Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 333/594/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.08.2014. Забезпечено надання загального доступу: 20.08.2014.
Дата набрання законної сили: 23.06.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Справа № 333/594/14-ц
		Провадження № 2/333/932/14
		                                                                     
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		10 червня 2014 року                                                                              м. Запоріжжя
		 
		Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
		головуючого судді:                                                                          Холод Р.С.
		при секретарі:                                                                              Вашато А.Б.,
		за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Пєгова Є.М., розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради про відшкодування моральної шкоди, - 
		                                                                    ВСТАНОВИВ:
		 
		31.01.2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного  поміщення у психіатричну лікарню. Позивач в обґрунтування позову вказав, що  з 22.06.2013 року по 21.08.2013 року знаходився на лікуванні у Запорізькому обласному центрі профілактики та боротьби зі СНІДом.  21.08.2013 року ОСОБА_1 було примусово госпіталізовано до Комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня» з діагнозом «гострий неорганічний психотичний розлад», де він знаходився до 29.08.2013 року. Згідно відповіді Комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня», наданої на звернення позивача, останній добровільно дав згоду на стаціонарне лікування, про що свідчить його особистий підпис у медичній документації. Відповідно до Класифікації психічних розладів МКБ-10, діагноз «гострий неорганічний психотичний розлад» означає, що основною у клінічній картині є стабільна маячня або галюцинації, яка не відповідає критеріям шизофренії. Особа, якій діагностовано «гострий неорганічний психотичний розлад», як правило, не усвідомлює значення своїх дій. Таким чином, позивач вважає, що з таким діагнозом він не міг вільно та усвідомлено дати згоду на стаціонарне лікування. Оскільки, на думку позивача, його поміщення у психіатричний заклад було протиправним, до нього застосовувалось психологічне та фізичне насильство, останньому заподіяно моральну шкоду, яку ОСОБА_1 оцінює в 9000 гривень і просить стягнути з Комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня».
		           В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, суду пояснив, що з 2009 року знаходиться на обліку в Запорізькому обласному центрі профілактики та боротьби зі СНІДом та іноді проходить там лікування. Під час чергового стаціонарного лікування у зазначеному центрі у серпні 2013 року у нього виникли проблеми з мовленням, тобто він усе розумів, але не міг нічого сказати, тому спілкувався за допомогою папера та ручки, відповідаючи на запитання в письмовій формі. Такий стан здоров'я у нього вже раніше спостерігався та пов'язаний був з нервовим стресом або з окремими лікарськими препаратами. Завідуючий відділення центру ОСОБА_13 питав його стосовно направлення до Молочанської психіатричної лікарня або до Запорізької обласної психіатричної лікарні, але він відмовився та про це написав на папері. Але, після цього 21.08.2013 року до центру приїхала карета «швидкої» допомоги та його примусово, так як згоди він не давав, госпіталізували до Комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня». По дорозі до психіатричної лікарні санітари заламали йому руки та примусово вкололи якийсь препарат, після чого він взагалі погано став розуміти, що коїться. Коли приїхали до психіатричної лікарні, то у приймальному відділенні його розділи, та намагалися втопити у ванній, так як він не погоджувався підписувати згоду на добровільне лікування, не давали попити води. За цей час він декілька разів втрачав свідомість, тому враховуючи свій стан здоров'я, підписав згоду на лікування, але як це було не пам'ятає. У подальшому, через заяву його матері, був через тиждень виписаний з лікарні. Таким чином, його поміщення у психіатричний заклад було протиправним, до нього застосовувалось психологічне та фізичне насильство, тому йому було заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює в 9000 гривень і просить стягнути з Комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня».
		          Представник позивача - ОСОБА_2 повністю підтримував позовні вимоги, просив суд їх задовольнити та пояснив, що ОСОБА_1 необґрунтовано було переведено з центру боротьби зі СНІДом до психіатричної лікарні. Проблеми з мовленням, на його думку, були пов'язані через перенесений стрес, але не були психічним розладом і тим паче підставою для госпіталізації особи до психіатричної лікарні. Вважає, що у разі наявності у позивача діагнозу, який був поставлений лікарями психіатричної лікарня під час направлення до зазначеної установи (тяжкий психічний розлад),  ОСОБА_1 не міг керувати своїми діями та розуміти, що відбувається, тому взагалі є великі сумніви щодо адекватності добровільної згоди останнього. Таким чином, на думку ОСОБА_2 діями лікарів ОСОБА_1 завдано моральну шкоду, так як принижено його честь та гідність.
