Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 645/11389/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.09.2014. Забезпечено надання загального доступу: 24.09.2014.
Дата набрання законної сили: 27.11.2014
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Провадження №1-кп/645/96/14
		Справа № 645/11389/13-к
		 
		В И Р О К
		Іменем України
		 
		 19 вересня 2014 року м. Харків
		 
		Колегія суддів Фрунзенського районного суду м. Харкова в складі: головуючого  судді ОСОБА_1 , судді ОСОБА_2 , судді ОСОБА_3 при секретарях ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , за участю старшого прокурора прокуратури Фрунзенського району м. Харкова ОСОБА_7 , адвоката  ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12012220140000060 за обвинуваченням
		 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харкова,громадянки України, з неповною середньою освітою, не одруженої, не працюючої, зареєстрованої в АДРЕСА_1 , раніше судимої 16 серпня 2012 року Московським районним судом м. Харкова за ч 2 ст. 185 КК України до двох років позбавлення волі із застосуванням ст.. 75 КК України, з іспитовим строк два роки, 
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч 1 ст. 115 КК України,-
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		Органом досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачується в тому, що 6 серпня 2012 року близько 14 год. разом з ОСОБА_10 прибули на берег «Петренківського водоймища», розташованого біля перехрестя вул.. Краснодарської та пр.. Тракторобудівників в м. Харкові з метою провести своє дозвілля, де стали вживали спиртні напої. Приблизно о 20 год. у процесі вживання спиртних напоїв між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 виникла сварка на грунті розбіжностей у методах виховання спільної малолітньої дитини , на яку ОСОБА_9 позбавлена батьківських прав, при цьому ОСОБА_10 став ображати останню, принижуючи її гідність. В результаті конфлікту, сформованого на грунті особистих неприязних відносин у ОСОБА_9 виник намір, спрямований на навмисне вбивство ОСОБА_10 .
		Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_10 , ОСОБА_9 приблизно о 22 год. схопила лежачий на підстильці кухонний ніж, принесений ними раніше, передбачаючи реальну можливість настання тяжких наслідків у вигляді смерті ОСОБА_10 , свідомо допускаючи й бажаючи настання таких, нанесла ножем, чотири удари в область голови та шиї ОСОБА_10 , заподіявши йому згідно висновку судово-медичної експертизи № 61/1496-с від 17 вересня 2012 року тілесні ушкодження : поверхневу різану рану на голові в тім`яній області з права; колоту рану на бічній поверхні шиї праворуч у верхній третині; дві колото-різані рани на бічній 
		поверхні шиї праворуч, з ушкодженням магістральних судин її (судинно-нервового пучка); повне перетинання сонної артерії, яремної вени, блукаючого нерва.
		 
