
		При цьому, відповідно до Методичних рекомендацій щодо розроблення історико-містобудівних обґрунтувань, затверджених наказом Міністерства культури України від 17.02.2012 р. № 122, історико-містобудівне обґрунтування - це науково-проектна документація, яка визначає наукову концепцію врахування пам'яток, об'єктів культурної спадщини, традиційного характеру середовища як містоформуючих чинників при проектуванні будівель і споруд.
		Історико-містобудівні обґрунтування розробляються на договірних засадах науково-дослідними, науково-методичними та проектними установами і організаціями, спеціалізованими в сфері вивчення, охорони і використання культурної спадщини, які мають ліцензію на розроблення містобудівної документації та на проектування робіт з реставрації, консервації, ремонтних робіт та реабілітації пам'яток культурної спадщини.
		Розроблене історико-містобудівне обґрунтування замовник подає на погодження до Міністерства культури України або до іншого органу охорони культурної спадщини у разі делегування йому відповідних повноважень Міністерством культури України. Після отримання зазначеного погодження історико-містобудівне обґрунтування затверджується замовником у складі проектної документації.
		Пунктом 13 вказаних Методичних рекомендацій, у разі неможливості позитивного вирішення питання щодо будівництва, реконструкції будівель і споруд, організація-виконавець надає замовнику історико-містобудівне обґрунтування з аргументованим рішенням з цього питання.
		При цьому, відповідно до п. 65 ч. 6 Положення про Міністерство культури України, останнє у межах повноважень погоджує: програми та проекти містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт у межах території, на якій розташовані пам'ятки національного значення, та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програми та проекти, в результаті реалізації яких може змінитися стан об'єктів культурної спадщини.
		Водночас, ч. 8 вказаного Положення передбачено, що рішення Мінкультури України, прийняті в межах його повноважень, обов'язкові до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами та місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності і громадянами.
		Частиною другою ст. 37 Закону № 1805-ІІІ  передбачено, що роботи на щойно виявлених об'єктах культурної спадщини здійснюються за наявності письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини на підставі погодженої з ним науково-проектної документації.
		Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 1805-ІІІ консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам'яток національного значення здійснюються лише за наявності письмового дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, на підставі погодженої з ним науково-проектної документації.
		Як вбачається з матеріалів справи, Міністерство культури України відмовляючи у погодженні історико-містобудівного обґрунтування, в листі від 09 квітня 2014 року № 22-228/35, виходило виключно з того, що будинок по вул. Золотоворітська, 11 є об'єктом культурної спадщини та належить до пам'яток архітектури та історії місцевого значення.
		Приймаючи до уваги те, що під час розгляду справи зазначені обставини свого підтвердження не знайшли, на підставі ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою належного захисту прав та інтересів позивача, суд приходить до переконання про необхідність виходу за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову Міністерства культури України, викладену в листі від 09.04.2014 року за № 22-228/35 у погодженні Історико-містобудівного обгрунтування (реставрація з пристосуванням нежитлової будівлі та реконструкція з надбудовою нежитлової будівлі) об'єкту, що розташований за адресою вул. Володимирська. 36 (літ. А) та вул. Золотоворітська, 11 (літ. А, А'. Б) в Шевченківському районі міста Києва.
		З урахуванням того, що обставини, які стали підставою для відмови у погодженні історико-містобудівного обґрунтування спростовані, а інших доказів неможливості її погодження представником відповідача 1 надано не було, суд приходить до переконання про задоволення вимоги позивача щодо зобов'язання Міністерство культури України погодити Приватному акціонерному товариству «Л-КАПІТАЛ» (01034 м. Київ, вул. Володимирська, 36-А, ідентифікаційний код в ЄДР  32735854) Історико-містобудівне обґрунтування реставрації з пристосуванням нежитлової будівлі по вул. Володимирській, 36 (літ. А) та реконструкції з надбудовою нежитлової будівлі по вул. Золотоворітська, 11 (літ. А', А', Б') в Шевченківському районі міста Києва, розроблене Українським державним науково-дослідним та проектним інститутом «УКРНДІПРОЕКТРЕСТАВРАЦІЯ».
		За правилами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
		Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
		Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
		Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 73, 08 грн. з Державного бюджету України.
		 
		Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		1. Адміністративний Приватного акціонерного товариства «Л-КАПІТАЛ» задовольнити. 
		2. Визнати протиправними дії Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по включенню будинку по вул. Золотоворітська, 11 у місті Києві у перелік складових комплексу (ансамблю) об'єкта культурної спадщини, на яку складена Облікова картка об'єкта культурної спадщини - садиба міська, в якій мешкали відомі діячі культури та мистецтва, місцезнаходження об'єкта: м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Володимирська, 36/11, дата складання Облікової картки червень 2009 р.
		3. Визнати протиправним та скасувати частково наказ Міністерства культури України від 21.10.2011 р. № 912/0/16-11 «Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам'яток та занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» в частині включення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України об'єкту «Садиба міська, в якому мешкали діячі культури і мистецтва» за адресою вул. Володимирська, 36/11, а саме пункт 34 Додатку 10 до наказу від 21.10.2011р. №912/0/16-11.
		4. Визнати протиправною відмову Міністерства культури України, викладену в листі від 09.04.2014 року за № 22-228/35 у погодженні Історико-містобудівного обгрунтування (реставрація з пристосуванням нежитлової будівлі та реконструкція з надбудовою нежитлової будівлі) об'єкту, що розташований за адресою вул. Володимирська. 36 (літ. А) та вул. Золотоворітська, 11 (літ. А, А'. Б) в Шевченківському районі міста Києва.
		5. Зобов'язати Міністерство культури України погодити Приватному акціонерному товариству «Л-КАПІТАЛ» (01034 м. Київ, вул. Володимирська, 36-А, ідентифікаційний код в ЄДР  32735854) Історико-містобудівне обґрунтування реставрації з пристосуванням нежитлової будівлі по вул. Володимирській, 36 (літ. А) та реконструкції з надбудовою нежитлової будівлі по вул. Золотоворітська, 11 (літ. А', А', Б') в Шевченківському районі міста Києва, розроблене Українським державним науково-дослідним та проектним інститутом «УКРНДІПРОЕКТРЕСТАВРАЦІЯ».
		5. Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Л-КАПІТАЛ» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 73, 08 грн. (сімдесят три гривні 08 коп.). 
		Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
		 
		 
		Головуючий суддя І.М. ПогрібніченкоСудді: І.О. Іщук  В.П. Шулежко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...