Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/2398/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.08.2014. Забезпечено надання загального доступу: 02.09.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		          
		 
		 20.08.2014 р.                                                                        Справа № 914/2398/14  
		 
		Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суперщітка", м.Київ
		до відповідача Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Служба приміських пасажирських перевезень" ДТГО "Львівська залізниця", м.Львів
		про стягнення 821 604,20 грн.
		 
		За участю представників сторін:
		від позивача Яворенко С.М. - представник (довіреність б/н  від 17.01.2014р.)
		від відповідача Шрамко О.В. - представник (довіреність №НЮ-67 від 01.01.2014р.)
		 
		 
		Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Суперщітка" до відповідача Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Служба приміських пасажирських перевезень" ДТГО "Львівська залізниця" про стягнення 821 604,20 грн., з яких 765 288,36 грн. - основний борг, 27 715,26 грн. - пеня і 28 600,58 грн. - 3% річних та інфляційні втрати. Згідно із заявою про уточнення позовних вимог (зменшення розміру позовних вимог) до стягнення заявлено 643 609,30 грн., з яких 587 475,46 грн. - основний борг, 27 715,26 грн. - пеня, 23 824,55 грн. - інфляційні втрати та 4 594,03 грн. - 3% річних. 
		Ухвалою суду від 14.07.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 30.07.2014р. В судовому засіданні 30.07.2014р. оголошено перерву до 20.08.2014р.
		Представник позивача подав заяву (вх.№4002/14 від 13.08.2014р.) про уточнення позовних вимог (зменшення розміру позовних вимог), в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Суперщітка" просить стягнути з відповідача 587 475,46 грн. - основного боргу, 27 715,26 грн. - пені, 23 824,55 грн. - інфляційних втрат та 4 594,03 грн. - 3% річних. Представник позивача позовні вимоги з врахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві та
		у заяві про уточнення позовних вимог.
		Представник відповідача проти позову заперечив, в задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав викладених у поданому відзиві від 29.07.2014р.
		Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд,-
		 
