Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/24288/13 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.08.2014. Забезпечено надання загального доступу: 01.09.2014.
Дата набрання законної сили: 26.08.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"26" серпня 2014 р.           Справа№ 910/24288/13
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Баранця  О.М.
		суддів:            Пашкіної С.А. 
		          Сітайло Л.Г. 
		при секретарі                            Майданевич Г.А.
		за участю                            
		представників сторін :                від позивача - Нікіта-Дудікова Г.Ю.
		                                                     від відповідача - Гибало О.В.
		                                                     від третьої особи - Макаєнко Д.В.
		розглянувши                         Українського державного підприємства поштового
		апеляційну скаргу                 зв'язку "Укрпошта"
		на рішення 
		господарського суду           міста Києва 
		від                                         28.05.2014  року
		у справі                                №910/24288/13 (суддя Пукшин Л.Г.)
		за позовом                          Товариства з обмеженою відповідальністю
		                                           "Компанія Ваш Дім"
		до                                        Українського державного підприємства поштового 
		                                           зв'язку "Укрпошта"
		третя особа, що не заявляє самостійних 
		вимог на предмет спору, на стороні позивача 
		                                           Житлово-будівельний кооператив " 5-й Радянський"
		про                                     виселення та стягнення збитків 583440,00 грн.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Рішенням господарського суду міста Києва від 28.05.2014 року позов задоволено частково.
		Виселено Українське державне підприємство поштового зв'язку "УКРПОШТА" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 22, ідентифікаційний код 01189979) з вбудованих нежилих приміщень, розташованих на 1-му поверху літери А будинку літер. А по вул. Гоголівська, 1-3 в місті Києві, які позначені на експлікації до поверхового плану за № 94а, загальною площею 176,8 кв. м.
		Зобов'язано Українське державне підприємство поштового зв'язку "УКРПОШТА" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 22, ідентифікаційний код 01189979)  передати Товариству з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ВАШ ДІМ" (65114 м. Одеса, проспект Маршала Жукова, буд. 37/1 кв. 1, ідентифікаційний код 33723661) вбудовані нежилі приміщення, розташовані на             1-му поверху літери А будинку літер. А по вул. Гоголівська, 1-3 в місті Києві, які позначені на експлікації до поверхового плану за № 94а, загальною площею 176,8 кв. м.
		Стягнуто з Українського державного підприємства поштового зв'язку "УКРПОШТА" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 22, ідентифікаційний код 01189979) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ВАШ ДІМ" (65114 м. Одеса, проспект Маршала Жукова, буд. 37/1 кв. 1, ідентифікаційний код 33723661) збитки в сумі 558000 (п'ятсот п'ятдесят вісім тисяч) грн 00 коп. та12879 (дванадцять тисяч вісімсот сімдесят дев'ять) грн 50 коп. судового збору.
		В решті позовних вимог відмовлено.
		Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідачем подано до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2014 року у справі №910/24288/13 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог повністю. 
		Ухвалою від 02.07.2014 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Рудченко С.Г. судді: Агрикова О.В., Чорногуз М.Г. прийнято апеляційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" до розгляду та порушено апеляційне провадження.
		Розпорядженням Керівника апарату від 28.07.2014 № 02-15/190 в зв'язку з перебуванням головуючого судді Рудченка С.Г., у відпустці та відповідно до підпунктів 3.1.11, 3.1.13 пункту 3.1  Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/24288/13.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 року апеляційну скаргу прийнято до свого провадження. Розгляд справи призначено на 26.08.2014 року.
		Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.
		Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
		Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
		Як вбачається з матеріалів даної справи, нежитлові приміщення розташовані на 1-му поверху літ. А будинку літ. А по вул. Гоголівська, 1-3 в місті Києві належать на праві власності позивачу з 14.09.2011 року. До моменту набуття позивачем права власності на вказані приміщення, дане майно передавалось Житлово-будівельним кооперативом " 5-й Радянський" в оренду відповідачу на підставі Договору оренди № 521/7-61/-1208 від 01.06.2010 року. Після закінчення строку дії даного Договору сторонами було укладено новий Договір від 29.06.2011 року на оренду тих же приміщень. Оскільки, рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 5011-36/7321-2012 від 17.09.2012 року Договір оренди від 29.06.2011 року було визнано недійсним, а відповідач досі продовжує безпідставно займати вказані приміщення, відповідно позивач звернувся до суду  щодо примусового виселення відповідача з вказаних приміщень.
