Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/14247/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.08.2014. Забезпечено надання загального доступу: 08.08.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		Справа №  910/14247/14 01.08.14
		 
		За позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі  1) Кабінету Міністрів України 2) Державної іпотечної установидоПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"простягнення 228 140 524,16 грн.Суддя Підченко Ю.О. 
		Представники сторін:
		від прокуратури:Шевченко О.В. - заступник прокурора;від позивача 1:Ковтун А.М. - дов. №91-22/427 від 15.04.2014 р.від позивача 2:Сукманова О.В. - дов. №2745/15/1 від 28.05.2014 р. Боков І.О. - дов. №3055/15/1 від 29.07.2013 р.від відповідача:Чернюк В.В. - дов. №13-11-12309 від 27.09.2013 р. Трохимчук О.І. - дов. №1-11-12708 від 11.09.2012 р.
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державної іпотечної установи звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (надалі - ПАТ "КБ "Надра") про стягнення 228 140 524,16  грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем 2 на виконання умов Кредитного договору №7/1 від 15.10.2008 р. було надано відповідачу кредит рефінансування, натомість відповідач взятого на себе зобов'язання зі своєчасного повернення кредиту належним чином не виконав у зв'язку із чим прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 228 140 524,16 грн.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 01.08.2014 р.
		30.07.2014 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано відзив на позовну заяву згідно змісту якого відповідач проти позовних вимог заперечує та просить залишити їх без задоволення. Крім того, відповідачем було подано заяву про застосування позовної давності.
		30.07.2014 р. прокуратурою через загальний відділ суду, на виконання вимог ухвали від 15.07.2014 р. було подано додаткові пояснення по справі.
		31.07.2014 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано клопотання про колегіальний розгляд справи.
		01.08.2014 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано клопотання про фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів.
		01.08.2014 р. представником позивача 2 через загальний відділ суду було подано письмові пояснення згідно змісту яких позивач 2 позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повному обсязі.
		Представник прокуратури в судове засідання 01.08.2014 р. з'явився, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Проти доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву заперечує.
		Представник позивача 1 в судове засідання 01.08.2014 р. з'явився, подав письмові пояснення згідно змісту яких позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
		Позивач 2 в судове засідання 01.08.2014 р. з'явився, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
		Представники відповідача в судове засідання 01.08.2014 р. з'явились, проти позовних вимог заперечили та просять залишити їх без задоволення з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
		За результатами розгляду в судовому засіданні 01.08.2014 р. клопотання відповідача про призначення колегіального розгляду судом було винесено ухвалу про відмову в задоволенні вказаного клопотання.
		В судовому засіданні 01.08.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		У судовому засіданні згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Постановою Кабінету Міністрів України №1330 від 08.10.2004 р. Про "Деякі питання Державної іпотечної установи" було утворено Державну іпотечну установу.
		Відповідно до п. 2 Статуту Державної іпотечної установи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №768 від 17.07.2009 р., засновником Установи є держава в особі Кабінету Міністрів України, а основною метою діяльності Установи є рефінансування іпотечних кредиторів (банків і небанківських фінансових установ, які провадять діяльність з надання забезпечених іпотекою кредитів) за рахунок власних та залучених коштів, у тому числі коштів, що надійшли від розміщення цінних паперів, сприяння подальшому розвитку ринку іпотечного кредитування (пункт 5 Статуту).
		15.10.2008 р. між Державною іпотечною установою (кредитор) та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра" (після зміни організаційно-правоввої форми - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра") (позичальник) було укладено Кредитний договір №7/1 (під заставу майнових прав за іпотечними житловими кредитами) (далі - Кредитний договір).
		Відповідно до п. 1.1 Договору кредитор надає позичальнику на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути кредитору грошові кошти в сумі 700 000 000,00 грн. (кредит рефінансування) та сплатити відсотки за користування кредитом рефінансування в порядку та на умовах, визначених цим договором. 
		Кредит рефінансування надається позичальнику на строк до 10.04.2009 р. (п. 1.2 Договору).
		Як вбачається з матеріалів справи Державною іпотечною установою на виконання умов Договору було надано відповідачу кредит у розмірі 700 000 000,00 грн. Дана обставина відповідачем не заперечується.
