Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/3011/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.09.2014. Забезпечено надання загального доступу: 16.09.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  Справа: №   826/3011/14                                      Головуючий у 1-й інстанції:   Васильченко І.П.                                                                                                           Суддя-доповідач:  Губська О.А. 
		 
		У  Х  В  А  Л  А
		Іменем України
		 
		11 вересня 2014 року                                                                                            м. Київ
		 
		Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді                                           Губської О.А.
		суддів                                                                Парінова А.Б., Беспалова О.О.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокрафт-Хатценбіхлер Груп" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання неправомірним та скасування податкових повідомлень рішень № 0016341510, №0016351510 та 0016361510 від 12.11.2013  року, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління   Міністерства доходів і зборів України у місті Києві, в якому просив: визнати протиправними дії ДПІ Дарницького району Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо проведення камеральних перевірок від 29.10.2013 року та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.11.2013 року №0016341510, № 0016351510 та № 0016361510.
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2014 року позов задоволено повністю.
		Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
		Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
		Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
		Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.
		Судом першої інстанції встановлено, що 23.10.2013 року ТОВ «Агрокрафт-Хатценбіхлер Груп» засобами електронного зв'язку подано до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління   Міністерства доходів і зборів України у місті Києві уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень, липень, серпень 2013 року.
		Так, позивач зазначає, що ним, у рядок 23.2 було помилково внесено відомості про суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню за вказані періоди: відповідно 272324 грн. за травень 2013 року, 46208 грн. за липень 2013 та 48471 грн. за серпень 2013,  натомість зазначені суми треба було відобразити у рядку 24 податкових декларацій за ці періоди. 
		Судом встановлено, що подання уточнюючих розрахунків не вплинуло на розрахунки з бюджетом, оскільки зазначені суми не були використані позивачем у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ.
		Доставка звітів підтверджується відповідними квитанціями № 1 та № 2, звіти зареєстровані за номерами: № 9067440392, № 9067440152, № 9067440141.
		Разом з тим, листом ДПІ від 29.10.2013 року № 4743/10/26-51-18-04-12, відповідач посилаючись на п. 46.1 ст. 46, п.48.1, п. 48.7 ст.48, п.48 Податкового кодексу України, повідомив позивача про те, що звітність надіслана ним електронною поштою уточнюючі розрахунки не вважаються податковою звітністю, оскільки одночасно з уточнюючими розрахунками повинні подаватись всі необхідні додатки повним пакетом.
		В цей же день,   29.10.2013 року, відповідачем складено акти про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість:
		№ 1315/26-51-15-01-11/38611781, згідно з яким, за наслідками перевірки податкової декларації за травень 2013 року, встановлено, що в порушення п. 200.5  ст. 200 розділу V Податкового кодексу України відмовлено у наданні бюджетного відшкодування, що підлягала бюджетному відшкодуванню шляхом зарахування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, - на суму 272324,00 грн.
		№ 1316/26-51-15-01-11/38611781, згідно з яким, за наслідками перевірки податкової декларації за липень 2013 року, встановлено, що в порушення п. 200.5  ст. 200 розділу V Податкового кодексу України відмовлено у наданні бюджетного відшкодування, що підлягала бюджетному відшкодуванню шляхом зарахування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, - на суму 46208,00 грн.
		№ 1317/26-51-15-01-11/38611781, згідно з яким, за наслідками перевірки податкової декларації за серпень 2013 року, встановлено, що в порушення п. 200.5  ст. 200 розділу V Податкового кодексу України відмовлено у наданні бюджетного відшкодування, що підлягала бюджетному відшкодуванню шляхом зарахування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, - на суму 48471,00 грн.
		На підставі вказаних актів, контролюючим органом 12.11.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення, якими ТОВ «Агрокрафт-Хатценбіхлер Груп» відмовлено у надані бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а саме:
		№ 0016341510, на суму 46208,00 грн.
		№ 0016351510, на суму 272324,00 грн.
		№ 0016361210, на суму 48471,00 грн.
		За результатами їх оскарження в адміністративному порядку, скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.
		У зв'язку із цим, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.
		Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, при цьому виходив з того, що акти перевірок Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління   Міністерства доходів і зборів України у місті Києві складені з порушенням норм податкового законодавства, з порушенням терміну для проведення таких перевірок, а тому винесені на підставі цих актів оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
		Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом і на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
		Приписами ст. 48 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.4 статті 46 цього Кодексу та чинному на момент її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідного податку та збору (п. 48.1).
		Обов'язкові реквізити це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків (п. 48.2).
		За змістом пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або реєстраційний (обліковий) номер з Тимчасового реєстру ДПА України; реєстраційний номер облікової картки платника податків; місцезнаходження платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом та засвідчені печаткою платника податку (за наявності) (п. 48.3).
