Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/20828/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.08.2014. Забезпечено надання загального доступу: 27.08.2014.
Дата набрання законної сили: 23.10.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		    
		печерський районний суд міста києва
		 
		Справа №  757/20828/14-ц 
		Категорія 40 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		 
		15 серпня 2014 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого судді -          Бортницької В.В.,
		при секретарі -                    Клименко О. І.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Позивач через свого представника звернувся до суду з вказаним позовом та просить визнати недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, порушує права свободи, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, інформацію, поширену Генеральною прокуратурою України 28 лютого 2014 р. в інформаційному повідомленні: «Генпрокуратура вимагає від МВС та СБУ негайно затримати екс-високопосадовців», опублікованому на веб-сайті Генеральної прокуратури України наступного змісту:
		«Генеральна прокуратура України вимагає від нових очільників Міністерства внутрішніх справ та Служби безпеки України негайно затримати осіб, які причетні до масових вбивств активістів у центрі міста Києва в період з 18 по 22 лютого поточного року. Термін виконання вказаного доручення - 10 діб». «Серед осіб, які розшукуються: Колишній заступник голови Адміністрації Президента ОСОБА_1».
		Крім того, позивач просить зобов'язати відповідача спростувати інформацію, поширену у повідомленні Генеральної прокуратури України «Генпрокуратура вимагає від МВС та СБУ негайно затримати екс-високопосадовців», опубліковану на веб-сайті Генеральної прокуратури України у такий же спосіб у який вона була поширена, та не пізніше десяти днів з дня набрання рішення суду законної сили розмістити на головній сторінці веб-сайту Генеральної прокуратури України повідомлення про ухвалене у справі судове рішення та публікацію тексту резолютивної частини цього рішення.
		Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що поширена відповідачем інформація не відповідає дійсності, порушує права, свободи, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію позивача, оскільки створює у громадськості уявлення про позивача, як злочинця, який у зв'язку з причетністю до вчинення кримінально караного діяння перебуває у розшуку.
		Представник позивача у судовому засіданні вимоги позову підтримав у повному обсязі. Просив позов задовольнити.
		У судовому засіданні представники відповідача проти задоволення позову заперечували. Крім того, надали письмові заперечення в яких зазначили, що у повідомленні Генеральної прокуратури України йшлося не про оголошення позивача у розшук, як особи причетної до вчинення злочину, а про встановлення фактичного місця перебування позивача в межах слідчих (розшукових) дій. Також посилався на відсутність порушення принципу презумпції невинуватості, оскільки в інформаційному повідомленні позивача не названо винним у вчиненні злочину. 
		Суд, заслухавши представників сторін, оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.
		Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю, а також проголошує право кожного на повагу до його гідності (статті 3, 28). Статтями 297, 299 ЦК України закріплює право фізичної особи на повагу до її гідності та честі, недоторканість ділової репутації.
		Разом із цим, ст. 34 Конституції України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
		Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.
		Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Судовим розглядом з пояснень представників сторін та наданих доказів встановлено, що 28 лютого 2014 року на веб-сайті Генеральної прокуратури України http://www.gp.gov.ua/, опубліковано інформаційне повідомлення під назвою «Генпрокуратура вимагає від МВС та СБУ негайно затримати екс-високопосадовців». В інформаційному повідомленні Генеральної прокуратури України вказано:
		«Генеральна прокуратура України вимагає від нових очільників Міністерства внутрішніх справ та Служби безпеки України негайно затримати осіб, які причетні до масових вбивств активістів у центрі міста Києва в період з 18 по 22 лютого поточного року. Термін виконання вказаного доручення - 10 діб».
		«Серед осіб, які розшукуються: Колишній заступник голови Адміністрації Президента ОСОБА_1».
		Поширена інформація стосується особи позивача, поширена в мережі Інтернет на сайті http://www.gp.gov.ua/ та стала доступною необмеженому колу осіб.
		Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що поширена у інформаційному повідомленні інформація є недостовірною, оскільки позивача звинувачують у причетності до масових вбивств активістів у центрі міста Києва в період з 18 по 22 лютого поточного року та перебування у зв'язку із цим у розшуку.
		Вирішуючи питання, про достовірність та визначаючи характер поширеної щодо позивача інформації, суд приходить до наступного.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		З пояснень представників відповідача та доданих ними до заперечень вбачається, що Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Басова Д.М. від 26.02.2014 року Державній прикордонній службі України дане доручення провести слідчі(розшукові) дії щодо встановлення місце знаходження, зокрема, заступника Голови Адміністрації Президента України ОСОБА_1 (а.с. 67-68).
		Статтею 281 КПК України визначено, що якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме, то слідчий, прокурор оголошує його розшук. Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова.
