Справа №2-13/08
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 листопада 2008
року
Богуславський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді
Тітова М.Б.
при секретарі
Годжаєвій З.Ф.
з участю
представників позивачки
ОСОБА_3, ОСОБА_4
відповідачки
ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та визнання
права власності на земельну ділянку,-
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1, звернувшись з даним позовом до суду,
просить зобов'язати відповідачку ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну
ділянку, яка розташована в с. Калинівка, Богуславського району, Київської
області, та яка була надана їй (ОСОБА_1) у
власність згідно державного акту на право приватної власності на землю
серії КВ без номера від 14 травня 1999 року для будівництва дачного будинку -
0,10 га та ведення садівництва - 0,11 га, і просить визнати за нею право
власності на цю земельну ділянку.
В обгрунтування своїх вимог позивачка посилається на те, що 22 січня 1994 року рішенням 24
сесії XXI скликання Вільховецької сільської
ради Богуславського району було задоволено її заяву та
передано у власність земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва дачного будинку та 0,11 га
для ведення садівництва, що розташована в с. Калинівка, Богуславського району,
Київської області.
На підставі вказаного рішення
органу місцевого самоврядування їй було оформлено та видано державний акт на право приватної власності на землю серії КВ без номера
від 14 травня 1999 року для будівництва дачного будинку - 0,10 га та ведення
садівництва - 0,11 га.
Оформлення державного акту
здійснювалось у відповідності до положень Інструкції про
порядок складання, видачі,
реєстрації і зберігання державних актів на право власності на
земельну ділянку і право постійного
користування земельною ділянкою та договорів оренди
землі, затвердженої Наказом
Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня
1999 року № 43. У відповідності до положень згаданого нормативного акту було розроблено технічну
документацію на виготовлення державного акту. Вказана технічна документація
пройшла державну експертизу землевпорядної документації.
Вказаний державний акт було
зареєстровано Вільховецькою сільською радою в книзі записів державних актів на право приватної
власності на землю за № 4.
12.09.2007 року під час відвідання
земельної ділянки позивачка встановила, що на ній влаштовано звалище будівельного сміття і згодом
вдалось з'ясувати, що вказане сміття завозилось громадянкою ОСОБА_2.
Зважаючи на
те, що такі дії з боку відповідача носять в собі характер порушення вимог
чинного
законодавства щодо недоторканості та непорушності права власності особи,
зокрема,
обмеження
права використання майна за призначенням, позивачка звернулась до ОСОБА_2 з вимогою про усунення перешкод в
користуванні майном шляхом вивезення
сміття із
земельної ділянки.
Натомість нею отримано відповідь, з
якої вбачається, що відповідач не лише не бажає припинити протиправне використання майна не за його цільовим
призначенням,
але й, навпаки, оспорює право власності позивача на
земельну ділянку, вказуючи, що земельна ділянка не належить позивачці.
Дійсно в державному акті на право власності на земельну ділянку вказано
власником земельної ділянки ОСОБА_1, але
це була помилка, так як в рішеннях органу місцевого самоврядування про надання
землі у власність її прізвище та ім'я записали неправильно і відповідно вказана
помилка надалі виявилась і в державному акті на право власності.
Стаття 392 Цивільного кодексу України
передбачає, що особа, право якої оспорюється,
має право просити в суду визнати
право власності на річ за відсутності правовстановлюючого
документу та неможливості отримати його у встановленому
порядку.
Документом, що підтверджує право власності на
земельну ділянку є державний акт. Таким
чином, з огляду на те, що
виправлення в державному акті у відповідності до положень
Інструкції № 43 не дозволяється,
оскільки це може призвести до визнання відповідного акту
недійсним, єдиним способом захисту
права власності від негайного посягання є саме подання
позову про визнання права власності на земельну ділянку.
Можливість та право на звернення до
суду з вимогою про визнання права власності на
земельну ділянку передбачено
положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 152
Земельного кодексу України, які
передбачають такий спосіб захисту порушених прав як
визнання права, в тому числі
визнання права власності на земельну ділянку.
