Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-4830/11/1470 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.09.2014. Забезпечено надання загального доступу: 16.09.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		"21" серпня 2014 р.                               м. Київ                                        К/800/29790/13 
		 
		Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
		  головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Вербицької О.В. Сіроша М.В.,  при секретарі Луцак А.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року 
		у справі                № 2а-4830/11/1470
		за позовом                 Приватного акціонерного товариства «Явкинський елеватор»
		 
		до                         Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції у Миколаївської 
		                            області Державної податкової служби  
		 
		про                      скасування податкових повідомлень-рішень,-
		В С Т А Н О В И В И В
		Приватне акціонерне товариство «Явкинський елеватор» (надалі також -                             ПАТ «Явкинський елеватор», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби( надалі також - відповідач, ДПІ), в якому просило:
		-          визнати протиправними дії ДПІ щодо визнання в акті перевірки від 20 травня                   2011 року правочинів, укладених позивачем з: ТОВ «Промспецтор», ТОВ «Де-Лонга»,                        ТОВ Холдінговая компанія «Агротехтрейд», ТОВ «Ковальзернотрейд», ТОВ «Шер К»,                ТОВ «Контрол- Ком» нікчемними та такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.
		-          визнати протиправними дії МДПІ у Баштанському районі, які полягають у встановленні в акті перевірки від 20 травня 2011 року обставин щодо відсутності йому поставок від ТОВ «Промспецтор», ТОВ «Де-Лонга», ТОВ Холдінговая компанія «Агротехтрейд», ТОВ «Ковальзернотрейд», ТОВ «Шер К», ТОВ «Контрол- Ком».
		- скасувати податкові повідомлення-рішення від 20 травня 2011 року за №0000112301, яким здійснено донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 291 611 грн. та №0000122301, яким здійснено донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 824 561 грн.
		Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 листопада             2011 року позовні вимоги ПАТ «Явкинський елеватор» задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 20 травня 2011 року за №0000112301 та №0000122301. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року апеляційну скаргу Баштанської міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби задоволено частково. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року  скасовано. Прийнятоу справі нову постанову, якою адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Явкинський елеватор» до Баштанської міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та про скасування податкових повідомлень-рішень  задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 20 травня 2011 року №0000112301, прийняте Баштанською міжрайонною Державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби, яким збільшено приватному акціонерному товариству «Явкинський елеватор» суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 291 611 грн., в тому числі за основним платежем 233 829 грн., за штрафними фінансовими санкціями 58 322 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 20 травня 2011 року №0000122301, прийняте Баштанською міжрайонною Державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби в частині збільшення приватному акціонерному товариству «Явкинський елеватор» суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем на суму 576 110 396 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) на суму 144 027 грн. У задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення форми «Р» від 20 травня 2011 року №0000122301, в частині, яким Приватному акціонерному товариству «Явкинський елеватор» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем на суму 83 539 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) на суму 20 885 грн.  відмовлено.
		Відповідач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
		Заслухавши суддю-доповідача, сторін, що беруть участь у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.
		Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій ДПІ щодо визнання в акті перевірки від 20 травня                   2011 року правочинів, укладених позивачем з: ТОВ «Промспецтор», ТОВ «Де-Лонга»,              ТОВ Холдінговая компанія «Агротехтрейд», ТОВ «Ковальзернотрейд», ТОВ «Шер К»,                   ТОВ «Контрол- Ком» нікчемними та такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків; визнання протиправними дій МДПІ у Баштанському районі, які полягають у встановленні в акті перевірки від 20 травня 2011 року обставин щодо відсутності йому поставок від ТОВ «Промспецтор», ТОВ «Де-Лонга», ТОВ Холдінговая компанія «Агротехтрейд», ТОВ «Ковальзернотрейд», ТОВ «Шер К», ТОВ «Контрол- Ком» та про скасування податкового повідомлення - рішення форми «Р» від 20 травня 2011 року №0000122301, в частині, яким Приватному акціонерному товариству «Явкинський елеватор» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем на суму 83 539 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) на суму 20 885 грн.  не оскаржується позивачем,  а відтак Вищий адміністративний суд України здійснює розгляд справи в межах касаційної скарги.
