Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 308/6033/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.09.2014. Забезпечено надання загального доступу: 29.09.2014.
Дата набрання законної сили: 19.09.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		Іменем України
		 
		 
		            19 вересня 2014 року                                                             м. Ужгород
		 
		 
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі
		 
		головуючого                    судді КОНДОРА Р.Ю.
		суддів                                        ЛЕСКА В.В., ЧУЖІ Ю.Г.
		при секретарі                    МАРЧИШАКУ Ю.М.
		 
		за участю сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та редакції газети «Карпатська Україна. Красне Поле» про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 29 липня 2014 р., -
		 
		в с т а н о в и л а :
		 
		14.05.2014 ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 17.07.2014 до участі в справі залучено в якості співвідповідача редакцію газети «Карпатська Україна. Красне Поле». Позов мотивувався наступним. ІНФОРМАЦІЯ_1 у номері НОМЕР_2 тижневої газети «Карпатська Україна. Красне Поле» на 4-5 сторінках була опублікована стаття під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2». Засновником, видавцем, головним редактором газети та автором статті є ОСОБА_2 Фактично даний випуск газети був розповсюджений відповідачем, зокрема, на території Закарпатської обласної клінічної лікарні ім. А. Новака, де працює позивач, напередодні виходу в світ - ІНФОРМАЦІЯ_3. Про статтю позивач дізнався з телефонних дзвінків колег, які не приховували свого обурення.
		У статті наведені відверто неправдиві відомості про начебто реалізацію позивачем медикаментів, закуплених лікарнею за бюджетні кошти, зокрема: «професор ОСОБА_1, всього на всього тільки завідувач судинним відділенням, але він має при лікарні фонд, через який, як мені кажуть, проводять реалізацію медикаментів уже закуплених лікарнею за бюджетні кошти». Далі відповідач зробив висновок, що позивач вчинив дії, які, на його думку, підпадають під дію Кримінального кодексу і вказав, що «це справа відповідних органів».
		Такі твердження неправдиві, безпідставні і шкодять діловій репутації позивача, завдають йому моральної шкоди. По-перше, позивач не є професором і не працює у вищих навчальних закладах, по-друге, у зв'язку з адекватним фінансуванням обласної лікарні протягом останніх п'яти років діяльність благодійного фонду призупинена.
		За 30-річну трудову діяльність позивач ніколи не притягувався до дисциплінарної відповідальності, не порушував медичну етику, до нього не мали питань правоохоронні органи. Позивач брав активну участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, застосовує новаторські методи лікування, у 2003 р. одержав науковий ступінь кандидата медичних наук, має почесне звання «Заслужений лікар України», нагороджений багатьма почесними грамотами, є членом ряду фахових медичних об'єднань, позивач як судинний хірург оперував пацієнтів з багатьох регіонів України, з-за кордону тощо. Завідомо неправдиві відомості, що опубліковані автором і видавцем газети ОСОБА_2, по суті звинувачують позивача у порушенні правил медичної етики, спотворюють інформацію про нього, ставлять під сумнів порядність перед пацієнтами, кількість яких сягає близько 10 тисяч, суттєво шкодять діловій репутації лікаря. Такі брехливі твердження є й приводом для необґрунтованих перевірок контролюючих органів. У статті нахабно ображено дружину позивача, із якою відповідач навіть не знайомий.
