Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 818/1169/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.10.2014. Забезпечено надання загального доступу: 09.10.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		02 жовтня 2014 р. Справа № 818/1169/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
		Головуючого судді: Перцової Т.С.
		Суддів: Дюкарєвої С.В. ,  Жигилія С.П. 
		розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська компанія насосного обладнання", Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від       01.07.2014р. по справі      №      818/1169/14
		за позовом         Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська компанія насосного обладнання"          
		до        Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області                                        
		про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумська компанія насосного обладнання" (далі - TOB "СКНО") звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області (далі по тексту - ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області, відповідач), в якому, з урахуванням уточнень, прийнятих судом, просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 04.04.2014р. №0000982205.
		Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01.07.2014 року по справі № 818/1169/14 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська компанія насосного обладнання" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено частково
		Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 04 квітня 2014 року № 0000982205 в частині зменшення товариству з обмеженою відповідальністю "Сумська компанія насосного обладнання" від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 140172,00 грн. (сто сорок тисяч сто сімдесят дві грн. 00 коп.).
		Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська компанія насосного обладнання" (вул. Машинобудівників, 1,м. Суми,Сумська область, 40020) сплачений судовий збір в розмірі 210,00 грн. (двісті десять грн. 00 коп.).
		В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
		Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.07.2014 року по справі № 818/1169/14 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Сумах від 04.04.2014 р. № 0000982205 про зменшення позивачеві від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 56259 грн.; прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області від 04.04.2014 року № 0000982205 в частині зменшення позивачеві від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 196431 грн. 
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що реальність поставки товарів позивачеві контрагентами Інститутом надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля, ТОВ «Брок Бізнес Консалт», ТОВ «Пром-Снаб», ТОВ «Компанія Плазма» повністю підтверджено первинними документами (видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями), факт використання придбаних товарів у господарській діяльності позивача засвідчено копіями вантажних митних декларацій, оборотно-сальдовою відомістю. Пояснив, що для перевезення товарів, придбаних у вищевказаних постачальників, використовувався власний транспортних засіб директора ТОВ «СКНО» ОСОБА_1 - легковий седан Peugeot 406, що дозволено наказом по підприємству № 1/1 від 10.04.2011 р. Крім того, вказує, що факти поставки товарів контрагентами позивача ІН Мім. М.В. Бакуля НАН України та ТОВ «Компані Плазма», а також декларування цими підприємствами податкових зобов'язань, що виникли за результатами відносин з позивачем по справі, підтверджено відповідними листами даних підприємств на адресу позивача від 11.08.2014 р. № 9-503/1 та від 13.08.2014 р. б/н. З огляду на викладене, вважає, що відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для твердження про позбавлення позивача права на формування податкового кредиту по відповідним господарським операціям та зменшення задекларованого ТОВ «СКНО» від'ємного значення суми ПДВ.   
		Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.07.2014 року по справі № 818/1169/14 скасувати, ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує про відсутність реального характеру господарських операцій з поставки позивачеві товарів контрагентами ТОВ «РП-Техінвест», ФОП ОСОБА_3, КП «Компанія «Вода Донбасу», ТОВ «АЛМЗ», ТОВ «Південний завод гідравлічних машин», ТОВ «Торговий дім «ПЛМЗ», оскільки позивачем не надано до перевірки товарно-транспортних накладних щодо перевезення ТМЦ від вказаних постачальників. Крім того, з посиланням на акт зустрічної звірки ТОВ «РП-Техінвест» ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 24.01.2013 року № 56/266/35682507, зазначив про незнаходження вказаного підприємства за юридичною адресою, відсутність у нього трудових ресурсів, транспортних засобів, складських приміщень, встановлення звіркою факту відсутності реального вчинення господарських операцій у зв'язку з ненаданням відповідних документів. Також, вказує на розбіжність між сумою задекларованого ТОВ «Торговий дім «ПЛМЗ» грошового зобов'язання з ПДВ (1938 грн.) та сумою сформованого позивачем податкового кредиту за результатами відносин із цим постачальником (5678 грн.). Враховуючи наведене, вважає вірним висновок ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області про безтоварність вищевказаних господарських операцій, та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
		Позивач в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог - без змін. Зазначив, що транспортування ТМЦ від ТОВ «РП-Техінвест», ФОП ОСОБА_3 (з 01.12.2012 року), КП «Компанія «Вода Донбасу», ТОВ «Азовський ливарно-Механічний завод», ТОВ «Південний завод гідравлічних машин» до ТОВ «СКНО» підтверджено товарно-транспортними накладними, актами наданих послуг, рахунками на оплату послуг перевізника. Перевезення ТМЦ від ФОП ОСОБА_3 до позивача здійснювалось власним автотранспортом директора ТОВ «СКНО» на підставі відповідного наказу по підприємству. З огляду на викладене, стверджує про правомірність формування позивачем податкового кредиту за податковими накладними, виданими вищевказаними контрагентами. 
		Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
		Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга ТОВ «СКНО» підлягає задоволенню, а в задоволенні апеляційної скарги ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області слід відмовити, з наступних підстав.
		Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "СКНО" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при формуванні показників у декларації за жовтень 2013 року, за результатами якої складено акт перевірки від 18 грудня 2013 року №2129/2205/37524115/226 (т.3 а.с. 203 - 248).
		Зазначеним актом зафіксовано порушення ТОВ "СКНО" вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством:
		-          завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Декларації) за жовтень 2013 року на суму 203289 гривень;
		-          завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 Декларації) за жовтень 2013 року на суму 6132 гривень.
		На підставі вищенаведених висновків акту перевірки ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 03.02.2014р. №0000202205, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 209421,00 гри. за поданою декларацією з ПДВ за жовтень 2013р. 
		За результатами розгляду скарги ТОВ "СКНО" Головним управлінням Міндоходів у Сумській області прийнято рішення від 28.03.2014р. №4915/10/18-28-10-03-04-35/39ск про часткове задоволення скарги, а саме  - в частині зменшення від'ємного значення ПДВ на суму 5974 грн.
		04.04.2014р. ДПІ у м. Сумах за результатами розгляду скарги ТОВ "СКНО" та з урахуванням рішення ГУ Міндоходів у Сумській області від 28.03.2014р. прийнято нове податкове повідомлення - рішення №0000982205, яким зменшено ТОВ "СКНО" розмір від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 203447,00 грн. (т.3 а.с. 24).
		Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання його протиправним та скасування.
		Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "РП - Техінвест",  ФОП ОСОБА_3, КП "Компанія "Вода Донбасу", ТОВ "Азовський ливарно - механічний завод", ТОВ "Південний завод гідравлічних машин", ТОВ «Торговий дім «ПЛМЗ» (на суму 1938 грн.) як таких, що належним чином підтверджені первинними документами, та, як наслідок - з правомірності включення ПДВ по даним операціям до податкового кредиту (за виключенням сум, які були помилково включені до податкового кредиту, про що зазначив сам позивач (ТОВ "РП - Техінвест" - 1070 грн., ТОВ "Азовський ливарно - механічний завод" - 1997 грн.).
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наданим позивачем первинними документами не підтверджено реальності здійснення господарських операцій позивача  з Інститутом надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля, ТОВ "БрокБізнесКонсалт", ТОВ "Пром-Снаб"  та ТОВ "Компанія Плазма", на підставі яких були сформовані дані податкового обліку, а також з того, що позивачем було помилково включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціям із ТОВ "Машдеталь" (сума ПДВ 944 грн.) та ТОВ "Укрпостачсервіс" (сума ПДВ 1203 грн.), ТОВ "РП - Техінвест" (1070 грн.), ТОВ "АЛМЗ " (1997 грн.), ТОВ «Торговий дім «ПЛМЗ» (1801,80 грн.), що було визнано представниками позивача. 
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, однак, вважає постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.07.2014 року по справі № 818/1169/14 такою, що прийнята при неповному з'ясуванні обставин справи, невідповідності висновків суду обставина справи, помилковому застосуванні норм матеріального права, з наступних підстав. 
		Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, підставою для зменшення від'ємного значення податку на додану вартість стали висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Брок Бізнес Консалт", ТОВ "Пром- Снаб", ТОВ "АЛМЗ", ТОВ "Компанія "Плазма", ТОВ "Торговий дім "ПЛМЗ", КП "Компанія "Вода Донбасу", ТОВ "Машдеталь", ТОВ "Південний завод гідравлічних машин", Інститут надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля, ТОВ "Укрпостачсервіс", ТОВ "РП-Техінвест", ФОП ОСОБА_3
		Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними та такими, що не є підставою для зменшення позивачеві від'ємного значення податку на додану вартість, з огляду на таке.
		Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
		Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 
		- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 
		- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. 
		Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: 
		а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг; 
		б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); 
		в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; 
		г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. 
		Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
		- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; 
		- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. 
		В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
		Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України). 
		Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
		Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. 
		Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.
		Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. 
		Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. 
		Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку. 
		Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
		Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
		Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. 
		Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між позивачем (покупець) та ТОВ "РП - Техінвест" (м. Дніпропетровськ) (постачальник) укладено договір поставки від 01.06.2011р. №13 (т.3 а.с. 165 - 168).
		На виконання умов договору ТОВ "РП - Техінвест" було поставлено позивачу круги  (загальна сума ПДВ - 41186, 00 грн.), про що свідчать наявні в матеріалах справи копії податкових та видаткових накладних, транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких надані до матеріалів справи, оплата товару проведена в повному обсязі в безготівковому порядку (т.1 а.с. 45-50, 78-80, 107-117, 167-169, 198-210). При цьому, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, позивачем по господарським операціям з цим контрагентом було помилково включено до податкового кредиту з ПДВ суму 1070 грн. (718,75 грн. - двічі включено за однією податковою накладною; 351,45 грн. - податкова накладна виписана на іншу юридичну особу).
		Також, протягом перевіреного періоду позивачем було придбано комплектуючі деталі (круги) у ФОП ОСОБА_3 (м.Суми) (загальна сума ПДВ - 69337 грн.), про що свідчать наявні в матеріалах справи копії податкових та видаткових накладних, оплата товару проведена в повному обсязі в безготівковому порядку (т.1 36-42, 51-64, 75-77, 86-97, 118-135, 140-162, 170-197, 244-250, т.2 а.с.8-79). Транспортування товару, яке відбувалося в межах одного населеного пункту до грудня 2012р., здійснювалось власним транспортом директора TOB "СКНО" ОСОБА_4 згідно наказу TOB "СКНО" №1/1 від 10.04.2011р. (т.2, а.с. 168), копія свідоцтва про реєстрацію належного ОСОБА_4 транспортного засобу є в матеріалах справи (т.2, а.с. 169); з грудня 2012р. - згідно договору з перевізником ФОП ОСОБА_5, актами наданих послуг з  перевезення, рахунками на оплату (т. 3, а.с. 115 - 121). 
		В рамках договору №04/12 від 16.01.2012 року позивач придбав комплектуючі деталі у КП "Компанія "Вода Донбасу" (м. Донецьк) (сума ПДВ - 7910 грн.), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових та видаткових накладних, оплата товару проведена в повному обсязі в безготівковому порядку (т.1 а.с. 98-105, т.3 а.с. 122). Транспортування підтверджується наданими до матеріалів справи копіями акту надання послуг, підписаним з ТОВ "ЄвроЕкспресПошта", та рахунків - фактур (т.3 а.с. 123 -126).
		Також, на виконання досягнутої домовленості за договором поставки №200812 від 20.08.2012 року позивач придбав ливарну продукцію у ТОВ "Азовський ливарно - механічний завод" (м. Бердянськ) (сума ПДВ - 16997 грн.), про що видано податкові та видаткові накладні, копії яких надані позивачем до матеріалів справи. Оплата товару проведена в повному обсязі в безготівковому порядку (т.3 а.с.185-190, т.1 а.с.214-219). Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними, рахунками на оплату транспортних послуг, актами здачі-прийняття наданих транспортних послуг (т.3 а.с. 128-136). При цьому, як з'ясовано судом  першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, по господарським операціям з цим контрагентом ним помилково було включено до податкового кредиту сума ПДВ у розмірі 1997 грн. 