		          Представник відповідача - Пєгов Є.М. в судовому засіданні проти позову заперечував у повному обсязі. Свої заперечення обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 знаходився на лікуванні в Запорізькому обласному центрі профілактики та боротьби зі СНІДом, де у нього виникли проблеми з мовою, внаслідок чого останнього госпіталізовано до психіатричної лікарні. В зв'язку з тим, що позивач не міг розмовляти, то свою згоду на госпіталізацію він висловив «кивком головою» та підписав усі необхідні для цього документи. Під час знаходження в лікарні, позивача оглядали лікарі, на тілі пацієнта не було виявлено жодних пошкоджень, крім того, він повністю усвідомлював своє місце знаходження і лише через сім днів попросив його виписати, так як стан здоров'я значно поліпшився. Вважає, що діями лікарів не було завдано позивачу шкоди, тому просить в позові відмовити.
		          Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що її син - ОСОБА_1 іноді має проблеми з мовою ще з дитинства, але він все розуміє та чує, може відповідати письмово на запитання. Ще в 1986 році лікарі встановили діагноз «психічна затримка», але згодом він не підтвердився. У сина виникали проблеми з мовленням через нервові навантаження. ОСОБА_1 з 22.06.2013 року знаходився в лікарні, де знов перестав розмовляти, тому 21.08.2013 року його направили до психіатричної лікарні. В цей же день її повідомили, що син знаходиться в психіатричній лікарні, а на другий день - 22.08.2013 року, вона була запрошена до психіатричної лікарні, де їй дозволили побачити сина, який не розмовляв, але все розумів та відповіді писав на папері. Руки ОСОБА_1 були здерті об асфальт, так як він здійснював опір лікарям. Після того, як сина виписали з лікарні, його фізичний стан був задовільний, але психологічно ОСОБА_1 себе відчував погано, так як останній переживав через його примусову госпіталізацію до психіатричної лікарні.          
		Свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що вона дільничний лікар-психіатр Комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня». 21.08.2013 року їй зателефонував завідуючий відділенням Запорізького обласного центру профілактики та боротьби зі СНІДом і повідомив, що у них на лікуванні знаходиться ОСОБА_1, у якого погіршився психічний стан. Останній відчуває страх, взагалі перестав розмовляти. Після огляду позивача, вона виявила у ОСОБА_1 психічний розлад, він постійно оглядався, відчував страх, на аркуші писав, що його бентежить та просив йому допомогти. Позивачу було запропоновано пройти лікування в психіатричній лікарні, на що він погодився «кивком головою». Після цього, вона виписала направлення на лікування та викликала спеціалізовану карету «швидкої» допомоги психіатричної лікарні. 
		          Допитаний у судовому засіданні свідком ОСОБА_8 пояснив суду, що він працює завідуючим відділенням № 6 Комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня». 21.08.2013 року він був черговим у приймальному відділенні, до якого каретою «швидкої» допомоги доставили з центру по боротьбі зі СНІДом ОСОБА_1 Після огляду було встановлено, що позивач взагалі не розмовляє, але розуміє де знаходиться і що з ним взагалі відбувається. На запитання ОСОБА_1 відповідав письмово або кивав головою, погодився на лікування, так як вважав, що йому потрібна допомога. Позивач надав згоду на своє лікування та заповнив відповідні документи. При цьому, у ОСОБА_1 було виявлено в наявності травматичний пістолет та мисливський ніж  без номеру, які в подальшому були передані його матері - ОСОБА_6 на зберігання.
		          У судовому засіданні допитаний в якості свідка ОСОБА_9 пояснив суду, що працює лікарем-психіатром в Комунальній установі «Обласна клінічна психіатрична лікарня» і у нього на лікуванні знаходився ОСОБА_1, який мав гострий неорганічний психотичний розлад, взагалі не розмовляв, спілкувався лише жестами або писав на аркуші, що його хтось переслідує і хоче вбити, просив надати допомогу. Через декілька днів позивач написав заяву на виписку, був оглянутий комісією лікарів психіатрів і так як не мав протипоказань, був виписаний на амбулаторне лікування. Призначено лікування - медичні препарати: етамбутол, ізоніалід, піразінамід, ріфампіцин, які не впливають на адекватність реакції та на свідомість, тобто ОСОБА_1 міг керувати та усвідомлювати свої дії.
		          Свідок ОСОБА_13 пояснив суду, що він працює завідуючим стаціонарним відділенням Запорізького обласного центру профілактики та боротьби зі СНІДом. У стаціонарному відділенні на лікуванні знаходився ОСОБА_1, при огляді якого було виявлено порушення мовлення. В зв'язку з тим, що штатного психіатра не було, він викликав лікаря-психіатра з КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» ОСОБА_7, яка оглянувши позивача, виписала направлення на лікування до психіатричної лікарні.  