		 
		Після чого, ОСОБА_9 викинула ніж у водоймище.
		Причиною смерті ОСОБА_10 є множинні рани шиї з ушкодженням судинно-нервового пучка (сонна артерія, яремна вена, блукаючий нерв), що спричинили гостру крововтрату.
		 Дії ОСОБА_9 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч 1 ст. 115 КК України  вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. 
		 Досудове розслідування кримінального провадження було розпочате за нормами КПК України (1960 р), а з 21 листопада 2012 року, після внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за нормами чинного КПК України.
		Пред`явлене ОСОБА_9 обвинувачення ґрунтується на її визнавальних показаннях, наданих на досудовому розслідуванні, відтворення обстановки та обставин події, висновках експертів, свідченнях свідків, речових доказах.
		Відповідно до вимог ч 4 ст. 95 КПК України суд не вправі обґрунтовувати свої рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них і обґрунтовує свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового розгляду.
		Дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши надані докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки частина із них здобута з грубим порушенням норм чинного законодавства. Інші не підтверджують існування обставин, про які вказано в обвинувальному акті.
		Аналізуючи первинні покази ОСОБА_9 слід зазначити, що вони надані протягом незначного періоду часу, але є суперечливими, не конкретними, в зв`язку з чим виникає сумнів щодо їх добровільності.
		В протоколі з`явлення із зізнанням 10 жовтня 2012 року ОСОБА_9 вказує, що нанесла ОСОБА_10 удар ножем в область шиї. В протоколі допиту в якості підозрюваної пояснила, що не може сказати скільки ударів нанесла ножем. В протоколі відтворення обстановки та обставин події від 12 жовтня 2012 року вказала, що нанесла декілька ударів ножем потерпілому в область шиї, голови.
		Фактично у потерпілого ОСОБА_10 згідно висновку судово-медичної експертизи № 61/1496с від 17 вересня 2012 року мали місце тілесні ушкодження  різана рана на голові, колота рана шиї та дві колото-різані рани на шиї.
		 10 жовтня 2012 року ОСОБА_9 підписала протокол з`явлення із зізнанням. 11 жовтня 2012 року, будучи вже затриманою, слідчим допитана в якості підозрюваної. 12 жовтня 2012 року ОСОБА_9 пред`явлено обвинувачення у скоєнні кримінального правопорушення за ч 1 ст. 115 КК України.
		 ОСОБА_9 у судовому засіданні заперечувала причетність до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення та пояснила, що визнавальні показання давала під фізичним та психологічним тиском з боку працівників міліції.
		Суд вважає, що органом досудового розслідування порушені права обвинуваченої на захист. 11 жовтня та 12 жовтня 2012 року в протоколах 
		з`ясування мотивів відмови від захисника  ОСОБА_9 зазначила, що послуги захисника не потребує, захист буде здійснювати самостійно. Слідчим визнані мотиви відмови від захисника переконливими. 
		 
		 
		Статтею 46 КПК України ( в редакції 1960 року) передбачена відмова від захисника  підозрюваний, обвинувачений вправі в любий момент провадження у справі відмовитися від запрошеного або призначеного захисника. Як вбачається, в порушення закону, слідчим не був призначений захисник, в присутності якого ОСОБА_9 від нього відмовилась. 
		Обвинуваченій під час початкових допитів не був наданий захисник, в той час як згідно п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, а також практика Європейського суду з прав людини та основоположних свобод, вимагають обов`язкової участі захисника з моменту затримання.
		Суд, заслухавши покази обвинуваченої ОСОБА_9 , свідків, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, вважає, що обвинувачена підлягає виправданню у зв`язку з недоведеністю винуватості у вчиненні злочину передбаченого ч 1 ст. 115 КК України.
		У судовому засіданні обвинувачена дала пояснення про те, що була затримана 5 жовтня 2012 року і знаходилась в районному відділенні міліції. Під натиском, а саме: після побиття, її змусили підписати явку з повинною 10 жовтня 2012 року, підписати документи про вчинення нею вбивства ОСОБА_10 .. Слідчим не був пред`явлений ніж, їй був тільки пред`явлений ескіз ножа. Крім того, за день до відтворення обстановки та обставин події її вивезли на місце події, розповіли, що вона повинна показати та розповісти. Оскільки вона боялась працівників міліції, які могли продовжувати її побиття, підписувала документи, давала пояснення, які вони їй диктували. 
		Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_9 після тривалого незаконного тримання , без забезпечення їй в цей період права на доступ до захисника, права відмовитися від надання показань та права не свідчити проти себе, написала під диктовку працівників міліції явку з повинною, а тому її перші зізнавальні покази не є добровільними, що являється безумовним порушенням права особи на захист. Про аналогічні обставини зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини по справі «Гриненко проти України», «Замфереско проти України». 
		Суд приймає до уваги положення констатовані рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Яременко проти України»: право не свідчити проти себе та не давати показань є загальновизнаними міжнародними стандартами та складовими права на справедливий суд; таке право передбачає, що сторона обвинувачення повинна доводити вину обвинуваченого без використання доказів, отриманих шляхом застосування методів примусу або пригнічення волі обвинуваченого. 
		Суд дійшов висновку, що написання явки з повинною та надання пізнавальних показів ОСОБА_9 відбулося в результаті психологічного, фізичного тиску на останню та порушення її права на захист, свободу, особисту недоторканість.
		Обвинувачена зазначила, що працівники міліції застосовували до неї фізичну силу.
		Перевіряючи заяву ОСОБА_9 , встановлено, що в матеріалах кримінального провадження містяться відомості про те, що остання скаржилась на застосування до неї недозволених методів слідства, але за результатами проведених перевірок постановами від 9 серпня 2013 року та від 7 серпня 2014 року закрито кримінальне провадження.
		До вказаних постанов суд відноситься критично, оскільки з мотивів 
		постанов вбачається, що перевірка проведена формально. В постановах вказано, що під час перевірки опитані працівники міліції ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .. Встановити осіб, які на момент подій займали кабінет № 17 Фрунзенського РВ 
		 