		Крім того, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, на виконання договору №409/1 від 27.07.2012р., укладеного з ТОВ "Південний завод гідравлічних машин" (м.Бердянськ) позивачем було придбано робочі колеса (комплектуючі деталі) (сума ПДВ - 5871 грн.), що відображено в податкових та видаткових накладних, оплата товару проведена в повному обсязі в безготівковому порядку (т.3 а.с.191-194, т.1 223-226). Транспортування товару підтверджується товарно-транспортною накладною, рахунком на оплату, актом здачі-прийняття наданих послуг, копії яких наявні в матеріалах справи (т.3 а.с. 137-139).
		З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р.  за №168/704; далі за текстом - Положення №88), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.
		Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.
		Колегія суддів відмічає, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку податкового органу в акті перевірки відсутні. 
		Як вбачається з матеріалів справи, змістом підприємницької діяльності позивача є виробництво гідравлічного устаткування і реалізація товару власного виробництва.
		У зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що придбання ТОВ «СКНО» товарів у вищевказаних постачальників (круг різного діаметру, насос, нижня частина та кришка насоса, рубашка, втулка, колесо робоче, кришка корпуса до насоса, заготовка трубна, пруток) безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю позивача.
		Твердження відповідача про ненадання позивачем товарно-транспортних накладних або інших документів щодо транспортування ТМЦ від ТОВ "РП - Техінвест",  ФОП ОСОБА_3, КП "Компанія "Вода Донбасу", ТОВ "Азовський ливарно - механічний завод", ТОВ "Південний завод гідравлічних машин", спростовуються матеріалами справи.
		Посилання відповідача на відомості акту зустрічної звірки ТОВ «РП-Техінвест» ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 24.01.2013 року № 56/266/35682507, яким встановлено, що ТОВ «РП-Техінвест» не знаходиться за юридичною адресою, а також відсутність у нього трудових ресурсів, транспортних засобів, складських приміщень, встановлення звіркою факту відсутності реального вчинення господарських операцій, колегія суддів вважає такими, що не свідчать про неможливість фактичної поставки товарів вказаним контрагентом позивачеві, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами, та, крім того, не позбавляють правового значення виписані ними податкові накладні та первинні документи по реальним господарським операціям, факт здійснення та оплати яких підтверджений документально; спрямованість спірного правочину на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Факт оплати позивачем отриманих позивачем товарів сторонами не заперечується.
		Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність включення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ "РП - Техінвест",  ФОП ОСОБА_3, КП "Компанія "Вода Донбасу", ТОВ "Азовський ливарно - механічний завод", ТОВ "Південний завод гідравлічних машин", за виключенням сум які були помилково включені до податкового кредиту, про що зазначив сам позивач ("РП - Техінвест" - 1070 грн., ТОВ "Азовський ливарно - механічний завод" - 1997 грн.). 
		Також, судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що податковим органом було зменшено суму від'ємного значення з ПДВ по господарським операціям позивача з ТОВ "Торговий дім "ПЛМЗ" в зв'язку з виявленням  розбіжностей за вересень 2012 року на суму 3740 грн. по податковому кредиту із ТОВ "Торговий дім "ПЛМЗ" (сума податкового кредиту ТОВ "СКНО" більше, ніж сума податкового зобов'язання ТОВ "Торговий дім "ПЛМЗ" на 3740 грн.).
		Як з'ясовано судом першої інстанції з пояснень представника позивача, підприємством було помилково включено суму ПДВ в розмірі 1801,80 грн. до складу податкового кредиту по відносинам з даним контрагентом. У зв'язку з чим, судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позовних вимог в цій частині, постанова суду першої інстанції у цій частині не є предметом оскарження в даному апеляційному провадженні.
		Щодо залишку суми ПДВ - 1938 грн., колегія суддів зазначає наступне.
		Як свідчать матеріали справи, позивачем у ТОВ «Торговий дім «ПЛМЗ» придбано товар (колесо робоче Н.18.216.3002 та Н.19.16.3301) згідно з податковою накладною № 1 від 03.09.2012 року та видатковою накладною № ТД-0000096 від 11.09.2012 р. Оплата придбаного товару здійснена в безготівковій формі згідно з платіжним дорученням № 850 від 03.09.2012 р. (т.1 а.с. 220-222). 
