Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 317/4374/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадського порядку та моральності; Хуліганство.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.08.2014. Забезпечено надання загального доступу: 19.08.2014.
Дата набрання законної сили: 24.11.2014
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 317/4374/13-к
		№/п 1-кп/317/20/2014 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		13 серпня 2014 року м. Запоріжжя
		 
		Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
		головуючого судді:  ОСОБА_1 
		при секретарі:  ОСОБА_2 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_3 
		потерпілих  ОСОБА_4 
		Шеремета ОСОБА_5 
		Луценко ОСОБА_6 
		Заморського  ОСОБА_7 
		представника потерпілих  ОСОБА_8 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження № 12013080040001407 від 12.04.2013 року за обвинуваченням 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Болнісі Грузія, громадянина України, маючого вищу освіту, голови правління правозахисної організації «Наше слово», одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого, зареєстрований у АДРЕСА_1 , проживає АДРЕСА_2 , 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України;
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_3 обвинувачується потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_9 в тому, що 24.08.2012 року, приблизно о 14.00 год. він маючи намір на грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, із застосуванням пристрою вітчизняного виробництва, призначеного для стрільби патронами спорядженими гумовими кулями «Форд-12р № НОМЕР_1 », знаходячись у громадському місці, а саме у дворі будинку №53 по вул.. Новокузнецька у м. Запоріжжі, в якому на той час знаходились люди, нехтуючи нормами суспільної моралі та поведінки у суспільстві, безпричинно почав висловлюватися нецензурною лайкою в сторону потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , після чого дістав вищезазначений пристрій та почав погрожувати його можливим застосуванням, тим самим створивши реальну загрозу для життя чи здоров`я потерпілих та громадян, які знаходились навколо.
		Окрім того, ОСОБА_3 обвинувачується потерпілими ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в тому, що він 12.04.2013 року, приблизно о 16 год. 40 хв., маючи намір на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувались особливою зухвалістю, знаходячись в громадському місці, а саме в приміщенні магазину «Шиворот на виворот», розташованого в ТЦ «Брусниця» по вул..Новокузнецька 12-в в м. Запоріжжя, в якому на цей час знаходились люди , нехтуючи нормами суспільної моралі та поведінки в суспільстві безпричинно почав висловлюватися нецензурною лайкою в сторону потерпілих ОСОБА_11 та  ОСОБА_10 , після чого дістав з карману засіб вітчизняного виробництва, призначений для стрільби патронами спорядженими гумовими кулями «Форд  12р № НОМЕР_1 » та почав погрожувати його можливим застосуванням, тим самим створивши реальну загрозу для життя чи здоров`я потерпілих та громадян які знаходились навколо. Хуліганські дії ОСОБА_3 тривали протягом приблизно 10 хвилин і в їх результаті був порушений нормальний порядок роботи магазину «Шиворот на виворот».
		Органом досудового слідства дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.1 ст. 296 КК України як грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжуються особливою зухвалістю.
		В ході судового розгляду кримінального провадження прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення в суді. Потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 скористались своїм правом самостійно підтримувати раніше пред`явлене обвинувачення в суді, тому кримінальне провадження набуло статусу приватного і здійснювалось за процедурою приватного обвинувачення.
		Потерпілий ОСОБА_13 пояснив що 24.08.2012р. він з дружиною та двома малолітніми дітьми сиділи на лавочці біля під`їзду будинку, де вони проживають. На дорозі було багато припаркованих автомобілів, до одного з яких підійшов ОСОБА_3 та щось сказав  ОСОБА_9 та його дружині. ОСОБА_9 перепитав у ОСОБА_3 , що він хотів, ОСОБА_3 у відповідь почав сваритися, ображати, потім сів у свій автомобіль, взяв пістолет, навів на ОСОБА_9 , та почав погрожувати застосуванням зброї. При цьому ОСОБА_3 вів себе дуже неадекватно, був у збудженому стані, тому демонстрацію зброї ОСОБА_9 сприйняв як реальну загрозу своєму життю та своєї сім`ї, дуже налякався і разом із дружиною та дітьми зайшли у під`їзд для уникнення конфлікту.
		ОСОБА_4 дала аналогічні пояснення, та пояснила що дуже налякалась погроз ОСОБА_3 , тому як з ними були малолітні діти, у неї виникло відчуття що він одразу почне стріляти та сприйняла його дії як реальну загрозу своєму життю. Пояснила, що заяву в міліцію вона написала через декілька днів, після того як до них прийшли з міліції і сказали що ОСОБА_3 написав на них заяву.
