Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 11/796/588/2014 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.09.2014. Забезпечено надання загального доступу: 12.09.2014.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		18 серпня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
		головуючого судді -  ОСОБА_1 
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		за участю прокурора   ОСОБА_4 
		потерпілоїОСОБА_5 
		захисників   ОСОБА_6 
		засудженого   ОСОБА_7  
		при розгляді у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальної справи за апеляцією прокурора ОСОБА_8 , який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 25 квітня 2014 року, яким
		ОСОБА_7  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Кіровоградської області м. Олександрія, мешканець м. Києва, раніше не судимий,-
		засуджений:
		- за ст. 191 ч. 5 КК України на 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком, на 3 роки та з конфіскацією всього належного йому майна на праві власності;
		- за ст. 366 ч.1 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 2 роки.
		- На підставі ст.70 КК України остаточно визначено ОСОБА_9 покарання за сукупністю злочинів 7 років позбавлення волі з з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком, на 3 роки та з конфіскацією всього належного йому майна на праві власності;
		- 
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 про стягнення із засудженого ОСОБА_9 моральної шкоди у сумі 10 тис. грн. задоволений повністю та задоволений частково цивільний позов про стягнення 680 тис. грн. завданих матеріальних збитків та стягнуто на її користь 318832 грн.
		За вироком суду ОСОБА_7 , працюючи на посаді виконавчого директора ТОВ «Біллком-Телеком», будучи службовою особою, на протязі березня-квітня 2008 року шляхом зловживання службовим становищем вчинив розтрату ввіреного йому майна в особливо великому розмірі та службове підроблення за наступних обставин.
		На початку 2008 року ОСОБА_7 та ОСОБА_5 досягли домовленості про початок господарської діяльності у сфері ІР-телефонії та створення ТОВ «Біллком-Телеком», статутний капітал якого складали їх частки у розмірі 50%, при цьому фінансування бізнесу покладалося на ОСОБА_5 , а розвиток  на ОСОБА_7 , який повинен був раціонально розпоряджатися фінансами. Згідно домовленості, ОСОБА_7 свою частку зареєстрував на ОСОБА_10 , як номінального власника і генерального директора, а фактичне ж керівництво товариством здійснював ОСОБА_7 .
		Проте відповідно до наказу від 31 березня 2008 року №4 ОСОБА_7 був призначений на посаду виконавчого директора ТОВ «Біллком-Телеком», а також згідно наказу №5 від 31 березня 2008 року прийняв повноваження генерального директора.
		Виконуючи свої посадові обов`язки щодо діяльності підприємства та формування статутного капіталу, ОСОБА_7 умовив ОСОБА_5 придбати обладнання, у тому числі шлюз TELESVoІSHBOX SS7120 вартістю 24151 доларів США, і яка передала йому для цього під розписку грошові кошти у розмірі 43000 доларів США.
		Водночас, маючи умисел на розтрату частини грошей на власні потреби, ОСОБА_7 придбав у ФОП « ОСОБА_11 » шлюз TELES VoІSHBOX SS7120 s/n TAG 58028218119731 вартістю 13293 доларів США та, скориставшись допомогою не встановленої слідством особи, підробив специфікацію на цей товар від 25 березня 2008 року, у яку вніс неправдиві відомості про придбання ним зазначеного шлюзу вартістю 24151 доларів США, а різницю грошових кошти, в сумі 10858 доларів США, що за курсом НБУ становило 54832 грн. 90 коп., витратив на власні потреби.
		Також з метою отримання грошових коштів та розтрати їх частини обвинувачений ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_5 щодо необхідності ліцензування діяльності у сфері ІР-телефонії та 17 квітня 2008 року, у не встановленому досудовим слідством місці виготовив разом із не встановленою слідством особою договір №АС-0000004 про надання безпроцентної позики між ОСОБА_5 та ТОВ «Біллком Телеком», який підписала не встановлена слідством особа від імені директора ТОВ «Біллком Телеком» ОСОБА_10 
		18 квітня 2008 року, ОСОБА_7 у приміщенні банку «Фінанси та Кредит», розташованого за адресою: м. Київ, вул. 40-річчя Жовтня, 98/2, передав ОСОБА_5 цей підроблений договір, на підставі якого остання передала йому грошові кошти в сумі 264000 грн., про отримання яких він розписався в квитанціях до прибуткового касового ордеру №1 та №2, завіривши їх печаткою ТОВ «Біллком Телеком», але ці грошові кошти генеральному директору ТОВ «Біллком Телеком» ОСОБА_10 не передав і не вніс на рахунок товариства, а витратив на власні потреби, і таким чином завдав потерпілій ОСОБА_5 матеріальних збитків на загальну суму 318832 грн. 90 коп.
		 В апеляції прокурор, просить вирок районного суду скасувати, та призначити новий розгляд справи у суді першої інстанції суду у зв`язку істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, бо, на його погляд, суд не сформував у мотивувальній частині вироку обвинувачення за ст. 366 ч.1 КК України, також не вказав, які саме офіційні документи підробив ОСОБА_7 , не зазначив від імені якого підприємства, установи, організації видана специфікація від 25 березня 2008 року та чи був цей документ предметом службової перевірки діяльності засудженого.
		Також апелянт вважає, що суд не сформулював обвинувачення у службовому підробленні договору про надання безпроцентної позики, і не зазначив, чи є таке виготовлення ознакою службового підроблення, та не послався на цей договір як на доказ обвинувачення ОСОБА_7 за ст. 191 ч.5 КК України.
		Крім того, прокурор зауважує на те, що при постановленні вироку суд не врахував жодного доказу про причетність ОСОБА_7 до вчинення злочину, передбаченого ст. 366 ч.1 КК України, не зазначив факт, що 18 квітня 2008 року у приміщенні банку «Фінанси та Кредит», розташованого по вул. 40-річчя Жовтня, 98/2 у м. Києві він передав цей договір ОСОБА_5 , на підставі якого від неї отримав грошові кошти в сумі 264000 грн., таким чином використавши підроблений документ.
		 
