Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 816/2913/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 22.09.2014. Зареєстровано: 22.09.2014. Забезпечено надання загального доступу: 24.09.2014.
Дата набрання законної сили: 28.10.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		          
		ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		12 вересня 2014 року м.ПолтаваСправа № 816/2913/14
		Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді -   Удовіченка С.О., 
		за участю:
		секретаря судового засідання -   Христич О.С.,
		представників позивача - Реви О.В., Данилевської В.А., Мороза С.С.,
		представника відповідача -  Тур Н.І.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чіммер і Шварц, Росія" в особі керівника Представництва Данилевської В.А. до Полтавської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення, - 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		25 липня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Чіммер і Шварц, Росія" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування  рішення Полтавської митниці Міндоходів про коригування митної вартості №806020002/2014/000035/2 від 06 травня 2014 року (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 03 вересня 2014 року вх.№21317/14 (т.2 а.с. 20)).
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Полтавською митницею Міндоходів порушено права та інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Чіммер і Шварц, Росія" в особі керівника Представництва Данилевської В.А. у сфері публічно-правових відносин через безпідставне коригування митної вартості товарів в бік збільшення. Стверджував про те, що ним правомірно розраховано митну вартість товару на підставі резервного методу. А тому прийняте відповідачем рішення вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
		Відповідач проти позову заперечував, вказуючи на правомірність прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів №806020002/2014/000035/2 від 06 травня 2014 року, оскільки наявна у митного органу інформації щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості позивачем. У зв'язку із чим вважає прийняте рішення обгрунтованим.
		Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.
		Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
		Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
		Судом встановлено, що 05 вересня 2011 року між Zschimmer Schwarz GmbH Co/ KG Хімічні фабрики Ланштайн, Німеччина та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чіммер і Шварц, Росія" укладений контракт №1-Укр (т.1 а.с. 39-47) на поставку товарів для реалізації на території України, необхідних для виробництва допоміжних матеріалів для керамічногї, шкіряної промисловості, виробництва миючих засобів і виробництва синтетичних волокон. Найменування, кількість товару, ціна за кожну одиницю товару визначається у Додаткових угодах.
		Згідно до доручення ТОВ "Чіммер і Шварц, Росія" доручило Представництву ТОВ Чіммер і Шварц, Росія" в Україні отримати, згідно контракту №1-Укр від 05 вересня 2011 року, для реалізації на території України товари, необхідні для виробництва допоміжних матеріалів для керамічної, шкіряної промисловості, виробництва миючих засобів і виробництва синтетичних волокон, провести митну очистку товарів в Україні (т.1 а.с. 48-49).
		Додатками №104 від 16 квітня 2014 року (т.1 а.с. 50)  та №106 від 17 квітня 2014 року (т.1 а.с. 51) до доручення на виконання Контракту №1-Укр від 05 вересня 2011 року встановлено перелік товарів, відносно яких Представництву ТОВ "Чіммер і Шварц, Росія" потрібно провести дії, визначені у дорученні. До таких товарів відносяться, зокрема, "PELGRASSOL SF" (синтетичний жируючий засіб для шкіри) за ціною 1,10 євро за 1 кг, "SINCAL DR" (ідентифікатор процесів фарбування) за ціною 2,00 євро/кг та "SUPRALAN ON" (знежируючий пом'якшувальний поверхнево-активний засіб для шкіряної і хутряної промисловості) за ціною 0,80 євро/кг.
		Позивачем, з метою здійснення митного контролю та оформлення товару "PELGRASSOL SF" (синтетичний жируючий засіб для шкіри) в кількості 2080 кг за ціною 1,10 євро за 1 кг, "SINCAL DR" (ідентифікатор процесів фарбування) в кількості 560 кг. за ціною 2,00 євро/кг та "SUPRALAN ON" (знежируючий пом'якшувальний поверхнево-активний засіб для шкіряної і хутряної промисловості) в кількості 2080 кг. за ціною 0,80 євро/кг. до Полтавської митниці подано митну декларацію від 06 травня 2014 року №806020002/2014/004662 (т.1 а.с. 83-84).
