Справа №
2-12083\ 08 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2008 року Московський
районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Сиротникова Р.Є.,
при секретарі - Хмельковій О.О.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в приміщенні суду
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про
визнання права власності на житловий будинок, -
Встановив:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій на підставі ст.ст. 11,
16, 117, 316, 319, 321, 386 Цивільного кодексу України, ст. 4 Закону України
„Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” просить
суд визнати за ним право приватної власності на житловий будинок у
АДРЕСА_1загальна площа якого складає - 211, 0 кв.м., де житлова - 91, 0 кв.м.,
допоміжна - 120, 0 кв.м. та балкон - б, погріб - В, сарай - Г, вбиральня - Д,
душ - Л, огорожа №№ 1-4, дворовий водопровід - № 5, зливну яму - № 6.
В судовому засіданні позивач позов
підтримав, просив задовольнити у повному
обсязі.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив на тій підставі, що
визнання права власності на зазначені самовільно реконструйовані приміщення, за
його думкою неможливе без прийняття спірних реконструйованих приміщень до
експлуатації.
Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача,
представника відповідача, встановив
наступні факти та відповідні їм
правовідносини.
Судом встановлено, що позивачу, відповідно до договору міни №
1-1934 від 09 липня 2004 року, посвідченого
державним нотаріусом Шостої ХДНК Вєтровою Л.О., належить на праві
власності житловий будинок АДРЕСА_1, зареєстрований у КП
«Харківське міське бюро
технічної інвентаризації»
26.07.2004 року за
реєстраційним №3381033.
На території зазначеного домоволодіння позивачем за власні кошти побудовано
житловий будинок.
Відповідно до технічного паспорту, виготовленого КП «Харківське міське
БТІ», загальна площа приміщень першого поверху №№ 1-1ч1-5, І та другого поверху
№№ 1-6ч1-11 житлового будинку у АДРЕСА_1складає - 211, 0 кв.м., де житлова -
91, 0 кв.м., допоміжна - 120, 0 кв.м., також влаштовано: балкон - б, погріб -
В, сарай - Г, вбиральня - Д, душ - Л, огорожа №№ 1-4, дворовий водопровід - №
5, зливна яма -№ 6.
Згідно технічного висновку ТОВ «Харківреконструкція» (ліцензія: серія АА №
775360) основні несучі конструкції житлового будинку та господарської будови на
момент обстеження наявних деформацій не мають, знаходяться у задовільному
технічному стані, відповідають вимогам міцності та сталості та придатні до
подальшої експлуатації.
Таким чином, здійснена позивачем реконструкція відповідає всім встановленим
будівельним, технічним, пожежним та санітарним нормам, що є підставою для
збереження самовільно побудованого житлового будинку та надвірних будівель.
Оцінюючі встановлені правовідносини та вирішуючи спір, суд прийшов до
наступних висновків.
Згідно Конституції України право власності в Україні є непорушним, ніхто не
може бути позбавлений цього права.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується,
розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Тобто позивач діяв у межах прав
власника, визначених вищенаведеною статтею Цивільного кодексу України.
Згідно ч.2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим
правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття
права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не
може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Виходячи з вищенаведеного можна зробити висновок про те, що будівництво
житлового будинку не є юридичною чи фактичною підставою для припинення чи
невизнання права власності позивача на цей будинок. Проведене будівництво є
підставою лише для внесення відповідних змін до правовстановлюючих документів
позивача, а у разі невизнання будь-якою особою права власності позивача -
звернення цією особою до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.
Неможливість реєстрації права приватної власності на будинок обмежує право
позивача розпоряджатися своїм майном.
Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України власник майна має право вимагати усунення
перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про
визнання його права власності, а згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із
способів захисту цивільного права є його визнання.
У зв'язку з чим суд вважає
позов обґрунтованим і
таким, що підлягає задоволенню.
Враховуючи те, що відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію
речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 р. та п.1.5.
Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно,
затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N
7/5, обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно та
керуючись ст. ст. 11, 16, 117, 316, 319, 321, 328, 386, 392 ЦК України, ст. ст.
1-15, 38, 60, 61, 212-215, 223 ЦПК України, суд
Вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1право власності на житловий будинок у АДРЕСА_1загальна
площа якого складає - 211, 0 кв.м., де житлова - 91, 0 кв.м., допоміжна - 120,
0 кв.м. та балкон - б, погріб - В, сарай - Г, вбиральня - Д, душ - Л, огорожа
№№ 1-4, дворовий водопровід - № 5, зливну яму -№ 6.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду
Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк
з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після
цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК
України.
Суддя
Сиротников Р.Є.