		ОСОБА_11 пояснив що 12.04.2013 р. він з ОСОБА_10 знаходились в приміщенні магазину «Шивирот на виворот» у відділі жіночого одягу, потім ОСОБА_11 побачив, як ОСОБА_10 розмовляє з незнайомим чоловіком, підійшов ближче і ОСОБА_10 поскаржилась йому що ОСОБА_3 грубо її штовхнув та образив. ОСОБА_11 зробив йому зауваження, ОСОБА_3 у відповідь облаяв його нецензурною бранню, при цьому сказав що він його застрілить і показав пістолет. Для впевненості, що пістолет справжній,  ОСОБА_3 пред`явив посвідчення на дозвіл зброї. Після того, як ОСОБА_11 зрозумів, що пістолет справжній, він взяв ОСОБА_3 за куртку та намагався вивести його на вулицю, при цьому ОСОБА_3 почав ще сильніше лаятись та ображати його, та знов погрожував пістолетом. Коли він навів пістолет на ОСОБА_11 , останній почав звати охорону та викликав міліцію. ОСОБА_3 почав поспішно виходити, однак ОСОБА_11 перегородив шлях його дружині, ОСОБА_3 його відштовхнув і разом з дружиною вибігли з магазину. Не дочекавшись міліції, ОСОБА_11 переслідував ОСОБА_3 на своєму автомобілі до магазину «АТБ», де його затримали працівники міліції. Весь цей час ОСОБА_14 вів себе дуже агресивно і ОСОБА_11 погрозу з боку ОСОБА_14 сприйняв як реальну.
		Потерпіла ОСОБА_10 пояснила, що 24.04.2013 р., коли вона знаходилась в магазині «Шиворот на виворот» відчула що хтось її дуже сильно штовхнув, це був ОСОБА_3 , вона сказала йому що потрібно бути обережнішим, до них одразу підійшов ОСОБА_11 і між ними почався конфлікт. При цьому ОСОБА_3 погрожував пістолетом, вона дуже перелякалась цього і погрозу сприйняла як реальну.
		Будучи допитаним у ході судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_3 висунуте йому обвинувачення не визнав в повному обсязі, та пояснив що, 24.08.2012 він з дружиною вийшли на прогулянку з дітьми. Він шов позаду з рушницями, для того щоб здати їх в ремонт, та побачив що ОСОБА_9 відбирав у його дружини ключі від машини, а інший хлопець відштовхував дітей. ОСОБА_3 пояснив, що він поклав рушниці в автомобіль, при цьому в кишені у нього знаходився іграшковий пістолет, який він дістав та налякав ОСОБА_9 , щоб можна було безперешкодно сісти в автомобіль та уїхати. ОСОБА_3 пояснив, що він має дозвіл на травматичну зброю  пістолет «Форд-12», який постійно зберігається вдома, однак при собі носить схожий іграшковий пластиковий пістолет. На наступний день він з дружиною написали заяву до органів внутрішніх справ. 
		По епізоду 12.04.2013 року пояснив, що він с дружиною знаходився в приміщенні магазину «Шиворот на виворот», розташованого в ТЦ» Брусниця» по вул. Новокузнецькій в м.Запоріжжя. Знаходячись в цьому магазині він випадково зачепив дівчину, як потім з`ясувалось це була ОСОБА_10 , вибачився перед нею, однак підійшов ОСОБА_11 і почав бійку. ОСОБА_3 пояснив, що він намагався вирватись та вийти з магазину, але ОСОБА_11 не давав цього зробити, тому ОСОБА_3 вимушений був дістати пластиковий дитячий пістолет, який він носить постійно в кишені і тільки після цього припинився конфлікт, і ОСОБА_3 зміг вийти з дружиною на вулицю. 
		Судовий розгляд проведено в межах обвинувачення відповідно до ст. 377 КПК України, досліджені надані стороною обвинувачення докази. 
		Під час судового розгляду на підтвердження вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України потерпілі ОСОБА_13 та ОСОБА_4 по епізоду від 24.08.2012 року посилались на свої покази, покази свідків  ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , а також на покази як самого ОСОБА_3 так і його дружини ОСОБА_17 , які не оспорювали наявність самого конфлікту між ОСОБА_3 та ОСОБА_13 і ОСОБА_4 .
		Потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_10 по епізоду від 12.04.2013 року посилались на свої покази, покази свідків  ОСОБА_18 , ОСОБА_19 . Окрім показів свідків потерпілі посилаються на письмові докази, які суд дослідив в ході судового розгляду кримінального провадження, а саме: протокол обшуку і вилучення від 13.04.2012 року травматичного пістолету «Форд-12». 
		В судовому засіданні потерпілі та їх представник в судових дебатах спиралися лише на ці докази і вважали, що вони однозначно підтверджують вину ОСОБА_3 .
		Однак, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження не доведена і він підлягає виправданню за відсутністю в його діяннях складу злочину за наступних підстав.
		Під час судового розгляду кримінального провадження, суд враховує основні засади кримінального судочинства.
		Так, ст. 2 КПК України встановлює, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України та аналогічної позиції держави, закріпленої у ч. 2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а, відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України та ч. 4 ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою. 
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 р. передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
		Так, у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 6 грудня 1998 р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77). У справі "Федорченко та Лозенко проти України" (Заява N 387/03) 20 вересня 2012 року, Європейським судом зверталася увага на факти неможливості встановити "поза розумним сумнівом" причетність до вчинення злочину, відтак констатовано порушення ст. 14 у поєднанні зі ст. 2 Конвенції в її процесуальному аспекті, у зв`язку з не приведенням державними органами розслідування можливих інших мотивів.
		Відповідно до ст. 368 КПК України суд при ухваленні вироку повинен вирішити питання про те, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа та чи містить це діяння склад кримінального правопорушення, чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
		Відповідно до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: у тому числі подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		Обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, у відповідності до положень ч. 1 ст. 92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		Згідно зі ст.84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Суд, оцінивши наявні у справі докази в порядку ст. 323 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, ґрунтуючись на засадах справедливості, виваженості та неупередженості та керуючись законом, в їх сукупності, вважає, що пред`явлене обвинувачення не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду з огляду на наступне.
		Відповідно до ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті ( частини статті) закону України про кримінальну відповідальність і формулювання обвинувачення.
		 Як вбачається з обвинувального акту, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013080040001407 від 12.04.2013 року  ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 24.08.2012 року та 12.04.2013 року вчинив хуліганські дії, а саме грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, із погрозою застосуванням пристрою вітчизняного виробництва, призначеного для стрільби патронами спорядженими гумовими кулями «Форд-12 № НОМЕР_1 », чим створив реальну загрозу для життя та здоров`я потерпілих та громадян, які знаходились навколо. 
		Відповідно до вимог п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 10 «Про судову практику у справах про хуліганство» при розгляді кримінальних справ зазначеної категорії суди, пред`являючи високі вимоги щодо якості дізнання і досудового слідства, не повинні перебирати на себе функцію обвинувачення чи функцію захисту, а мають спрямовувати процес таким чином, щоб усі обставини справи були розглянуті всебічно, повно і об`єктивно, а вирок ґрунтувався лише на доказах, ретельно досліджених у судовому засіданні. Зокрема, необхідно встановлювати всі фактичні обставини справи, в тому числі спрямованість умислу, мотиви, мету, характер дій кожного з учасників хуліганства, з`ясовувати, чи порушив підсудний своїми діями громадський порядок, чи були вони вчинені з мотивів явної неповаги до суспільства, чи супроводжувалися особливою зухвалістю або винятковим цинізмом.
		 Як вимагає зазначена постанова Пленуму, обов`язковою ознакою хуліганства є вчинення таких умисних дій, що супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. За ознакою особливої зухвалості, хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалося, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла.
		Хуліганством, яке супроводжувалось винятковим цинізмом можуть бути визнані дії, поєднані з демонстративною зневагою до загальноприйнятих норм моралі, наприклад проявом безсоромності чи грубої непристойності, знущанням над хворим, дитиною, особою похилого віку або такою, яка перебувала у безпорадному стані та ін..
		Оскільки особлива зухвалість чи винятковий цинізм дій винного є обов`язковими ознаками хуліганства, то в мотивувальній частині вироку суд має вказати, в яких діях винної особи чи їх наслідках виразилися зазначені ознаки злочину.
		Таким чином, як хуліганство, зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом.
		В чому полягає в діях ОСОБА_3 особлива зухвалість чи винятковий цинізм органом досудового слідства в обвинувальному акті не зазначено. Не знайшли свого підтвердження зазначені обставини (а саме факти насильства із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту, тощо) і в ході судового розгляду кримінального провадження.