		При цьому, єдиною підставою на яку посилається податковий орган в обґрунтування висновків викладених в акті перевірки щодо господарських відносин позивача з ТОВ "Тороговий дім "ПЛМЗ", є те що даний контрагент не включив до складу податкового зобов"язання ПДВ по цій господарській операції.
		Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість  покладаються на  відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).
		Відповідно до частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.
		Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України визначено, що платникам податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. 
		Приписами  статті 16 цього Кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
		Згідно з   пунктом   36.5 статті 36 Податкового кодексу України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.
		Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.
		Зазначене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. 
		Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність зменшення від'ємного значення ПДВ по господарським операціям позивача з ТОВ "Торговий дім "ПЛМЗ" в сумі 1938 грн. 
		З приводу висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по господарським операціям між ТОВ «СКНО» та Інститутом надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля, ТОВ "БрокБізнесКонсалт", ТОВ "Пром-Снаб" та ТОВ "Компанія Плазма", колегія суддів зазначає наступне.
		Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (замовник) та Інститутом надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля (виконавець, м.Київ) було укладено договір про створення науково - технічної продукції №2739 від 24.01.2013 р. (сума ПДВ 5000 грн.), предметом якого є розробка та виготовлення статорних втулок (т.3 а.с. 169 - 175).
		На підставі зазначеного договору були виписані податкові накладні від 01.02.2013р. №2, від 14.02.2013р. №11, накладна від 14.02.2013р. №15, оплата товару проведена в безготівковій формі згідно з платіжними дорученнями № 1364 від 0-1.02.2013 р., № 188 від 30.04.2013 р.  (т.2 а.с. 1-5). 
		Крім того, позивачем (покупець) були укладені договори з ТОВ "БрокБізнесКонсалт" (продавець м. Дніпропетровськ) №38 від 14.03.2012р. та № 42 від 26.03.2012, предметом яких є придбання комплектуючих деталей (т.3 а.с. 176 - 181). Загальна сума ПДВ, яку було включено позивачем до податкового кредиту по цим операціям - 24500 грн. На підставі зазначених договорів були виписані податкові накладні № 62 від 26.03.2012 р., № 58 від 26.03.2012 р., № 66 від 28.03.2012 р., № 27 від 14.03.2012 р., видаткові накладні № 66 від 02.04.2012 р., № РН-27 від 15.03.2012 р.. Оплата товару здійснена в безготівковій формі згідно з платіжними дорученнями № 383 від 26.03.2012 р., № 388 від 28.03.2012 р., № 387 від 27.03.2012 р., № 368 від 14.03.2012 р. (т. 1 а.с. 65-74). 
		Також, позивачем (покупець) було укладено з ТОВ "Пром-Снаб" (продавець, м. Дніпропетровськ) договір №07/04 від 05.04.2012р. предметом якого придбання комплектуючих деталей (т.3 а.с. 182 - 184). Сума ПДВ, включена позивачем до складу податкового кредиту по вказаним операціям, складає 10333 грн. На підставі зазначеного договору були виписані податкова накладна № 180 від 06.04.2012 р. та видаткова накладна № 90499 від 09.04.2012 р., оплата товару здійснена в безготівковій формі згідно з платіжними дорученнями № 515 від 05.04.2012 р., № 415 від 06.04.2012 р. (т. 1 а.с. 81 - 86). 
		Як свідчать матеріали справи, позивачем було придбано у ТОВ "Компані Плазма" (м. Харків) комплектуючі деталі згідно податкової накладної № 2290510 від 29.05.2012 р., видаткової накладної  № 1376 від 30.05.2012 р. (сума ПДВ - 16426 грн.), оплата товару здійснена в безготівковій формі згідно з платіжним дорученням № 544 від 29.05.2012 р. (т.1 а.с. 137-139). 
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що перевезення товарів від вищевказаних постачальників до ТОВ «СКНО» здійснювалось власним автотранспортом директора підприємства ОСОБА_6 - автомобілем легковий седан Peugeot 406, який має технічні можливості перевозити до 650 кг вантажу в багажнику обсягом 430 л. Копія технічного паспорту на автомобіль наявна в матеріалах справи (т.2, а.с.169).
