Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/10421/14 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інтелектуальна власність; Авторське право і суміжні права.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.10.2014. Забезпечено надання загального доступу: 03.10.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа №  910/10421/14 29.09.14
		За позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" 
		до                       Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1                 
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, 
		на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Суперлакомка"                            
		про                 захист виключного права шляхом стягнення компенсації в сумі 12 180,00 грн. 
		 
		Суддя Гумега О.В.
		 
		Представники:
		від позивача:        Сушко В.С. за довіреністю б/н від 01.01.2014 р.
		від відповідача:    ОСОБА_1 - суб'єкт підприємницької діяльності
		від третьої особи: не з'явився 
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Маша и Мєдвєдь" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про   поновлення  порушених відповідачем виключних  прав  позивача на  самостійну  частину  твору - персонаж «Маша» з аудіовізуального   твору - мультиплікаційного  серіалу «Маша  и  Мєдвєдь», шляхом стягнення з  відповідача   на  користь  позивача  компенсації в розмірі 12 180,00 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем,  на  думку  позивача,  були  порушені    виключні  права    позивача  на  аудіовізуальний  твір - мультиплікаційний  серіал «Маша  и Мєдвєдь» та  всіх  його  самостійних  частин, шляхом  продажу (реалізації, розповсюдження)  кукурудзяних  паличок в  поліетиленовій  упаковці з  малюнками,  на  яких   зображений  персонаж «Маша»  із різних кадрів серій зазначеного мультиплікаційного  серіалу.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/10421/14 та призначено розгляд справи на 07.07.2014 р. о 10:50 год.
		03.07.2014 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти  задоволення  позовних  вимог заперечував  та  просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
		В судове засідання, призначене на 07.07.2014 р., відповідач  з'явився. 
		Представник позивача в судове засідання, призначене на 07.07.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 29.05.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
		В судовому засіданні, призначеному на 07.07.2014 р., відповідач надав усні заперечення щодо заявлених позовних вимог та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, поданому 03.07.2014 р. через відділ діловодства суду. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 27 ГПК України, питання про залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом.
		Враховуючи положення ст. 27 ГПК України та обставини справи, суд прийшов до висновку про необхідність залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Суперлакомка". 
		Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 07.07.2014 р., подав клопотання про продовження строку вирішення спору.
		Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.
		Враховуючи вищезазначене та положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість  вирішення  справи по суті в  судовому  засіданні,  призначеному  на  07.07.2014 р.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2014 р. продовжено строк вирішення спору, відкладено розгляд справи на 28.07.2014 р. о 12:10 год. та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -  Товариство з обмеженою відповідальністю "Суперлакомка".
		В судове засідання, призначене на 28.07.2014 р., представники позивача та відповідача з'явилися.
		Представник третьої особи в судове засідання, призначене на 28.07.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 07.07.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
		Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 28.07.2014 р., подав письмові пояснення щодо отриманих позивачем прав на підставі договорів № 01601-МиМ від 08.06.2010 р. та № 1007/19 від 12.11.2010 р. про відчуження виключних прав на аудіовізуальний твір з посиланням на норми законодавства Російської Федерації.
		Письмові пояснення залучені до матеріалів справи та передані до відділу діловодства суду для реєстрації.
		В судовому засіданні, призначеному на 28.07.2014 р., представник позивача надав пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням письмових пояснень, поданих 28.07.2014 р. в судовому засіданні.
		Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 28.07.2014 р., заперечував проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, поданому 03.07.2014 р. через відділ діловодства суду, та просив суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.
		Враховуючи положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд прийшов до висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 28.07.2014 р.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2014 р. відкладено розгляд справи на 11.08.2014 р. о 09:30 год.
		11.08.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи речових доказів, а саме матеріальний носій компакт-диск з записом факту  реалізації контрафактного товару.
		Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 11.08.2014 р., враховуючи, що суддя Гумега О.В. знаходиться у відпустці, справу № 910/10421/14 передано на розгляд судді Блажівській О.Є.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2014 р. справу № 910/10421/14 прийнято до провадження судді Блажівської О.Є. та призначено розгляд справи на 08.09.2014 р. о 10:10 год.
		Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 26.08.2014 р. справу № 910/10421/14 передано на розгляд судді Гумезі О.В., у зв'язку з її виходом з відпустки.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2014 р. справу № 910/10421/14 прийнято до провадження судді Гумеги О.В. та призначено розгляд справи на 08.09.2014 р. о 10:10 год.
