Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/2259/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.09.2014. Забезпечено надання загального доступу: 30.09.2014.
Дата набрання законної сили: 22.09.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"22" вересня 2014 р.                                                   Справа №   914/2259/14
		 
		Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:
		головуючого-судді:                                                  Якімець Г.Г.,
		суддів:                                                            Гнатюк Г.М.,                                                                                                                        Кордюк Г.Т.,
		при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,
		 
		за участю представників:
		від позивача (скаржника)  - Івасюк Н.В.
		від відповідача - Решота В.В.
		 
		розглянувши апеляційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, вих.№2302-вих.-2305 від 06.08.2014 року
		на рішення господарського суду Львівської області від 24.07.2014 року (підписане 29.07.2014 року), cуддя Король М.Р.
		у справі № 914/2259/14
		за позовом Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів
		до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Смоківниця", м. Львів
		про розірвання договору купівлі - продажу нежитлових приміщень способом викупу №2882 від 30.12.2013 року
		в с т а н о в и в :
		Рішенням господарського суду Львівської області від 24.07.2014 року по справі №914/2259/14 у задоволенні позову Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до ТзОВ «Смоківниця» про розірвання договору купівлі - продажу нежитлових приміщень способом викупу №2882 від 30.12.2013 року відмовлено.
		Місцевий господарський суд, посилаючись на умови п.7.2 укладеного між сторонами договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, враховуючи, що відповідач здійснив оплату за предмет договору 04.02.2014 року, тобто, в межах наступного 30-тиденного строку, передбаченого п.7.2 Договору, а також те, що в провадженні суду знаходиться спір про стягнення неустойки за договором, про розірвання якого просить позивач (справа №914/1174/14), дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
		Не погоджуючись з рішення місцевого господарського суду, Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 24.07.2014 року по справі №914/2259/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги, зазначаючи, що вказане рішення місцевого господарського суду винесене з неповним з'ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що судом порушено ч.5 ст.23 ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», якою передбачено, що у разі несплати коштів згідно з договором купівлі-продажу разом з неустойкою протягом наступних 30 днів, договір підлягає розірванню.
		 
		Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив скасувати рішення господарського суду Львівської області від 24.07.2014 року по справі №914/2259/14 та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.
		Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (б/н від 08.09.2014 року), просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначав, що твердження скаржника на невірне трактування місцевим господарським судом положення ч.5 ст.23 ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та п.7.2 Договору купівлі-продажу є помилковим, необґрунтованим та таким, що прямо суперечить ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та Договору, оскільки, оплата відповідачем ціни об'єкту продажу є самостійним і головним обов'язком покупця, а сплата неустойки є санкцією за прострочення виконання зобов'язання, похідною і самостійною від нього, а тому не може вважатись єдиним обов'язком. Поряд з цим, зазначав, що оплата за приміщення, що є предметом Договору купівлі-продажу здійснена відповідачем 04.02.2014 року, тобто протягом наступних 30-ти днів, передбачених п.7.2 Договору. Таким чином, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив, що для розірвання договору необхідна наявність одночасно двох умов: несплата ціни об'єкта продажу протягом наступних 30 днів та несплата неустойки. Одночасно, посилаючись на ч.2 ст.651 ЦК України, наголошував про відсутність підстав для розірвання Договору купівлі-продажу, оскільки, позивач отримав те, на що розраховував при укладенні Договору купівлі-продажу.
		 
		Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
		Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 30 грудня 2013 року між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (в тексті договору - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смоківниця» (в тексті договору - покупець) укладено договір №2882 купівлі-продажу нежитлового приміщення способом викупу, відповідно до умов якого, а саме: п.1.1, продавець зобов'язався, відповідно до ухвали 3-ої сесії 6-го скликання Львівської міської ради №605 від 30.06.2011 року, передати у власність покупцю нежитлове приміщення підвалу та першого поверху, площею 158,1 кв. м, розташоване у будинку №9 за адресою: м. Львів, вул. Т. Шевченка, яке належить територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради на праві комунальної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04.10.2013 року, індексний номер 10318321, а покупець зобов'язався прийняти зазначене нежитлове приміщення і сплатити ціну, відповідно до умов, що визначені у цьому Договорі, та зареєструвати право власності на вказане приміщення в органах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
		Відповідно до п.1.3 Договору право власності на об'єкт продажу переходить до покупця після сплати у повному обсязі ціни продажу об'єкта продажу, підписання акта прийому-передачі об'єкта продажу та державної реєстрації у встановленому законом порядку права власності на придбаний об'єкт.
		Пунктами 1.4, 1.6, 1.7 Договору передбачено, що згідно зі Звітом про оцінку, складеним 30.09.2013 року Колективним підприємством «Львівське бюро експертів-оцінювачів», затвердженим наказом Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради №432-П від 29 листопада 2013 року, вартість відчужуваного приміщення становить 742340 грн. без ПДВ. Податок на додану вартість становить 148468 грн. Зазначений в Договорі об'єкт продається за ціною 890808 грн., у тому числі ПДВ.
		Згідно п.п.2.1, 2.2 Договору покупець зобов'язався сплатити продавцю 890808 грн. за придбаний об'єкт продажу протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення даного договору. Розрахунки за придбаний об'єкт здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування всієї суми з розрахункового рахунку №2600701450566/980, відкритого у відділенні №3 у м. Львів ЦФ ПАТ "Кредобанк", МФО 325365 (м. Львів, вул. Наливайка, 6) на рахунок продавця №37183003003071 в ГУДКСУ у Львівській області, м. Львів, вул. К.Левицького, 18, МФО 825014, код продавця за ЄДРПОУ 25558625. Датою оплати сторони вважають дату зарахування коштів на рахунок продавця.
		Укладений між сторонами договір купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу №2882 від 30.12.2013 року посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 30.12.2013 року та зареєстровано в реєстрі за №11464.
		Відтак, останнім днем сплати коштів за придбаний об'єкт продажу є 29.01.2014 року.
		Відповідач, у передбачений Договором купівлі-продажу строк ціну об'єкта в розмірі 890808 грн. не сплатив.
		Відповідно до п.7.2 Договору у разі несплати ціни об'єкта продажу протягом 30 днів з дня нотаріального посвідчення договору, покупець сплачує на користь продавця неустойку у розмірі 20 відсотків ціни продажу об'єкта. У разі несплати коштів згідно з договором купівлі-продажу разом з неустойкою протягом наступних 30 (тридцяти) днів цей договір підлягає розірванню, відповідно до ч.5 ст.23 ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
		У зв'язку з невиконанням покупцем умов Договору, позивач звернувся до відповідача з претензією (вих.№2302-вих.369 від 04.02.2014 року), в якій просив ТзОВ «Смоківниця», зокрема, негайно сплатити суму основного боргу - 890808 грн., сплатити неустойку в розмірі 20% від вартості об'єкта продажу, що становить 178161,60 грн. та повідомив, що  у випадку несплати вказаних коштів, останнє, пропонує розірвати Договір за взаємною згодою сторін.
		Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, датою зарахування коштів на рахунок продавця, а саме: датою сплати ціни об'єкту є 05.02.2014 року, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією платіжного доручення №230 від 04.02.2013 року на суму 890808 грн.
		Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради звернулось до суду з позовом до ТзОВ «Смоківниця» про розірвання договору купівлі - продажу нежитлових приміщень способом викупу №2882 від 30.12.2013 року.
		 
