Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 639/5647/13-ц : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 06.08.2014. Забезпечено надання загального доступу: 08.08.2014.
Дата набрання законної сили: 05.08.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Провадження : 22ц/790/5535/14                                                                                                               Головуючий 1-ї інстанції - Шиянова Л.О.
		Справа № 2-639/5647/13                                                                                                                              Доповідач  -  Шевченко Н.Ф.
		Категорія : сімейне.
		 
		                                                    
		 
		                                                            РІШЕННЯ 
		                                                                                  ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		          05 серпня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
		          головуючого     -       Шевченко Н.Ф.
		          суддів                -        Пономаренко Ю.А., Швецової Л.А.
		          при секретарі    -        Каменській Д.В.
		 
		          розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 липня 2014 року  по справі за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання домоволодіння об'єктом сумісної власності подружжя та визнання права власності на ? частину цього домоволодіння в порядку розподілу майна подружжя; зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя, -
		 
		                                                                            В С Т А Н О В И Л А :
		 
		          У липні 2013 року ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання домоволодіння АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на ? частину цього домоволодіння  в порядку розподілу спільного майна подружжя, посилаючись на те, що у 1978 році сторони зареєстрували  шлюб, який було розірвано, а у 1984 році знову зареєстровано. Від шлюбу вони мають двох повнолітніх синів.
		          Ще у 1983 році сторони переїхали проживати в спірний будинок, який належав батькові відповідачки ОСОБА_4.
		          У 2000 році було розпочато капітальний ремонт даного будинку. Всі витрати на розробку проекту реконструкції, а також її проведення сплачувались за накопичені ним кошти, які складали  понад 300 000 грн. 
		          Крім того,  ним було придбано мікроавтобус «КИА-беста», на якому перевозились  будматеріали для реконструкції будинку.
		          У 2011 році шлюб розірвано. Добровільно поділити вказане домоволодіння, як шляхом його відчуження на користь дітей, так і шляхом продажу, після чого поділити грошові кошти, отримані за будинок, сторони не досягли.
		 
		          Відповідачка ОСОБА_3 проти позову заперечувала та звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, в якому просила поділити майно подружжя, яке було придбано ними в шлюбі і визнати за нею  право власності на ? частину  житлового будинку АДРЕСА_2; ? частину  житлового будинку АДРЕСА_3; ? частину машини Шевролле;  право власності на ? частку депозитних рахунків, які знаходяться  в «Укрсиббанку». 
		          Щодо депозитних рахунків, позивачка уточнила позовні вимоги, а саме  на суму 8 867,73 грн.
		 
		          Рішенням  Жовтневого районного суду Харківської області від 01 липня 2014 року  в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		          Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено.
		          Поділено спільне майно подружжя.
		          Визнано за ОСОБА_3 право власності: 
		          - на ? частину житлового будинку загальною площею 66 кв.м. з надвірними будівлями по АДРЕСА_3;
		          - на ? частину житлового будинку загальною площею62,6 кв.м.  з надвірними  будівлями по АДРЕСА_2; 
		          - на ? частину вартості  автомобіля Шевролле, державний номер НОМЕР_1;
		           - на ? частину суми депозитних рахунків та отриманих процентів на суму 8 867,73 грн.
		 
		          В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог позивача за первісним позовом.
		          В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права.
		 
		            Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та представника ОСОБА_3, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції  в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши  матеріали справи, судова колегія,  вважає що вона підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
		 
		          Згідно ч. 1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і  обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		          Як вбачається зі змісту апеляційної скарги , рішення суду позивач ОСОБА_1 оскаржує в частині відмови в задоволенні  його позову  та задоволення зустрічного позову в частині визнання  за ОСОБА_3 права власності на  ? частину суми депозитних рахунків та отриманих відсотків  на суму 8 867,73 грн. і визнання  за нею права власності на ? частину вартості  автомобіля Шевролле, державний номер НОМЕР_1.  З огляду на вимоги ст.303 ЦПК України рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_3 про поділ нерухомого майна подружжя, а саме: житлового будинку загальною площею 66 кв.м. з надвірними будівлями по АДРЕСА_3 та житлового будинку загальною площею62,6 кв.м.  з надвірними  будівлями по АДРЕСА_2 
		в апеляційному порядку не переглядається, оскільки не оскаржується.
		 