		Разом з митною декларацією позивачем подано документи, перелік яких визначено статтею 53 Митного кодексу України, а саме: декларація митної вартості від 06 травня №806020002/2014/004662 (т.1 а.с. 52-55), контракт №1-Укр від 05 вересня 2011 року, додаткові угоди від 16 квітня 2014 року №104 та від 17 квітня 2014 року №106, рахунок №439679 від 16 квітня 2014 року (т.1 а.с. 56-57), рахунок №439852 від 23 квітня 2014 року  (т.1 а.с. 58-59), проформу №439852 від 16 квітня 2014 року (т.1 а.с. 60), проформу № 439852 від 17 квітня 2014 року (т.1 а.с. 61), прайс лист виробника б/н від 28 січня 2014 року (т.1 а.с. 62), довідку транспортно-експедиційних витрат №32 від 05 травня 2014 року (т.1 а.с. 67),  довідку транспортно-експедиційних витрат №104 від 05 травня 2014 року (т.1 а.с. 68),  копії митних декларацій країни відправлення MRN 14 DE 655195754655 E 5 від 16 травня 2014 року та MRN 14 De 655195981892 E 7 від 23 квітня 2014 року (т.1 а.с. 69-80).
		Митна вартість товарів заявлена позивачем за резервним методом, тобто як основу для розрахунку використано ціни відповідно до зовнішньоекономічної угоди (шостий метод базується на першому).
		Однак, рішенням від 06 травня 2014 року №806020002/2014/000035/2 митну вартість імпортованих товарів скориговано із застосуванням резервного методу використавши при цьому як основу для  розрахунків більший рівень митної вартості інших товарів, що були визнані митним органом (т.1 а.с. 37-38).
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач оскаржив його до суду. 
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. 
		Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. 
		Надаючи правову оцінку спірному рішенню, суд дійшов до наступних висновків.
		Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, який набрав чинність з 01 червня 2012 року, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
		          Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
		          В силу приписів статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
		          Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.
		Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).
		Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
		Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
		Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).
		Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
		У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
		1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
		2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
		3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
		4) виписку з бухгалтерської документації;
		5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
		6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
		7) копію митної декларації країни відправлення;
		8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
		З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
		Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
		В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
		Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
		Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (пункт 4.1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України). 
		За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина 3).
		Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу (частина  4).
		Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (частина 5).
		Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6). 
		У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7).
		За правилами частин 1 - 2 статті 54 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
		Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
		Відповідно до частини п'ятої статті 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.
		Частинами 7 та 8 тієї ж статті вказаного кодексу встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
		З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи вбачається, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів. 
		В силу статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
		Із вищевикладеного слідує, що за резервним методом митна вартість товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законодавству України і повинні бути сумісними з відповідними принципами і Положеннями Генеральної угоди з ратифікації і торгівлі.
		Згідно з тлумачними примітками до статті 7 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року митні вартості, визначені згідно з положеннями статті 7, повинні настільки, наскільки можливо, ґрунтуватися на раніше визначених митних вартостях. Методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 6, повинні бути методами, викладеними в статтях 1 - 6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 7.
		Тобто метод оцінювання, який має використовуватися при застосуванні резервного методу визначення митної вартості, повинен бути один з попередніх п'яти, у тому числі першого (лист Полтавської митниці від 05 квітня 2013 року №19/14-1853 (т.1 а.с. 93 зворотній аркуш).