		Так самі потерпілі по епізоду від 24.08.2012 року а саме ОСОБА_13 та ОСОБА_4 в ході судового розгляду кримінального провадження не вказували на факти вчинення насильницьких дій з боку ОСОБА_3 відносно них, або інших громадян. В своїх поясненнях вони зазначали, що ОСОБА_3 тільки погрожував їм застосуванням зброї, при цьому будь-яких тілесних ушкоджень, пошкодження майна, або інших дій, які можна було б визнати винятковим цинізмом або особливою зухвалістю ним вчинено не було. 
		Зазначені обставини підтвердила і свідок ОСОБА_20 , яка по епізоду 24.08.2012. пояснила що в цей день вони з сім`єю вирішали поїхати в гості. Вона перша підійшла до автомобілю і до неї підійшов ОСОБА_13 та сказав що сам її покатає і почав відбирати ключі від автомобіля. Потім підійшов ОСОБА_3 , між ними почався конфлікт. ОСОБА_3 , коли був вже в автомобілі дістав іграшковий пістолет, який був у нього в кишені, щоб припинити конфлікт. ОСОБА_20 пояснила що по поведінці ОСОБА_13 їй здалось що він у стані алкогольного сп`яніння, в зв`язку з чим на наступний день вона написала заяву в міліцію про притягнення його до відповідальності. Показання свідка ОСОБА_17 узгоджуються з поясненнями обвинуваченого, який також пояснив, що ніяких насильницьких дій відносно потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_4 ним вчинено не було.
		Свідок ОСОБА_16 пояснив що 24.08.2012 р. він під`їхав на своєму автомобілі до буд. АДРЕСА_3 , побачив що ОСОБА_21 сиділа на лавочці з дітьми у дитячому візочку. ОСОБА_3 сидів в машині сварився з  ОСОБА_13 та погрожував пістолетом марки «Форд». ОСОБА_13 намагався владнати конфлікт, однак ОСОБА_3 погрожував йому фізичною розправою. Свідок пояснив що він знаходився на відстані 3-4 м. тому бачив пістолет. Потім ОСОБА_13 та ОСОБА_4 зайшли до під`їзду і ОСОБА_3 поїхав. З чого почався конфлікт між ними свідок не знає.
		Допитаний в судовому засіданні неповнолітній свідок ОСОБА_15 пояснив, що 24.08.2012 р. він разом з ОСОБА_21 та ОСОБА_13 знаходився біля під`їзду буд. №53 по вул. Новокузнецькій. ОСОБА_3 підійшов до свого автомобілю який був припаркований біля під`їзду, щось спитав у ОСОБА_13 і між ними розпочався конфлікт. ОСОБА_3 сів в машину, дістав пістолет та почав їм погрожувати. ОСОБА_3 поводився дуже агресивно, хоча пістолетом погрожував тільки ОСОБА_13 вони всі стояли поруч і злякались за своє життя.
		Пояснення цих свідків лише підтверджують факт існування суперечки між ОСОБА_3 та потерпілими ОСОБА_13 та ОСОБА_4 , що в принципі не оспорюється і самим обвинуваченим, при цьому жоден з них не вказує на вчинення ОСОБА_3 будь яких дій, що супроводжувались особливою зухвалістю. 
		Не довели зазначені обставини і потерпілі по епізоду від 12.04.2013 року ОСОБА_11 та ОСОБА_10 . В своїх поясненнях ОСОБА_11 пояснив, що коли ОСОБА_3 став погрожувати йому застосуванням зброї, саме він, взяв обвинуваченого за куртку та намагався затримати, а потім перегородив шлях його дружині, після чого ОСОБА_3 відштовхнув його і разом з дружиною покинули приміщення магазину.
		По цьому епізоду ОСОБА_22 пояснила, що в цей день вони були на ринку по АДРЕСА_3 , зустріли там своїх друзів ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , після розмови з якими пішли до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Коли вони знаходились у торгівельному залі магазину ОСОБА_10 натикнулась на ОСОБА_3 та почала сваритись. Одразу до них підійшов ОСОБА_11 , почав погрожувати фізичною розправою та кидатись на ОСОБА_3 . ОСОБА_3 був вимушений дістати іграшковий пістолет, який постійно носить в кишені, для того щоб отримати можливість вийти з магазину.
