Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 232/5754/12 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.09.2014. Забезпечено надання загального доступу: 29.09.2014.
Дата набрання законної сили: 24.09.2014
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 232/5754/12
		Провадження №11-кп/772/559/2014
		Категорія: крим.
		Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1 
		Доповідач: ОСОБА_2 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 вересня 2014 року м. Вінниця
		Колегія суддів Апеляційного суду Вінницької області у складі:
		головуючого  судді  ОСОБА_2 
		суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 
		секретаря ОСОБА_5 
		за участю прокурора ОСОБА_6 
		адвоката ОСОБА_7 
		обвинуваченого ОСОБА_8 
		потерпілої ОСОБА_9 
		розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12012010380000239 за апеляційною скаргою старшого прокурора прокуратури м. Вінниці ОСОБА_6 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 04.06.2014, яким 
		ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Турбів Липовецького району, Вінницької області, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, не працюючого, проживаючого та зареєстрованогоза адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 27.05.2005 Староміським районним судом м. Вінниці за ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 296, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, звільненого 31.03.2007 умовно-достроково,
		-за ч. 1 ст. 115 КК України виправдано в зв`язку з не доведенням його участі у скоєнні злочину.
		Вирішено долю процесуальних витрат та речових доказів.
		Органами досудового розслідування ОСОБА_10 обвинувачується у тому, що 18.11.2004 у другій половині дня, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вирішивши задовольнити свою статеву пристрасть, вийшов з території підприємства «Ремпобуттехніка», що знаходиться в м.Вінниці по вул. Чехова, 39, та направився у бік Вінницького олієжиркомбінату, у пошуках особи жіночої статі. Приблизно о 19:00 годин на перехресті вулиць А.Іванова та С.Ценского він познайомився з раніше йому незнайомою ОСОБА_11 , з якою попрямував вздовж залізничних колій, розташованих між Вінницьким олієжиркомбінатом, що по вул. А.Іванова, та АТП №10556, що по вул. С. Ценского, 14. Біля тупику залізничних колій між ними виникла сварка на ґрунті того, що ОСОБА_11 відмовилась вступати з ним у статевий акт. В ході сварки ОСОБА_10 наніс ОСОБА_11 удари рукою та ногою в область задньої поверхні правої кісті та у верхню третину лівого стегна, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді синців, які відносять до легких тілесних ушкоджень.
		Після чого умисно, безпідставно без наявних на те причин, з використанням малозначного приводу, з метою позбавлення життя ОСОБА_11 , висмикнув з її куртки шнурок чорного кольору та накинувши його на шию потерпілої, здавив шию зашморгом. Потім стиснув шнурок двома руками зліва-на-право та утримував його на шиї до настання смерті потерпілої. 
		Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1015 від 21.01.2005 смерть ОСОБА_11 настала від механічної асфіксії внаслідок здавлення шиї петлею зашморгом, що був затягнутий руками, про що свідчить странгуляційна борозна та синці на шиї. Встановлена причина смерті - механічна асфіксія, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент заподіяння. 
		Після вчиненого злочину ОСОБА_10 , зав`язавши шнурок на шиї ОСОБА_11 простим вузлом та кинувши труп потерпілої у струмок, з місця пригоди зник.
		Вироком суду ОСОБА_10 виправдано в зв`язку з не доведенням його участі у скоєнні злочину, оскільки обвинувачення останнього ґрунтувалось на явках з повинною, висновку психологофізіологічної експертизи, аудіо запису розмови ОСОБА_10 з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в приміщенні ІТТ Вінницького СУ УМВС України у Вінницькій області та між ОСОБА_10 та ОСОБА_14 і ОСОБА_15 в приміщенні ІТТ Калиновського РВ УМВС України у Вінницькій області, показаннях свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , які визнані судом недопустимими доказами, а натомість такі докази, як сліди поту на речових доказах  трусах, знайдених на місці скоєння вбивства, виявлені сліди шкіри в піднігтьовому вмісту вбитої, що належать іншій особі, а не ОСОБА_10 свідчать про недоведеність вини ОСОБА_10 у вчиненні ним злочину, який йому інкримінувався.
		Крім того, органами досудового розслідування так і не було перевірено алібі ОСОБА_10 , що він вчинити вбивство не міг, так як в ніч з 18 на 19 листопада 2004 року перебував на залізничному вокзалі де познайомився із жінкою, з якою провів разом час. Знайомий таксист ОСОБА_19 , на його прохання, відвозив його та жінку на АДРЕСА_2 , а о 6.00 год. 19.11.2004 ОСОБА_19 , за попередньою домовленістю, забрав їх із вищезазначеної адреси.