		У судовому засіданні апеляційної інстанції до початку розгляду апеляційних скарг за згодою засудженого ОСОБА_7 його захисник адвокат ОСОБА_12 відкликав подану апеляцію, скориставшись наданим таким правом, визначеним положеннями ст.355 КПК України ( в редакції 1960 року). Водночас, вони заявили клопотання про застосування до засудженого ст.2 Закону України від 8 квітня 2014 року « Про амністію у 2014 році», який набрав чинності з 19 квітня 2014 року, оскільки він, з урахуванням перебування під вартою, відбув покарання у виді позбавлення волі не менше однієї чверті призначеного строку основного покарання.
		Іншими учасниками кримінального процесу вирок не оскаржений.
		Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який не підтримав подану державним обвинувачем апеляцію, та уважав вирок суду законним і обґрунтованими, а також не заперечував проти задоволення клопотання про застування до засудженого амністії; пояснення потерпілої, яка згодна з позицією прокурора; пояснення захисника та засудженого, які заперечували проти апеляції прокурора і наполягали на застосуванні до останнього вказаного закону про амністію; провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого та перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши наведені доводи в апеляції, колегія суддів знаходить її такою, що підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		Висновок суду першої інстанції щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні вказаних злочинів за обставин, наведених у вироку, ґрунтується на матеріалах справи і підтверджується доказами, які ретельно були перевірені у судовому засіданні.
		Сам засуджений не заперечував, що отримував від ОСОБА_5 гроші, зокрема 43 тис. доларів США, за які придбав обладнання, та 264 тис. грн. для отримання ліцензії, але які використав в діяльності своєї компанії «Біллком».
		Разом з тим, твердження засудженого про те, що такі дії він вчинив за згодою з потерпілою, судом обґрунтовано визнані безпідставними, бо спростовуються об`єктивними доказами у справі.
		Зокрема, потерпіла ОСОБА_5 послідовно стверджувала, що засуджений надав їй підроблену специфікацію про придбання ним шлюзу вартістю 25 тис. доларів США, а фактично її вартість становила значно менше, про що вона дізналася у продавця обладнання. Також вона наполягала на тому, що не давала засудженому згоду використати в діяльності належного йому підприємства гроші, які вона за його ж умовлянням взяла у банку, оформивши кредит, та на підставі договору, підписаному ОСОБА_10 , передала йому для отримання ліцензії. При цьому потерпіла стверджувала, що вона не була обізнана у тому, що остання не перебувала на той час на посаді генерального директора.
		Аналогічні показання давала остання в якості свідка, стверджуючи, що ніякі угоди вона не затверджувала, діяльністю новоутвореного з ОСОБА_5 підприємства займався лише засуджений, бо у нього були всі документи та печатка.
		Свідок ОСОБА_11 підтвердив показання потерпілої ОСОБА_5 про значно меншу вартість придбаного у нього ОСОБА_7 зазначеного обладнання, ніж зазначена у специфікації цього товару. 
		Про підроблення специфікації товару, а також договору №АС- 0000004 про надання безпроцентної позики свідчать висновки почеркознавчої експертизи.
		Отже, суд, дослідивши докази у справі, дав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини засудженого у вчиненні цих злочинів і правильно визначив кваліфікацію його дій за ч.5 ст.191 та ч.1 ст.366 КПК України.