		Ці обставини підтвердили і допитані в ході судового розгляду свідки ОСОБА_25 Безотосний ОСОБА_26 , які надали аналогічні показання та пояснили, що 12.04.2013 знаходячись в магазині «Шиворот на виворот» вони побачили, що ОСОБА_11 влаштував скандал з сім`єю ОСОБА_27 . ОСОБА_3 хотів покинути приміщення магазину, однак ОСОБА_11 його тримав, погрожував та не випускав до виходу, після чого ОСОБА_3 дістав предмет, схожий на пістолет, і тільки після цього, ОСОБА_11 відпустив його та надав можливість ОСОБА_3 та його дружині покинути приміщення. Свідок ОСОБА_25 пояснив, що ОСОБА_3 дістав пістолет щоб заспокоїти ситуацію та уникнути конфлікту, по формі і розміру пістолет був схожий на іграшковий. ОСОБА_28 пояснив також, що пістолет був іграшковий, тому що мав специфічний колір, не властивий для металу. Свідки пояснили, що як їм здалося ініціатором конфлікту був саме ОСОБА_11 , а ОСОБА_3 намагався ухилитись від дій ОСОБА_11 .
		Свідок ОСОБА_19 пояснив, що в 2013 році він працював охоронцем у магазині «Шиворот на виворот», 12.04.2013 р. побачив як сварились ОСОБА_3 та ОСОБА_13 , обидва висловлювались нецензурною лайкою. Він до них підійшов попросив покинути приміщення, намагався їх заспокоїти, потім до них підійшов ще один охоронець ОСОБА_18 і вони покинули приміщення. Свідок пояснив, що початку конфлікту він не бачив, погроз з боку ОСОБА_3 також не пам`ятає.
		ОСОБА_18 пояснив, що 12.04.2013 року він працював охоронцем у магазині «Шиворот на виворот», спочатку він знаходився у підсобному приміщенні, тому з чого почався конфлікт не знає. Почувши шум, вийшов до торгівельного залу, побачив що ОСОБА_3 та ОСОБА_11 сваряться між собою, він встав між ними та тримав їх на витягнутих руках. Свідок намагався їх заспокоїти, ОСОБА_3 хотів покинути магазин, однак ОСОБА_11 його не відпускав та намагався затримати. ОСОБА_3 дістав предмет схожий на пістолет для того щоб звільнитись і вийти з магазину, про що він попереджав ОСОБА_11 . Предмет, схожий на пістолет був направлений в гору, який це був пістолет металевий чи пластиковий свідок пояснити не зміг.
		Опитані в ході судового розгляду кримінального провадження ОСОБА_29 та ОСОБА_30 взагалі не були свідками подій, в яких обвинувачується ОСОБА_3 і нічого не могла пояснити по обставинам справи.
		Аналізуючи покази допитаних осіб, які були безпосередніми свідками конфлікту між ОСОБА_3 та потерпілими ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , суд звертає увагу, що жодним з них, включаючи як самих потерпілих так і обвинуваченого не доведено вчинення ОСОБА_3 таких умисних дій, які могли би бути визнаними як особлива зухвалість і тому не дають можливості суду зробити беззаперечний і однозначний висновок про доведеність вини обвинуваченого.
		Окрім того, як в першому так і в другому епізоді хуліганських дій, які інкриміновані ОСОБА_3 ( а саме 24.08.2012 року та 12.04.2013 року) мотив, спрямованість умислу, мета та характер дій кожного вказують на виникнення суперечки між потерпілими та ОСОБА_3 і тому в діях ОСОБА_3 відсутній умисел саме на грубе порушення громадського порядку. А суб`єктивна сторона хуліганства характеризується навмисною формою вини і мотивом явної неповаги до суспільства.
		Окрім того, в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_3 в ході хуліганських дій дістав пристрій вітчизняного виробництва, призначеного для стрільби патронами спорядженими гумовими кулями «Форд-12р № НОМЕР_1 » та почав погрожувати його можливим застосуванням, тим самим створивши реальну загрозу для життя чи здоров`я потерпілих та громадян, які знаходились навколо. Однак відповідно до вимог п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 10 «Про судову практику у справах про хуліганство» використання при вчиненні хуліганських дій пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими кулями є підставою для кваліфікації дій винної особи за ч.4 ст. 296 КК України і не тільки в тих випадках, коли вона заподіяла ним тілесні ушкодження, а й тоді коли ця особа за допомогою зазначених предметів створює реальну загрозу для життя чи здоров`я потерпілого. В даному випадку формулювання обвинувачення містить обставини використання ОСОБА_3 при вчиненні ним хуліганських дій пристрою «Форд-12р № НОМЕР_1 », та створення реальної загрози для життя чи здоров`я потерпілих, однак його дії кваліфіковані за ч.1 ст. 296 КК України. 
