Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 389/3228/13-ц,2-/389/856/13 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.08.2014. Забезпечено надання загального доступу: 26.08.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Апеляційний суд Кіровоградської області 
		 
		№ провадження 22-ц/781/1715/14                    Головуючий у суді І-ї інстанції  Ябчик Н. М. 
		                           Доповідач Савченко  С. О.   
		 
		РІШЕННЯ 
		Іменем України
		 
		15.08.2014  колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області  у складі:
		 
		головуючої судді :   Савченко С.О.,
		суддів:    Суржика М.М., Суровицької Л.В.
		при секретареві:  Гончар О.В. 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Знамянського міськрайонного суду  Кіровоградської області  від 21 січня  2014 року в справі за  позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі продажу недійсним,-
		 
		В С Т А Н О В И Л А: 
		 
		У серпні 2013 року   ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до   ОСОБА_4 про визнання договору  купівлі продажу будинку  АДРЕСА_1 недійсним, укладеного між ним та відповідачем і нотаріально посвідченого 18 березня 2008 року. 
		Зазначає, що 13 грудня 2006 року він купив будинок АДРЕСА_1  в ОСОБА_5. В 2008 році син продавця ОСОБА_4 попросив укласти з ним договір купівлі продажу цього ж будинку з метою отримання ним банківського кредиту та передачі будинку в іпотеку банку, запевняв, що після отримання кредиту відразу переоформить будинок на нього.  18 березня 2008 року такий договір купівлі продажу було посвідчено нотаріально, але майно він ОСОБА_4 не передавав, продовжував користуватись будинком, сплачував за нього всі необхідні платежі, ремонтував.
		В 2013 році державні виконавці  повідомили, що будинок буде продаватись у зв'язку з несплатою відповідачем кредиту. Тоді ж він довідався, що 18 березня 2008 року відповідач уклав з ПАТ «Фінанси та кредит» кредитний договір на 28000 доларів США, а 19 березня 2008 року відповідач уклав з банком іпотечний договір і передав вищезазначений будинок в іпотеку банку.
		Оскільки відповідач утворив заборгованість по сплаті кредиту, банк звернув стягнення на предмет іпотеки.
		Рішенням Знамянської міської ради від 25 .12.2012р. дозвіл державній виконавчій службі на продаж спірного будинку не надано.
		Вважає, що будинок він не продавав, посвідчуючи договір купівлі продажу не усвідомлював наслідків такої угоди, договір не відповідав його внутрішній волі, відповідач ввів його в оману, а тому даний правочин є недійсним. Просив поновити йому строк позовної давності та визнати договір купівлі продажу від 18 березня 2008 року недійсним.
		Рішенням Знамянського міськрайонного суду від 21 січня 2014 року позовні вимоги задоволено повністю.. 
		        В апеляційній скарзі  ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та  ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зокрема посилається на те, що згідно свідоцтва від 5 грудня 2013 року він є власником будинку АДРЕСА_1 в зв'язку з придбанням будинку на прилюдних торгах з реалізації предмету іпотеки. Сторони договору купівлі продажу результати проведених прилюдних торгів не оскаржували. Вважає, що суд порушив його право власності.
		          В судовому  засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_2 та його представник доводи апеляційної скарги підтримали. 
		           Представник позивача просив рішення суду залишити без змін.
		    Відповідач ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги не визнав, в судовому засіданні апеляційного суду пояснив, що позивачеві він не говорив всіх обставин та наслідків укладення договору купівлі-продажу, обіцяв сплатити кредит на протязі одного або півтора роки, грошей йому за будинок не платив, після укладення договору купівлі-продажу  в будинку продовжував проживати позивач, особисто він (ОСОБА_4) та члени його сімї в будинку не проживали. Вважає, що він обманним шляхом заволодів будинком позивача, оскільки замовчував деякі обставини такого договору, обіцяв позивачеві будинок переоформити на позивача відразу після отримання кредиту.
		         До апеляційної інстанції 13 серпня 2014 року надійшла заява ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» про відкладення слухання справи до подачі банком апеляційної скарги, оскільки банк, в іпотеці якого перебуває спірний будинок, не був залучений до участі у справі, чим були порушені інтереси банку. 
		          Зважаючи на те, що апеляційна скарга банку до суду не надходила, апеляційний суд не вправі залучати до справи інших осіб, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи по суті в даному судовому засіданні.
		       Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених  в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав   
		        За вимогами ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. (ст. 657ЦК України).