		Збільшуючи позивачу митну вартість імпортованих товарів, скоригувавши її із застосуванням того ж самого резервного методу, митний орган послався на те, що рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками оформленого за митними деклараціями, що визнані митним органом більша, а ніж заявлена митна вартість позивачем. Так, митна вартість товару "PELGRASSOL SF" заявлена позивачем складає 1,62 дол/кг, а рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками, оформленого за МД від 29 серпня 2013 року №504040000/2013/101579 становить 6,52 дол/кг, митна вартість товару SINCAL DR" заявлена позивачем складає 2,87 дол/кг, а рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками, оформленого за МД від 18 вересня 2013 року №408040000/2013/13400 становить 3,91 дол/кг, митна вартість товару "SUPRALAN ON" заявлена позивачем складає 1,2 дол/кг, а рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками, оформленого за МД від 30 серпня 2013 року №504040000/2013/101599 становить 1,83 дол/кг. Крім того, зазначав, що документи, які підтверджують заявлену митну вартість на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості, містять розбіжності, а саме - у декларації відправника №МРЖ40Е655195754655Е5 від 16 квітня 2014 року та МРМ140Е655195981892Е7 від 23 квітня 2014 року зазначено, загальну вагу 5478,4 кг., що не відповідає числовим значенням зазначеним у пакувальних аркушах 439679 від 23 квітня 2014 року та 439852 від 25 квітня 2014 року - 5708,4 кг., та відомостями зазначеними у МД. Транспортні документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
		Так, відповідно до статті 33 Митного кодексу України інформаційні ресурси органів доходів і зборів складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. Інформаційні ресурси органів доходів і зборів - це сукупність електронної інформації, що включає електронні дані, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах органів доходів і зборів.
		Як встановлено судом, відповідач визначив митну вартість імпортованих товарів на підставі відомостей з інформаційної бази Міндоходів.
		Суд вважає, що та обставина, що в ПІК "Цінова інформація при визначенні митної вартості" є інформація про те, що товар, який задекларовано однією особою, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості. ПІК "Цінова інформація при визначенні митної вартості" з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару, не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
		Само лише зазначення у рішенні про коригування митної вартості товарів реквізитів раніше оформленої митної з вищим рівнем митної вартості не може вважатися  належним підтвердженням обгрунтованості коригування митної вартості без дослідження митної декларації іншого митного оформлення з доданими до неї документами (лист Міністерства доходів і зборів України) від 07 травня 2014 року №10441/7/99-99-10-03-01-17).
		Крім того, митний орган при здійсненні митного контролю має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в інформаційних базах мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.
		Також, 26 серпня 2014 року ухвалою суду витребувано у відповідача витяги з ПІК "Цінова інформація при визначенні митної вартості":  за період з 29 серпня 2013 року по 06 травня 2014 року, по коду УКТ ЗЕД 3403910000, за період з 18 вересня 2013 року по 06 травня 2014 року, по коду УКТ ЗЕД 3911909900, за період з 30 серпня 2013 року по 06 травня 2014 року, по коду УКТ ЗЕД 3402901000
		Згідно із статтею 10 Угоди про Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року уся інформація, яка за своїм характером є конфіденційною або яка надається на конфіденційній основі для цілей обчислення митної вартості, повинна вважатися суворо конфіденційною відповідними органами, які не розкривають її без конкретного дозволу особи чи уряду, який надає таку інформацію, за винятком того, що її розкриття може вимагатись у зв'язку з судовим розглядом.
		Відповідачем 03 вересня 2014 року надано до суду службову записку начальника відділу митної вартості, класифікації та заходів регулювання ЗЕД №09/1549-ЕП (т.2 а.с. 11), в якій повідомлено, що відділ митної вартості, класифікації товарів та заходів регулювання ЗЕД не має можливості надати витребуванні витяги з ПІК "Цінова інформація при визначенні митної вартості" у зв'язку з відсутністю можливості наявними на митниці програмними-інформаційними комплексами технічного здійснити дану операцію та захищеністю інформаційної у ЦБД від можливого незаконного копіювання та розповсюдження. Перегляд інформації можливий лише в межах ПІК  "Цінова інформація для формування судових доказів". Додатково проінформовано, що для вирішення питання з отримання з ПІК "Цінова інформація при визначенні митної вартості" можливо звернутися до ДФС України.
		При цьому, з листа Державної фіскальної служби України від 05 серпня 2014 року №506/к/99-99-24-02-05-14 судом встановлено, що програмне забезпечення ПІК "Цінова інформація при визначенні митної вартості" доопрацьовано в частині можливості друкувати інформацію у випадку розгляду судовими органами позовів суб'єктів ЗЕД щодо правомірності винесення рішень про визначення митної вартості товарів, а також інших судових спорів (т.2 а.с. 15), а листом Полтавської митниці Міндоходів від 04 квітня 2014 року №03/1/06-1411-ПІ визначено посадових осіб, які мають право друкувати інформацію ПІК "Цінова інформація при визначенні митної вартості" (т.2 а.с. 16).