		Використання вказаного автомобіля ОСОБА_1 відбувалося на підставі наказу по ТОВ «СКНО» № 1/1 від 10.04.2011 року (т.2 а.с. 168), яким дозволено з метою мінімізації затрат по доставці ливарних заготовок, у зв'язку з наближеністю постачальника продукції використовувати власний транспорт та підручні засоби.
		З приводу посилань суду першої інстанції на те, що вказаний наказ не містить будь - яких даних автомобіля (марка, державний номер, рік випуску), призначення автомобіля на підприємстві, порядку використання, порядку оформлення подорожніх листів, питань технічного обслуговування, норм витрат пального та порядку відшкодування його вартості, порядку виплати компенсації за використання його для потреб підприємства, з урахуванням вимог ст. 125 КЗпП, та висновку суду про те, що цей наказ без ідентифікації у ньому транспортних засобів та їх власників не може бути підтвердженням використання таких засобів для потреб підприємства, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до ст.125 КЗпП, працівники, які використовують свої інструменти для потреб підприємства, установи, організації, мають право на одержання компенсації за їх зношування (амортизацію). 
		Розмір і порядок виплати цієї компенсації, якщо вони не встановлені в централізованому порядку, визначаються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з працівником. 
		Оскільки в даному випадку використовувався власний автотранспорт директора підприємства ОСОБА_1, який безпосередньо отримує прибуток від діяльності підприємства (а не найманого працівника), і не скористався правом, наданим ст.125 КЗпП,  відшкодування вартості використаного ним пального та необхідне для цього оформлення подорожніх листів  не є обов'язковим. При цьому, оскільки вказаний автомобіль є власним автотранспортом ОСОБА_1, який використовує його для потреб підприємства на добровільних засадах, а не в силу посадового обов'язку, та має право в будь-який момент здійснити його відчуження та заміну іншим автомобілем, обумовлення в наказі порядку використання даних автомобіля (марка, державний номер, рік випуску), призначення автомобіля на підприємстві, порядку використання, питань технічного обслуговування є недоцільним.
		Також, слід відмітити, що оскільки виїзд до контрагентів позивача ІНМ ім. М.В. Бакуля, ТОВ "БрокБізнесКонсалт", ТОВ "Пром-Снаб" та ТОВ "Компанія Плазма" для здійснення самовивозу придбаних ТМЦ здійснювався саме директором підприємства (а не підпорядкованими особами), доводи суду першої інстанції про необхідність оформлення такого виїзду відповідно до  Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну від 13.03.1998 р. № 59, наказом (розпорядженням) із зазначенням пункту призначення, найменування підприємства, куди відряджений працівник, строку й мети відрядження, колегія суддів не вважає свідченням безтоварності господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами.
		Крім того, ані відповідачем, ані судом першої інстанції не надано доказів того, що такі виїзди здійснювались в робочий час.
		З приводу посилань відповідача, з яким помилково погодився суд першої інстанції, на положення п.1, пп.11.1, пп.11.5 п.11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568 (далі по тексту - Правила), колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
		Як вбачається із преамбули наказу Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363 "Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджені цим наказом, розроблені у виконання цілого ряду державних документів, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів, захисту їх від розкрадання, безпеки пасажирів на транспорті, боротьби зі злочинністю. 
		Дотримання Правил № 363, зокрема, вимоги про наявність ТТН під час перевезення вантажів є обов'язковим для перевізників. За їх порушення останні можуть бути притягнуті до відповідальності органами, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт у процесі виконання перевезень вантажів. 
		Правила № 363, розроблені Міністерством транспорту України, стосуються, перш за все, порядку здійснення перевезень і не встановлюють правила ведення бухгалтерського й податкового обліку підприємств, які є відправниками вантажу й вантажоодержувачами.
		Зі змісту Правил № 363 вбачається, що товарно-транспортні накладні є документами, що регламентують взаємини перевізника й замовника як учасників транспортного процесу, і слугують, перш за все, для обліку витрат паливно-мастильних матеріалів та інших транспортних ресурсів.