		Фактичною підставою прийняття податкових повідомлень-рішень від 27 травня                2011 року №0000112301(донараховане грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 291 611 грн., у тому числі 233 289 грн. - за основним платежем та 58 322 грн. штрафних (фінансових) санкцій) та  №0000122301 (донараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 824 561 грн., у тому числі 569 649 грн. - за основним платежем та 164 912 грн. штрафних (фінансових) санкцій), з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки відповідача, викладені в акті перевірки від  20 травня 2011 року  №115/23/00955070, про порушення позивачем вимог підпункту               7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням вимог статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства» у зв'язку з тим, що п з чистого прибутку, отриманого товариством у 2009 році, та/або нерозподіленого прибутку, не здійснено виплату дивідендів і сплату авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів у сумі 233 289 грн.; підпункту 7.4.1 пункту 7.4, статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 659 649 грн., в т.ч. за січень 2010 року на 83 539 грн., вересень 2010 року на                     427 032 грн., жовтень 2010 року на 73 573 грн., листопад 2010 року на 75505 грн., у зв'язку з тим що правочини позивача та його контрагентів (ТОВ «Де-Лонга», ТОВ Холдінговая компанія «Агротехтрейд», ТОВ «Ковальзернотрейд», ТОВ «Шер К», ТОВ «Контрол- Ком», ТОВ «Промспецтор») не спрямовані на настання реальних правових наслідків, а тому є нікчемними.
		Скасовуючи рішення від 27 травня 2011 року  №0000112301, яким визначено грошове зобов'язання за порушення позивачем вимог підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд апеляційної інстанції вірно виходив із наступного.
		Відповідно до пункту 1.9 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, дивідендом є платіж, який здійснюється юридичною особою-емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. 
		Підпунктом 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 вказаного Закону визначено, що крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пункту              10.1 статті10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.
		При цьому, вказана норма Закону покладає обов'язок щодо нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток лише на того емітента корпоративних прав, який прийняв рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам).
		Дивіденди не є податком або обов'язковим платежем і питання про їх виплату або невиплату не може бути вирішене в інший спосіб, ніж передбачено статутом товариства та законом, який не обмежує акціонерне товариство у виборі питань, що можуть бути віднесені до виключної компетенції загальних зборів (абзац 2 частина 2 статті 159 Цивільного кодексу України).   
		Загальними зборами акціонерів позивача у 2008 та 2009 років (протоколи від 24 березня 2009 року №14 та від 2 квітня 2010 року  №.) прибуток у розмірі 1 150 00грн. - за 2008 рік  та 1960 000 грн. - за 2009 рік, був розподілений, а саме залишений у розпорядженні позивача та спрямований на розвиток підприємства.
		Оскільки передумовою для здійснення нарахування та сплати до бюджету суми авансового внеску є прийняття платником податку рішення про виплату дивідендів, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку, що за відсутності такого рішення позивачем не порушено вимог підпунктів 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що вказує на безпідставність визначення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та штрафних санкцій за порушення порядку нарахування авансового внеску до бюджету.
		За таких обставин, юридично правильним є висновок про невідповідність вимогам закону податкового повідомлення-рішення від 20 травня 2011 року №0000112301, прийнятого Баштанською міжрайонною Державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби, яким збільшено приватному акціонерному товариству «Явкинський елеватор» суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 291 611 грн., в тому числі за основним платежем 233 829 грн., за штрафними фінансовими санкціями 58 322 грн.
		Щодо висновків судів попередніх судових інстанцій про дотримання позивачем податкової дисципліни при відображенні в податковому обліку господарських операцій з                            ТОВ «Де-Лонга», ТОВ Холдінговая компанія «Агротехтрейд», ТОВ «Ковальзернотрейд», ТОВ «Шер К», ТОВ «Контрол- Ком» Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.
		Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
		Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 зазначеного  Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
		придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 
		придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. 
		Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		За змістом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: 
		або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 
		або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
		Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 зазначеного вище  Закону  визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
		З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними). 
		Задовольняючи позовну вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення від 20 травня 2011 року №0000122301 в частині збільшення Приватному акціонерному товариству «Явкинський елеватор» суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем на суму 576 110 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) на суму 144 027 грн., суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанцій, зазначив про необґрунтованість висновків податкового органу, оскільки  що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Де-Лонга», ТОВ Холдінговая компанія «Агротехтрейд»,                     ТОВ «Ковальзернотрейд», ТОВ «Шер К», ТОВ «Контрол- Ком» були надані до перевірки первині документи, а саме договори складського зберігання, договори поставки, складські квитанції, накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності, платіжні документи.
		На думку колегії суддів, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних у яких установлена судом. 
		Про необґрунтованість отримання податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: 
		- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; 
		- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; 
		- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; 
		- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; 
		- відсутність первинних документів обліку. 
		Таким чином, докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а отже, й обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача. 
		За статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України  суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частини 4, 5). 
		Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини 1, 3). 