		Представником позивача надано суду запит адвоката ОСОБА_4 (вх.№53 від 26.03.2014 р.), направлений в.о. Генерального прокурора України Махніцькому О.І., про поширення в мережі Інтернет інформації про оголошення Позивача у розшук. На цей запит Генеральна прокуратура України листом від 29.03.2014 р. №17/1/2-32773-14 повідомила, що Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України не розслідуються кримінальні провадження, у яких громадянину ОСОБА_1 повідомлено про підозру та у розшук останнього не оголошено. 
		Представником позивача на підтвердження недостовірності інформації, поширеної відповідачем про перебування позивача у розшуку наданий суду лист Робочого апарату Укрбюро Інтерполу Міністерства Внутрішніх справ України від 02.04.2014 р. №ІР/1378/14/С55/4088/FF10/A3/3, в якому зазначено, що станом на 01.04.2014 р. ОСОБА_1 у міжнародному розшуку не перебуває.
		З огляду на вищенаведене, суд вважає, що інформація, поширена відповідачем про перебування позивача у розшуку у зв'язку з причетністю до масових вбивств активістів у центрі міста Києва з 18 по 22 лютого поточного року є недостовірною та негативною, оскільки створює уявлення про позивача як особи, яка розшукується Генеральною прокуратурою України, у зв'язку з причетністю до вчинення кримінального правопорушення.
		Суд критично ставиться до заперечень представника відповідача про те, що другою фразою повідомлення Генеральної прокуратури України не малося на увазі оголошення позивача як підозрюваного у розшук у розумінні ст.281 Кримінального процесуального кодексу України, а йшлося про постанови слідчого про вжиття заходів щодо встановлення місцезнаходження позивача та інших осіб, забезпечення їх явки до Генеральної прокуратури України для проведення слідчих дій. Однак, у інформаційному повідомленні відповідача не міститься посилання на те, що Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України в межах досудового провадження стосовно масових вбивств активістів у центрі міста Києва з 18 по 22 лютого поточного року проводяться слідчі (розшукові) дії по встановленню місцезнаходження осіб, причетних до вказаного кримінального правопорушення. В той час, в інформаційному повідомленні було чітко зазначено про вимогу затримати осіб, причетних до цього кримінального правопорушення, у зв'язку з чим наведений перелік осіб, які розшукуються, а не стосовно яких встановлюється їх місцезнаходження, як стверджує представник відповідача.
		Також не заслуговують на увагу твердження представників відповідача про те, що інформація повідомлена у першій фразі не пов'язана з інформацією про позивача, повідомленою у другій фразі, тому є такою, що не порушує особисті немайнові права позивача, оскільки обидві фрази розміщені в єдиному інформаційному повідомленні під назвою «Генпрокуратура вимагає від МВС та СБУ негайно затримати екс-високопосадовців» та стосуються інформації про дії, які вимагає здійснити Генеральна прокуратура України очільників МВС та СБУ для розшуку та затримання «осіб, причетних до масових вбивств активістів у центрі міста Києва з 18 по 22 лютого поточного року».
		Суд вважає доведеним порушення принципу презумпції невинуватості поширенням інформаційного повідомлення відповідача про перебування позивача у розшуку, як особи, причетної до масових вбивств активістів у центрі міста Києва у період з 18 по 22 лютого 2014 року.          
		Принцип презумпції невинуватості закріплений ч.2 ст.62 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України та встановлює, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Пунктом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		Представники відповідача на підтвердження не порушення принципу презумпції невинуватості, закріпленого у п.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.62 Конституції України, посилають на рішення Європейського суду з прав людини у справі Аллене Де Рібемон проти Франції (Allenet de Ribemont v. France) від 10 лютого 1995 року, цитуючи п.38 рішення лише частково, та вказує, що п.2 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод не може бути перешкодою для влади щодо інформування громадськості про розслідування, які ведуться.
		Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень і використання практики Європейського суду з прав людини» Європейська Конвенція та рішення Європейського суду є джерелом права в Україні, національні суди мають використовувати практику Європейського суду. 
		Згідно стаття 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Тому застосування Європейської конвенції та Міжнародного пакту про громадянські і політичні права є обов'язковим для всіх державних органів України.
		Суд зазначає, що п.38 рішення Європейського суду з прав людини у справі Аллене Де Рібемон проти Франції (Allenet de Ribemont v. France) від 10 лютого 1995 року, на який посилається у запереченнях представник відповідача, встановлює, що п.2 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод не може бути перешкодою для влади щодо інформування громадськості про розслідування, які ведуться, але вона зобов'язує, щоб влада робила це стримано та делікатно, як того вимагає принцип презумпції невинуватості.