		Відповідно до ч. 2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
		Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		Застосовуючи ч.2 ст.651 ЦК України, слід виходити з того, що підставою розірвання договору на вимогу однієї сторони є не лише сам по собі факт порушення умов договору другою стороною, а й обов'язкова наявність шкоди, завданої цим порушенням другій стороні. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склались у сторони, яка вимагає розірвання договору. 
		Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладені договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилась порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч.2 ст.651 ЦК України.
		Також критерієм істотного порушення закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладені договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
		Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
		Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами в судовому засіданні, що відповідач здійснив повну оплату ціни об'єкту продажу 05.02.2013 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення №230 на суму 890808 грн., тобто покупець отримав те, на що він очікував при укладенні договору.
		Поряд з цим, слід зазначити, що рішенням господарського суду Львівської області від 06.06.2014 року по справі №914/1174/14, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.08.2014 року по справі №914/1174/14 з ТзОВ «Смоківниця» на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради присуджено до стягнення 17816,16 грн. - неустойки за порушення відповідачем умов договору №2882 від 30.12.2013 року щодо терміну сплати ціни об'єкта.
		Як уже було зазначено вище, відповідно до п.7.2 Договору у разі несплати ціни об'єкта продажу протягом 30 днів з дня нотаріального посвідчення договору, покупець сплачує на користь продавця неустойку у розмірі 20 відсотків ціни продажу об'єкта. У разі несплати коштів згідно з договором купівлі-продажу разом з неустойкою протягом наступних 30 (тридцяти) днів цей договір підлягає розірванню, відповідно до ч.5 ст.23 ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
		Посилання скаржника на ту обставину, що відповідачем, всупереч вимогам п.7.2 Договору, не сплачено неустойку за несплату ціни об'єкта, як на підставу розірвання спірного договору купівлі-продажу, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки, для застосування даного положення необхідна наявність одночасно двох умов: несплата ціни об'єкта продажу протягом наступних 30 днів та несплата неустойки.
		Так, передбачений п.7.2 Договору, 30-ти денний період,  протягом якого покупець зобов'язувався сплатити ціну об'єкта закінчився 29.01.2014 року, а період " наступних 30 днів", про які йде мова у вищевказаному пункті Договору, розпочинався 30.01.2014 року та закінчувався 01.03.2014 року.
		Як вказувалось вище, відповідач сплатив повністю ціну об'єкта за Договором - 05.02.2014 року, тобто в межах строку «наступних 30-ти днів», про які йде мова у п.7.2 Договору.
		Для розірвання договору купівлі-продажу на підставі наведеного пункту Договору, необхідною умовою є протермінуваня відповідачем сплати вартості об'єкту більш як на 60 днів з дня нотаріального посвідчення договору, тобто з дня його укладення. Однак, скаржником не враховано факт повної сплати 05.02.2014 року відповідачем ціни об'єкта продажу в сумі 890808 грн., що не заперечували сторони у судовому засіданні та підтверджується платіжним дорученням №230, копія якого міститься в матеріалах справи.
		Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. 
		Згідно із  ст. 33 ГПК України, кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивачем такі обставини не доведено.
		Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку про відсутність підстав для розірвання укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення способом викупу №2882 від 30.12.2013 року.
		Відтак, судова колегія вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку, зібраним у справі, доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.
		Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.
		Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.
		 
		Судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду, в порядку ст.49 ГПК України покладається на скаржника.
		Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 105 ГПК України, суд,
		 
		постановив:
		          Рішення господарського суду Львівської області від 24.07.2014 року по справі №914/2259/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради - без задоволення.
		 
		          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
		          Матеріали справи №914/2259/14 повернути до господарського суду Львівської області.
		 
		          Повну постанову складено 24.09.2014 року
		 
		          Головуючий-суддя:                                                            Якімець Г.Г.                                                                                                                                                                          Судді:                                                                                Гнатюк Г.М.                                                                                                                                                                                                                                                          Кордюк Г.Т.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...