Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/2061/14 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 13.08.2014. Забезпечено надання загального доступу: 15.08.2014.
Дата набрання законної сили: 19.08.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 номер провадження справи  30/48/14
		     
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07.08.2014                                                                                Справа №  908/2061/14
		 
		за позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Токмачани" (71202, Запорізька область, Чернігівський район, с. Чернігово - Токмачанськ, вул. Сонячна, 46а),
		до відповідача: Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (69095, м. Запоріжжя, вул.   Українська, 50)
		про стягнення заборгованості
		                                                                                                             Суддя          Кагітіна Л.П.  
		 
		За участю представників сторін та учасників процесу:
		 
		від позивача - Ременюк О.М., довіреність № б/н від 01.07.2014 р. (в судовому засіданні 01.08.2014 р. також Похилько М.І., довіреність № б/н від 10.06.2014 р.);
		від відповідача - не з'явився (в судовому засіданні 01.08.2014 р. - Євстратенко С.Ю., довіреність № 17 від 15.07.2014 р.);
		 
		До господарського суду Запорізької області звернулося Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Токмачани" з позовом до Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 12013,62 грн., в тому числі: заборгованості по безпроцентній позиці за Договором безпроцентної позики від 24.12.2012 року в сумі 5000,00 грн., штрафу за порушення зобов'язання за зазначеним Договором 1500,00 грн., пені у сумі 3349,72 грн., втрат від інфляції у сумі 1635,00 грн. та трьох процентів річних у сумі 528,90 грн.
		В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи пункту 5.2. Договору, статті 611, 625 ЦК України та статтю 22 ГПК України. При цьому вказує, що відповідачу на виконання умов Договору безпроцентної позики від 24.12.2012 року було перераховано кошти у розмірі 15000,00 грн., які він зобов'язувався повернути позивачу до 31.03.2013 р. Стверджує, що всупереч умовам договору та чинного законодавства, свої зобов'язання щодо повернення суми безпроцентної позики відповідачем належним чином не виконані, станом на дату подання позовної заяви до суду за відповідачем існує заборгованість по безпроцентній позиці за зазначеним Договором в розмірі 5000,00 грн.
		Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.06.2014 р. порушено провадження у справі № 908/2061/14, присвоєно справі номер провадження № 30/48/14, розгляд якої призначено на 01.08.2014 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.
		В судовому засіданні 01.08.2014 року відповідачем надано відзив № 13/756 від 31.07.2014 року на позовну заяву, в якому він зазначає, що заперечує щодо стягнення пені, зважаючи на те, що строк позовної давності на пред'явлення відповідачу пені згідно умов Договору (п. 5.2) минув 01.04.2014 р.; судом оголошено перерву до 07.08.2014 року на підставі статті 77 ГПК України.
		За письмовим клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
		Представник позивача в судовому засіданні надав заперечення від 07.08.2014 р. на відзив, в якому зазначив, що строк позовної давності для пред'явлення вимог щодо стягнення з відповідача пені сплинув лише частково, з урахуванням положень ст. 232 ГК України і пункту 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», стягненню підлягає пеня за період з 13.06.2013 р. по 30.09.2013 р. включно у розмірі 859,10 грн. Позовні вимоги підтримав з урахуванням позиції, викладеної у запереченні, просить їх задовольнити.
		Представник відповідача в судове засідання 07.08.2014 р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
		Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. 
		Відкладення на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.
		В даному випадку суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті. 
		Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками та достатність матеріалів справи для розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача. 
		В судовому засіданні 07.08.2014 р. справу розглянуто, оголошено  вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача в судових засіданнях 01.08.2014р. та 07.08.2014р., представника відповідача в судовому засіданні 01.08.2014р., суд
		 
		                                                   ВСТАНОВИВ:
		 