		В судове засідання, призначене на 08.09.2014 р., представники позивача та відповідача з'явилися.
		Представник третьої особи в судове засідання, призначене на 08.09.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 07.07.2014 р., 28.07.2014 р. та від 26.08.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
		В судовому засіданні, призначеному на 08.09.2014 р., представник позивача надав пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням письмових пояснень, поданих 28.07.2014 р. в судовому засіданні.
		Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 08.09.2014 р., заперечував проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, поданому 03.07.2014 р. через відділ діловодства суду, та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
		Ухвалою  Господарського  суду міста  Києва  від  08.09.2014  року  розгляд  справи  відкладено  на  29.09.2014  року о  10:40 год. 
		В  судове  засідання,  призначене  на  29.09.2014  року, з'явилися  представники  позивача  та  відповідача. Представник  третьої особи,  в  судове  засідання,  призначене  на  29.09.2014  року,  не  з'явився  про  час  та  місце  розгляду  справи    повідомлений  належним  чином. 
		В  судовому  засіданні,  призначеному  на  29.09.2014  року,  позивач  подав  заяву  про  зміну   підстав  позову. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
		Як визначено у п. 3.12 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті  та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової зави, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. 
		Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. 
		Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
		Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.    
		Судом встановлено, що  в  судовому  засіданні,  призначеному  на  08.09.2014    року,  судом  розпочато   розгляд  справи  по  суті,  про  що  зазначено  в    протоколі  судового  засідання від 08.09.2014  року  та  в  ухвалі  від  08.09.14  року. 
		З  огляду  на  зазначене, у  позивача  відсутнє  право  подавати  заяву  про  зміну  підстав  позову  після    початку  розгляду  справи  по  суті. 
		В  той  же  час,  дослідивши  зміст  заяви  позивача   про  зміну  підстав  позову,  судом встановлено,  що позивач  не  змінює підстав  позову,  не  змінює  предмету  позову,  а  фактично  надає  додаткові пояснення  у  справі,  до  яких  надає  додаткові   докази. 
		ГПК України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог.
		Тому, як зазначено в п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:
		- подання іншого (ще одного) позову, чи
		- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
		- об'єднання позовних вимог, чи
		- зміну предмета або підстав позову.
		Таким чином, виходячи зі змісту поданої позивачем заяви про  зміну  підстав  позову, суд розцінює її в  якості  заяви  про надання  додаткових  пояснень  у  справі  з  наданням  відповідних  доказів  та  долучає  її  до  матеріалів  справи.
		В судовому засіданні,  призначеному  на  29.09.2014  року,  позивач  позовні  вимоги  підтримав повністю.
		Відповідач,  в  судовому  засіданні,  призначеному  на  29.09.2014  року,   проти  задоволення  позовних  вимог  заперечував  та  зазначив,  що ним  не  вчинялися  умисні  дії  направлені  на  порушення  авторських  прав,  належних   позивачу. 
		В судовому засіданні,  призначеному  на  29.09.2014  року,  здійснювався  огляд   наявних  в  матеріалах  справи  речових доказів.
		Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 29.09.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
		Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва    
		                                                     
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У пункті 28 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначено, що з огляду на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:
		1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача; 
		2) відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).
		У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.
		Статтею 435 ЦК України передбачено, що первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.
		Відповідно до частини першої статті 15 Закону майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з     положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.
		За приписами частини першої статті 31 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані. 
		Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не  підлягають з наступних підстав.
		Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Маша и Мєдвєдь" є юридичною особою за законодавством Російської Федерації, місцезнаходженням якої є м. Москва, вул. Годовікова, б. 9, будова 3 і якій присвоєно основний державний реєстраційний номер 1107746373536, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 18.12.2013 № 7961808 УД.
		Відповідно  до  Договору   № 010601-МиМ  про  відчуження  виключного  права  на  аудіовізуальний твір (серіал «Маша и Мєдвєдь») від 08.06.2010  року (далі - договір-1), укладеному    між  Товариством з  обмеженою  відповідальністю  Студія «АНИМАККОРД» (далі- правовласник) і  Товариством з обмеженою відповідальністю "Маша и Мєдвєдь" (далі - позивач), правовласник передав  позивачу  виключне  право  на  аудіовізуальний твір - серіал «Маша и Мєдвєдь» (вісім  серій,  визначених  в  ст. 1.1. договору-1). Договір-1  діє  протягом  всього  терміну дії  виключного   права  на аудіовізуальний  твір (ст. 6.1. договору-1). 