		Як слідує з матеріалів справи, рішенням Господарського суду м. Києва від 17.09.2012 р. у справі № 5011-36/7321-2012, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 р. та  постановою Вищого господарського суду України від 25.02.2013 р. встановлено, що 01.06.2010 року між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та Українським державним підприємством поштового зв'язку "УКРПОШТА" було укладено договір за № 521/7-61/-1208 оренди нежитлових приміщень, в тому числі, по вул. Гоголівська, 1-3 в місті Києві, загальною площею 176,8 кв. м. з терміном дії з 01.06.2010 року по 31.05.2011 року.
		В подальшому, оскільки рішенням господарського суду міста Києва від 19.10.2010 року у справі № 30/302 право власності на нежилі приміщення, а саме: вбудовані нежилі приміщення розташовані на 1-му поверху літери А будинку літер. А по вул. Гоголівська, 1-3 в місті Києві, позначені на експлікації до поверхового плану за № 94 а, загальною площею 176,8 кв. м., було визнано за Житлово-будівельним кооперативом " 5-й Радянський" 10.03.2011 року ЖБК " 5-й Радянський" та КМД Українського ДП поштового зв'язку "УКРПОШТА" внесли зміни в частині зміни орендодавця за договором оренди нежитлових приміщень №521/7-61/-1208 від 01.06.2010 року, зазначивши орендодавцем Житлово-будівельний кооператив " 5-й Радянський". 
		Після закінчення терміну дії такого договору ЖБК " 5-й Радянський" та КМД Українського ДП поштового зв'язку "УКРПОШТА" уклали новий договір 29.06.2011 року на оренду вказаних приміщень.
		Рішенням господарського суду м. Києва від 30.06.2011 року у справі №6/133, яке у встановленому порядку набрало законної сили, за Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ВАШ ДІМ" (далі - надалі позивач) було визнано право власності на вбудовані нежилі приміщення, розташовані на         1-му поверху літери А будинку літер. А по вул. Гоголівська, 1-3 в місті Києві, позначені на експлікації до поверхового плану за № 94а, загальною площею 176,8 кв. м, які складають окрему одиницю права власності та проведено державну реєстрацію права власності на вказані приміщення в КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна. 
		З огляду на наведені обставини Господарський суд м. Києва у при вирішення спору у справі № 5011-36/7321-2012 визнав недійсним договір оренди нерухомого майна - вбудованих нежилих приміщень розташованих на 1-му поверху літери А будинку літер. А по вул. Гоголівська, 1-3 в місті Києві, які позначені на експлікації до поверхового плану за № 94а, загальною площею 176,8 кв. м., укладений 29.06.2011 року між Житлово-будівельним кооперативом " 5-й Радянський" та Українським державним підприємством поштового зв'язку "УКРПОШТА".
		Частиною 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 р. № 8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
		Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини" від 18.11.2003 р. №01-8/1427).
		Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 р. у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії", п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. 
		З урахуванням викладеного у суду відсутні підстави для повторного доказування наведеної обставини (факту недійсності договору оренди нерухомого майна - вбудованих нежилих приміщень розташованих на 1-му поверху літери А будинку літер. А по вул. Гоголівська, 1-3 в місті Києві, які позначені на експлікації до поверхового плану за № 94а, загальною площею 176,8 кв. м., укладений 29.06.2011 року між відповідачем та третьою особою), адже існування даної обставини підтверджує судове рішення у спорі, що виник між тими ж сторонами (справа № 5011-36/7321-2012).
		Переоцінка факту недійсності договору оренди від 29.06.2011 року, укладеного між відповідачем та третьою особою, буде свідчити про поставлення під сумнів судових рішень у справі № 5011-4/4584-2012, що є неприпустимим.
		Оскільки, відповідач використовував спірні приміщення (на 1-му поверсі літери А будинку літер. А по вул. Гоголівська, 1-3 в місті Києві, які позначені на експлікації до поверхового плану за № 94а, загальною площею 176,8 кв. м.), на підставі договору оренди, який визнаний судом недійсним, та враховуючи приписи ст. 216 ЦК України, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, відтак у відповідача відсутні правові підстави для використання вказаних спірних приміщень.
		Заперечення відповідача, щодо використання спірного приміщення на підставі договору оренди № 521/7-61/-1208 від 01.06.2010 р., укладеного між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та відповідачем, термін дії якого на підставі п. 8.2. договору вважається пролонгованим, не підтверджуються належними та допустимими доказами.
		Так, згідно пункту 8.2. вказаного договору строк його дії встановлений з 01.06.2010 року по 31.05.2011 року.