		В апеляційній скарзі прокурор просить вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 04.06.2014 про виправдання ОСОБА_10 за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність  скасувати та постановити свій вирок, яким визнати ОСОБА_10 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначити йому покарання у виді 13 років позбавлення волі, відповідно до ч. 4, ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання, до покарання призначеного за новим вироком зарахувати покарання відбуте частково за вироком Староміського районного суду м. Вінниці від 27 травня 2005 року та остаточно призначити ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років.
		Неповнота судового розгляду  судом залишилися недослідженими обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. А саме, судом не було допитано експерта ОСОБА_20 ,, що проводила судово-психолого-фізіологічну експертизу ОСОБА_10 із застосуванням поліграфа.
		Невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, полягає в тому, що судом безпідставно взято до уваги та не відкинуто без надання належної юридичної оцінки та аргументування, показання ОСОБА_10 , щодо здійснення на нього фізичного та психологічного тиску під яким він написав та підписав усі явки з повинною, додатки до них, протоколи допиту та пояснення.
		Докази здобуті досудовим слідством судом безпідставно визнано недопустимими.
		Окрім того, органами досудового розслідування встановлено, що існувала можливість спілкування ОСОБА_10 з жінкою на ім`я « ОСОБА_21 », та з таксистом ОСОБА_19 , тільки вказані події вже відбулись після того, як ОСОБА_10 позбавив життя ОСОБА_11 та з метою укриття вчинених його протиправних дій створював собі алібі.
		Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, на думку прокурора, є те, що суд, в порушення вимог ст. 94, ст. 411 КПК України, з урахуванням того, що жоден доказ не має наперед встановленої сили, а лише сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку має значення для прийняття відповідного процесуального рішення, безпідставно дійшов висновку, що обвинувачення ґрунтується лише на явках з повинною ОСОБА_10 .
		Адвокат ОСОБА_10  ОСОБА_7 та потерпіла ОСОБА_22 подали заперечення на апеляційну скаргу прокурора в яких просили вирок суду залишити без зміни, оскільки після скасування ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.03.2012 року всіх судових рішень, якими ОСОБА_10 визнано винуватим в скоєнні вбивства, в зв`язку з недостатністю доказів, нових слідством надано так і не було.
		Заслухавши доповідача, прокурора, який просив задовольнити його апеляційну скаргу з підстав зазначених в ній, потерпілу, обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника, які просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги та обговоривши її доводи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. 
		Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. 
		Відповідно до ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Згідно з ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. 
		Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку зазначаються у разі визнання особи виправданою - формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
		Суд першої інстанції виконав зазначені вимоги закону, тоді як при здійсненні досудового розслідування слідчим та прокурором допущено порушення однієї з загальних засад кримінального провадження  законність.
		Так, відповідно до матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції всебічно та повно дослідивши показання обвинуваченого, свідків та зібрані у кримінальному провадженні докази, які стосуються об`єму обвинувачення, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності, дійшов обґрунтованого висновку про ухвалення виправдувального вироку стосовно  ОСОБА_10 в зв`язку з не доведенням його участі у вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. 
		При цьому вірно зазначивши у вироку, що згідно ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Відповідні роз`яснення містяться і у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції при здійсненні правосуддя», згідно якого визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.
		Згідно ч.2 ст.9 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
		Однак, як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурором надано суду лише докази на підтвердження причетності ОСОБА_10 до злочину, і прихована та частина доказів, що свідчить про його невинуватість та процесуальні порушення та неповноту розслідування.
		Так 21.12.2012 старшим прокурором прокуратури м.Вінниці ОСОБА_6 направлено до суду затверджений ним обвинувальний акт відносно ОСОБА_10 за ч.1 ст.115 КК, з реєстром матеріалів досудового розслідування (т.1 а.с.1-6), згідно яких останній утримується під вартою. 
		Протоколом затримання (т.4 а.с.137) підтверджується що ОСОБА_10 затримано 12.03.2008 року та згідно постанови Староміського райсуду м.Вінниці від 14.03.2008 року (т.4 а.с.118) йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. 
		Незважаючи на те, що тримання під вартою під час досудового розслідування не повинно тривати більше двох місяців та ст.156 КПК 1960 року передбачено строки тримання під вартою та порядок їх продовження до чотирьох, дев`яти та вісімнадцяти місяців, в матеріалах кримінального провадження немає жодного судового рішення в обґрунтування тримання обвинуваченого під вартою майже п`ять років  з 12.05.2008 року до 21.12.2012 року.
		Згідно ж ухвали Вінницького міського суду від 19.02.2013 року (т.1 а.с.44-45) ОСОБА_10 продовжено строк тримання під вартою до двох місяців -21.04.2013, вважаючи початок строку тримання під вартою день надходження справи до суду  21.12.2012.
		І лише 04.06.2014 року, в зв`язку з постановленням виправдувального вироку, судом скасовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_10 . 