		23.03.2009 р. між Державною іпотечною установою та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра" було укладено Додаткову угоду до Кредитного договору №1 відповідно до п. 1 якої сторони погодили доповнити п. 1.1 першого розділу Кредитного договору підпунктами 1.1.1, 1.1.2 наступного змісту:
		"1.1.1. З "23" березня 2009 року сума кредиту рефінансування, яку кредитор надає позичальнику, а останній зобов'язується повернути складає 693 595 080,00 грн.
		1.1.2. Зміна суми кредиту рефінансування згідно з підпунктом 1.1.1. не вважається достроковим погашенням відповідно до 2.3.1 Кредитного договору.".
		Проте, відповідач в супереч п. 1.2 Договору залишок кредиту рефінансування у розмірі 693 695 080,00 грн. повернув позивачу тільки 31.01.2013 р., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача 2 від 31.01.2013 р.
		Прокурор у свої позовній заяві вказує, що з моменту закінчення строку визначеного в п. 1.2 Кредитного договору відпала підстава для користування відповідачем кредитними коштами, а тому посилаючись на ст.ст. 536, 1214 Цивільного кодексу України прокурор просить стягнути з відповідача відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 228 140 524,16  грн. за період з 10.04.2009 р. по 30.01.2013 р.
		Оцінюючи подані прокурором та позивачами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокурора підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Укладений між позивачем 2 та відповідачем Договір за своєю правовою природою є кредитним договором. 
		Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
		До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Згідно з ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. 
		Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. 
		Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
		Судом встановлено, що позивач 2 на виконання умов Кредитного договору надав відповідачу кредит рефінансування у розмірі 693 695 080,00 грн. Вказана обставина відповідачем не заперечується.
		Відповідно до п. 1.2 Договору кредит рефінансування надається позичальнику на строк до 10.04.2009 р.
		Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до п. 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року).
		Таким чином, з урахуванням викладеного відповідач зобов'язаний був повернути кредит у строк по 09.04.2009 р.
		Проте, відповідач в супереч вказаного пункту Кредитного договору кредит рефінансування повернув не 09.04.2009 р., а лише 31.01.2013 р., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача 2 від 31.01.2013 р.
		Таким чином, з 10.04.2009 р. підстава для користування відповідачем кредитними коштами відпала, а тому у період з 10.04.2009 р. до 31.01.2013 р. мало місце безпідставне користування такими коштами.
		Згідно ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
		Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
		Як вбачається із змісту ст. 536 Цивільного кодексу України нею не встановлено розміру процентів за користування чужими грошовими коштами, а лише вказано, що такий розмір визначається договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
		Відповідно до ст. 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
		Правовідносини позивача 2 та відповідача виникли на підставі Кредитного договору, проте, враховуючи, що Цивільним кодексом України та самим Кредитним договором не визначено розміру процентів, які підлягають сплаті кредитору позичальником за весь час користування саме чужими грошовими коштами, то до відносин позивача 2 та відповідача у даному випадку мають бути застосовані положення ст. 1048 Цивільного кодексу України, як такі, що подібні за змістом.
		Згідно ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		Як вбачається із доданого до позовної заяви розрахунку позивачем 2 розрахунок відсотків за користування чужими грошовими коштами здійснено на рівні облікової ставки Національного Банку України за період з 10.04.2009 р. по 30.01.2013 р. на суму несвоєчасно повернутого кредиту рефінансування у розмірі 693 595 080,00 грн., що є правомірним та обґрунтованим.
		Додатковим підтвердженням наведеної позиції є позиція Вищого господарського суду України викладена у постановах від 08.09.2009 р. у справі № 4/394 та від 27.10.2011 р. у справі 02/07/2076 у яких зазначено, що під терміном "користування чужими грошовими коштами" слід розуміти не тільки зобов'язання, основним предметом яких є надання грошових коштів у тимчасове використання (позика, кредит, банківський вклад тощо), але і випадки прострочення сплати грошей за будь-якими оплатними зобов'язаннями. Виключення із даного правила, тобто звільнення боржника від сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, може бути встановлено тільки договором між фізичними особами, а зважаючи на положення ст. 536 ЦК України, юридичні особи не можуть бути звільнені від цього обов'язку.