		Проте, згідно з п. 2 рішення VI сесії VI скликання Київської міської ради від 09.09.2010 року № 7/4819 "Про питання організації управління районами в місті Києві" було припинено з 31 жовтня 2010 року шляхом ліквідації районні в місті Києві ради, в тому числі і Шевченківську районну у місті Києві раду. Пунктом 4 цього ж рішення у аналогічний спосіб були припинені виконавчі органи районних у місті Києві рад, в тому числі і Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація.
		Окрім іншого, факт припинення дії договору № 521/7-61/-1208 від 01.06.2010 р., встановлений і постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 р. у справі № 5011-36/7321-2012.
		Також слід зазначити, що Вищим господарським судом України у постанові від 25.02.2013 р. надана правова оцінка висновкам рішення першої та постанови апеляційної інстанцій у справі № 5011-36/7321-2012, й зазначено, що "судами попередніх інстанцій встановлено, що листами від 15.12.2011 року та 11.01.2012 року позивач повідомив Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі його Київської міської дирекції про набуття ним права власності на займані приміщення по вул. Гоголівська, 1-3 у м. Києві та, виходячи з припущення законного укладання попереднього договору оренди цих приміщень, запропонував внести відповідні зміни до вказаного договору в частині особи орендодавця, якщо такий договір дійсно був укладений. Факту внесення змін у вищезгаданий договір судами не встановлено".
		Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. 
		Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. 
		Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
		Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Відповідно до ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає доводи відповідача в частині продовження строку дії договору №521/7-61/-1208 від 01.06.2010 року до 31.11.2015 року помилковим.
		Крім того, помилковим є твердження відповідача щодо відсутності преюдиціальної сили факту, встановленого постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 року у справі №5011-36/7321-2012 щодо часу припинення дії договору оренди від 01.06.2010 року.
		Відповідач був обізнаний про набуття позивачем права власності на нежитлові приміщення. Відсутність попередніх вимог позивача про звільнення цих приміщень спростовуються дослідженими судом доказами у справі.
		Відповідачем, не надано документів, що підтверджують його право на зайняття нерухомого майна - вбудованих нежилих приміщень, які розташовані на 1-му на 1-му поверсі літери А будинку літер. А по вул. Гоголівська, 1-3 в місті Києві, які позначені на експлікації до поверхового плану за № 94а, загальною площею 176,8 кв. м.
		З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача про виселення відповідача з вбудованих нежилих приміщень, які розташовані на 1-му на 1-му поверсі літери А будинку літер. А по вул. Гоголівська, 1-3 в місті Києві, які позначені на експлікації до поверхового плану за № 94а, загальною площею 176,8 кв. м. та повернення приміщення позивачу підлягає задоволенню. 
		Вимога позивача про виселення будь-яких інших осіб з вказаного приміщення не підлягає задоволенню, оскільки містить лише припущення та не підтверджується жодним доказом, в розумінні ст.. 33,34 ГПК України, щодо перебування чи використання спірних  приміщень іншими особами, як і не наведено перелік таких осіб.  
		Позивачем заявлені також позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 583440,00 грн. 
		Відповідно до п. 1 Рекомендації президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 № 04-5/239 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 01.03.1994 р. № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням       шкоди" вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).       
		Відповідно до приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави - безпідставно набуте майно, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
		Відповідно ч. 1 ст. 1214 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа, дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
		Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом чи правочином. 
		Законом не передбачено відтермінування обов'язку повернення потерпілому його майна, тому суд вважає, що зобов'язана особа повинна повернути потерпілому безпідставно набуте майно щойно, як їй стало відомо про це.       
		В силу вимог ст. ст. 216, 236 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. 
		Відповідно до ст. 22 ЦК особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, в тому числі, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		Крім цього, слід зазначити, що факт отримання відповідачем лист позивача від 15.12.2011 року та наявності реальної можливості запобігти виникненню збитків у останнього у разі, своєчасного укладення договору оренди або звільнення приміщення, встановлений рішенням першої та постановами апеляційної та касаційної інстанцій  у справі  № 5011-36/7321-2012, а тому в силу ч. 3  ст. 35 ГПК України не потребують доказуванню знову.
		Як свідчать матеріали справи 31.01.2012 року позивач уклав договір оренди належних йому приміщень з товариством з обмеженою відповідальністю "Агрегатор мобільного контенту", яким зобов'язався передати останньому у тимчасове платне користування вбудовані нежилі приміщення, розташовані на 1-му поверху по вул. Гоголівська, 1-3 в м. Києві, загальною площею 176,8 кв. м. 