		У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.
		Колегія суддів звертає увагу, що перелік обов'язкових реквізитів, зазначений у пунктах 48.3 і 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, є вичерпним.
		Відповідно до п. 49.15 ст.49 Податкового кодексу України, податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання податковим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.
		Згідно з п.49.8 ст.49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
		Відповідно до пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.
		Згідно з пп.. 49.1.1 п. 49.1 ст. 49 ПК України, за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) органу державної податкової служби, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення органу державної податкової служби, у разі надсилання податкової декларації поштою.
		Крім того, згідно з пп.7.5 та 7.6 п.7 розділу ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 р. № 233 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 р. за N 320/15011, підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.
		Якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин.
		Судом першої інстанції вірно встановлено, що друга квитанція в електронному вигляді була надіслана позивачу 23.10.2013 з відміткою про прийняття уточнюючої податкової звітності, при цьому податковим органом не встановлено відсутності та недостовірності поданих документів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України. Зазначене підтверджується наявними у матеріалах справи копіями квитанцій № 1 та № 2. Звіти були зареєстровані за номерами: № 9067440392 (за травень 2013), № 9067440152 (за липень 2013), № 9067440141 (за серпень 2013).
		Отже враховуючи наведені вище норми та встановлені обставини щодо надіслання позивачу другої квитанції без будь-яких зауважень, вважається що податкова звітність зареєстрована (квитанція № 1) та прийнята (квитанція № 2) контролюючим органом.
		Разом з тим, відповідач, 29.10.2013, в порушення, в тому числі, встановленого законодавством терміну, надіслав на адресу позивача лист № 4743/10/26-51-18-04-12, в якому повідомив позивача про те, що звітність надіслана ним електронною поштою уточнюючі розрахунки не вважаються податковою звітністю, оскільки одночасно з уточнюючими розрахунками повинні подаватись всі необхідні додатки повним пакетом і запропонував надати повні пакети документів уточнюючих показників відповідно до чинного законодавства.
		При цьому, в цей же день 29.10.2013, відповідачем складено акти про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість № 1315/26-51-15-01-11/38611781, № 1316/26-51-15-01-11/38611781 та № 1317/26-51-15-01-11/38611781, згідно з якими, за наслідками перевірки податкових декларацій, відповідно, за травень, липень та серпень 2013 року, встановлено, що в порушення п. 200.5  ст. 200 розділу V Податкового кодексу України відмовлено у наданні бюджетного відшкодування, що підлягала бюджетному відшкодуванню шляхом зарахування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, - на суму, відповідно, 272324,00 грн. (травень 2013), 46208,00 грн. (липень 2013),  48471,00 грн. (серпень 2013).
		Відповідно до пункту 49.12 статті 49 Податкового кодексу України, у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;   оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.
		Пунктом 50.2 статті 50 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.
		Враховуючи зазначені положення, суд першої інстанції небезпідставно звернув увагу, що складені відповідачем акти перевірки, фактично позбавили позивача права на подачу повного пакету уточнюючих розрахунків, як пропонувалося в листі № 4743/10/26-51-18-04-12 від 29.10.2013 року.
		Крім того, згідно з вимогами п. 200.10 ст. 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
		Отже відповідач, провівши камеральні перевірки податкової звітності за травень, липень та серпень 2013 року лише 29 жовтня 2013, порушив вимоги наведеної норми ПК України, оскільки граничний термін подання податкової декларації за травень 2013 - 20.06.2013, відтак камеральна перевірка могла бути проведена до 20.07.2013; за липень 2013 - 20.08.2013, відтак камеральна перевірка могла бути проведена до 20.09.2013; за серпень 2013 - 20.09.2013, відтак камеральна перевірка могла бути проведена до 20.10.2013.
		Також, на думку апеляційного суду, зафіксовані в актах висновки відповідача про порушення позивачем вимог п. 200.5  ст. 200 розділу V Податкового кодексу України є необґрунтованими. Як було вірно встановлено судом подання позивачем уточнюючих розрахунків не вплинуло на розрахунки з бюджетом, оскільки зазначені суми не були використані позивачем у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ.
		Відповідач, в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано жодного доказу, який би свідчив про правомірність винесення (прийняття) оскаржуваних ППР.
		За наведених обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.
		Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
		Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
		Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокрафт-Хатценбіхлер Груп" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання неправомірним та скасування податкових повідомлень рішень № 0016341510, №0016351510 та 0016361510 від 12.11.2013  року - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2014 року - без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
		 
		Головуючий суддя                                                                               О.А. Губська
		 
		 
		       Судді                                                                                                      А.Б. Парінов
		 
		 
		                                                                                                                       О.О. Беспалов
		 
		Головуючий суддя                                                                 Губська О.А.            
		Судді:                                                                                           Парінов А.Б. 
		                                                                                                                    Беспалов О.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...