Справа № 2-5211
2008 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17
грудня 2008 року Ялтинський міський суд
Автономної Республіки Крим у складі: головуючій судді Цалко А.А., при секретарі
Єршовій Я.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до
Акціонерного товариства закритого типу «
Аліма К» про визнання права власності
на нерухоме майно,
в с т а н о в и в:
Позивач просить суд визнати за ним
право власності на гараж
загальною площею 21 кв.м., розташований за адресою :АДРЕСА_1. Позовні вимоги
мотивовано тим, що 11 травня 1998 року
між АТЗТ « Аліма К» та ОСОБА_2 (матерію
позивача) був укладений договір
купівлі - продажу зазначеного гаражу. За умовами договору ОСОБА_2 була
зобов'язана сплатити відповідачу
8000 гривень, а останній повинен був
передати їй у власність спірний гараж. ОСОБА_2 сплатила 6 400 гривень та з 11 травня 1998 року
безперервно користувалась зазначеним майном . Але ІНФОРМАЦІЯ_1ОСОБА_2 померла, а позивач, як
спадкоємиць по закону першої черги,
продовжує користуватись гаражем у зв'язку з чим просить суд
визнати за ним право власності на
зазначене у позові нерухоме майно .
Представник позивача в судовому засіданні
позов підтримав.
Представник
відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував . Заперечення
мотивовані тим, що АТЗТ « Аліма К» виконало свої зобов'язання щодо надання гаража покупцю у строки передбачені договором
,але покупець лише частково сплатив вартість гаража, а саме 6 400 гривень, тоді як договором була
обумовлена ціна - 8000 гривень. Крім
того, договір купівлі - продажу не був
засвідчений нотаріально, не була
проведена його державна реєстрація . В зв'язку з чим вони вважають його недійсним.
Заслухавши
пояснення представників сторін , дослідивши матеріали справи, суд прийшов до
висновку , що у задоволенні позову
необхідно відмовити по наступних
підставах:
У силу ст. 161 ЦК України (в редакції 1963 року, оскільки цивільні
правовідносини виникли до введення в дію нового ЦК), - зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в встановлений строк,
відповідно до закону , умов договору .
Судом встановлено, що 11 травня 1998
року між АТЗТ « Аліма К» в особі його генерального директора ОСОБА_3,
та ОСОБА_2(матерію позивача) був укладений договір купівлі - продажу гаражу площею 21 кв. м. за адресою :
АДРЕСА_1 Згідно умов договору ОСОБА_2 приймала на себе зобов'язання сплатити повну вартість гаражу
8 000 гривень протягом
десяти днів з дня підписання договору , а АТЗТ «
Аліма К» - передати гараж ОСОБА_2 протягом п'ятнадцяти днів
після надходження коштів. Крім
того АТЗТ « Аліма К» зобов'язувалось передати покупцю юридично оформлені документи
на гараж після введення в експлуатацію всього адміністративного
блоку у строк до 01
липня 1998 року. (а.с.7)
11 травня 1998 року АТЗТ «Аліма К» передала
спірний гараж в користування
ОСОБА_2 .Цей факт визнаний сторонами.
12
травня 1998 року ОСОБА_2 в порядку виконання умов договору
сплатила лише 6 400 гривень. Цей
факт не заперечує представник позивача та підтверджується довідкою АТЗТ «Аліма
К» (а.с. 8).Більш ніяких дій з боку
сторін не проводилось. А ІНФОРМАЦІЯ_1ОСОБА_2 померла.
ОСОБА_1.,
позивач по справі, звернувся 18 квітня
2008 року до Першої Ялтинської державної
нотаріальної контори як спадкоємиць
першої черги, син померлої, з заявою про прийняття спадщини. Однак ніяких правовстановлюючих документів на майно
померлої не надав.
Судом
встановлено, що 10 лютого 1995 року
рішенням № 65 (1) виконавчого комітету Ялтинської міської ради був
наданий дозвіл будівельно
-монтажному управлінню
«Кримкурортбуд» на будівництво житлового будинку з приміщеннями, в яких розташований спірний
гараж (а.с.43).
У
зв'язку з недостачею засобів для будівництва ,01 жовтня 1996 року по договору
про спільну діяльність був
залучений у якості пайовика фірма
«Аліма К», яка приймала участь в будівництві будинку.(а.с.40-42). Фірма « Аліма
К» залучала ще пайовиків
фізичних осіб , у тому числі ОСОБА_2, для будівництва гаражів. Однак ,
укладений договір був з ОСОБА_2 ні про
участь у будівництві гаражу, а про
купівлю - продаж. ОСОБА_2 внесла лише частину грошей у розмірі 6 400 гривен.
Однак в експлуатацію об'єкт закінченого будівництва був введений лише в 2004
році, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 49 від 22 січня
2004 року (а.с.34)
Відповідно до ч.1 ст.224 ЦК України
(в редакції 1963 року) по договору купівлі
- продажу продавець
зобов'язується передати майно у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього
певну грошову суму.
ст.225 ЦК України (в редакції 1963 року) передбачено, що право продажу
майна, зокрема випадків примусового
продажу , належить власнику . Якщо продавець майна не є
власником , покупець набуває права власності
лише у випадках, коли згідно ст.145 цього Кодексу (витребування майна власником від сумлінного
набувача) власник не має право витребувати від нього майно.
Але на момент укладення договору купівлі - продажу відповідач не був власником
спірного гаражу і не мав прав на його відчуження ,тому як об'єкт будівництва був прийнятий в
експлуатацію лише в 2004 році, після чого були оформлені правові документи на будинок.
Тобто
укладена угода не спричинила собою взаємних прав та обов'язків для сторін, що
на цей час унеможливлює факт набуття права власності на спірне майно у позивача.
Суд
не може погодитись з посиланням позивача в обґрунтування своїх вимог на той
факт, що він як спадкоємиць першої черги по закону ,після смерті своєї матері
ОСОБА_2, набуває право власності на зазначене у позові
нерухоме майно. Тому як відповідно до ст.1218 ЦК України( в редакції 2003 року)
до складу спадщини входять усі права та
обов'язки, що належали спадкодавцеві на
момент відкриття спадщини і не припинилися
внаслідок йог смерті . Але ОСОБА_2 не була власником зазначеного у
позові гаражу , тому і позивач не має
правових підстав для набуття права власності на спірне нерухоме майно.
Посилання позивача на те, що його мати та він відкрито користувались
цім гаражем вже більш 10 років та тому також стали власниками , не може
бути прийнято судом до уваги , тому що ці норми
Закону (ст.344 ЦК України) діють
тільки з 2004 року.
На підставі викладеного, керуючись
ст. ст. 10,11, 60, 212-215 ЦПК України,ст.ст.161 ,224,225 ЦК України (в
редакції 1963 року), ст. 1218 ЦК України
( в редакції 2003 року), суд,
ВИРІШИВ:
В
позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства
закритого типу « Аліма К» про визнання права власності на нерухоме
майно : гараж, загальною площею 21
кв.м., розташований поАДРЕСА_1 - відмовити .
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного
суду АРК через Ялтинський міський суд в порядку та строки, встановлені ст. ст.
294-296 Цивільного процесуального кодексу України.
СУДДЯ