		 
		ХМУ ГУМВС України в Харківській області в якості службового, не виявилось можливим. Свідчення ОСОБА_9 розцінюються як бажання ввести суд та правоохоронні органи в оману з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, на досудовому слідстві обвинувачена не заявляла про фізичний та психологічний вплив на неї з боку працівників міліції. 
		Таким чином, суд вважає, що первинні покази ОСОБА_9 , що містяться в явці з повинною, протоколах допиту як підозрюваної, обвинуваченої, протоколі відтворення обстановки та обставин події, не можуть бути покладені в основу обвинувачення і тому складені за результатами таких показів процесуальні документи слід визнати недопустимими доказами, оскільки отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією України та законами України.
		Статтею 91 КПК України на слідчого та прокурора покладено обов`язок доведення вини у вчиненні кримінального правопорушення.
		Відповідно до ч 1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
		У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_13 пояснила, що ОСОБА_9 жила з її сином ОСОБА_10 , у них народилась дитина. Їй відомо, що син з обвинуваченою постійно конфліктував. Вона вважає, що  ОСОБА_9 скоїла злочин відносно сина.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив, що працює в літній час на «Петрінківському водоймищі» рятувальником. Він чергував з 8 год. 7 серпня 2012 року до 8 год. 8 серпня 2012 року. Приблизно о 14 год. 7 серпня 2012 року на човні виплив на середину водоймища, побачив на пляжі кампанію, десь 7 чоловік, два чоловіка конфліктували між собою, їх розтягнули жінки. О 8 год. ранку він здав зміну, коли вже їхав в трамваї йому подзвонив напарник і повідомив, що на водоймищі знайшли труп чоловіка. Він повернувся на роботу і дізнався, що відпочиваючий знайшов труп чоловіка у воді.
		Свідок ОСОБА_15 пояснила у судовому засіданні, що ні 6 серпня ні 7 серпня 2012 року не знаходилась на «Петрінківському водоймищі», по даній справі їй нічого не відомо.
		Свідок  ОСОБА_16 у судовому засіданні пояснив, що на початку серпня 2012 року він разом з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 знаходився на «Петрінківському водоймищі». По дорозі купили самогон, закуску. На березі недалеко від води розгорнули ковдру на якій розташувались, вживали самогон. Він приніс з собою ніж з білою ручкою, який раніше знайшов і використовував в господарстві, з тим щоб порізати продукти харчування. В процесі спілкування між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 виникла сварка стосовно виховання їх сумісної дитини, яку відібрали працівники служби у справах дітей. Він спробував примирити їх, однак йому сказали щоб він не втручався. Через деяких час вони помирились, сказали, що підуть додому. Він образився, не те що ОСОБА_9 залишається з ОСОБА_10 , пішов від них. Ніж який приніс викинув у траву. Уночі до нього прийшла ОСОБА_9 .. Зі слів обвинуваченої дізнався, що на водоймищі була бійка і туди пішов  ОСОБА_10 . 
		Експерт ОСОБА_17 у судовому засіданні підтвердив надані ним висновки судово-медичних експертиз проведення яких було в період досудового 
		розслідування відносно ОСОБА_9 . Пояснив про те, що виходячи з локалізації пошкоджень потерпілий міг знаходитись до нападаючого як обличчям так і ззаду. Не виключає, що у потерпілого мали бути шрами, але із-за гнилісних змін вони могли зникнути. Тілесні ушкодження причинені ножем, який був 
		 