		В той же час, як зазначалось вище, в даному випадку позивачем сформовано податковий кредит не з вартості транспортних послуг, підставою для обліку яких є товарно-транспортна накладна, а з вартості придбаного і перевезеного товару, а тому відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для позбавлення права позивача на віднесення вартості придбаного товару до складу податкового кредиту.
		Крім того, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що факт реалізації позивачеві товару Інститутом надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля підтверджено листом вказаного підприємства № 9-503/1 від 11.08.2014 р., яким підприємство засвідчує, що у 2013 році між ІНМ ім. М.В. Бакуля та ТОВ «СКНО» було укладено договір №2739 від 24.01.2013 р. на поставку статорних втулок. Договір був підписаний заступником директора інституту Клименко С.А., уповноваженим правом підпису згідно Довіреності № 1/2 від 27.02.2012 р., з однієї сторони, та директором ОСОБА_1. з іншої сторони. Фактично товар поставлено за видатковою накладною № 15 від 14.02.2013 р. на суму 30000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 5000,00 грн. Накладна була підписана заступником директора підприємства Клименко С.А., завірена печаткою підприємства. Вартість товару було оплачено в повному обсязі платіжним дорученням № 188 від 30.04.2013р. Дана операція була зафіксована в Додатку 5 та Реєстрі виданих податкових накладних (т.4, а.с.42-48).
		Факт поставки товару позивачеві контрагентом ТОВ «Компані Плазма» засвідчено листом останнього б/н від 13.08.2014 р., в якому зазначено, що у 2012 році між ТОВ «Компані Плазма» та ТОВ «СКНО» було укладено договір купівлі-продажу № 44 від 29.05.2012р. на закупівлю комплектуючих деталей; фактично запасні частини придбано за видатковою накладної № 1376 від 30.05.2012 р. на суму 98556,00 грн., у т.ч. ПДВ - 16426,00 грн. (вал, імпеллер, втулка, колесо, барабан та ін.); товар отримано особисто ОСОБА_1 за довіреністю; оплата товару здійснена в повному обсязі платіжним дорученням № 544 від 29.05.2012 р.; товар було забрано за рахунок покупця власним транспортним засобом директора ТОВ «СКНО» ОСОБА_1; дана операція була зафіксована в додатку 5 та реєстрі виданих податкових накладних (т.4, а.с.49-95).
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з Інститутом надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля, ТОВ "БрокБізнесКонсалт", ТОВ "Пром-Снаб" та ТОВ "Компанія Плазма", на підставі яких були сформовані дані податкового обліку. 
		Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до калькуляцій КА 0000011 від 26.03.2013 р. та № КА-10 від 26.03.2013 р. придбані втулки статорні з карбідокремнієвого матеріалу, що придбані у IHM ім. Бакуля НАНУ, були використані позивачем у виробництві корпусу підшипнику заднього у зборі до насосу ЦНС 1 та в подальшому реалізовані на експорт за вантажною митною декларацією № 792 № 805130000/2013/004183 (т.2, а.с.162) на адресу ТПК «Спецкомплект».
		Товари, придбані позивачем у TOB «Брок Бизнес Консалт» (диск розгрузочний, рубашка, втулка HC 2002-10.08.-02 та втулка HC 2002-10.08,- 03) використано під час виробництва ротору зібраного згідно з попередньою калькуляцією №КА-35 від 16.03.2012р., а в подальшому експортовано в Росію, TOB «ЕвроПром» м. Бєлгород, відповідно до ВМД №527 №805130000/2012/002785 (т. 2 а.с. 97); згідно з попередньою калькуляцією  №КА4 від 10.07.2012р., використано в виробництві корпуса насосу 5/4 Б- 14043, а в подальшому експортовано в Росію, м. Перм, TOB «Пермська компанія насосного обладнання», декларація №695 ВМД 805130000/2012 (т.2 а.с. 124); згідно з калькуляцією №КА-10/1 від 05.10.2012р. використано у виробництві насосу ЦН 1000-180-3, та в подальшому експортовано TOB «Електрика» м. Бєлгрод, за ВМД №524 №005130000/2012/013517 (т.2 а.с. 108).