		Відповідно  до  Договору   № 1007/19  про  відчуження  виключного  права  на  аудіовізуальний твір (серіал «Маша и Мєдвєдь») від 12.11.2010  року (далі - договір-2), укладеному    між  Товариством з  обмеженою  відповідальністю  Студія «АНИМАККОРД» (далі- правовласник) і  Товариством з обмеженою відповідальністю "Маша и Мєдвєдь" (далі - позивач), правовласник передав  позивачу  виключне  право  на  аудіовізуальний твір - серіал «Маша и Мєдвєдь» (чотири  серії,  визначені  в  ст. 1.1.   договору-2). Договір-2  діє  протягом  всього  терміну дії  виключного   права  на аудіовізуальний  твір (ст. 6.1. договору-1). 
		Відповідно  до  ст. 1.3. договору-1 та  договору-2, правовласник  гарантував,  що  він  є    власником  виключного   права  на  аудіовізуальний  твір. Виключне  право   на  аудіовізуальний  твір  передається  правовласником  набувачу   в  повному об'ємі   для  використання   його  будь-яким  способом   і  в  будь-якій  формі (ст. 1.4.  договору-1, договору-2). 
		Відповідно до п. 28 Постанови пленуму  Вищого господарського  суду   України від 17.10.12  року  № 12  «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» із змінами  і  доповненнями, визначено, що у розгляді господарським судом справи про захист авторських прав потрібно виходити з того, що, поки не доведено інше, автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору. Інші докази, пов'язані з авторством твору, досліджуються лише в разі, якщо авторство даної особи на твір оспорюється або заперечується.
		Отже, позивач є власником виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний  твір - мультиплікаційний серіал "Маша и Мєдвєдь" (серії 1-12), а  саме: 1. «Раз, два, три! Елочка гори!»; 2. «Первая  встреча»; 3. «До  весны  не  будить!»; 4. «Весна  пришла!»; 5. «Ловись рыбка!»; 6. «Следы  невиданных зверей!»;  7. «С волками  жить…»; 8. «Позвони  мне, позвони!»; 9. «День  варенья»; 10 «Праздник  на  льду»; 11. «Первый  раз  в  первый  класс»; 12. «Граница  на  замке»), та його складові частини і має право захищати свої права, у тому числі шляхом звернення до господарського суду з даним позовом.
		За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України  «Про авторське  право  і  суміжні  права»,  аудіовізуальний твір - це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.
		Стаття  8 Закону України  «Про авторське  право  і  суміжні  права», встановлює,  що  об'єктами   авторського  права є твори у  галузі науки, літератури і  мистецтва,  в  тому  числі аудіовізуальні  твори. 
		Статтею 9 Закону передбачено, що частина твору, яка може використовуватись самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього закону.
		Судом встановлено, що персонаж аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Маша и Мєдвєдь» - «Маша» є частиною вказаного аудіовізуального твору, яка може використовуватися самостійно, а тому розглядається судом як твір.
		Статтею 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом. 
		Відповідно до    статті 440 ЦК України    та частини третьої статті 15 Закону майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору;   право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
		Частиною другою статті 32 Закону передбачено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.
		В  п. 26 Постанови пленуму  Вищого господарського  суду   України від 17.10.12  року  № 12  «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» із змінами  і  доповненнями, також  зазначено,  що використання творів та/або об'єктів суміжних прав, - якщо інше не встановлено законом, - допускається лише на підставі передбаченого статтею 1107 ЦК України договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності. При цьому господарським судам слід мати на увазі таке: майнові права, не зазначені в договорі як передані чи дозволені до використання, вважаються непереданими та недозволеними; предметом договору не можуть бути права на використання творів, які не були чинними;  невиключні права, одержані за ліцензійним договором, можуть у подальшому передаватися іншим особам, якщо це прямо передбачено у первісному договорі; якщо в ліцензійному договорі на видання, опублікування чи інше відтворення твору або об'єкта суміжних прав винагорода визначається у вигляді фіксованої суми, то в договорі має бути зазначено як його істотну умову максимальний тираж твору або об'єкта суміжних прав. Примірники творів або об'єктів суміжних прав, відтворені понад установлений тираж, є контрафактними. Будь-які пробні чи технологічні тиражі повинні входити до встановленого договором розміру тиражу.