		Із матеріалів справи слідує, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту позивачем ДПІ вказувала наступне:
		1)          господарські операції між ПАТ «Явкинський елеватор» та ТОВ «Шер К» не були реальними, оскільки контрагентом-постачальником останнього було                                      ПП «Агропрайд», яке створено без наміру здійснення господарської діяльності;
		2)          ТОВ «Контрол-Ком» не могло здійснювати господарські операції, які відображені позивачем в податковому обліку, зважаючи на відсутність у нього необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
		3)          ТОВ «Контрол-Ком» за змістом обставин, встановлених у постанові Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 травня 2011 року № 4-946/11, було задіяне в схемі ухилення від сплати податків, що на думку ДПІ, свідчить недотримання вимог чинного законодавства позивачем; 
		4)           згідно пояснень підприємців, які  зазначені в товарно-транспортних накладних ФОП ОСОБА_5та ФОП «ОСОБА_6) останні про підприємство ТОВ «Контрол-Ком» чують вперше, продукцію від зазначеного підприємства не перевозили, товарно-транспортні накладні не підписували, що на думку ДПІ свідчить про недостовірність даних, що зазначені в наданих позивачем товарно-транспортних накладних; 
		5)          постачальники ТОВ «Контрол-Ком» ТОВ «Акса» та ТОВ «Гранд Сервіс»  мали ознаки фіктивності; 
		6)          господарські операції позивача та ТОВ «Ковальзернотрейд» не були реальними, оскільки директор вказаного підприємства зазначив, що договорів та інших документів з позивачем не укладав та не підписував;
		7)          ТОВ «Де-Лонга» зареєстровано на підставних осіб, громадянина ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які в своїх поясненнях повідомили, що документів фінансово-господарської діяльності не підписували.
		Незважаючи на важливість таких аргументів ДПІ, всупереч вимогам статей 11, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій їх не перевірили та наданим на їх підтвердження доказам правової оцінки не надали.
		Не вжиття усіх заходів з метою встановлення обставин, що мають значення для вирішення спору судами попередніх судових інстанцій, надання оцінки доказам без дотримання вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України та відсутність у суду касаційної інстанції повноважень щодо встановлення та визнання доведеними обставин, що не були встановлені у рішеннях, які переглядаються, зумовлює скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Так, під час нового розгляду судам слід звернути увагу на наступне.
		Оцінка поведінки учасників податкових правовідносин здійснюється насамперед із застосуванням норм податкового, а не інших галузей законодавства. Для з'ясування змісту господарської операції необхідно брати до уваги термінологію та вимоги податкового законодавства, а інші поняття можуть використовуватися лише в частині, що не суперечить податковим нормам. При цьому обґрунтування податкових правопорушень не може здійснюватися з посиланням на недотримання норм інших галузей законодавства - цивільного, фінансового тощо, в той же час платники податків не вправі посилатися на цивільно-правові та інші неподаткові норми в обґрунтування правомірності своєї поведінки.
		При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання). 
		Однак податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо господарські операції між позивачем та його контрагентом не були реальними, а оформлялися лише документально.
		Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.
		При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
		Також податкова вигода може визнаватись необґрунтованою зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). Слід зазначити, що діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.
		Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) підчас здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.
		Крім того, слід зазначити, що підприємницька діяльність здійснюються суб'єктом господарювання на власний ризик, а відтак у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже наслідки вибору недобросовісного контрагента покладається на таких учасників. Так, належна податкова обачність, як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.
		Суд акцентує увагу на тому, що необхідність застосування підходу належної податкової обачності безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини «Булвес АД проти Болгарії», в якому зазначено, що платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
		Таким чином, «обачний» платник податку може принаймні, але не тільки надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової «добросовісності» за доступними базами даних, як і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо.
		Відтак, з урахуванням наведеного, для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій позивача з контрагентами судам слід: з'ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, з урахуванням вищевказаної позиції Європейського Суду з прав людини; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції. 
		При цьому, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку. 
		Крім того, для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.
		Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.
		Водночас судам варто враховувати при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
		Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у податкового органу або платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.
		У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів.
		Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.
		Якщо витребувані судом докази на підтвердження правомірності оскарженого рішення (дій чи бездіяльності) не надані відповідачем-податковим органом, суд не позбавлений права вказати на допущені таким податковим органом порушення процесуальних вимог шляхом постановлення окремої ухвали в порядку статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України.
		У разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити. Водночас відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.
		Згідно з частиною 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
		Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій не було встановлено всіх важливих обставин справи, що призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення в частині задоволення позовної вимоги про скасування податкового повідомлення - рішення форми «Р» від 20 травня 2011 року №0000122301 в частині збільшення Приватному акціонерному товариству «Явкинський елеватор» суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем на суму 576 110 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) на суму 144 027 грн. у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		У Х В А Л И В
		          Касаційну скаргу Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби задовольнити частково.
		Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року та постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2011 року в частині задоволених позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення форми «Р» від 20 травня 2011 року №0000122301 в частині збільшення Приватному акціонерному товариству «Явкинський елеватор» суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем на суму 576 110 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) на суму 144 027 грн.  скасувати та направити справу в цій частині позовних вимог на новий розгляд до суду першої інстанції.
		В іншій частині постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Головуюча:                                                                       Н. Є. Блажівська
		 Судді:                                                                                                О.В.Вербицька
		                                                                                                   М.В. Сірош

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...