		Стаття, яку позивач прочитав після дзвінків колег, викликала обурення, роздратування, що спричинили вперше в житті різке підвищення артеріального тиску. Через сильний головний біль позивач вимушений був 28.03.2012 звернутися до кардіолога, який діагностував гіпертонічний криз і призначив лікування. Негативний резонанс статті викликає у позивача постійне хвилювання, що стало причиною тривалого безсоння, внаслідок чого позивач 02.04.2014 змушений був звернутися до невропатолога, який призначив заспокійливі та снодійні препарати, що їх позивач приймає досі.
		Брутальним приниженням ділової репутації позивачу завдано значних душевних страждань, викликаних почуттям сорому перед рідними, знайомими, колегами та пацієнтами. Апелюючи до правоохоронних органів, відповідач порівнює позивача зі злочинцем. Моральні страждання посилюються тим, що газета вийшла значним для Ужгорода та області накладом у 1500 примірників, а стаття для привернення уваги читачів розміщена на двох сторінках. Виходячи із засад розумності та справедливості розмір компенсації моральної шкоди позивач оцінює у 50000,00 грн.
		Посилаючись на ці обставини, на положення ЦК України та іншого законодавства щодо захисту особистих немайнових прав особи та уточнивши вимоги, позивач остаточно просив:
		зобов'язати ОСОБА_2 та редакцію газети «Карпатська Україна. Красне Поле» протягом десяти днів з дня набрання рішенням суду у даній справі законної сили спростувати наведені у статті «ІНФОРМАЦІЯ_2», опублікованій у газеті «Карпатська Україна. Красне Поле» від ІНФОРМАЦІЯ_1 № НОМЕР_2, перераховані у позові недостовірні відомості щодо позивача шляхом опублікування у цій же газеті тиражем у 1500 примірників, розміром площі на двох аркушах газети, а саме на 4-му і 5-му аркушах, тим самим шрифтом, що і стаття, спростування наступного змісту: «Я, ОСОБА_2, та редакція газети «Карпатська Україна. Красне Поле» заявляємо, що наведені у статті «ІНФОРМАЦІЯ_2», опублікованій у газеті «Карпатська Україна. Красне Поле» від ІНФОРМАЦІЯ_1 № НОМЕР_2, відомості про те, що ОСОБА_1 професор, судинний хірург, має при лікарні фонд, через який, як мені кажуть, проводять реалізацію медикаментів уже закуплених лікарнею за бюджетні кошти, не відповідають дійсності». Мною, ОСОБА_2, у газеті Карпатська Україна. Красне Поле» від ІНФОРМАЦІЯ_1 (НОМЕР_2), у статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» (стор. 5) свідомо були опубліковані недостовірні дані стосовно ОСОБА_1 та його дружини. Наступним повідомляю, що вся інформація про завідувача відділення хірургії судин та його дружину є неправдивою і такою, що не відповідає дійсності. Редакція газети «Карпатська Україна. Красне Поле» та автор статті приносять свої вибачення перед ОСОБА_1 та його дружиною»;
		стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача 50000,00 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої поширенням недостовірної інформації та приниженням ділової репутації. Судові витрати позивач просив покласти на ОСОБА_2
		 
		Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 29.07.2014 уточнений позов задоволено частково:
		визнано такими, що не відповідають дійсності та принижують ділову репутацію ОСОБА_1 відомості, поширені в статті «ІНФОРМАЦІЯ_2», що опублікована в номері НОМЕР_2 газети «Карпатська Україна. Красне Поле» від ІНФОРМАЦІЯ_1 року про те, що: «ОСОБА_1 професор, судинний хірург, має при лікарні фонд, через який проводить реалізацію медикаментів уже закуплених лікарнею за бюджетні кошти»;
		зобов'язано ОСОБА_2 і редакцію газети «Карпатська Україна. Красне Поле» протягом десяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили, тиражем у 1500 примірників, на 4 або 5 сторінці, таким же шрифтом, як і вказана стаття, спростувати наведену в статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» недостовірну інформацію шляхом опублікування відомостей про те, що інформація про завідувача відділення хірургії судин ОСОБА_1, яка опублікована у номері НОМЕР_2 газети «Карпатська Україна. Красне Поле» від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, є неправдивою і такою, що не відповідає дійсності;
		стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000,00 грн у відшкодування завданої моральної шкоди. У решті позову відмовлено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 743,60 грн у відшкодування витрат по оплаті судового збору.
		 
		Відповідач ОСОБА_2 оскаржив рішення суду, вважає його незаконним, просить рішення щодо часткового задоволення позову скасувати, у позові - відмовити. В обґрунтування скарги апелянт навів, зокрема, такі доводи: у справі відсутні докази неправдивості поширених відповідачем відомостей щодо ОСОБА_1, тоді як позивач повинен був довести свої вимоги; у статті відсутні дані, які б вказували саме на ОСОБА_1, ідентифікували його; відтак, немає жодних підстав вважати, що мова йде саме про позивача ОСОБА_1, а не про його однофамільця, і що саме позивач ОСОБА_1 є потерпілим внаслідок виходу публікації, а тому немає й підстав стверджувати, що позивачу завдано моральної шкоди; твердження в статті про реалізацію медикаментів через фонд є лише припущенням стосовно можливості такої реалізації невідомими особами, тобто, є оціночним судженням, а тому не підлягає спростуванню; причинно-наслідковий зв'язок між поширенням відомостей у статті та погіршенням стану здоров'я позивача не доведений, крім того, має місце невідповідність між часом виходу газети та погіршенням стану здоров'я позивача, тому вину відповідача у заподіянні моральної шкоди не доведено.
		 
		Позивач ОСОБА_1 теж оскаржив рішення суду у частині відмови в позові, вважає його частково незаконним, просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Посилається на порушення судом норм матеріального права при ухваленні рішення.
		 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення: представника позивача ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_4, який апеляцію свого клієнта підтримав, скаргу відповідача ОСОБА_2 не визнав, відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_5, які апеляцію відповідача підтримали, скаргу позивача не визнали, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.
		 
		Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності у відповідній частині. Рішення суду загалом відповідає обставинами справи, є правильним по суті, справедливим і ґрунтується на правильно застосованих нормах матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини, та на доказах, яким дано правильну оцінку. Поряд із цим, суд припустився окремих помилок у застосуванні норм матеріального та процесуального права щодо вимог до складу учасників процесу та змісту судового рішення.
		 
		Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у номері НОМЕР_2 тижневої газети «Карпатська Україна. Красне Поле», примірник якої знаходиться в матеріалах справи (а.с. 66), на 4-5 сторінках була опублікована стаття під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», автором якої є ОСОБА_2, у якій серед іншого міститься такий текст: «Професор ОСОБА_1, всього на всього тільки завідувач судинним відділенням, але він має при лікарні фонд, через який, як мені кажуть, проводять реалізацію медикаментів уже закуплених лікарнею за бюджетні кошти. Та це справа відповідних органів».
		 
		Як випливає зі змісту Свідоцтва серії ЗТ № 326 про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації, виданого Управлінням у справах преси та інформації Закарпатської облдержадміністрації 22.12.2003, з вихідних даних газети «Карпатська Україна. Красне Поле» та з інших матеріалів справи, засновником, видавцем, шеф-редактором і головним редактором газети є ОСОБА_2, газета послуговується в цивільному обороті кодом НОМЕР_1 Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ЄДР), фактично у ЄДР за індивідуальним податковим номером НОМЕР_1 зареєстрована фізична особа - підприємець ОСОБА_2, основним видом діяльності якого є видання газет. Відповідач ОСОБА_2 в апеляційному суді визнав, що редакція газети «Карпатська Україна. Красне Поле» не є юридичною особою, а саме він як фізична особа - підприємець повністю забезпечує функціонування газети та її редакції. Доказів державної реєстрації редакції газети «Карпатська Україна. Красне Поле» як юридичної особи в справі немає.
		 
		Особа здійснює свої права та виконує цивільні обов'язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, повинна діяти добросовісно, розумно, передбачаючи наслідки, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ст.ст. 11-14 ЦК України, тут і далі норми матеріального права в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин). Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян (ст. 5 Закону України «Про інформацію» (Закон № 2657-XII)). У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені ч.ч. 2-5 ст. 13 ЦК України, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ст. 13 ч. 6 ЦК України). Особа на власний розсуд розпоряджається своїми цивільними і процесуальними правами та здійснює своє право на захист (ст. 12 ч. 1, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст. 10 ч. 1, ст. 11 ч. 2 ЦПК України). За загальним правилом, кожна сторона зобов'язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 10 ч.ч. 2, 3, ст. 11 ч. 1, ст.ст. 57-60 ЦПК України).
		 