		Відповідач  не  надав  суду доказів,  які  б  свідчили   про  наявність  у  відповідача  правових підстав  для використання аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Маша и Мєдвєдь», або  його  частини.
		Судом  встановлено,  що 21.03.2014  року, двічі 04.04.2014  року  та  07.04.2014  року, в  магазині, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Федорова, 9,  торгівлю  в  якому  здійснює  ФОП ОСОБА_1, представником позивача було придбано товар: кукурудзяні  палички «ПІК НІК» в  поліетиленовій  упаковці з  малюнками,  на  яких   зображений  персонаж «Маша»  із різних кадрів серій мультиплікаційного  серіалу «Маша  и Мєдвєдь» та  нанесено  напис «Маша  и Медведь». Виробником  кукурудзяних  паличок вказано  Товариство  з  обмеженою  відповідальністю  «Суперлакомка» (третя  особа). Придбання  зазначеного  товару підтверджується не  фіскальними чеками, наявними  в  матеріалах  справи. В  матеріалах  справи  наявна фотографія  зазначеного  товару  (кукурудзяних  паличок). Придбаний  товар (кукурудзяні  палички)  оглядався  в  судовому  засіданні. 
		Звертаючись  до  суду  з  позовом  про  відновлення   порушених  авторських  прав шляхом  стягнення  з  відповідача   компенсації,  позивач  вказує,  що  відповідач здійснював реалізацію  товару, який  має  статус  контрафактного,  так  як  має в  своїй структурі належні  виключно  позивачу об'єкти  авторського  права. Позивач  також  вказує,  що   факт   розповсюдження (реалізація,  продаж) відповідачем   контрафактної   продукції   є  порушенням  прав позивача   в  рамках  п. б. ч. 1  ст. 50 Закону, згідно якого піратство  у  сфері  авторського  права  і  або  суміжних  прав це - опублікування, відтворення,  ввезення   на  митну  територію  України,  вивезення  з  митної  території  України  і  розповсюдження  контрафактних   примірників  творів
		Судом  встановлено,  що на  упаковці  товару - кукурудзяних  паличках «ПІК НІК»,  який  реалізовувався  відповідачем,  відтворено персонаж «Маша» з аудіовізуального  твору «Маша і Мєдвєдь»,  власником   виключних  майнових  прав  на  який  є  позивач. 
		У пункті "г" частини першої статті 52 Закону встановлено, що за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції. 
		При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право: подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.
		Пунктом "г" частини другої вказаної статті передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
		Позивачем визначено суму компенсації в розмірі 10 мінімальних заробітних плат,  що  складає  12180,00 грн. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу. 
		Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд. 
		В п. 2 Постанови пленуму  Вищого господарського  суду   України від 17.10.12  року  № 12  «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» із змінами  і  доповненнями, визначено, що  у вирішенні питань, пов'язаних із способами захисту прав інтелектуальної власності, господарським судам потрібно мати на увазі що загальні способи захисту права інтелектуальної власності визначені частиною другою статті 16 ЦК України і частиною другою статті 20 ГК України. Наведені у відповідних нормах переліки способів захисту не є вичерпними з огляду на вміщений у статті 16 ЦК України припис про те, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом, а у статті 20 ГК України - положення щодо можливості захисту права і законного інтересу іншими способами, передбаченими законом.
		Частиною першою статті 432 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.
		У частині другій згаданої статті 432 ЦК України визначено способи захисту права інтелектуальної власності.
		Законами України про набуття та здійснення права на конкретні об'єкти інтелектуальної власності, зокрема, статтею 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" також передбачено способи захисту відповідного права,  в  тому  числі  і  право  на  стягнення компенсації.
		В п. 51 Постанови пленуму  Вищого господарського  суду   України від 17.10.12  року  № 12  «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» із змінами  і  доповненнями, зазначено,  що  за змістом статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" у зв'язку з порушенням авторського права і (або) суміжних прав є можливим одночасне застосування кількох передбачених зазначеною статтею способів цивільно-правового захисту таких прав, у тому числі й у розгляді різних судових справ. Крім відшкодування збитків як загального способу захисту порушених прав, відповідно до пункту "г" частини першої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав може вимагати виплати компенсації замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
		У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід мати на увазі таке.
		Компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації (п. 51.2. Постанови).
		В п.п. 51.3. цієї  Постанови    вказується,  що у  визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.
		Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.
		У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.
		Визначаючи  розмір компенсації,  яка,  на  думку  позивача,  має  бути  стягнута  з  відповідача в сумі  12180,00 грн.,  позивач вказує, що робить це  з метою  недопущення   повторного   та  рецидивного   розповсюдження  (реалізації,  продажу) контрафактного   товару   на  майбутнє та  для  досягнення   присічного  характеру дії  суми   компенсації, яка була б  значною для  відповідача. Позивач  також вказує  на  неодноразове використання  одного й того самого  об'єкта  в  контрафактному  товарі. Інших обґрунтувань та доказів,  які  б свідчили  про справедливість, добросовісність та розумність визначення  такого  розміру  компенсації  позивач  суду  не  надав.
		Здійснюючи  розгляд  справи  по  суті судом  встановлено  наступне:
		- позивач є власником виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний  твір - мультиплікаційний серіал "Маша и Мєдвєдь" (серії 1-12). В  статті  11 Закону  України «Про  авторське  право  і  суміжні  права» передбачено,  що  особа, яка  має   авторське право, для  сповіщення  про  свої  права   може  використовувати  знак  охорони  авторського  права, який  складається  з  таких  елементів: латинська  літера   «С» обведена  колом; ім'я  особи, яка  має   авторське  право; рік  першої  публікації  твору. Звертаючись  з  позовом,  позивач  не  надав  суду  жодних  доказів,  які  б  свідчили   про  сповіщення  ним  про його  авторські  права з метою  запобігання  їх   порушенню; 
		- наявні  в  матеріалах  справи  докази  свідчать, що виробником  кукурудзяних  паличок «ПІК НІК» вказано  Товариство  з  обмеженою  відповідальністю  «Суперлакомка» (третя  особа). Жодних  доказів,   які  б  свідчили,  про наявність або  відсутність правових  підстав для  використання третьою  особою частини аудіовізуального  твору - мультиплікаційного серіалу "Маша и Мєдвєдь" шляхом  розміщення   частини   цього  твору (персонажу  «Маша»)  на  упаковці кукурудзяних  паличок «ПІК НІК», суду  надано  не  було; 
		- наявні  в   матеріалах  справи  докази  не  містять  відомостей про  те,  що  позивач замовляв виготовлення кукурудзяних  паличок «ПІК НІК» з  розміщенням  на  їх  упаковці персонажу  «Маша» з  метою    подальшої  реалізації;
		- наявні  в   матеріалах  справи  докази  не  містять  відомостей про  те,  що  позивач здійснював  оптовий  продаж  кукурудзяних  паличок «ПІК НІК» з  розміщеним  на  їх  упаковці персонажем  «Маша»;
		- судом встановлено,  що  після  виявлення  представниками  позивача першого факту  реалізації  відповідачем  кукурудзяних  паличок «ПІК НІК» з  розміщеним  на  їх  упаковці персонажем  «Маша»,  позивач  не  звертався  до  відповідача з  вимогами  щодо   припинення  такої  реалізації або з  будь-яким  іншим  зверненням  з  метою   припинення  порушень  авторських  прав  позивача. Натомість,  зібрані   у  справі  докази  свідчать,  що   позивач  продовжував фіксувати   такі  факти  в  період  з 21.03.2014  року  по  07.04.2014  року. Судом  також  встановлено,  що  04.04.2014  року   позивач  навіть  двічі  придбав зазначені кукурудзяні  палички  об 11:16 год.  та  об 11:22 год.;
		- позивач  не  надав  суду  доказів,  які б свідчили   про передбачуваний розмір збитків потерпілої особи (позивача) або  розмір доходу відповідача, отриманого внаслідок реалізації   кукурудзяних  паличок «ПІК НІК», на  упаковці  яких  розміщено   зображений  персонаж «Маша»  із різних кадрів серій мультиплікаційного  серіалу «Маша  и Мєдвєдь».