		встановив:
		13.11.2013р. між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" (надалі - замовник) в особі відокремленого підрозділу "Служба приміських пасажирських перевезень" ДТГО "Львівська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Суперщітка" (надалі - виконавець) укладено договір №Л/НРП-133861/НЮ, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати послуги щодо прибирання та дезінфекції вагонів приміських поїздів, а замовник зобов'язаний прийняти послуги та оплатити виконавцю їх вартість у відповідності до умов цього договору.
		Відповідно до п.3.1. договору (в редакції додаткової угоди №1 до договору) загальна вартість цього договору визначається переліком, який є невід'ємною частиною договору (додаток №2), який є невід'ємною частиною даного договору і становить 576 757,44 грн.
		Ціна цього договору може бути змінена за взаємною згодою сторін (п.3.2. договору).
		Згідно із п.5.1. договору розрахунки між сторонами проводяться в національній валюті України (гривні) в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.
		Пунктом 5.2. договору передбачено, що виконані виконавцем послуги оплачуються замовником протягом 30 банківських днів після підписання щомісячного акту приймання передачі послуг.
		Відповідно до п.6.1. договору приймання-передача наданих послуг здійснюється після проходження поїздом технічного обслуговування або поточного ремонту і оформлюється актом приймання-передачі, який підписується відповідальними особами виконавця та замовника. В акті обов'язково вказується кількість вагонів, їх серія, номер та тип.
		Згідно із п.6.2. договору якщо при прийняті послуг представником замовника будуть виявлені недоліки у наданих послугах, останній не підписує акт здачі-приймання наданих послуг та повідомляє про недоліки виконавця, який зобов'язаний їх усунути.
		Як стверджує позивач, він взяті на себе зобов'язання виконав в повному обсязі, однак відповідач порушив умови договору, внаслідок чого в нього виникла заборгованість перед позивачем, яка згідно із заявою про уточнення позовних вимог становить 587 475,46 грн.
		Пунктом 8.1. договору передбачено, що за порушення строків оплати вартості послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, включаючи день сплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
		Відтак, позивач на підставі п.8.1. договору нарахував відповідачу пеню в розмірі 27 715,26 грн. 
		Крім того, керуючись ч.2 ст.625 ЦК України відповідачу нараховано 23 824,55 грн. - інфляційних втрат та 4 594,03 грн. - 3% річних.
		Таким чином загальний розмір заборгованості, яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача становить 643 609,30 грн., з яких 587 475,46 грн. - основний борг, 27 715,26 грн. - пеня, 23 824,55 грн. - інфляційні втрати та 4 594,03 грн. - 3% річних.
		Відповідач проти позову пені заперечив. Свої заперечення ДТГО "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Служба приміських пасажирських перевезень" ДТГО "Львівська залізниця" виклало у поданому відзиві. Зокрема відповідач посилається на наступне.
		Між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №1 до договору, якою продовжено дію договору до 01.03.2014р., а також збільшена сума договору, загальна сума договору становить 576 757,44 грн.
		З даного договору випливає, що між позивачем та відповідачем було досягнуто домовленості про надання послуг на суму 576 757,44 грн. до 01.03.2014р. Будь-яких домовленостями між позивачем та відповідачем, як стверджує відповідач, крім визначених договором та додатковою угоди № 1 від 30.12.2013, не виникало.
		Відповідач зазначає, що добросовісно оплатив послуги відповідно до договору і додаткової угоди, зокрема у сумі 553 410,00 грн., що підтверджуються платіжними дорученнями №759 від 21.07.2014р., №734 від 16.07.2014р., №669 від 04.07.2014р., №590 від 13.06.2014р. та №298 від 31.03.2014р.
		Відповідач посилається на п.13.2 договору, в якому зазначено, що будь-які зміни та доповнення до договору вносяться шляхом укладення додаткових угод, що підписуються обома сторонами.
		Щодо акту здачі-приймання робіт №10 від 31.03.2014р., який наданий до позовної заяви позивачем, відповідач його не визнає, оскільки він, на його думку, не входить в межі договірних відносин між позивачем та відповідачем.
		Відповідач стверджує, що, в даному випадку, виходячи зі змісту норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, акт надання послуг від 31.03.2014р. не є зобов'язанням в розумінні статті 509 ЦК України, оскільки підставою для виникнення взаємних прав і обов'язків і, відповідно, зобов'язань, згідно зі статтею 11 ЦК України, є саме договір.
		Щодо акту надання послуг №8 від 28.02.2014р., який наданий до позовної заяви позивачем, відповідач його також не визнає, оскільки він, на його думку також виходить за межі договірних відносин, а саме перевищує суму договору і унеможливлює здійснення оплати, оскільки не відповідає умовам договору.
		Відповідач стверджує, що він оплатив всі послуги, які позивач надав в умовах договірних відносин, тому застосування штрафних санкцій не можливо.
		На підставі вищевикладеного, відповідач просить в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Суперщітка» до Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» відмовити
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.
		Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
		Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. 
		За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 ЦК України).
		Відповідно до ч.1 ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. 
		Частиною 1 ст. 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
		Як вбачається із матеріалів справи, 13.11.2013р. між сторонами укладено договір №Л/НРП-133861/НЮ, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати послуги щодо прибирання та дезінфекції вагонів приміських поїздів, а замовник зобов'язаний прийняти послуги та оплатити виконавцю їх вартість у відповідності до умов цього договору.
		Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за вищезазначеним договором підтверджується наступними актами здачі-приймання робіт (надання послуг): №6 від 30.11.2013р. на суму 38 123,80 грн., №10 від 31.12.2013р. на суму 222 347,84 грн., №4 від 31.01.2014р. на суму 292 938,36 грн., №8 від 28.02.2014р. на суму 273 384,54 грн. та №10 від 31.03.2014р. на суму 314 090,92 грн.
		В матеріалах справи містяться докази здійснення відповідачем наступних оплат: 31.03.2014р. сплачено 400 000,00 грн., 13.06.2014р. сплачено 50 000,00 грн.,04.07.2014р. сплачено 50 000,00 грн., 16.07.2014р. сплачено 50 000,00 грн. та 21.07.2014р. сплачено 3 410,00 грн.
		Таким чином неоплаченими залишились послуги на загальну суму 587 475,46 грн.
		Щодо поданого відповідачем відзиву, в якому він заперечує проти позовних вимог, суд зазначає наступне.
		Між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №1 до договору, якою продовжено дію договору до 01.03.2014р., а також збільшена сума договору, загальна сума договору становить 576 757,44 грн.
		Відповідач зазначає, що акт надання послуг № 10 від 31.03.2014р., який наданий до позовної заяви позивачем, відповідач не визнає, оскільки він не входить в межі договірних відносин між позивачем та відповідачем. Також, як зазначає відповідач, акт надання послуг № 8 від 28.02.2014р. він не визнає, оскільки він виходить за межі договірних відносин, а саме перевищує суму договору і унеможливлює здійснення оплати, оскільки не відповідає умовам договору.
		Проте дослідивши вищезазначені акти, судом встановлено, що відносини відповідно до актів виникли на основі договору № Л/НРП-133861/НЮ від 13.11.2013р., обидва акти як і інші акти, зазначені вище, підписані уповноваженими представниками сторін, про що сторони не заперечували та скріплені печатками. Разом з тим, всі вищезазначені акти відповідають по змісту, найменуванню наданих послуг тощо. Оригінали актів оглянуті в судовому засіданні.
		Відповідно до ч.7 ст. 180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. 
		Згідно п.3.2. договору, ціна договору може бути змінена за взаємною згодою сторін.
		Виконані виконавцем послуги оплачуються замовником протягом 30 банківських днів після підписання щомісячного акту приймання-передачі послуг (п.5.2. договору).
		Норми ч. 2 ст. 632 ЦК України унормовують, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. 
		Крім того, відповідно до ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що шляхом підписання уповноваженими представниками сторін актів надання послуг №8 від 28.02.2014р. та №10 від 31.03.2014р. сторони дійшли згоди щодо зміни умов договору № Л/НРП-133861/НЮ від 13.11.2013р., які стосуються ціни та строку дії договору.  
		Разом з тим, відповідно до п. 6.2. договору, якщо при прийманні послуг представником замовника будуть виявлені недоліки у наданих послугах, останній не підписує акт здачі-приймання наданих послуг та повідомляє про недоліки виконавця, який зобов'язаний їх усунути.  
		Враховуючи наведене, шляхом підписання актів здачі-приймання наданих послуг відповідач погодив, що претензій по об'єму, якості та строкам надання послуг не має, а також враховуючи те, що відповідно до актів відносини виникли на основі договору № Л/НРП-133861/НЮ від 13.11.2013р., відповідач тим самим також погодив зміну ціни та строку дії договору. 
		У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). 
		Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 587 475,46 грн. - основного боргу є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.
		Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
		За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
		Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.
		Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
		Пунктом 8.1. договору передбачено, що за порушення строків оплати вартості послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, включаючи день сплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
		Згідно із ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
		Суд, перевіривши розрахунок розміру пені, дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 27 715,26 грн. - пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
		Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.
		Суд, перевіривши розрахунок розміру інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 23 824,55 грн. - інфляційних втрат та 4 594,03 грн. - 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
		В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. 
		Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.
		Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №256 від 03.07.2014р. Згідно із заявою про уточнення позовних вимог загалом до стягнення заявлено 643 609,30 грн. Таким чином, керуючись до ст.49 ГПК України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 12 872,18 грн. - судового збору.
		Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		1.  Позов задоволити повністю.
		2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (79000, м.Львів, вул.Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 01059900) в особі відокремленого підрозділу "Служба приміських пасажирських перевезень" ДТГО "Львівська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суперщітка" (04053, м.Київ, пров.Киянівський, 7-а, код ЄДРПОУ 38620878) 587 475,46 грн. - основного боргу, 27 715,26 грн. - пені, 23 824,55 грн. - інфляційних втрат, 4 594,03 грн. - 3% річних та 12 872,18 грн. - судового збору.
		3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.
		4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
		 
		Повний текст рішення
		виготовлено 26.08.2014р
		 
		Суддя                                                                                                         Петрашко М.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...