		Водночас доказування у спорі про захист ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок поширення про особу недостовірної інформації, має особливості. Законом передбачається, що редакція друкованого засобу масової інформації повинна діяти добросовісно, здійснювати перевірку інформації, що публікується, мати докази достовірності опублікованих відомостей, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (ст. 277 ч. 3 ЦК України, ст. 37 ч. 2 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» (Закон № 2782-XII), ст. 17 ч. 6 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»). Зазначене узгоджується й із правилом, відповідно до якого фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності (ст. 302 ч. 2 ЦК України). Тож обов'язок доказування достовірності поширеної про особу негативної інформації покладається на особу, яка поширила таку інформацію, тоді як особа, про яку було поширено інформацію, не позбавлена права подати докази недостовірності поширеної інформації, проте, повинна довести лише факти її поширення та порушення цим її особистих немайнових прав. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка її поширила, і незалежно від вини цієї особи (ст. 277 ч.ч. 4, 6 ЦК України). Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації і вправі вимагати її судового захисту (ст. 299 ЦК України). Особа вправі вимагати повного відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок порушення іншою особою її особистого немайнового права, при цьому, розмір завданої шкоди доводиться позивачем, а обов'язок доказування відсутності вини у шкоді лежить на заподіювачеві (ст. 23, ст.ст. 275, 280, ст. 1166 ч. 2, ст. 1167 ч. 1 ЦК України).
		 
		Заперечуючи у суді першої інстанції позов (а.с. 59-60) та оскаржуючи рішення суду (а.с. 80-83), відповідач ОСОБА_2 стверджував, що позивач ОСОБА_1 безпідставно пред'явив позов, оскільки стаття не містить жодного твердження, яке б указувало на особу саме позивача, не містить даних, які б його ідентифікували, а тому ОСОБА_1 не мав підстав приймати зміст статті на власний рахунок, а не на рахунок однофамільця.
		 
		Ці доводи відповідача суперечать фактичним обставинам справи, її матеріалам та спростовуються наявними у справі доказами. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що твердження у статті, яке позивач вважає недостовірним, прямо вказує на ОСОБА_1, стосується безпосередньо його, а особа позивача як фігуранта статті, з огляду також на її контекст, зміст, ідентифікується безспірно. Суд взяв до уваги докази присудження ОСОБА_1 наукового ступеня кандидата медичних наук зі спеціальності «хірургія» (а.с 14) та роботи к.м.н. ОСОБА_1 завідувачем єдиного в Закарпатській області спеціалізованого відділення судинної хірургії (а.с. 65). У справі немає даних про наявність у ЗОКЛ ім. А. Новака будь-якого іншого завідувача відділення судинної хірургії на прізвище «ОСОБА_1», чого не заперечив у апеляційному суді й відповідач. Отже, факт однозначної ідентифікації особи позивача як для працівників лікарні, де він працює, інших членів професійного медичного співтовариства, а також для невизначеного кола пацієнтів та інших осіб, сумнівів не викликає.
		 
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт поширення про завідувача відділення судинної хірургії ЗОКЛ ім. А. Новака ОСОБА_1 інформації, про яку йдеться, доведений, ця інформація є негативною, тому її достовірність належало доводити відповідачу. Міркування апелянта ОСОБА_2 про те, що позивач не довів факту поширення цієї негативної інформації, про те, що позивачу слід було довести неправдивість інформації, чого він не зробив, не заслуговують на увагу. Та обставина, що позивача в статті названо професором, тоді як він не має такого вченого звання, по-перше, не впливає на ідентифікацію особи позивача, по-друге, є недостовірною, що підтверджується, крім іншого, документально (а.с. 64), по-третє, сама по собі ця інформація не є негативною, проте в контексті іншої, негативної інформації про ОСОБА_1, сприймається останнім та обґрунтовано ним вважається такою, що шкодить діловій репутації лікаря, завідувача відділенням лікарні позаяк створює враження порушення медичної етики внаслідок самоправного оперування вченим званням, якого він не має, чим створює хибне уявлення про особу.
		 