		      Відповідно до статей 229-233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини є оспорюваним. У правочині зовнішнє волевиявлення особи має відповідати його внутрішній волі. Вона має бути спрямована на досягнення відповідного юридичного наслідку, тому не можуть розглядатися як  правочини ті фактичні дії особи, які не призводять безпосередньо до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав та обов'язків.               
		        Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману і на підставі ст. 230 ЦК може бути визнаний судом недійсним. Позивач, який діяв під впливом обману, повинен довести наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких його введено в оману і сам факт обману.
		         З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 18 березня 2008 року уклали договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, договір нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Знамянського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстром №338 та зареєстровано в Державному реєстрі правочинів того ж дня за реєстраційним  №2763681 (а.с.85-86). В подальшому позивач продовжував проживати в будинку, сплачував необхідні платежі, проводив ремонти. Таким чином продавець не передавав покупцеві  майно.
		        Положеннями ч.1 ст. 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша ст. 229 ЦК ) такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
		       Відповідно роз'яснень п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин, вчинений під впливом помилки, обману є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (ст.229 ЦК ) мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.
		      Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін, не є підставою для визнання правочину недійсним. 
		        Пунктом 20 зазначеної постанови ПВС роз'яснено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину і на відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.
		          Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу сторони уклали фіктивно, оскільки майно не передавалося і договір не передбачав настання наслідків, які ним обумовлювалися. Суд не звернув увагу, що позивач не заявляв таких позовних вимог, позивачем обумовлено свій позов фактом обману зі сторони відповідача, тим самим судом порушено ч.1 ст. 11 ЦПК України, яка говорить, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Виходячи з цього, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Необхідно ухвалити нове рішення з інших підстав.
		          Відповідно ч.1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Відповідач визнав , що договір купівлі-продажу укладався з його умислом на обман позивача, оскільки він обіцяв в короткий термін сплатити кредит і переоформити будинок на імя позивача. Значення такої обставини при укладанні договору купівлі-продажу було істотним для позивача, який був переконаний відповідачем в поверненні свого майна. 
		        Згідно з ч.1 ст.215 ЦК  недодержання сторонами або стороною в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами 1-3,5,6 ст.203 ЦК, має наслідком визнання правочину недійсним.
		        Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки в судовому засіданні належними та допустими доказами доведено, що між позивачем та відповідачем договір купівлі-продажу будинку укладався під дією умисного обману позивача відповідачем, а тому такий договір необхідно визнати недійсним.
		        Судом першої інстанції позивачеві поновлювався строк позовної давності. Вирішувати  таке  питання потреби не було, позивачеві стало відомо про порушення його права в 2013 році. Строк звернення до суду за захистом порушеного права ним пропущений не був. 
		           Апеляційна скарга підлягає задоволенню в частині скасування рішення суду. 
		         Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення без додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст.309 ЦПК України,  рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового.
		 
		      Керуючись ст.ст. 303,  307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
		                                        
		                                             В И Р І Ш И Л А:
		                              
		Апеляційну скаргу  задовольнити частково.
		 
		    Рішення Знамянського міськрайонного суду  Кіровоградської області від 21 січня 2014 року  скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним задовольнити.
		      Визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 18.03.2008 року і посвідчений приватним нотаріусом Знамянського міського нотаріального округу 18 березня 2008року за реєстром №338.
		     Визнати за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований в АДРЕСА_1.
		    Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскарженим в касаційному порядку  до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
		 
		 
		    Головуючий  суддя
		     
		    Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...