		Саме на такі обставини і зазначив в дебатах представник потерпілих. Вважає, що кваліфікація злочинний дій ОСОБА_3 не відповідає дійсним обставинам справи, дії ОСОБА_3 повинні кваліфікуватися за ч.1 та за ч.4 ст.296 КК України, тому як вважає, що на досудовому слідстві і в ході судового розгляду кримінального провадження встановлений факт використання  ОСОБА_3 саме вражаючих властивостей зброї під час вчинення хуліганства для нанесення тілесних ушкоджень.
		При цьому ніяких доказів, того що пристрій, яким погрожував ОСОБА_3 як потерпілим ОСОБА_10 та ОСОБА_11 так і ОСОБА_4 та ОСОБА_13 міг створити реальну загрозу життю чи здоров`ю потерпілих суду не надано, наявність такої реальної загрози ґрунтується лише на припущеннях.
		 Оцінюючи показання свідка ОСОБА_15 , суд вважає, що вони не можуть бути визнані прямим доказом вчинення злочину ОСОБА_3 , тому як зазначений свідок як на момент фактичних обставин справи 24.08.2012 року так і на момент надання пояснень в суді був неповнолітнім, в силу свого віку не може бути фахівцем по зброї, а відтак відрізнити справжній пістолет від іграшкового, і на питання суду відповів, що пізнання в області зброї набув тільки з літератури. З цих же підстав суд не приймає до уваги і протокол пред`явлення речей для впізнання ОСОБА_15 від 14.05.2013 року, відповідно до якого ОСОБА_15 впізнано пістолет  Форд 12, яким ОСОБА_3 нібито погрожував ОСОБА_4 та ОСОБА_13 . 
		В той же час, свідку  ОСОБА_16 , який пояснив, що він розбирається в зброї, має аналогічний пристрій для відстрілу гумовими кулями  Форд 12, взагалі органом досудового слідства не пред`явлено пістолет для впізнання , тому суд не може прийняти його свідчення як прямий доказ вини ОСОБА_3 . 
		Свідки ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , які надали аналогічні показання пояснили суду, що 12.04.2013 р. вони в районі ринка на вул. Новокузнецькій зустріли ОСОБА_3 зі своєю дружиною ОСОБА_31 . В ході розмови вони посміялись над ОСОБА_3 , тому як він носить при собі пластиковий іграшковий пістолет для залякування, в разі виникнення якихось конфліктних ситуацій. Пояснили, що в нього є дозвіл і на травматичну зброю, однак при собі він постійно носить пластиковий пістолет. Безпосередньо в цей день перед конфліктом в магазині «Шиворот на виворот», вони бачили цей пістолет.
		Наявність у ОСОБА_3 пластикового пістолету підтверджується наданим суду протоколом огляду від 15.04.2013 року пластикового пістолету чорного кольору з надписами «Ксінда Еір Ган», який був добровільно виданий ОСОБА_20 .
		У зв`язку з викладеними обставинами, суд позбавлений можливості зробити беззаперечний і однозначний висновок щодо предмету, яким погрожував ОСОБА_3 потерпілим. 
		Окрім того, суд зазначає, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 на досудовому слідстві кваліфіковані за ч.1 ст. 296 КК України. Відповідно до вимог ст.. 340 КПК України, у разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді, потерпілий має право підтримати обвинувачення в суді. Незважаючи на те, що у разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення, потерпілий користується правами сторони обвинувачення, закон не надає йому можливості змінювати обвинувачення під час судового розгляду кримінального провадження, так саме як і висувати додаткове обвинувачення. У зв`язку з викладеним, суд розглядає кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 в рамках пред`явленого органом досудового слідства обвинувачення, тобто по обвинуваченню тільки за ч.1 ст. 296 КК України і не може при винесенні вироку кваліфікувати дії ОСОБА_3 додатково ще і за ч.4 ст.296 КК України, як просить цього представник потерпілих.