		ОСОБА_2 необґрунтовано вважає, що наведене ним у статті твердження про реалізацію через фонд, який професор ОСОБА_1 має при лікарні, медикаментів, уже закуплених лікарнею за бюджетні кошти, є оціночним. Наведений текст не має ознак оціночного судження (ст. 30 ч. 2 Закону 2657-XII), оскільки є конкретним твердженням про конкретні факти, обставини і дії, що пов'язані між собою логічною послідовністю, піддаються, у разі їх існування в реальності, встановленню, перевірці, правовій оцінці та застосуванню, за наявності для того підстав, юридичної відповідальності за їх вчинення, а саме: придбання лікарнею відповідних медикаментів, придбання їх саме за бюджетні кошти, потім - надходження цих медикаментів до фонду, який професор ОСОБА_1 має при лікарні, потім - реалізація (у наведеному контексті - саме продаж) медикаментів, що надійшли, через фонд або безпосередньо фондом. Ці факти, обставини і дії, що у контексті статті є протиправними, нерозривно пов'язуються з іменем ОСОБА_1 Позивач ОСОБА_1 не заперечував свого стосунку до благодійного фонду, проте, зазначав, що у зв'язку з адекватним фінансуванням лікарні протягом останніх п'яти років його діяльність призупинена. Відповідач ОСОБА_2 не навів жодних доказів на підтвердження вищезазначеного твердження щодо фактів і обставин придбання лікарнею медикаментів за бюджетні кошти, надходження цих медикаментів до фонду, який професор ОСОБА_1 має при лікарні, та дій із подальшої їх реалізації через фонд або безпосередньо фондом.
		 
		Фраза «як мені кажуть» у тексті, про який ідеться, на суть вищенаведеного не впливає. Друкований засіб масової інформації вільний у своєму виборі публікувати певну інформацію, чи ні, зобов'язаний перевіряти інформацію, що оприлюднюється, і у випадку реалізації права на поширення інформації несе відповідальність за свої дії. Посилання на припущення щодо певної інформації, яку друкований засіб масової інформації вирішив опублікувати, не є підставою для звільнення від відповідальності за зміст інформації та за негативні наслідки, які нею можуть бути завдані охоронюваним законом правам та інтересам особи. Понад те, фраза «як мені кажуть» не може кваліфікуватися як припущення, позаяк фактично означає підтвердження факту отримання інформації, джерело якої автор не називає. Насамкінець, вже сама вказівка відповідача на припущення, мотивація апеляційної скарги тим, що йдеться лише про припущення стосовно можливості реалізації невідомими особами медикаментів через фонд, свідчить про відсутність у відповідача доказів щодо відповідних фактів і обставин, а відтак, доказів достовірності поширеної інформації, як дослівний зміст якої, так і контекст, у якому вона була викладена, є негативними щодо позивача. В апеляційному суді відповідач пояснював, що з приводу реалізації медикаментів через фонд є необхідними відповідні перевірки та правові висновки за їх наслідками, чим, по суті, підтвердив доводи, викладені у позовній заяві.
		 