		Суд, вислухавши пояснення позивача, його представника - ОСОБА_2, представника відповідача - Пєгова Є.М., свідків, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.
		За вимогами ч.3 ст.10, ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.       
		Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.       
		Відповідно до ст.57, 58, 59 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. 
		Судом з матеріалів справи встановлено, що 03.10.2013 року ОСОБА_1 звертався до Комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня» щодо порушених прав. Згідно відповіді головного лікаря Комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Паталах Ф.В.  від 16.10.2013 року та директора Департаменту охорони здоров'я Запорізької обласної державної адміністрації Казека В.Г. від 30.10.2013 року конституційні права ОСОБА_1 не порушені, дії медичних працівників  відповідають етиці та чинному законодавству (а.с. 9-10).
		З копії додатку до медичної картки стаціонарного хворого № 1899 Комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня» ОСОБА_1 вбачається, що останній самостійно її заповнив та дав згоду на лікування (а.с. 25).
		При дослідженні у судовому засіданні додатка до медичної картки, в якому безпосередньо зазначена згода ОСОБА_1 на лікування, останній пояснив, що це дійсно його почерк, але він згоду надавав під тиском лікарів.
		Характеристикою, виданою адміністрацією служби по управлінню житловим фондам МКП «Основаніє» від 17.02.2014 року на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 підтверджено, що за адресою: АДРЕСА_1 характеризується позитивно, скарг зі сторони сусідів не надходило (а.с. 26).
		Факт знаходження ОСОБА_1 в період з 21.08.2013 року по 29.08.2013 року на лікуванні в Комунальній установі «Обласна клінічна психіатрична лікарня» підтверджується медичною карткою стаціонарного хворого № 1899/248 (а.с. 56).
		З показань свідка ОСОБА_8 судом встановлено, що при госпіталізації у ОСОБА_1 були виявлені: травматичний пістолет та мисливський ніж  без номеру, які згідно розписки ОСОБА_6 (матері позивача) від 29.08.2013 року, остання отримала при виписці і попереджена про те, що її син не може користуватись даними знаряддями (а.с. 61).
		Згідно епікризу ОСОБА_1 встановлено діагноз «гострий неорганічний психотичний розлад», виписаний з  Комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня» 29.08.2013 року, лікарем ОСОБА_9 призначено лікування: трифтазін, циклодол, загальноукріплюючі, вітамінотерапія. При виписці ОСОБА_1 знаходився в свідомості, галюцинацій не мав, настрій був рівний, побічних наслідків терапії не виявлено(а.с.  69-70). 
		Статтею 21 Конституції України усі люди є вільними і рівними у своїх гідності та правах. Прав  і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
		Згідно ч. 2 ст. 28 Конституції України жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.
		Відповідно до ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.
		У статті 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим законом та іншими законами України.
		          Статтею 13 ЗУ «Про психіатричну допомогу» передбачено, що особа госпіталізується до психіатричного закладу добровільно -  на її прохання або за її усвідомленою згодою. Згода на госпіталізацію фіксується у медичній   документації за підписом особи або її законного представника та лікаря-психіатра.
		Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. 
		Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного  поміщення його у психіатричну лікарню, але не надав суду доказу того, що його поміщення у психіатричну лікарню було незаконним. 
		Визнання дій Комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня» щодо госпіталізації 21.08.2013 року ОСОБА_1 та його примусового утримання у Комунальній установі «Обласна клінічна психіатрична лікарня» в період з 21.08.2013 року по 29.08.2013 року належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
		В зв'язку з тим, що суд розглядає справу на підставі доказів наданих сторонами і не може виходити за межі позовних вимог, вважає, що вимога ОСОБА_1 про стягнення з Комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня» моральної шкоди в розмірі 9000 гривень є передчасною. Крім того, у судовому засіданні не було доведено наявності втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з нібито порушеним правом позивача, не надано пояснень з яких міркувань ОСОБА_1 виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами вона підтверджується, тому суд вважає за доцільне у задоволенні позову відмовити. 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 21,28, 29 Конституції України, ст.ст. 3,14 Закону України «Про психіатричну допомогу», ст.ст. 10, 11, 57, 58, 60, 61, 79, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
		ВИРІШИВ :
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради про відшкодування моральної шкоди - відмовити.   
		Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. 
		 
		 
		          Суддя          Комунарського районного суду 
		           м. Запоріжжя                                                                               Р.С. Холод

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...