Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 814/3083/13-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку з доходів фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 12.09.2014. Зареєстровано: 12.09.2014. Забезпечено надання загального доступу: 16.09.2014.
Дата набрання законної сили: 11.09.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		----------------------
		 
		У Х В А Л А
		 
		11 вересня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/3083/13-а
		Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С. 
		Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
		 
		                                         головуючого судді -Яковлева Ю.В.судді -Скрипченка В.О.судді -Домусчі С.Д.при секретарі -Синявській І.В.
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року по адміністративній справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2013 року №0001861702,
		 
		встановила:
		 
		Позивач - СПД ФО ОСОБА_5 звернулась до суду із позовом до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2013 року №0001861702.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що відповідач безпідставно прийняв рішення про збільшення податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, оскільки позивач не повинна була утримувати з фізичних осіб, з якими у неї були укладені договори, як податковий агент податки та відповідно перераховувати їх до бюджету
		Справу було розглянуто в порядку письмового провадження.
		Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2014 адміністративний позов СПД ФО ОСОБА_5 було задоволено частково. Було визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївської області від 28.05.2013 року №0001861702 в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб  в сумі 7275,66 грн. В задоволенні іншої частині позовних вимог було відмовлено.
		В апеляційній скарзі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, ставить питання щодо скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом 1-ї інстанції встановлено, що з 25.04.2013 року по 04.05.2013 року відповідачем було проведено фактичну перевірку позивача з питання використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету.
		07.05.2013 року за результатами перевірки відповідачем було складено акт №1338/17-200/НОМЕР_1, у висновках якого крім іншого було зазначено, що позивачем було порушено п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.п.164.2.2 п.164.2 ст.164, п.п.168.1.1, п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176 ПК України, а саме не утримання та не перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету сумі 7216,50 гривень за період січень 2011 - квітень 2013.
		28.05.2013 року на підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001861702, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на суму 7068,14 гривень та штрафними санкціями на суму 1911,66 гривень.
		Задовольняючи частково позовні вимоги, суд 1-ї інстанції виходив з того, що позивачем не було виконано вимоги п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.п.164.2.2 п.164.2 ст.164, п.п.168.1.1, п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176 ПК України, а тому відповідач правомірно донарахував йому суму податку та застосував штрафні санкції. Але договір позивача з ОСОБА_6 не підписаний, оскільки на ньому відсутній підпис ОСОБА_6 та є відмітка, що ОСОБА_6 від підпису відмовився тому він є недійсним в силу ч.1 ст.125 ЦК України, оскільки не був укладений у відповідності з ст.ст.203, 205, 207 ЦК України.В метеріалах справи відсутні докази трудових відносин між позивачем та ОСОБА_6, а тому нараховані суми податку на доходи ОСОБА_6 є такими, що нараховані відповідачем безпідставно, оскільки ОСОБА_6 офіційно (відповідно до вимог чинного законодавства) доходів від позивача не отримував.
		Колегія суддів погоджується з таким висновком суду 1-ї інстанції виходячи з наступного.
		З матеріалів справи вбачається, що позивачем було укладено договори про надання послуг з фізичними особами ОСОБА_7 (а.с.84-89, 115-120, 135-137), ОСОБА_8 (а.с. 127-129), ОСОБА_9 (а.с. 113-114, 131-133) та ОСОБА_10(139-141), відповідно до яких позивач була Замовником, а зазначені фізичні особи - Виконавцями.
		Відповідно до п.7.6 вказаних договорів сторони досягли згоди стосовно того, що кожна із сторін самостійно несе відповідальність за сплату будь-яких податків та зборів, встановлених чинним законодавством України.
		Згідно з п.178.5 ст.178 ПК України - під час виплати суб'єктами господарювання - податковими агентами, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, доходів, безпосередньо пов'язаних з такою діяльністю, податок на доходи у джерела виплати не утримується в разі надання такою фізичною особою копії довідки про взяття її на податковий облік як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, відносини за яким встановлено трудовими відносинами, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до пунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
		В матеріалах справи відсутні довідки про взяття зазначених вище осіб на податковий облік як фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що між позивачем та ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 були укладені цивільно-правові договори, сторони якого прирівнюються до роботодавця та робітника, а тому позивач не мала права застосовувати п.178.5 ст.178 ПК України.
		Відповідно до п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163 ПК України - об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
		Підпунктом 164.2.2 п.164.2 ст.164 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.
		Згідно з п.п.168.1.1 та п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України - оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.  Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
		За приписами п.176.2 ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.
		Враховуючи вищевикладене колегія суддів визнає обґрунтованим з висновок суду 1-ї інстанції стосовно того, що позивач є податковим агентом та був зобов'язаний утримувати з фізичних осіб, з якими у неї укладені договори, та перераховувати до бюджету податок на доходи фізичних осіб.
		Що стосується договору, укладеного між позивачем та ОСОБА_6 вбачається, що договір не підписаний, оскільки на ньому відсутній підпис ОСОБА_6 та є відмітка, що від підпису відмовився (а.с. 115-116).
		Колегія суддів також погоджується з судом 1-ї інстанції, що відсутність підпису на договорі свідчить про те, що він є недійсним в силу ч.1 ст.125 ЦК України, оскільки не був укладений у відповідності з ст.ст.203, 205, 207 ЦК України.
		Тобто в матеріалах справи відсутні докази трудових відносин між позивачем та ОСОБА_6, а тому нараховані суми податку на доходи ОСОБА_6 є такими, що нараховані відповідачем безпідставно, оскільки ОСОБА_6 офіційно (відповідно до вимог чинного законодавства) доходів від позивача не отримував.
		З акту перевірки вбачається, що сума не перерахованого податку по ОСОБА_6 складає - 5364 гривень (а.с.11, 12).
		Отже податкове повідомлення-рішення відповідача від 28.05.2013 року №0001861702 підлягає скасуванню в частині нарахування основного платежу у сумі - 5364 гривень.
		В оскаржуваному рішенні відповідачем було визначено розмір штрафних санкцій в сумі 1911,66 гривень та як підставу для застосування було визначено п.127.1 ст.127 ПК України.
		Відповідно до п.127.1 ст.127 ПК України - ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
		У зазначеному повідомленні-рішенні відповідачем було визначено розмір грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (сума податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету) в сумі 7068,14 гривень. Розмір штрафних санкцій в сумі 1911,66 гривень не є ні 25, ні 50, ні 75 відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання.
		Отже відповідачем при нарахування штрафних санкцій не правильно застосовано положення п.127.1 ст.127 ПК України.
		Відповідачем не було надано ані до суду 1-ї інстанції, ані до суду апеляційної інстанції розрахунку штрафних санкцій.
		Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується і з висновком суду 1-ї інстанції, що податкове повідомлення-рішення відповідача від 28.05.2013 року №0001861702 підлягає скасуванню в частині нарахування штрафних санкцій в сумі - 1911,66 гривень.
		З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив зазначену постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування або зміни вказаної постанови колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.
		 
		Керуючись ч. 1 ст. 195, ст. 197, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -
		 
		ухвалила:
		 
		 
		Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення. 
		Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року по адміністративній справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2013 року №0001861702 - залишити без змін.
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5-ть днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку у відповідності до положень діючого законодавства до Вищого адміністративного суду України.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя:/підпис/Ю.В. ЯковлевСуддя:/підпис/В.О. СкрипченкоСуддя:/підпис/С.Д. Домусчі

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...