		Доводи апелянта ОСОБА_2 про недоведеність причинно-наслідкового зв'язку між поширенням відомостей у статті та погіршенням стану здоров'я позивача, а також про невідповідність між часом виходу газети та погіршенням стану здоров'я позивача на суть рішення суду не впливають. Так, позивач стверджував, що номер газети зі статтею хоча і був датований ІНФОРМАЦІЯ_1, проте, фактично був розповсюджений на території ЗОКЛ ім. А. Новака ІНФОРМАЦІЯ_3, після чого того ж дня внаслідок погіршення стану здоров'я позивач звернувся по медичну допомогу, потім звернувся ще раз до іншого спеціаліста. Як убачається з мотивувальної частини рішення, суд не взяв до уваги ці доводи позивача, не наводив конкретної мотивації щодо пов'язаності погіршення стану здоров'я позивача із поширенням указаної інформації і не враховував наведені позивачем у цій частині факти і обставини при вирішенні спору, оскільки сама лиш згадка про погіршення стану здоров'я особи без конкретного обґрунтування щодо відповідних обставин такою мотивацією не є. Істотне значенні мають факти: виходу в світ номера газети; поширення інформації серед невизначеного кола осіб внаслідок публікації в цьому номері статті; недостовірності негативного змісту поширеної інформації; порушення поширенням недостовірної інформації немайнових прав позивача; заподіяння діями відповідача моральної шкоди позивачу. Саме ці факти були встановлені та доведені під час розгляду справи судом, не були спростовані відповідачем, який не довів достовірності поширеної інформації та відсутності своєї вини в заподіянні позивачу моральної шкоди. У зв'язку з цим, а також враховуючи, що апелянт ОСОБА_1 не наводить у скарзі доводів щодо пов'язаності погіршення стану його здоров'я із поширенням негативної інформації, не наводить пов'язаних із цим доводів щодо розміру відшкодування моральної шкоди, момент фактичного розповсюдження номера газети при розгляді справи за апеляційними скаргами не має істотного значення.
		 
		Викладені обставини були враховані місцевим судом при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди. Суд дійшов вірного висновку про заподіяння винними діями відповідача шкоди діловій репутації позивача як людини, лікаря, науковця та адміністратора - керівника відділення в обласній клінічній лікарні, що є бездоганною. Позивач зазнав приниження, почуття сорому, моральних страждань, втратив спокій, вимушений був безвинно виправдовуватися та докладати зусиль для захисту своїх прав, відновлення репутації, тобто, зазнав суттєвих негативних наслідків і переживань. Розмір відшкодування моральної шкоди визначено судом відповідно до положень ст. 23 ч. 3 ЦК України, з урахуванням особи сторін, інших обставин, що мають істотне значення, та вимог розумності і справедливості. Суд, зменшивши розмір відшкодування у десять разів порівняно із заявленим, значною мірою взяв до уваги і доводи відповідача в цій частині. Враховуючи вказані обставини в сукупності та значний для м. Ужгорода наклад газети, в якій було поширено негативну недостовірну інформацію про позивача, колегія суддів вважає, що розмір компенсації моральної шкоди у 5000,00 грн не є надмірним, а доводи апеляції позивача ОСОБА_1 не дають підстав для збільшення цього розміру.
		 
		Апеляційний суд відзначає й суперечливість правової позиції апелянта ОСОБА_2, який з одного боку, вказує, що у статті йдеться не про позивача ОСОБА_1, а про іншу особу, з іншого боку, стверджує про виклад у статті оціночних суджень, а не фактів, та про недоведеність факту погіршення стану здоров'я позивача тощо. Однак, така мотивація в одній апеляції є взаємовиключною, оскільки оціночні, як вважає апелянт, судження стосуються конкретної особи - ОСОБА_1 та пов'язаного з ним фонду, цієї ж особи стосуються обставини щодо погіршення стану здоров'я, заподіяння моральної шкоди. Доказування невідповідності особи, згаданої в публікації, особі позивача виключає можливість і необхідність доказування обставин щодо оціночних суджень, погіршення стану здоров'я та заподіяння моральної шкоди щодо особи даного позивача, і - навпаки.
		 
		Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ст. 303 ч. 1 ЦПК України). Доводи, які навів апелянт ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, не спростовують законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції по суті, інші доводи - не наводилися. Апеляційна скарга ОСОБА_1 теж не дає підстав для висновку про незаконність рішення суду, скарга цього апелянта не містить конкретних доводів по суті спору. Таким чином, суд вірно виходив із необхідності застосування передбачених ст. 32 Конституції України, вищевказаним законодавством гарантій щодо захисту немайнових прав особи від порушень, пов'язаних з поширенням недостовірної інформації про неї. Оскільки негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною в силу положень, прямо передбачених законом, і протилежного відповідачем не було доведено, суд правильно вказав у рішенні про недостовірність конкретної інформації, на яку посилався позивач. Поряд із цим, колегія суддів констатує наступне.
		 
