Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/11534/13 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.09.2014. Забезпечено надання загального доступу: 23.09.2014.
Дата набрання законної сили: 11.09.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №  461/11534/13                              Головуючий у 1 інстанції: Городецька Л.М.  
		Провадження №  22-ц/783/3904/14                     Доповідач в 2-й інстанції:   Мельничук О. Я.  
		Категорія справи: 41
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ
		 
		 
		11 вересня 2014 року     колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
		 
		 
		головуючої - судді Мельничук О.Я.,  
		суддів  Крайник Н.П., Курій Н.М.,   
		при секретарі  Данилик І.І.,
		за участю  позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 і ОСОБА_3 на рішення Галицького районного суду міста Львова від 23 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до Громадської організації "Суспільно Правозахисний Актив Справедливість", ОСОБА_6 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, -
		 
		В С Т А Н О В И Л А :
		 
		Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 23 квітня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_4 і ОСОБА_3 відмовлено.
		Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржили позивачі - ОСОБА_4 і ОСОБА_3 Апелянти вважають рішення суду незаконним та таким що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважають, що судом першої інстанції при постановленні рішення проігноровано норми ст. 277 ЦК України та вимоги ст. 10 ЦПК України. Просять оскаржуване рішення скасувати та визнати недостовірною інформацією твердження ОСОБА_6, викладені в листах до Прем"єр-Міністра №356/01-40 від 25.08.2013 року. Також просять стягнути з ОСОБА_6 на їх користь 100 000 грн. моральної шкоди та судові витрати. 
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення  позивачів, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає із наступних підстав.
		 
		Відповідно до вимог ст. ст.11,59, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов"язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування . 
		У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги  цивільного судочинстава, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі  повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		Колегія суддів вважає що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.
		Судом встановлено, що в соціальній мережі були опубліковані статті під назвою "Робота підприємства "Радар-03" та "Дві родини мешканців 20 років тероризують підприємство.", автор яких не зазначений. Статті розміщені за електронними адресами: dyvys.info та leocity.info.
		Також встановлено, що другий заступник голови правління  ГО "СПАС" - ОСОБА_6 звертався із листом від 25.08.2013 року № 356/01-40 до Генерального директора Центру державного кадастру та листом від 25.08.2013 року № 353/01-40 до Прем"єр-Міністра України в яких ГО "СПАС" скаржиться на ОСОБА_4 - заступника начальника Управління Державного земельного кадастру Львівської регіональної філії Центру державного земельного кадастру та наводить певні обставини з висловлення своєї думки (надає оцінку певним діям).
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з тих підстав, що позивачами не було представлено жодних доказів, які б підтверджували те, що вищезгадані статті були опубліковані від імені ОСОБА_6 Також суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність юридичного складу правопорушення, оскільки позивачами не доведено факт недостовірності інформації, яка зазначена в листах до Генерального директора Центру державного кадастру та Прем"єр-Міністра України, яка зазначена  у пп. 1-8 позовної заяви.
		 
		Частиною 4 ст. 32 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням такої недостовірної інформації.
		Статтею 270 ЦК України встановлено, що відповідно до Конституції України фізична особа, зокрема, має право на повагу до гідності та честі.
		Згідно положень ст.277 ЦК України та роз'яснень, які містяться в п. 19  Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»   фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації (п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1   «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).
		Разом із тим, за змістом зазначеного законодавства, кожному   гарантується право на свободу вираження поглядів, в тому числі право поширювати інформацію без втручання органів державної влади, за умови, що вони діють добросовісно і надають правильну і достовірну інформацію, не завдаючи при цьому шкоди репутації окремих осіб і не порушуючи їх прав.
		У законодавстві при цьому робиться чітке розмежування між інформацією фактичного характеру, яка має бути доведена й оціночними судженнями, які не підлягають доведенню і спростуванню (ст. 471 Закону України «Про інформацію»).
		Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
		У п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснено, що згідно положень ст. 40 Конституції України та з урахуванням висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. У випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, а не поширення недостовірної інформації.
		Разом із тим звернення має бути адресоване органу державної влади, органу місцевого самоврядування та посадовій і службовій особам цих органів, що компетентні розглянути таке звернення. Наявність у зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і це звернення було викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.
		Не заслуговують на увагу твердження апелянтів в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції повністю проігнорував ст. 277 ЦК України, оскільки дав належну правову оцінку і прийшов до правильних висновків про недоведеність недостовірності відомостей у листах адресованих Генеральному директору Центру державного кадастру та Прем"єр-Міністру України.
		Також слід зазначити, що ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції позивачами не представлено жодного належного доказу на підтвердження заподіяння ОСОБА_6 моральної шкоди.
		З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_4 і ОСОБА_3 слід відхилити, а рішення Галицького районного суду міста Львова від 23 квітня 2014 року залишити без змін.
		Виходячи з мотивів рішення, судом проаналізовано всі докази, подані сторонами в тому числі на предмет їх належності та допустимості.
		Інші доводи  апеляційної скарги не спростовують висновків суду .
		А відтак колегія суддів не вбачає підстав для задоволення  апеляційної скарги та  скасування рішення суду .
		Згідно з вимогами ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
		 
		Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст. ст.315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів -
		 
		У Х В А Л И Л А :
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_4 і ОСОБА_3 - відхилити.
		Рішення Галицького районного суду міста Львова від 23 квітня 2014 року - залишити без змін.
		          
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів   з дня набрання ухвалою законної сили. 
		 
		Головуючий:                                                                                           О.Я. Мельничук
		 
		Судді:                                                                                                              Н.П. Крайник
		 
		                                                                                                                               Н.М. Курій

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...