В судовому засіданні представники
позивачки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 позов підтримали, обгрунтувавши вимоги позивачки
вищевикладеними фактами.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому
засіданні позов визнала і пояснила, що представники позивачки довели під час
судового розгляду справи, що державний акт на право власності на земельну
ділянку серії КВ без номера від 14 травня 1999 року для будівництва дачного
будинку - 0,10 га та ведення садівництва - 0,11 га був виданий саме позивачці
ОСОБА_1. Оскільки вона при зайнятті земельної ділянки не знала, що земельна
ділянка належить позивачці, то допустила порушення прав позивачки на цю
земельну ділянку. В даний вона звільнила спірну земельну ділянку і нею не
користується.
Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за
наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Заслухавши пояснення представників
позивачки, пояснення відповідачки та дослідивши письмові матеріали справи, суд
вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи з наступних підстав.
Із архівного витягу з протоколу 16
сесії ХХІ скликання Вільховецької сільської ради від 28 січня 1994 року
вбачається, що ОСОБА_1 було надано у приватну власність земельну ділянку площею
0,25 га.
14 травня 1999 року на ім'я ОСОБА_1 видано
державний акт на право приватної власності на землю серії КВ без номера для будівництва дачного будинку - 0,10 га та
ведення садівництва - 0,11 га.
Рішенням апеляційного
суду Київської області від 18 вересня 2008 року позов прокурора Богуславського
району Київської області до ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на
право власності на землю, що був виданий на ім'я ОСОБА_1 14 травня 1999 року, залишено без
задоволення.
Позов був пред'явлений
саме до позивачки по даній справі ОСОБА_1 і фактично по справі за позовом
прокурора про визнання недійсним державного акту на право власності на землю
визнавалось, що спірний державний акт на землю виданий саме ОСОБА_1.
За змістом ст. 392 Цивільного кодексу України особа, право якої оспорюється, має право звернутися до суду про
визнання права власності на річ за відсутності правовстановлюючого документу та неможливості отримати його у встановленому
порядку.
Документом, що підтверджує право власності на
земельну ділянку є державний акт. Виправлення в державному акті у відповідності до положень Інструкції № 43 не дозволяється,
оскільки це може призвести до визнання відповідного акту недійсним, і
єдиним способом захисту права власності від негайного посягання є саме подання позову про визнання права власності на земельну ділянку.
Таким чином, з
огляду на те, що виправлення в державному акті у відповідності до положень Інструкції № 43 не дозволяється,
оскільки це може призвести до визнання відповідного акту недійсним, способом захисту права власності
від посягання є саме подання позову про визнання права власності на земельну ділянку.
Можливість та право на звернення до
суду з вимогою про визнання права власності на
земельну ділянку передбачено
положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 152
Земельного кодексу України, які передбачають
такий спосіб захисту порушених прав як
визнання права, в тому числі
визнання права власності на земельну ділянку.
Таким чином позов ОСОБА_1 є
обгрунтованим та підлягає задоволенню.
З урахуванням викладеного
та керуючись ст.ст. 10, 11, 62, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 16, 392 ЦК України, ст. 152
Земельного кодексу України, Інструкцією про порядок складання, видачі,
реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право
постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування
землею, затвердженої наказом Держкомзему України від 4 травня 1999 року №43, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Зобов'язати
ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, яка розташована в
с. Калинівка, Богуславського району, Київської області, та яка була надана
ОСОБА_1 у власність згідно державного акту на право
приватної власності на землю серії КВ без номера від 14 травня 1999 року для
будівництва дачного будинку - 0,10 га та ведення садівництва - 0,11 га.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку
площею 0,10 га для будівництва дачного будинку та площею 0,11 га для ведення
садівництва, що розташована в с. Калинівка, Богуславського району, Київської
області згідно кадастрового плану земельної ділянки, який має кадастровий номер
3220685300:03:001:0005 присвоєний 02.02.2007 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до
апеляційного суду Київської області
через Богуславський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня
його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього
протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Головуючий: суддя (підпис) Тітов М.Б.