		Таким чином останній по даній справі перебував під вартою більше шести років: з 12.03.2008 року по 04.06.2014 року, що не відповідає вимогам ст.5 Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод людини оскільки порушує «розумні строки» згідно судової практики Європейського суду з прав людини.
		Також, не зважаючи на те, що подія злочину мала місце 18.11.2004 року, в матеріалах кримінального провадження міститься лише витяг з кримінального провадження про внесення відомостей до ЄРДР 24.11.2012 року (т.1 а.с.7), а постанова про порушення кримінальної справи за нормами КПК 1960 року в матеріалах відсутня, що ставить під сумнів допустимість доказів, зібраних до 24.11.2012 року, крім протоколу огляду місця події.
		Відсутні і всі судові рішення по даній справі, що постановлялись місцевими, апеляційними та касаційними інстанціями до 24.11.2012 року в ході розгляду кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_10 за даний злочин за нормами КПК 1960 року.
		Так вироком Староміського райсуду м.Вінниці від 27.05.2010 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 19.08.2010 року, ОСОБА_10 було визнано винуватим у вбивстві ОСОБА_11 , однак ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.03.2012 року ці судові рішення скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд, оскільки ряд доказів, на які послався у вироку суд, на підтвердження вини ОСОБА_10 , містять у собі відомості лише щодо події злочину, але не вказують на причетність до його до вчинення, а інші є суперечливими, що слідством усунено не було.
		Судом також піддано сумніву «ефективність» проведеної перевірки прокуратурою заяви ОСОБА_10 про застосування до нього недозволених методів слідства, що змусило його написати явки з повинною.
		В ході нового судового розгляду, постановою Староміського райсуду м.Вінниці від 16.08.2012 року, залишеною без зміни ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 18.10.2012 року справу направлено на додаткове розслідування згідно норм КПК 1960 року.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, що надійшли до суду, крім внесення відомостей до ЄРДР 24.11.2012 року жодної слідчої дії, на виконання зазначених вище судових рішень, не проводилось, а 21.12.2012 року направлено до суду обвинувальний акт за нормами КПК України.
		Згідно вимог ст.22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позиції, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, а відповідно зі ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
		Докази, зазначені та надані сторонами кримінального провадження судом першої інстанції дослідженні в повному обсязі, обставин, які б завадили сторонам скористатися своїми процесуальними правами в наданні інших доказів не встановлено. 
		Судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі.
		Судом першої інстанції в ході кримінального провадження дотримано вимоги ст.ст. 22, 92, 93, 349, 350 КПК України, що є гарантією забезпечення права сторін на справедливий судовий розгляд.
		Твердження прокурора в апеляційній скарзі про неповноту судового розгляду не узгоджується із вимогами ст.ст. 22, 92, 93 КПК України, якими передбачено змагальність сторін, обов`язок доказування та збирання доказів.
		Жодного клопотання прокурора про повторне дослідження доказів, або дослідження доказів, які не досліджувались судом першої інстанції до апеляційної інстанції не надходило, хоча відповідно до ч.3 ст. 404 КПК України саме за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції.
		Щодо твердження прокурора в апеляційній скарзі про невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, то вони також безпідставні. Суд, визнаючи ряд поданих прокурором доказів недопустимими, обґрунтував прийняте рішення відповідно до вимог ст.ст.86-89 КПК України з врахуванням ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.03.2012 року, вказівки в якій, згідно ст.439 КПК України є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції, оскільки жодне з зазначених в ухвалі протиріч досудовим слідством усунено не було.
		Не ґрунтуються на законі посилання прокурора на допущені судом істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. 
		Так ч.2 ст. 412 КПК України передбачений вичерпний перелік підстав скасування вироку суду в зв`язку з порушення норм КПК України, однак на жодну з них в апеляційній скарзі прокурора посилання не має. Крім того, згідно ст.415 КПК України допущення істотних порушень вимог кримінального процесуального закону є підставою для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, а не постановлення нового вироку, як зазначено в скарзі.
		З урахуванням встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження на підставі досліджених з достатньою повнотою та належним чином оцінених всіх доказів, які стосуються об`єму обвинувачення ОСОБА_10 , колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про недоведеність вчинення обвинуваченим злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, обґрунтованим, а тому виправдувальний вирок щодо нього ухвалений законно, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає, а тому апеляційну скаргу прокурора залишає без задоволення. 
		Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
		у х в а л и л а :
		апеляційну скаргу старшого прокурора прокуратури м. Вінниці ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 05.06.2014, щодо ОСОБА_10  без змін.
		 
		Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
		Відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України судові рішення апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту проголошення.
		 
		Судді:(підписи)
		 ОСОБА_2  ОСОБА_3  ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...