		 
		наданий на експертизу або схожим на такий ніж. 
		Суд визнає висновок додаткової судово-медичної експертизи № 81/1496с від 29 листопада 2012 року недопустимим доказом, оскільки ніж був виявлений під час відтворення обстановки та обставин подій 12 жовтня 2012 року, а наданий на експертизу через 47 днів після його виявлення. Виникає сумнів, що це той саме ніж, оскільки він не має індивідуальних ознак. 
		Суд не може прийняти як доказ обвинувачення свідчення свідків  ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , оскільки вони не були очевидцями події злочину в відношенні ОСОБА_10 , а також пояснення потерпілої ОСОБА_13 про те, що вона припускає винною в вбивстві її сина ОСОБА_9 .. Обвинувачення не може грунтуватися на здогадках та припущеннях, що мало місце по даній справі. Те, що виявлені у потерпілого тілесні ушкодження заподіяні саме ОСОБА_9 , є здогадками органів досудового слідства та нічим не підтверджені, а всі сумніви повинні трактуватися на користь обвинуваченої.
		За клопотанням прокурора у судовому засіданні не допитувались свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_34 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , оскільки зазначені особи не були очевидцями злочину.
		Обвинувачена ОСОБА_9 у судовому засіданні також пояснила, що в серпні 2012 року вона не знаходилась на «Петрінківському водоймищі». ОСОБА_10 з яким разом мешкала, не бачила з 24 червня 2012 року. З 15 серпня 2012 року він оголошений у розшук, оскільки притягувався до кримінальної відповідальності. 24 червня 2012 року вона разом з ОСОБА_10 , ОСОБА_16 була на «Петрінківському водоймищі», де відпочивали на пляжі. 
		Аналізуючи покази обвинуваченої у судовому засіданні у суду виникає сумнів в тому, що остання скоїла злочин. 
		Суд вважає покази обвинуваченої допустимими, оскільки іншого стороною обвинувачення не доказано. 
		Відповідно до ч 3 ст. 62 Конституції України та п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», обвинувачення не може будуватися на припущеннях, а також на доказах, отриманих незаконним шляхом. Докази повинні визнаватися отриманими незаконним шляхом тоді, коли їх зібрання і закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянства, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, що не передбачені процесуальними нормами.
		Відповідно до ч 3 ст. 62 Конституції України та п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року «Про посилення судового 
		захисту прав та свобод людини і громадянина», обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, суди повинні визнавати їх недопустимими і не враховувати при обґрунтуванні обвинувачення у вироку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		 
		 
		З кримінального провадження вбачається, що висновки органів досудового розслідування про вчинення обвинуваченою злочину ґрунтуються на показаннях потерпілої ОСОБА_13 , зізнанням ОСОБА_9 , оглядом місця події, речовим доказом  ножем, висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_10 . 
		Відповідно до ст.. 9 Конституції України, ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело доказів. 
		Відповідно до ч 2 ст. 17 КПК України та ст.. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Вивченням в ході судового розгляду даних особи обвинуваченої встановлено, що вона раніше судима, офіційно не працює, на обліках в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, за місцем мешкання характеризується задовільно.
		Дослідивши у судовому засіданні докази, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що участь обвинуваченої ОСОБА_9 у вчиненні правопорушення - вбивства, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині за ч 1 ст. 115 КК України, не доведена, в зв`зку з цим підлягає виправданню.
		Речові доказі - ніж, одяг з трупу підлягають знищенню.
		Процесуальні витрати за проведення експертиз підлягають віднесенню на рахунок держави.
		Міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9 змінений на особисте зобов`язання.
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 367-371,373, 374 КПК України,
		 
		у х в а л и в:
		 
		 ОСОБА_9 визнати невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч 1 ст. 115 КК України та виправдати.
		Речові докази: ніж, одяг з трупу  знищити.
		Процесуальні витрати за проведення експертиз: № 190 від 8 серпня 2012 року, № 191 від 9 серпня 2012 року, № 192 від 13 серпня 2012 року, № 20-697 від 16 жовтня 2012 року, № 267 від 19 листопада 2012 року, № 268 від 19 листопада 2012 року відшкодувати за рахунок держави.
		Міру запобіжного заходу ОСОБА_9 у вигляді особистого зобов`язання - залишити, до набрання вироку законної сили.
		Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		Головуючий  суддя 
		 
		Суддя 
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...