		Також у п.41 рішення Європейського суду з прав людини у справі Аллене Де Рібемон проти Франції (Allenet de Ribemont v. France) від 10 лютого 1995 року відзначено, що «в даному випадку деякі з найбільш високопоставлених співробітників французької поліції назвали пана Аллене де Рібемона без будь-яких застережень одним з підбурювачів, тобто співучасників вбивства. Отже, очевидна заява про винність, яка, з одного боку, спонукала громадськість повірити в неї, а з іншого - випереджало оцінку фактів справи компетентними суддями. Отже, порушення статті 6 п. 2 мало місце».
		Презумпція невинуватості має призначення не лише оберігати честь і гідність особи від необґрунтованих звинувачень у вчиненні злочину, а й має запобігати формуванню громадської думки щодо винуватості/невинуватості особи за відсутності остаточного судового рішення, тому свобода вираження поглядів та переконань (ст.34 Конституції України, ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) не є абсолютним правом, а має межі, окреслені правами інших осіб або ж законодавчо встановленими обов'язками (ст.68 Конституції України).
		Таким чином, зважаючи на норми ст.62 Конституції України та ст.2 Кримінального процесуального кодексу України, з врахуванням рішення Європейського суду з прав людини, інформація поширена відповідачем про розшук позивача як особи, причетної до масових вбивств, фактично є твердженням про його причетність до масових вбивств, чим створюється у громадськості негативне уявлення про позивача, як особи причетної до вчинення кримінального правопорушення, та порушується принцип презумпції невинуватості, закріплений п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.
		Згідно ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. 
		Суд не приймає до уваги посилання відповідача на рішення Європейського суду з прав людини - справи Лінгес проти Австрії, Яновський проти Польщі, Тома проти Люксембургу стосовно шкали рівня критики політиків, оскільки поширена відповідачем інформація не містила критики або оцінки дій позивача, відповідачем не використовувалися певні мовно-стилістичні засоби, інформація була подана у стверджувальній формі. 
		Крім того вказані рішення стосуються поширення інформації щодо політиків та високопосадовців пресою та іншими ЗМІ, які через поширення інформації щодо суспільно важливих питань стають органами громадського контрою за їхньою діяльністю. Предметом розгляду вказаного спору є поширення інформації Генеральною прокуратурою України, діяльність якої спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань, зокрема, на гарантовані Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини і громадянина.
		Розповсюдження інформації і ідей з політичних питань, а також по іншим проблемам, що становлять суспільний інтерес є місією преси та інших ЗМІ, які в демократичному суспільстві є «сторожовими псами» демократії, тому поширення спірної інформації Генеральною прокуратурою України не відповідає завданням прокурорського нагляду за додержанням законів в розумінні ст.4 Закону України «Про прокуратуру».
		Вирішуючи питання про спосіб спростування інформації, яка вказаним рішенням визнається недостовірною, суд враховує п. 24 Постанови, якою передбачено що, якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту.  
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що способом спростування поширеної відповідачем інформації, який би сприяв найбільш повному відновленню порушеного немайнового права позивача є зобов'язання Генеральної прокуратури України повідомити на офіційному сайті Генеральної прокуратури України про ухвалене у справі за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації рішення суду протягом місяця з дня набрання рішенням законної сили.
		Керуючись ст.ст. 3, 28, 34 Конституції України, ст. 10 Конвенції з захисту прав людини та основоположних свобод,  ст. 15, 16,  200,277, 297, 299 ЦК України,  ст. ст. 10, 60, 88,  212-214, 224-226, 294 ЦПК України, суд,-
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		   Позов ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації -задовольнити частково.
		Визнати недостовірною, такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 розповсюждену 28  лютого 2014 року  Генеральною прокуратурою України  шляхом   розміщення  на офіційному веб - сайті Генеральної прокуратури України інформацію наступного змісту: "Генеральна прокуратура України вимагає від нових очільників Міністерства внутрішніх справ та Служби безпеки України негайно затримати осіб, які причетні до масових вбивств активистів у центрі міста Києва в період з 18 по 22 лютого поточного року. Серед осіб, які розшукуються- колишній заступник голови Адміністрації Президента України - ОСОБА_1".
		З метою спростування недостовірної інформації, зобов'язати Генеральну прокуратуру України повідомити на офіційному сайті Генеральної прокуратури України про ухвалене у справі за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації рішення суду протягом місяця з дня набрання рішенням законної сили.
		Стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1  243 грн. 60 коп. судових витрат.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва протягом 10 днів з дня  його проголошення через  Печерський районний суд м. Києва. В разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		 
		                      Суддя                                                                В.В. Бортницька

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...