		24.12.2012 року Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Токмачани" (Позикодавець, позивач у справі) та філією «Чернігівський райавтодор» ДП «Запорізький облавтодор», яка є відокремленим структурним підрозділом Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (Позичальник, відповідач у справі) було укладено Договір безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Позикодавець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується надати Позичальнику позику - поворотну фінансову допомогу, а останній зобов'язується прийняти позику і повернути названу позику Позикодавцеві у визначений цим Договором строк.
		Відповідно до пункту 2.1 Договору, сума позики становить за цим Договором 15000,00 грн.
		Згідно пункту 3.1 Договору, Позичальник зобов'язується повернути позику не пізніше 31.03.2013 р.
		За змістом пункту 4.1 Договору, Позикодавець зобов'язаний надати позику протягом трьох днів з моменту підписання цього Договору.
		Цей Договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами і є дійсним до 31.03.2013 р. (п. 6.1 Договору), проте в будь якому  випадку до моменту його повного виконання.
		На виконання умов Договору Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Токмачани" платіжним дорученням № 1494 від 24.12.2012 р. перерахувало на рахунок відповідача суму позики в повному обсязі, а саме 15000,00 грн.
		В порушення умов Договору, відповідачем взяте на себе зобов'язання щодо повернення позики не пізніше 31.03.2013 року належним чином не виконане. З наданої позивачем банківської виписки вбачається, що відповідач частково погасив борг у сумі 10000,00 грн. лише 29.05.2014 р. (а. с. 14). 
		Позовні вимоги про стягнення з Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 12013,62 грн., в тому числі: заборгованості по безпроцентній позиці за Договором безпроцентної позички від 24.12.2012 року в сумі 5000,00 грн., штрафу за порушення зобов'язання за зазначеним Договором 1500,00 грн., пені у сумі 3349,72 грн., втрат від інфляції у сумі 1635,00 грн. та трьох процентів річних у сумі 528,90 грн. є предметом судового розгляду у даній справі.
		Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
		Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
		Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на договорі від 24.12.2012 р., який за своєю правовою природою є договором позики.
		Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. 
		Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
		Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.
		Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
		Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
		Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання щодо повернення позики не пізніше 31.03.2013 року належним чином не виконав, частково погасив борг у сумі 10000,00 грн. лише 29.05.2014 р., внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за Договором в розмірі 5000,00 грн.
		Слід відзначити, що наявність заборгованості за Договором у визначеній позивачем сумі 5000,00 грн. відповідачем не заперечується.
		Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.
		Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вважає правомірними позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Токмачани" з позовом до Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості по безпроцентній позичці за Договором безпроцентної позички від 24.12.2012 року в сумі 5000,00 грн. і задовольняє їх в повному обсязі.
		Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача штрафу за порушення зобов'язання за зазначеним Договором 1500,00 грн., пені у сумі 3349,72 грн., втрат від інфляції у сумі 1635,00 грн. та трьох процентів річних у сумі 528,90 грн.
		Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). 
		На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.
		Відповідно до частини 1 статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу…
		Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
		Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
		Пунктом 5.2. Договору сторони узгодили, що в разі порушення строку повернення позики Позичальник зобов'язаний сплатити Позикодавцю штраф у розмірі 10% відсотків від суми позики та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочки повернення позики.
		З огляду на викладене вище, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього штрафу, пені, 3% річних та втрат від інфляції заявлені позивачем обґрунтовано.
		Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", суд вважає, що вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в заявленій сумі, а саме 528,90 грн.
		Перевіривши наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", суд вважає, що вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в розмірі 1634,96 грн.
		Розрахунок суми штрафу за порушення зобов'язання за зазначеним Договором, також перевірено судом, встановлено що він є вірним, стягненню підлягає штраф у заявленій сумі, а саме 1500,00 грн.
		Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 01.04.2013 р. по 13.06.2014 р. у загальній сумі 3349,72 грн. суд зазначає наступне.
		Положенням ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
		Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присічним.
		Відповідно до пункту 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 року, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
		Пунктом 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
		Статтею 267 ЦК України (п. п. 3, 4) передбачено: позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		В даному випадку, відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності щодо нарахування позивачем пені, яке відображено у відзиві на позовну заяву № 13/756 від 31.07.2014 р.
		Пунктом 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» № 10 від 29.05.2013 року зазначено, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором). Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за угодою сторін, тому, зокрема, умови договору, за якими сторони встановили, що така давність обчислюється не з моменту прострочення платежу, а з іншої дати, що визначається шляхом зворотного відрахування шести місяців від дати пред'явлення вимоги, суперечать вимогам закону і не застосовуються судом.
		Зважаючи на положення вищезазначених правових актів, враховуючи позицію позивача, викладену у запереченні на відзив, щодо посилання відповідача про сплив позовної давності 01.04.2014 р., тобто через рік з моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання за Договором, суд зазначає, що в даному випадку строк позовної давності визначається виходячи з дати подання позовної заяви до суду, а саме 14.06.2014 року (згідно поштового штемпеля на конверті, в якому було надіслано позовну заяву), тому клопотання відповідача про застосування строку позовної давності задовольняється судом частково щодо періоду нарахування пені з 01.04.2013 р. до 14.06.2013 р.
		Щодо обмеження нарахування пені строком у шість місяців, суд приймає це зауваження відповідача та обмежує строк нарахування, у відповідності до положень статті 232 ГК України, з 14.06.2013 р. по 01.10.2013 р.
		За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 612,33 грн. пені за період з 14.06.2013 р. по 01.10.2013 р.
		Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		В даному випадку, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обґрунтованість та правомірність заявлених вимог про стягнення заборгованості по безпроцентній позиці за Договором безпроцентної позики від 24.12.2012 року в сумі 5000,00 грн., штрафу за порушення зобов'язання за зазначеним Договором 1500,00 грн., пені у сумі 612,33 грн., втрат від інфляції у сумі 1634,96 грн., трьох процентів річних у сумі 528,90 грн.
		Відповідно до приписів ст. 49 ГПК судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального   кодексу   України, суд
		 
		                                                                     ВИРІШИВ:
		 
		Позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Токмачани" (Запорізька область, Чернігівський район, с. Чернігово - Токмачанськ) до Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м. Запоріжжя) задовольнити частково.
		Стягнути з Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (69095, м. Запоріжжя, вул.   Українська, буд. 50; код ЄДРПОУ 32025623, розрахункові рахунки в установах банку не відомі) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Токмачани" (71202, Запорізька область, Чернігівський район, с. Чернігово - Токмачанськ, вул. Сонячна, буд. 46а; код ЄДРПОУ 30824444, розрахункові рахунки в установах банку не відомі) заборгованість по безпроцентній позиці за Договором безпроцентної позики від 24.12.2012 року в сумі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп., штраф за порушення зобов'язання за зазначеним Договором 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп., пеню у сумі 612 (шістсот дванадцять) грн. 33 коп., втрати від інфляції у сумі 1634 (одна тисяча шістсот тридцять чотири) грн. 96 коп., три проценти річних у сумі 528 (п'ятсот двадцять вісім) грн. 90 коп. та 1410 (одна тисяча чотириста десять) грн. 70 коп. витрат зі сплати судового збору.
		В іншій частини позову відмовити.
		Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		 
		 
		       Суддя                                                                                        Л.П. Кагітіна
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили  після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та  підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 08.08.2014 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...