		Тобто відповідач маючи можливість надати до суду витяг з ПІК "Цінова інформація при визначенні митної вартості" послався на службову записку від 02 вересня 2014 року №09/1549-ЕП про відсутність можливості надати витребувані витяги, при цьому у рішенні про коригування митної вартості відповідач визначив митну вартість імпортованих товарів саме на підставі відомостей вищезазначеного програмно-інформаційного комплексу.
		Щодо вимог Полтавської митниці Міндоходів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів надати позивачем додаткових документів у зв'язку із розбіжностями у вазі брутто, зазначеній у митній декларації країни відправлення та пакувальних аркушах на товар, виписаних відправником товарів, суд зазначає слідуюче.
		По-перше, ТОВ "Чіммер і Шварц, Росія" надано відповідачу для митного оформлення товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які зокрема містили об'єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товару.
		По-друге, розбіжності у вазі брутто у митній декларації країни відправлення та пакувальних аркушах на товар, на які посилається відповідач у рішенні, не спростовують факт подання декларантом усіх документів, передбачених частиною другою статті 53 Митного кодексу України та не свідчать про невірні числові значення складових митної вартості, а зумовлені лише особливостями заповнення різних за змістом і правилами заповнення документів у країнах експорту товару.
		По-третє, позивач листом від 05 травня 2014 року №105 (т.1 а.с. 91) ще до початку контролю правильності визначення митної вартості повідомив Полтавську митницю Міндоходів про усі застереження у зв'язку із ввезенням на митну територію товару ZETESAP C 11, NOVALTAN AL, PELGRASSOL SF, SINCAL ON за контрактом №1-Укр від 05 вересня 2011 року.
		Крім того, під час судового розгляду справи митницею не обгрунтовано, а судом не виявлено наявності в наданих позивачем документах розбіжностей, які б впливали саме на митну вартість задекларованого товару, або наявності інших підстав для обгрунтованих сумнівів у правильності заявленої митної вартості.
		Також, суд не погоджується із твердженнями відповідача, що транспортні документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, оскільки в наданих відповідачем документах, а саме: рахунку № 17 від 05 травня 2014 року, акту виконаних робіт № 17 від 05 травня 2014 року (т.2 а.с. 4-5) та довідок транспортно-експедиційних витрат зазначено вартість транспортно-експедиційних послуг за межами України, вартість транспортно-експедиційних послуг наданих на території України, експедиційні послуги. Оплата за надані послуги здійснена в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача (т.2 а.с. 6).
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно та не ґрунтується на вимогах закону, а оскаржуване рішення було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.  
		Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
		          Абзацом 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позову майнового характеру визначена 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.
		          Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
		Позивачем  заявлено майнову вимогу - про скасування податкового повідомлення-рішення. До позовної заяви додано платіжні доручення №379 від 25 липня 2014 року про сплату судового збору в розмірі 73,08 грн. та №394 від 06 серпня 2014 року про сплату судового збору в розмірі 109,62 грн.
		Отже, понесені позивачем судові витрати у розмірі 182,70  грн. підлягають стягненню на його користь з Державного бюджету України .
		          В силу пункту 21 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, а тому судовий збір в сумі, що становить 90 відсотків розміру ставки судового збору, з відповідача до державного бюджету не стягується.
		На підставі викладеного, керуючись  статтями  2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163  Кодексу адміністративного судочинства України,- 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Чіммер і Шварц, Росія" в особі керівника Представництва Данилевської В.А.  до Полтавської митниці Міндоходів  про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської митниці Міндоходів про коригування митної вартості №806020002/2014/000035/2 від 06 травня 2014 року.
		Стягнути з Державного бюджету України в особі Полтавської митниці Міндоходів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чіммер і Шварц, Росія" в особі керівника Представництва Данилевської В.А. судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 (сімдесят) копійок.
		Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. 
		Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
		          Повний текст постанови складено  15 вересня 2014 року
		 
		          Суддя                                                                                С.О. Удовіченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...