		 Суд оцінюючи всі докази за даним кримінальним провадженням в їх сукупності, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом»(п.53 рішення ЄС від 20.09.12 року у справі «Федорченко та Лозенко проти України»). Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п.86 рішення ЄС від 11.07.13 року у справі «Вєренцов проти України»). 
		Надані суду письмові докази вини ОСОБА_3 у вчиненні хуліганських дій 24.08.2012 року, а саме протокол пред`явлення ОСОБА_4 особи для впізнання від 09.05.2013 року, протокол пред`явлення ОСОБА_13 особи для впізнання від 09.05.2013 року містять виправлення при написанні фактичних обставин справи, які інкриміновані  ОСОБА_3  , тому судом ці докази не приймаються як належні та допустимі. 
		По епізоду 24.08.2013 року:
		Досліджені в судовому засіданні письмові докази, надані стороною обвинувачення такі як: протокол огляду місця події від 22.04.2013 року, а саме приміщення торгового залу магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », витяг щодо режиму роботи магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », клопотання слідчого про проведення обшуку в магазині, відповідна ухвала слідчого судді від 13.04.2013 року, протокол обшуку від 22.04.2013 року, проведений в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 » суд визнає неналежними, тому як вони ніяким чином не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
		Окрім того, слід зазначити, що по цьому епізоду, який внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 08.05.2013 року обшук у ОСОБА_3 не проводився, ніякої зброї вилучено не було. Пістолет Форд-12 вилучений у ОСОБА_3 за місцем його проживання 13.04.2014 року на підставі ухвали слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя, про що свідчить протокол обшуку від 13.04.2013 року, тобто ще до внесення заяви потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_13 до Єдиного реєстру.
		 Сумнівний характер вчинення ОСОБА_3 інкримінованого йому суспільно небезпечного діяння не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов свій вияв як в положеннях ч. 3 та ч. 4 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема рішенні від 21.07.2011 року у справі «Коробов проти України», в якому зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.
		Узагальнюючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що належні докази вини обвинуваченого ОСОБА_3 в матеріалах кримінального провадження відсутні і не здобуті під час судового розгляду кримінального провадження, а можливості для збору додаткових доказів вичерпано і не пропонується стороною обвинувачення. 
		 Відповідно до вимог ч.1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Згідно з п.2 ст.6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.
		Згідно з ч.3 ст.373 КПК України обвинувальний вирок ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, і не може ґрунтуватись на припущеннях.
		Таким чином, суд, відповідно до ст.94 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_3  складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, а відповідно до положень ст. 62 Конституції України, усі сумніві щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, тому суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_3 підлягає виправданню у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України з підстав передбачених п.3 ч.1 ст. 373 КПК України.
		Речові докази: пістолет «Форд-12р № НОМЕР_1 », гладко-ствольна нарізна гвинтівка «Бруно» № НОМЕР_2 , гібрид гвинтівок «ЧЗ-506-6» № НОМЕР_3 , «ЗКМ-452» № НОМЕР_4 , патрони у кількості 393 одиниці, передані на відповідальне зберігання інспектору дозвільної системи Комунарського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, пластиковий пістолет «Ксінда Еір Ган», переданий на відповідальне зберігання старшині Комунарського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, ноутбук «Ацер», серійний № F9NOASBS148040D, переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_3  підлягають поверненню законному власнику.
		 Керуючись ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (зі змінами та доповненнями внесеними Протоколом №11 від 11.05.1994 року,Протоколом №14 від 13.05.2004 року), ст. 62 Конституції України, ст.ст. 17, 373, 374 КПК України, суд,- 
		З А С У Д И В:
		 
		ОСОБА_3  визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст. 373 КПК України.
		Запобіжний захід обраний ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді особистого зобов`язання.
		Речові докази: пістолет «Форд-12р № НОМЕР_1 », гладко-ствольна нарізна гвинтівка «Бруно» № НОМЕР_2 , гібрид гвинтівок «ЧЗ-506-6» № НОМЕР_3 , «ЗКМ-452» № НОМЕР_4 , патрони у кількості 393 одиниці, передані на відповідальне зберігання інспектору дозвільної системи Комунарського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, пластиковий пістолет «Ксінда Еір Ган», переданий на відповідальне зберігання старшині Комунарського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, ноутбук «Ацер», серійний № F9NOASBS148040D, переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_3  повернути ОСОБА_3 .
		 Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		 
		Суддя  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...