Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 805/17838/13-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; єдиного податку.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.09.2014. Забезпечено надання загального доступу: 25.09.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		"04" вересня 2014 р.                    м. Київ                                        К/800/17347/14 
		Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: 
		головуючого судді-доповідача       Федорова М.О.
		суддів:                                                  Островича С.Е.
		                                                             Степашка О.І.
		секретар судового засідання          Волошин В.М.
		за участю представників згідно журналу судового засідання від 04.09.2014 (в матеріалах справи) 
		розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.01.2014 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014
		у справі          № 805/17838/13-а
		за позовом   Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
		до                  Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. 
		                     Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області
		про               визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -
		                    рішень                                                      
		                                                                          ВСТАНОВИВ:
		          Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька (правонаступник - Державна податкова інспекція у Пролетарському районі Головного управління Міндоходів у Донецькій області) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень: № 0007841710 від 29.11.2013, № 0007861710 від 29.11.2013 та рішення № 6706/К/05-69-17-1 від 29.11.2013.
		          Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16.01.2014 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
		          Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.01.2014 залишено без змін.
		Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач оскаржив їх в касаційному порядку.
		          В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду  апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. 
		         Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.
		          Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню. 
		          Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем Судом першої інстанції правильно встановлено, що  позивач  зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, про що видане відповідне свідоцтво серії Б № 294764 від 31.05.2012 та є платником єдиного податку, група 2, ставка єдиного податку 20 %.
		          Відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 30.09.2013 та складено акт №420/05-69-17-1/НОМЕР_3 від 12.11.2013.  
		          За результатами перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0007841710 від 29.11.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб в загальному розмірі 78560, 28 грн.: основний платіж 62848, 22 грн., 15712, 06 грн. штрафними (фінансові) санкції; № 0007861710 від 29.11.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 227980,00 грн., у тому числі за основним платежем 181160 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 46820 грн.
		          На підставі акту перевірки від 12.11.2013 було винесено рішення  про анулювання свідоцтва платника єдиного податку позивача.
		          Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 291.4 ст. 291, пп. 293.8 ст. 293, пп. 298.2.3 п. 298.2 ст.298 Податкового кодексу України, занижено суму єдиного податку у розмірі 62848, 22 грн.; п. 180.1 ст. 180, п. 181.1 ст. 181, п. 183.1, п. 183.2, п. 183.10 ст. 183 Податкового кодексу України, позивач повинен був надати заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість та стати платником податку на додану вартість до 10.01.2013; п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України в частині неподання податкової декларації з податку на додану вартість за лютий-вересень 2013 року; п. 180.1 ст. 180, п. 181.1 ст. 181, п. 183.1, п. 183.2, п. 183.10 ст. 183, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме занижено податкових зобов'язань з податку на додану вартість всього у сумі 181159, 81 грн., у тому числі лютий 2013 року 23875, 40 грн., березень 2013 року 19318, 12 грн., квітень 2013 року 33422, 57 грн., травень 2013 року 24075, 40 грн., червень 2013 року 24481 грн., липень 2013 року 19409, 01 грн., серпень 2013 року 19681, 96 грн., вересень 2013 року 16896, 35 грн.
		          В порядку адміністративного оскарження акт перевірки залишено без змін.
		          Судами було встановлено, що  позивач у періоді з 01.01.2012 по 30.09.2013 перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, згідно наданих заяв про право застосування спрощеної системи оподаткування № 1467/К від 24.01.2012 (ІІ група - 20%) на 2012 та 2013 роки.
		          Перевіркою первинних документів наданих до перевірки та матеріалами проведених перевірок контрагентів  позивача встановлено, що фактично протягом 2012-2013 років підприємець здійснював придбання у ТОВ „А-Клас Сервіс", ПП „А-Клас" товару - автошин та подальшу реалізацію придбаних автошин кінцевим споживачам.
		          Пунктом 14.1.56 ст. 14 ПК України визначено поняття доходу як загальної суми доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
		          Відповідно п. 134.1.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу.
		          Відповідно до п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України платники єдиного податку ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 - 296.1.3 цього пункту.
		          Крім того, пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 Кодексу вказує, що платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої та п'ятої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.
		          Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
		          Платники єдиного податку другої групи (до якою відносився позивач) у податковій декларації окремо відображають: 1) щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу; 2) обсяг доходу, оподаткований за кожною з обраних ними ставок єдиного податку; 3) обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків (у разі перевищення обсягу доходу).
		          У разі застосування іншого способу розрахунків, ніж зазначений у цій главі, здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, провадження діяльності, не зазначеної у свідоцтві платників єдиного податку першої і другої груп, платники єдиного податку в податковій декларації додатково відображають окремо доходи, отримані від здійснення таких операцій.
		          Пунктом 296.10 статті 296 Кодексу визначено, що платники єдиного податку першої - третьої груп не застосовують реєстратори розрахункових операцій.
		          Положення ст. 296 цього Кодексу є спеціальними для платників єдиного податку щодо ведення обліку і складення звітності, а тому підлягають переважному застосуванню.
		          Враховуючи наведене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій про наявність у податкового органу підстав для прийняття податкових повідомлень - рішень.
		          Положення ст. 296 цього Кодексу є спеціальними для платників єдиного податку щодо ведення обліку і складення звітності, а тому підлягають переважному застосуванню.
		          Оскільки, платник надав документи, наявність яких у нього вимагається законодавством, у податкового органу були відсутні підстави для проведення інвентаризації залишків ТМЦ на складах згідно інвентаризаційного опису № 1 станом на 30.10.2013. 
		          Посилання апеляційного суду на ст. 44 Податкового кодексу України є необґрунтованим, оскільки дана норми є загальною. 
		          Згідно з наданою до перевірки Книгою обліку доходів, обсяг доходів склав за 2012 рік 904380 грн., за 9 місяців 2013 року  905799, 08грн.
		           Актом перевірки не встановлено ані порушення порядку ведення Книги доходів за перевіряємий період, ані не наведено документально підтверджених доходів, не відображених в цій Книзі, отриманих в готівковій та/або безготівковій формі. 
		          Також, відповідачем на підставі не затвердженої чинними нормативними документами методики, штучно розраховано обсяг реалізації за 2012 рік.
		          За правилами ч. 1 ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
		          З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.01.2014 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 у справі № 805/17838/13-а задовольнити, постанову суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. 
		           Керуючись ст.ст.  210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 задовольнити.
		Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.01.2014 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 у справі № 805/17838/13-а скасувати.
		Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, скасувати податкові повідомлення - рішення: № 0007841710 від 29.11.2013, № 0007861710 від 29.11.2013 та рішення № 6706/К/05-69-17-1 від 29.11.2013.
		 Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 судові витрати у розмірі у розмірі 6321, 98 грн. (шість тисяч триста двадцять одна грн., 98 коп.).  
		                  Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
		   Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович        О.І. Степашко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...