		          Ухвалюючи рішення в частині відмови ОСОБА_1 в задоволенні позову, та задовольняючи зустрічні вимоги  ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що  спірний житловий будинок ОСОБА_3 отримала під час шлюбу з ОСОБА_1   в дар та у спадщину,  тому він є її особистою власністю. Проведені в результаті реконструкції житлового будинку перебудови належним чином в експлуатацію не прийняті, а тому  не є підставою для визнання за ОСОБА_1 права власності на ?  частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1. Крім того під час шлюбу подружжя придбали два житлові будинки   з надвірними будівлями по АДРЕСА_3 та  по АДРЕСА_2,   автомобіль Шевролле, державний номер НОМЕР_1, на ім'я ОСОБА_1 протягом 2007 по 2010 роки були відкриті  депозитні  рахунки  на  загальну суму 15 000 грн.  та нараховані на них  проценти.
		 
		          З таким  висновком, крім поділу депозитних рахунків,  судова колегія погоджується з наступних підстав. 
		 
		          Судовим розглядом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 1979 року потім шлюб розірвали і повторно зареєстрували шлюб у 1984 році, який остаточно було розірвано рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 30 травня 2011 року за позовом ОСОБА_3 (а.с.9).  
		 
		          В період шлюбу  сторін,  батько ОСОБА_3 - ОСОБА_4 29 грудня 1991 року подарував доньці 6/100 частин житлового будинку  з прибудовою та відповідною частиною надвірних будівель по АДРЕСА_1.    (а.с.45-46).
		 
		           03 лютого 2001 року ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 на 94/100 частин житлового будинку  відповідною частиною надвірних будівель по АДРЕСА_1.    (а.с.44).
		 
		          Відповідно довідок за підписом голови вуличного комітету від 13.03.2007 року та від 25.05.2011 року у вказаному спірному будинку проживають та зареєстровані ОСОБА_3 та їх спільні з ОСОБА_1 сини -  ОСОБА_5 та ОСОБА_6.  ОСОБА_1 проживав там без реєстрації (а.с.8, 106).
		 
		          Рішеннями  виконавчого комітету Жовтневої  районної у м.Харкові ради  за № 70-30 від 07.10.2004 року та № 78-48 від 02.11.2004 року  ОСОБА_3 дозволено  виконати реконструкцію  житлового будинку з надвірними будівлями , побудувати сарай, гараж, літню кухню, баню, басейн, теплицю, господарчий блок у 2 поверхи,  надбудову мансарди над житловим будинком по АДРЕСА_1. Цими ж рішеннями покладено  на ОСОБА_3 обов'язок  після закінчення будівельних робіт  внести зміни до технічної документації, тобто прийняти іх в експлуатацію (а.с.47-48).
		          
		                Істотним збільшенням вартості спірного нерухомого майна позивач  вважає будівництво вищевказаних будівельних об'єктів. 
		 
		            Проте будь-яких належних та допустимих доказів того, що зазначені  будівлі прийняті в експлуатацію і є належними об'єктами власності  суду не надано.
		          Відповідно до  ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		 
		          Частиною першою статті 376 ЦК України визначені підстави , за якими будівництво  (реконструкція)  житлового будинку , будівлі, споруди , іншого нерухомого майна визнається самочинним, а саме: якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці , що не була відведена для цієї мети , або без належного дозволу  чи належно затвердженого проекту , або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. 
		 
		          Статтею 9 Закону України « Про архітектурну діяльність»  передбачено, що будівництво ( реконструкція ) об'єкту  здійснюється  відповідно до затвердженої  проектної  документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів.
		 