		Відповідно п. 4.1. договору від 31.01.2012 року орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди з моменту підписання сторонами цього договору акта приймання-передачі об'єкта оренди. 
		Факт неможливості передачі майна в оренду ТОВ "Агрегатор мобільного контенту" також було встановлено рішенням у справі № 5011-36/7321-2012 від 17.09.2012 р., що набрало законної сили.
		За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи в наслідок несвоєчасного передавання з вини відповідача орендованих приміщень 03.10.2012 р. позивач та ТОВ "Агрегатор мобільного контенту" внесли зміни до договору оренди від 31.01.2012 року, якими продовжили дію договору на 11 місяців.
		В лютому та квітні 2013 року ТОВ "Агрегатор мобільного контенту" зверталося з листами до позивача, якими порушувало питання визначення строку передачі приміщень та наполягало передати орендовані приміщення не пізніше липня - серпня 2013 року (копії листів наявні в матеріалах справи).
		Оскільки, позивачем так і не було передано майно в орендне користування ТОВ "Агрегатор мобільного контенту" згідно умов та строків, визначених договором 31.01.2012, останній 20.08.2013 направив листа позивачу, яким повідомив про відмову від договору оренди від 31.01.2012 р. з 20.08.2013 року у зв'язку із затримкою передачі приміщень у запропоновані терміни.
		За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, останнім не звільнено приміщення й на момент розгляду справи по суті, а відтак, позивач не змозі був передати приміщення його новому орендарю у строки визначені умовами укладеного договору оренди від 31.01.2012 року.
		Таким чином, прострочення позивачем з вини відповідача виконання свого зобов'язання щодо передання орендарю зазначених приміщень завадило йому отримувати орендну плату за договором оренди, починаючи з 15.02.2012 року, на яку він мав право у разі своєчасного звільнення приміщень.       
		Рішенням господарського суду м. Києва у справі № 5011-36/7321-2012 від 17.09.2012 року стягнута недотримана позивачем орендна плата за період з 15.02.2012 року по 15.05.2012 року, а тому позивачем заявлена вимога про стягнення упущеної ним вигоди внаслідок неотримання орендної плати за період з 16.05.2012 року по 16.08.2013 року, в період дії договору оренди від 31.01.2012 року.
		Відповідно до п. 3.1., п.3.7. договору оренди, укладеного між позивачем та ТОВ"Агрегатор мобільного контенту" за користування об'єктом оренди орендар сплачує на користь орендодавця плату, в розмірі 37 200 (тридцять сім тисяч двісті) грн., в т.ч. ПДВ 6 200 грн. що місячно, не пізніше 10 числа кожного календарного місяця наперед.
		Отже, розмір збитків у вигляді упущеної вигоди складає 558000,00 грн. (37200,00 грн. х 15 місяців).
		В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 25440,00 грн. збитків слід відмовити, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено розрахунок таких збитків.
		Так як, при визначенні розміру втраченої вигоди слід враховувати тільки конкретні дані, котрі безспірно підтверджують реальну можливість отримання позивачем грошових коштів у вигляді, зокрема, орендної плати за укладеним договором оренди від 31.01.2012 року.
		За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що розмір упущеної вигоди дорівнює сумі орендної плати, яку позивач міг отримати від передачі належних йому приміщень в оренду і складає 558000,00 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача.
		Заперечення відповідача проти позовних вимог про стягнення збитків, спростовуються доказами наявними в матеріалах справи. 
		Згідно до ч. 5 ст. 226 ГК у разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.
		Відповідно до ст. 22 ЦК особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, в тому числі, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
		Згідно до ч. 3 ст. 22 ЦК збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. 
		Оскільки наслідки набуття, збереження майна без достатньої правової підстави визначено главою 83 Цивільного кодексу України, обґрунтування відповідачем 1 своїх заперечень приписами ст. ст. 611, 614 ЦК, якими регулюються правові наслідки порушення зобов'язання не можуть бути прийнятими до уваги. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК способом захисту цивільних прав та інтересів, може бути, в тому числі, визнання правочину недійсним, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
		Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
		                                                     
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Рішення господарського суду м. Києва від 28.05.2014року у справі №910/24288/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
		2. Справу №910/24288/13 повернути до господарського суду м. Києва.
		3. Копію постанови направити сторонам.
		 
		Головуючий суддя                                                            О.М. Баранець 
		 
		Судді                                                                                С.А. Пашкіна
		 
		                                                                                Л.Г. Сітайло
		 
		Повний текст постанови складено 27.08.2014 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...