		Натомість,  наявні  в  матеріалах  справи  докази (не   фіскальні  чеки від 21.03.2014 року,  04.04.2014  року та 07.04.2014  року) свідчать,  що   відповідачем  було  реалізовано  чотири  одиниць товару - кукурудзяних  паличок «ПІК НІК» на  упаковці  яких  зображений  персонаж «Маша»  із різних кадрів серій мультиплікаційного  серіалу «Маша  и Мєдвєдь»,  вартість  цього  товару 2,70  грн. за  кожну  упаковку. Судом  враховано,  що   відповідачем здійснювалася  реалізація  саме кукурудзяних  паличок, які  знаходилися  в  упаковці, на  якій  було   зображено  персонаж «Маша». При  цьому,  в  процесі  споживання   кукурудзяних  паличок їх  упаковка  розривається,  тобто  зазнає  пошкоджень. Суд  вважає,  що розмір  доходу  відповідача  від  реалізації  зазначених  кукурудзяних  паличок,  в  будь-якому  випадку,  менший  за  10,80  грн. (2,70х4=10,80), оскільки  в  ціну 2,70  грн. за  одну  одиницю  товару,   як  мінімум,  включені витрати  безпосередньо    пов'язані  з  виробництвом  цієї  продукції, зумовлені   технологією  та    організацією  виробництва (прямі  матеріальні  витрати, прямі  витрати  на  оплату  праці, інші  прямі  витрати),   можливі  наднормативні  витрати  та інші  операційні  витрати  (адміністративні  витрати,  витрати на  збут  та  інші);
		- позивач  не  надав  суду  доказів,  які б  свідчили  про кількість потерпілих осіб внаслідок реалізації  кукурудзяних  паличок «ПІК НІК», які  знаходилися  в  упаковці, на  якій  було   зображено  персонаж «Маша»;
		- в  ході  розгляду  справи  по  суті  відповідач  вказував  на  відсутність  у  нього намірів порушувати  авторські  права   позивача. Відповідач  вказував, що  ним  було одноразово придбано  на  оптовому  ринку  15    одиниць  товару - кукурудзяних  паличок, чотири  з  яких,  в  подальшому,  були  придбані  саме  позивачем. Решта  упаковок,  відразу  після  отримання  позовної  заяви,   були вилучені  з  торговельного  залу і більше  не  реалізовувалися. Відповідач   також  зазначав,  що на  момент  реалізації  кукурудзяних  паличок йому  не  було  і  не  могло  бути  відомо   про  наявність  у позивача  виключних  прав  на  аудіовізуальний  твір «Маша  и Мєдвєдь».  Відповідач  також  вказував,  що  після  з'ясування, під  час  розгляду  даного  спору,   обставин  наявності  у  позивача  прав  на  аудіовізуальний  твір «Маша  и Мєдвєдь» забезпечить дотримання   авторських прав  позивача всіма  залежними  від  відповідача  способами;
		- позивач  не  надав  суду  доказів наявності раніше вчинених відповідачем порушень виключного права  позивача на  аудіовізуальний  твір «Маша  и Мєдвєдь»;
		- позивач  не  надав  суду доказів  або  пояснень  щодо  можливостей відновлення попереднього стану, який  існував  до   реалізації  відповідачем кукурудзяних  паличок «ПІК НІК» в  упаковці із  зображенням  персонажу «Маша» та переліку  необхідних  для цього зусиль.
		Оцінивши  всі  наявні  в  матеріалах  справи  докази  в  сукупності,   суд  прийшов  до  висновку,  що   стягнення  з  відповідача  компенсації   в  сумі 12  180,00 грн.  за  порушення  відповідачем авторських  прав  позивача шляхом реалізації чотирьох упаковок кукурудзяних  паличок «ПІК НІК»  в  упаковці, на  якій  було   зображено  персонаж «Маша»,  по  ціні  2,70 грн., не  може  відповідати  критеріям справедливості, добросовісності та розумності. З  огляду  на  це,  позовні  вимоги задоволенню  не  підлягають. 
		Відповідно  до  положень  ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на  позивача.  
		Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85  ГПК України, Господарський суд міста Києва 
		 
		                                                             В И Р І Ш И В:
		 
		В задоволенні  позову  відмовити  повністю. 
		 
		Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		Повне рішення складено 02.10.2014 р.     
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                           Гумега О.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...