Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/10086/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019).
Надіслано для оприлюднення: 08.08.2014. Зареєстровано: 11.08.2014. Забезпечено надання загального доступу: 12.08.2014.
Дата набрання законної сили: 26.11.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		в порядку письмового провадження 
		01 серпня 2014 року                      № 826/10086/14
		за позовом ОСОБА_1 до  Київської міської  ради про визнання протиправним рішення                         Суддя: Кротюк О.В.
		 
		Обставини справи:
		 
		До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) до Київської міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправним рішення.
		Відповідач в судове засідання не прибув, повідомлений належним чином, заяв та клопотань не подавав, явку свого представника не забезпечив.
		В порядку частини 6 ст.128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.
		Справа вирішується на підставі наявних в ній доказів та матеріалів
		Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		 
		встановив:
		 
		ОСОБА_1 звернувся до суду з наступними позовними вимогами:
		1.          Визнати протиправним рішення Київської міської ради від 02.12.2010 року №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» - в частині включення до Переліку об'єктів комунальної власності міста Києва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1;
		2. Скасувати рішення Київської міської ради від 02.12.2010 року №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» - в частині включення до Переліку об'єктів комунальної власності міста Києва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1;
		3. Заборонити Київській міській раді включати до  Переліку об'єктів комунальної власності міста Києва житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1;
		          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято всупереч чинного законодавства України, та призводить до порушення особистих прав позивача, як співвласника, щодо володіння, користування та розпорядження своєю власністю.
		          Відповідач по суті позовних вимог жодних пояснень суду не надав.
		          Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема: 
		           1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 
		           2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. 
		          У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
		          Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		          Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
		          ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 31.05.2006 є власником квартири АДРЕСА_1.
		          Рішенням Київської міської ради від 02.12.2010 року №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва», зокрема, вказаний будинок віднесено до комунальної власності.
		          Відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власникам квартири дво - або багатоквартирному житловому приміщені належить на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому приміщені.
		          Згідно статті 356 ЦК України, власність двох або більше осіб із визначення часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Багатоквартирний будинок є спільною частковою власністю його співвласників, за виключенням майна, зазначеного в ч. 2 ст. 382 ЦК України.
		          Стаття 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» №2482-XII від 1992 року ( зі змінами і доповненнями; далі Закон №2482-XII) встановлює, що приватизація - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
		          Крім того, згідно ч. 2 п. 4.2 рішення Конституційного суду від 02.03.2004 року №4-рп/2004 у справі №1-2/2004 (далі Рішення №4-рп/2004), допоміжні приміщення, відповідно до п. 2 ст. 10 Закону №2482-XII, стають об'єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру. З вказаного, судом вбачається, що єдиною та виключною умовою набуття права власності в порядку приватизації - є свідоцтво про право власності на квартиру. Законодавець не вимагає вчинення будь - яких інших дій з метою реалізації вказаного права. 
		          Так п. 4.3 Рішення №4-рп/2004 встановлює, зокрема, що у багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступників) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями.
		          Згідно ч. 2 ст. 369, ч. 1 ст. 358  ЦК України встановлено, що розпорядження майном, що є як у спільній сумісній власності та і в спільній частковій власності здійснюється виключно за згодою всіх співвласників.
		          Стаття 41 Конституції України зазначає, що ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		          З системного аналізу вищевикладеного, судом вбачається, що будь - які дії щодо управління або будь - якого іншого розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку потребують згоди всіх співвласників цього майна. Таким чином, прийняття рішення щодо можливості передачі будинку, який є спільною власністю осіб, що є власниками квартир та інших приміщень в ньому, у будь - яку іншу власність, у тому числі у комунальну можлива лише за наявності обумовленої згоди всіх співвласників певного житлового будинку.
		          З матеріалів справи судом встановлено, що позивач є співвласником допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, який віднесено до комунальної власності оскаржуваним рішенням відповідача, на підставі свідоцтва про право власності на квартиру. Відповідач жодних доказів, які б підтверджували отримання від власників квартир вказаного будинку, зокрема і від позивача, документів (письмової згоди), щодо передачі будинку у комунальну власність суду не надав. 
		          З  огляду на зазначене та враховуючи те, що відсутні докази отримання згоди на вчинення дій відповідачем відносно багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1, у тому числі передачі останнього у комунальну власність, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 02.12.2010 року №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» - в частині включення до Переліку об'єктів комунальної власності міста Києва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.
		          Щодо позовних вимог відносно заборони Київській міській раді включати до  Переліку об'єктів комунальної власності міста Києва житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		          Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійснені ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		          З вказаної правової норми вбачається, що судовому захисту підлягають лише ті права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, які є порушеними на момент розгляду справи в суді. В свою чергу права та інтереси осіб, які не є порушеними не можуть бути предметом розгляду справи в адміністративному суді та вирішуватися останнім на майбутнє. 
		          Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про відмову у задоволені позовних вимог в частині заборони Київській міській раді включати до  Переліку об'єктів комунальної власності міста Києва житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.
		          Позивач, в силу положень  ч.1 ст.71 КАС України, довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги в частині. 
		Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Адміністративний позов задовольнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 02.12.2010 року №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» - в частині включення до Переліку об'єктів комунальної власності міста Києва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.
		В іншій частині позову відмовити.
		Судові витрати в сумі 36 (тридцять шість) грн. 54 коп. присудити на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) за рахунок Державного бюджету України.
		 
		Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.
		 
		 
		Суддя                                                                                                          О.В. Кротюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...