		Також, матеріалами справи підтверджено, що колесо робоче, придбане у TOB «Пром-Снаб» по накладній №90499 від 09.04.2012р. відповідно до попередньої калькуляції вартості виробництва продукції №КА-89 від 14.05.2012р., було використано під час виробництва колеса раб. Н 10.17.00.101, та в подальшому експортовано в Росію, м. Перм, TOB «Пермська компанія насосного обладнання», про що свідчить наявна в матеріалах справи копія ВМД №610 №805130000/2012; відповідно до попередньої калькуляції вартості виробництва продукції №КА-85 від 10.05.2012р., використано під час виробництва колеса робочого до насосу 18 НДС, та в подальшому експортовано в Росію, м. Перм, TOB «Пермська компанія насосного обладнання», що підтверджено наявною в матеріалах справи копією ВМД №694 №805130000/2012 (т. 2 а.с. 127).
		Кришка корпуса Б6823 до насосу 20НДС, придбана у TOB «Пром-Снаб» по накладній №90499 від 09.04.2012р., відповідно до попередньої калькуляції вартості виробництва продукції №КА-10/1 від 05.10.2012р., була використана під час виробництва насосу ЦН 1000-180-3 без електродвигуна, та в подальшому експортована у Росію, м. Бєлгород, TOB «Електрика», що підтверджено ВМД №524 №805130000/2012/013517 (т.2 а.с. 108).
		Вал, имплеллер, втулка, колесо, барабан, що придбані у TOB «Компанія Плазма» за накладною №1376 від 30.05.2012р., використано у виробництві ротору в зборі до насосу КСВ 320-160-2, про що свідчить калькуляція №КА-110 від 18.06.20І2р. Рубашка Н17.58.101.03 та рубашка НІ 7.58.101.04, колесо 806.11.101.16, використані у виробництві ротору в сборі до насосу ПЄ 500-180-3 Н17.64.101.00 відповідно до калькуляцій №Ка-115 від 18.06.2012р. Зазначені вироби було в подальшому експортовані в Казахстан, м. Павлодар, ТОВ «САЄМ-Снабтехкомплект» за ВМД №668 №805130000/2012/0008075 (т.2 а.с. 131).
		Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем цілком правомірно було віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по реальним господарським операціям з Інститутом надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля, ТОВ "БрокБізнесКонсалт", ТОВ "Пром-Снаб" та ТОВ "Компанія Плазма", повністю підтвердженим первинними документами, оформленими належним чином, результати яких використано у господарській діяльності позивача.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
		Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 04.04.2014 р. № 0000982205 в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Сумська компанія насосного обладнання" від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 196431 грн. (у т.ч. 140172 грн. - за результатами відносин ТОВ «СКНО» із ТОВ "РП - Техінвест",  ФОП ОСОБА_3, КП "Компанія "Вода Донбасу", ТОВ "Азовський ливарно - механічний завод", ТОВ "Південний завод гідравлічних машин", ТОВ «Торговий дім «ПЛМЗ» та 56259 грн. - за результатами відносин із ІНМ ім. М.В. Бакуля, ТОВ "БрокБізнесКонсалт", ТОВ "Пром-Снаб" та ТОВ "Компанія Плазма"), діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, наявні підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення у вищезазначеній частині.
		У відповідності до п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.202 КАС України неповне з'ясування обставин у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
		Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
		Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 01.07.2014 р. по справі № 818/1169/14 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «СКНО» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.04.2014 р. № 0000982205 щодо зменшення позивачеві від'ємного значення суми податку на додану вартість на 56259 грн. підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення позовних вимог. 
		Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п. 3 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області - залишити без задоволення.
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська компанія насосного обладнання"  задовольнити.
		Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.07.2014р. по справі      №      818/1169/14 скасувати.
		Постанову  Сумського окружного адміністративного суду  від     01.07.2014р. по справі    №    818/1169/14 скасувати в частині відмови в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська компанія насосного обладнання" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 04.04.2014 р. № 0000982205 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 56259 грн. 00 коп.  
		Прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. 
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 04.04.2014 р. № 0000982205  в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 56259 грн. 00 коп.  
		В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.07.2014 р. по справі № 818/1169/14 - залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. 
		 
		Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис)  (підпис) ОСОБА_10    ОСОБА_11

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...