		Порушень кримінально-процесуального закону, які могли б істотно вплинути на ці висновки суду, у справі колегією суддів не виявлено, у тому числі й не встановлені зазначені в апеляції прокурора недоліки у формулюванні обвинувачення у вироку, яке за змістом є аналогічним обвинуваченню, що інкримінувалося засудженому слідчими органами, і яке наведено у відповідних процесуальних документах, зокрема обвинувальному висновку, затвердженому у встановленому кримінально-процесуальним законом на час його дії прокурором, і яке підтримував апелянт у судовому засіданні при розгляді справи судом першої інстанції.
		Разом з тим, слід визнати, що поза увагою суду залишився той факт, що на час ухвалення вироку минули строки притягнення засудженого до кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин, передбачений ч.1 ст.366 КК України, який кримінальним законом визначений як злочин невеликої тяжкості, а згідно до ст.49 КК України у такому випадку особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки.
		За таких обставин провадження в кримінальній справі за цим обвинуваченням відповідно до ст.ст. 11-1 та 282 КПК України в редакції 1960 року підлягало закриттю у зв`язку із закінченням строків давності, а тому вирок в цій частині є незаконним і із зазначених підстав підлягає скасуванню.
		Перевіривши клопотання захисника та засудженого про застосування до останнього вказаного закону про амністію, колегія суддів знаходить його не безпідставним.
		Як убачається зі справи засуджений до ухвалення щодо нього обвинувального вироку утримувався під вартою з 16 липня 2012 року по 24 квітня 2014 року, що зараховано судом в строк відбуття покарання.
		Отже, на день вступу в чинність  19 квітня 2014 року  Закону України від 8 квітня 2014 року він відбув покарання 1 рік 9 місяців, тобто не менше однієї чверті призначеного строку покарання, а за таких підстав згідно до ст.2 цього Закону особа, засуджена на певний строк до позбавлення волі за будь-який злочин, не пов`язаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я, підлягає звільненню від відбування цього покарання, а також згідно до вимог ст.14 цього ж Закону  й від додаткового покарання, крім конфіскації майна, в частині вироку, яка не виконана на день набрання чинності цим Законом.
		Керуючись ст.ст. 365, 366, 376 КПК України в редакції 1960 року, ст.15 Розділу Х1 Перехідних положень до КПК України 2012 року, колегія суддів
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляцію прокурора ОСОБА_8 задовольнити частково.
		Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 25 квітня 2014 року відносно ОСОБА_7 в частині його засудження за ч.1 ст.366 КК України скасувати та на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності провадження в цій частині закрити.
		Цей же вирок змінити та виключити із резолютивної його частини рішення про визначення остаточного покарання за сукупністю злочинів на підставі ст.70 КК України.
		В решті вирок суду залишити без зміни.
		Клопотання засудженого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_12 задовольнити.
		На підставі ст.86 КК України, ст.ст.2, 14 Закону України від 8 квітня 2014 року «Про амністію у 2014 році» ОСОБА_7 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі та інших призначених цим вироком додаткових покарань, крім додаткового покарання у виді конфіскації майна.
		Звільнити ОСОБА_7 з-під варти негайно в залі суду апеляційної інстанції
		 
		 
		 
		 
		Судді ОСОБА_1  
		 
		ОСОБА_3  
		 
		  ОСОБА_2

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...