		Також, наведена позиція повністю кореспондується з позицією Вищого господарського суду України, що викладена у постанові пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
		Так, п. 6 зазначеної постанови пленуму встановлено, що проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України), а підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).
		Що стосується строків позовної давності для звернення до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 цього кодексу).
		Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
		За змістом п.п. 4.4, 4.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" правила переривання перебігу позовної давності (ст. 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: письмове прохання відстрочити сплату боргу; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу тощо.
		Як вбачається з матеріалів справи відповідач листами №28/3-5-6628 від 09.04.2010 р. та №28/3-5-20448 від 26.09.2011 р. звертався до Державної іпотечної установи в яких визнав наявність заборгованості по сплаті тіла кредиту та просив розглянути пропозицію щодо реструктуризації сплати боргу за договором, укладення додаткових угод до договору рефінансування. Крім того, зі змісту листа №28/3-5-20448 від 26.09.2011 р. вбачається, що банк фактично гарантував повернути кредитні кошти.
		Надіслання наведених листів відповідачем та сплата частини кредиту рефінансування у розмірі 693 695 080 грн. свідчить про визнання відповідачем свого боргу, а отже строк позовної давності за вимогами викладеними у позовній заяві, перервався 09.04.2010 р. та 26.09.2011 р. (дати складання листів) та 31.01.2013 р. (дата повернення кредиту рефінансування), а відтак у суду відсутні підстави вважати, що строк позовної давності для звернення з вимогами про стягнення з відповідача суми нарахованих відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 228 140 524,16 грн. прокурором не пропущений.
		Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
		Згідно з п. 6 частини другої ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
		Стаття 361 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави та участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
		Абзац 3 ч. 1 та ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначають, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		Постановою Кабінету Міністрів України №1330 від 08.10.2004 р. "Деякі питання Державної іпотечної установи" утворено Державну іпотечну установу, основною метою діяльності якої є рефінансування іпотечних кредиторів за рахунок коштів, отриманих від розміщення цінних паперів.
		Постановою Кабінету Міністрів України №768 від 17.07.2009 р. "Про державну іпотечну установу" затверджено статут Державної іпотечної установи та визначено, що її засновником є держава в особі Кабінету Міністрів України. Майно Державної іпотечної установи є державною власністю.
		У даному випадку інтереси держави порушуються тим, що внаслідок неналежного виконання банком зобов'язань за договором установа, стовідсотковий статутний капітал якої належить державі, несе значні збитки. Крім того, неповернення Банком коштів утруднює повноцінне та належне здійснення Держустановою покладеної на неї державою діяльності.
		За змістом Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
		Згідно зі статутом Держустанови Кабінет Міністрів здійснює низку повноважень, пов'язаних з управлінням Держустановою. Так, органами управління Держустанови є наглядова рада і правління. У свою чергу, правління підзвітне і підконтрольне Кабінетові Міністрів України. Голова правління призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України. Перший заступник, заступники голови правління призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України. Діяльність Держустанови припиняється та реорганізується за рішенням Кабінету Міністрів України. Наглядова рада Державної іпотечної установи утворюється Кабінетом Міністрів України. Крім того, виключно Урядом змінюється розмір статутного капіталу Держустанови.
		Враховуючи викладене, Заступник прокурора міста Києва згідно діючого законодавства наділений правом звернутись до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави.
		За таких обставин, суд вважає позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. 
		Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державної іпотечної установи задовольнити повністю.
		2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (04053, м. Київ, вул. Артема, 15; ідентифікаційний код 20025456) на користь Державної іпотечної установи (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 34; ідентифікаційний код 33304730) відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 228 140 524 (двісті двадцять вісім мільйонів сто сорок тисяч п'ятсот двадцять чотири) грн. 16 коп. Видати наказ.
		3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (04053, м. Київ, вул. Артема, 15; ідентифікаційний код 20025456) судовий збір у розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. в доход спеціального фонду Державного бюджету України, що передбачений для зарахування судового збору. Видати наказ.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		 
		Повний текст рішення підписано 06.08.2014 р.
		 
		 
		Суддя                                                                                                     Ю.О. Підченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...