		          Згідно ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність», для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури, додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд, який у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснюється Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами.
		 
		          Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
		 
		          До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
		 
		          Готовність об'єкту до експлуатації, встановлюється шляхом видачі Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю документу про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм та правил.
		 
		          Матеріали справи не містять доказів того, що право власності на реконструйоване та новозбудоване майно зареєстровано за ОСОБА_3,  що ці споруди введені в експлуатацію.
		 
		          Доводи позивача в апеляційній скарзі про неврахування судом письмових доказів істотного збільшення у своїй вартості за час шлюбу майна, а саме понесених позивачем витрат на реконструкцію і  будівництво спірного домоволодіння, не мають правового значення для вирішення справи по суті, оскільки самочинно побудоване  нерухоме майно не може бути об'єктом спільної сумісної власності і не може враховуватися при вирішенні вимог про істотне збільшення вартості майна, яке є власністю одного з подружжя.
		 
		          До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва (ч.3 ст. 331 ЦК України),   можливість визнання права власності на недобудоване нерухоме майно в судовому порядку не передбачено ст. 331 ЦК  України, тому у разі неприйняття збудованого будинку до експлуатації, і як наслідок не проведення його реєстрації в органах БТІ, такий будинок не може бути об'єктом права спільної сумісної власності.
		 
		          Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права спільної сумісної власності  на самочинне будівництво  та в поділі цього житлового будинку з тих підстав, з яких позивач заявив позовні вимоги.
		 
		          Надані позивачем копії  документів на придбання будівельних матеріалів правового значення не мають з вищезазначених підстав. 
		 
		          Не є також підставними доводи апеляційної скарги щодо прийнятого судом рішення про поділ автомобіля Шевролле, державний номер НОМЕР_1. В засіданні апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 підтвердив ту обставину, що вказаний автомобіль було придбано в 2010 році у період шлюбу сторін, він є в наявності і використовується саме ОСОБА_1 Тому суд обґрунтовано визнав вказаний автомобіль спільним майном подружжя і задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3 в цій частині.
		 
		          Разом з тим, визнаючи за ОСОБА_3 право власності на  ? частину суми депозитних рахунків та отриманих відсотків  на суму 8 867,73 грн. суд першої інстанції не врахував ту обставину, що із наданої відповіді  «Укрсиббанку», де були відкриті депозитні рахунки на ім'я ОСОБА_1 вбачається, що усі вони були строкові і закриті: НОМЕР_2 відкритий 23.11.2007 року  на суму 5 000 грн. закритий 27.11.2008 року; НОМЕР_3 був відкрити  21.11.2008 року на суму 5 000 грн.  і закритий 02.12.2009 року; НОМЕР_4 був відкрити  02.12.2009 року на суму 5 000 грн.  і закритий 08.12.2010 року.
		 
		          Вказане свідчить про те, що спірні депозитні рахунки  були відкриті та закриті в період шлюбу, а тому  не можуть бути предметом поділу, оскільки  будь-які кошти на них на період розірвання шлюбу були відсутні.
		 
		          Тому у задоволенні позову щодо їх поділу необхідно відмовити.
		 
		          З огляду на зазначене та керуючись ст. 303, 304, 307, 309,  313, 314, 316, 317, 319, 324  ЦПК України судова  колегія , -                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                             
		 
		                                                                               В И Р І Ш И Л А:
		 
		         Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 задовольнити частково.
		 
		         Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 липня 2014 року в частині  задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1  про визнання права власності на  ? частину суми депозитних рахунків та отриманих відсотків  на суму 8 867,73 грн. скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1  про визнання права власності на  ? частину суми депозитних рахунків та отриманих відсотків  на суму 8 867,73 грн.  відмовити.
		 
		          В іншій частині рішення залишити без змін.
		 
		         Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цим рішенням законної сили.
		 
		 
		  
		 
		           Головуючий:
		 
		 
		 
		          Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...