		Суд першої інстанції залучив до участі в справі в якості співвідповідача редакцію газети «Карпатська Україна. Красне Поле». Між тим, учасником цивільних відносин і стороною в цивільній справі може бути лише юридична особа (ст. 2 ч. 1, ст.ст. 80, 91, 92, 96 ЦК України, ст.ст. 1, 26, 28-30 ЦПК України), тоді як указана редакція не є юридичною особою.
		 
		Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, справу належить вирішити щодо належних сторін. У резолютивній частині рішення слід навести точний, вичерпний і однозначний висновок (рішення) суду відповідно до встановленого в справі, що виключає неясність рішення, можливість його неоднозначного тлумачення тощо (ст.ст. 214-215 ЦПК України).
		 
		Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань. Водночас, не може бути ухвалене рішення судом по суті спору щодо учасника процесу (сторони), який в силу свого юридичного статусу не може брати участі в справі, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що унеможливлювало ухвалення рішення судом першої інстанції. Крім того, в резолютивній частині рішення суд першої інстанції у тексті, який було визнано таким, що не відповідає дійсності, замість слова «проводять», як це вказано у статті, зазначив слово «проводить». На думку апеляційного суду, така неточність має значення в справі і підлягає виправленню, оскільки відповідний текст повинен бути точно відтворений у резолютивній частині рішення суду. Внаслідок допущеної неточності має місце певна смислова відмінність. Так, за змістом фрази, наведеним у статті, йдеться про те, що через фонд, який має при лікарні позивач і діяльність якого пов'язується з його ім'ям, проводять реалізацію медикаментів, тобто, відповідні особи (у множині), у контексті - з відома, згоди, за участю позивача, проводять реалізацію медикаментів, а за змістом фрази, указаної в резолютивній частині рішення суду, йдеться про одноосібні дії позивача з реалізації медикаментів через фонд. Утім, в обох варіантах йдеться про пов'язаність фактів і дій щодо протиправної реалізації закуплених раніше за бюджетні кошти медикаментів із ОСОБА_1
		 
		Питання про скасування рішення суду із відмовою в позові ставилося в апеляції відповідача ОСОБА_2, тому в порядку вирішення цієї апеляції, з урахуванням положень ст. 8 ч. 8, ст. 303 ч. 3 ЦПК України та на підставі ст. 309 ч. 1 п. 4 цього Кодексу апеляцію відповідача слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити, виключити з третього абзацу резолютивної частини рішення вказівку на зобов'язання редакції газети «Карпатська Україна. Красне Поле» вчинити дії та замінити у другому абзаці резолютивної частини рішення слово «проводить» словом «проводять». Із виключенням з резолютивної частини рішення суду вказівки на редакцію газети всі дії на виконання рішення суду належить вчинити засновнику і видавцю газети ОСОБА_2 На підставі ст. 308 ЦПК України слід в решті рішення суду слід залишити без змін, апеляцію позивача ОСОБА_1 відхилити.
		 
		Керуючись ст. 8 ч. 8, ст. 303 ч. 3, ст. 307 ч. 1 п.п. 1, 3, ст. 308, ст. 309 ч. 1 п. 4, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -
		 
		в и р і ш и л а :
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, рішення Ужгородського міськрайонного суду від 29 липня 2014 р. змінити, виключити з третього абзацу резолютивної частини рішення вказівку на зобов'язання редакції газети «Карпатська Україна. Красне Поле» вчинити дії та замінити у другому абзаці резолютивної частини рішення слово «проводить» словом «проводять».
		У решті рішення суду залишити без змін.
		 
		Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскар жене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
		 
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...