Справа № 22ц-2581/2007 р.
Головуючий
по 1-й інстанції Андрієнко Г.В..
Суддя-доповідач: Гальонкін С.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007
року листопада місяця 21 дня м. Полтава
Колегія суддів
судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду
Полтавської
області в складі:
Головуючого: Гальонкіна С А.
Суддів: КорнієнкаВ.І., Триголова В.М.
при
секретарі Коротун І.В.
розглянула
у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за
апеляційною
скаргою ОСОБА_1
на
рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 липня 2007 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Октябрського РВ ПМУ УМВС України в
Полтавській області про визнання права власності на частину квартири, усунення перешкод в користуванні
квартирою, вселення, реєстрацію за місцем проживання, позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права
власності на квартиру, стягнення
компенсації, припинення права власності.
Колегія
суддів, заслухавши доповідь
судді-доповідача апеляційного
СУДУ, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням
Октябрського районного суду м. Полтави від 12 липня 2007 року
позов ОСОБА_2 задоволено повністю.
Визнано
за ОСОБА_2 право власності на 67/100
частин кварти АДРЕСА_1.
Усунено перешкоди в користуванні квартирою з боку ОСОБА_1, вселивши ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1.
Зобов'язано Октябрський РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області
зареєструвати ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1.
Стягнуто з
ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір
в сумі 1 291, 74
грн. та 30
грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
розгляду справи, а всього 1 321, 74
грн. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 33/100 частин квартири АДРЕСА_1.
В задоволенні
інших позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
Не погодившись з вказаним рішенням відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну
скаргу, в якій рішення суду вважає
невірним, просить його скасувати та
постановити нове рішення, яким
задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши
доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та мотиви
апеляційної скарги приходить до висновку,
що скарга підлягає частковому задоволенню.
У відповідності п. З ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду
апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право
змінити рішення суду першої інстанції.
Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для зміни рішення суду першої
інстанції є неповне з'ясування судом обставин,
що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність
висновків суду обставинам справи,
порушення або неправильне застосування норм матеріального права або
процесуального права.
Судом встановлено, що 30.01.1993
року ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_1.
Згідно рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 28.02.2007 року
шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Як вбачається з
матеріалів цивільної справи про розірвання шлюбу, яка була оглянута в судовому засіданні
апеляційної інстанції, фактично
сімейно-шлюбні відносини подружжя Реп'ях припинили з січня 2006 року.
26
червня 2005 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Полтаватрансбуд» був укладений договір №
76 на пайову участь у будівництві житла.
Згідно з
договором забудовник зобов'язувався побудувати та передати квартиру АДРЕСА_1
жилою площею 87, 5 кв.м. Загальний розмір пайової участі за договором склав 175
000 грн.
25 листопада 2006 року підписано акт приймання-передачі квартири та
визначено її остаточну вартість - 174 848 грн.
Під час
спільного проживання, позивачеві ОСОБА_2
на праві особистої приватної власності належала однокімнатна квартира АДРЕСА_2.
13.07.2005 року
дана квартира продана.
Згідно
нотаріально посвідченого договору ( а.с.6) її продаж за домовленістю сторін
вчинено за 35 7000 грн. ( п.3 договору) Пунктом 8 вказаного договору
передбачено, що умови договору сторонам
зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін.
У тексті
договору зафіксовано усі істотні умови,
що стосуються купівлі-продажу нерухомого майна, яке є предметом цього договору. Будь-які
попередні домовленості, які мали місце
до укладення договору і не відображені у його тексті, не мають правового значення.
Враховуючи
викладене колегія суддів вважає, що саме
вказана сума є особистою власністю ОСОБА_2,
яка внесена ним в рахунок оплати вартості житла.
В засіданні суду
першої інстанції також встановлено, що
згідно квитанцій ОСОБА_3- матір'ю ОСОБА_1 4 липня 2006 року на розрахунковий
рахунок ВАТ «Трансбуд» було внесено 23 7000 грн ( а.с.11).
За твердженнями
ОСОБА_1 ці кошти особисто були подаровані їй матір'ю. ОСОБА_2 не заперечував
визнати дані кошти особистим майном ОСОБА_1. Крім того вказана сума коштів
внесена після припинення шлюбно-сімейних відносин сторін.
Тому кошти 23
700 грн. є особистими коштами ОСОБА_1
Статтею 57 СК України передбачено,
що якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні відповідно до розміру
внеску є його особистою приватною власністю.
Таким
чином, з загальної вартості квартири -174 848 грн. особистими
коштами позивача ОСОБА_2 є 35 7000 грн.,
відповідачки ОСОБА_1 - 23 700 грн.. Решта коштів 115 448 грн. - спільні
кошти подружжя ( 174 848- 35700-23700 =115 448).
Частка кожного з подружжя в спільно внесених коштах складає 57 724 грн.
З врахуванням спільних коштів на долю ОСОБА_2 припадає 57 724+ 35 700=93
424 грн.
На долю
ОСОБА_1 припадає 57 724 + 23 700= 81 424 грн.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов невірного висновку стосовно сум грошових
коштів, які є особистою власність
подружжя і були внесені ними в рахунок оплати вартості квартири. Оскільки
різниця між внесеними особистими коштами є несуттєвою, враховуючи інтереси дитини, яка проживає разом з матір'ю, колегія суддів вважає за можливе визнати
право власності на 1/2 частину квартири за ОСОБА_2 та на 1/2 квартири за ОСОБА_1.
Тому апеляційна скарга ОСОБА_1
підлягає частковому задоволенню,
а рішення суду зміні.
На підставі
вищевикладеного, керуючись ст. 303, п. З ч. 1 ст. 307, ст.ст. 309,
314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну
скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від
12 липня 2006 року змінити.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину
квартири АДРЕСА_1.
Визнати за
ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави державне мито в
сумі 771 грн. 70 коп.
В іншій частині
рішення залишено без змін.
Рішення
набирає законної сили з моменту його
проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги
протягом двох місяців з дня „ набрання
ним законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.