Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/8984/14 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інтелектуальна власність; Авторське право і суміжні права.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.10.2014. Забезпечено надання загального доступу: 14.10.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа №  910/8984/14 06.10.14
		За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" 
		до                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвентіс"                                       
		про                 захист авторського права 97 440,00 грн. 
		 
		                                                                                                       Судді  Гумега О.В. (головуючий)
		                                                                                         Ващенко Т.М.
		                                                                                         Полякова К.В.
		 
		Представники: 
		від позивача:        Григоренко А. А. за довіреністю б/н від 01.01.2014 р.
		від відповідача:    не  з'явився
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвентіс" (відповідач) про    поновлення  порушених відповідачем виключних  прав  позивача на  самостійну  частину  твору - персонаж «Маша» з аудіовізуального   твору - мультиплікаційного  серіалу «Маша  и  Мєдвєдь», шляхом стягнення з  відповідача   на  користь  позивача  компенсації в розмірі 97 440,00 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем,  на  думку  позивача,  були  порушені    виключні  права    позивача  на  аудіовізуальний  твір - мультиплікаційний  серіал «Маша  и Мєдвєдь»  в  цілому  та  його персонажів,  як  частин  твору, шляхом  продажу (реалізації, розповсюдження)  товару -  іграшки  мильні  бульбашки.  Позивач  вказує,  що  зазначений  товар   представляє  собою  ємність   у  формі  тубуса   висотою 11 см, в  діаметрі 3  см,   наповнену  рідиною  для  видування   мильних  бульбашок. По  площі  ємності   міститься  малюнок,  в  структурі  якого  використано  без  дозволу  позивача   зображення  персонажу «Маша»  з  серії  № 5   під  назвою «Ловись рыбка» аудіовізуального   твору - мультиплікаційного  серіалу «Маша  и  Мєдвєдь».
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/8984/14 та призначено розгляд справи на 16.06.2014 р. о 10:10 год.
		20.05.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.
		21.05.2014 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. Заява судом задоволена.
		В судове засідання, призначене на 16.06.2014 р., представники позивача та відповідача з'явилися.
		Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 16.06.2014 р., подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
		Відзив залучено судом до матеріалів справи та передано до відділу діловодства суду для реєстрації.
		Представник позивача в судовому засіданні 16.06.2014 р. надав усні пояснення по суті позовних вимог. Позов підтримав у повному обсязі.
		В судовому засіданні 16.06.2014  року представник відповідача надав пояснення по суті заявлених позовних вимог та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, поданому 16.06.2014 р. в судовому засіданні.
		В судовому засіданні, призначеному на 16.06.2014 р., здійснювався огляд речових доказів.
		Перевіривши виконання сторонами вимог ухвали суду від 14.05.2014 р., суд прийшов до висновку про необхідність витребування у позивача додаткових доказів, а саме нормативно-правового обгрунтування отриманих позивачем прав на підставі договорів № 010601-МиМ від 08.06.2010 р. та № 1007/19 від 12.11.2010 р. з посиланням на норми законодавства Російської Федерації; документів, що підтверджують зміст норм права Російської Федерації, відповідно до яких позивач отримав права, на захист яких подано позов.
		Враховуючи необхідність витребування додаткових доказів та положення ч. 3 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість  вирішення  справи по суті в  судовому  засіданні,  призначеному  на  16.06.2014 р., та оголосив перерву в судовому засіданні до 23.06.2014 р. о 12:00 год.
		20.06.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо договорів № 010601-МиМ від 08.06.2010 р. та № 1007/19 від 12.11.2010 р.; щодо відзиву відповідача та щодо розміру позовних вимог. В якості додатку до письмових пояснень позивач надав матеріальний носій (компакт диск) з відеозаписом факту продажу відповідачем контрафактного товару.
		В судове засідання, призначене на 23.06.2014 р., представники позивача та відповідача  з'явилися. 
		В судовому засіданні, призначеному на 23.06.2014 р., представник позивача надав пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням письмових пояснень, поданих 20.06.2014 р. через відділ діловодства суду.
		Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 23.06.2014 р., заперечував проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, поданому 16.06.2014 р. в судовому засіданні, та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
		В судовому засіданні, призначеному на 23.06.2014 р., судом здійснено огляд оригіналів документів, копії яких долучено до матеріалів справи, а також здійснено огляд та дослідження речових доказів. 
		В судовому засіданні, призначеному на 23.06.2014 р., судом досліджено відеозапис, який наявний в матеріалах справи.
		В судовому засіданні, призначеному на 23.06.2014 р., представники позивача та відповідача подали спільне клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 р. продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 28.07.2014 р. о 10:30 год.
		В судове засідання, призначене на 28.07.2014 р., представники позивача та відповідача з'явилися.
		Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 28.07.2014 р., подав письмові пояснення щодо отриманих позивачем прав на підставі договорів № 01601-МиМ від 08.06.2010 р. та № 1007/19 від 12.11.2010 р. про відчуження виключних прав на аудіовізуальний твір з посиланням на норми законодавства Російської Федерації.
		Письмові пояснення залучені до матеріалів справи та передані до відділу діловодства суду для реєстрації.
		В судовому засіданні 28.07.2014 р. представник позивача подав клопотання про долучення до  матеріалів  справи  диску з відеозаписом факту порушення.
		Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.
		В судовому засіданні, призначеному на 28.07.2014 р., представник позивача надав пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням письмових пояснень, поданих 20.06.2014 р. та 28.07.2014 р. 
		Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 28.07.2014 р., заперечував проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, поданому 16.06.2014 р. в судовому засіданні, та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
		В судовому засіданні, призначеному на 28.07.2014 р., судом досліджено відеозапис факту порушення, який записаний на диску, поданому позивачем 28.07.2014 р. в судовому засіданні. 
		Враховуючи складність справи та положення ч. 1 ст. 4-6 ГПК України, суд прийшов до висновку про необхідність розгляду справи № 910/8984/14 колегіально у складі трьох суддів.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2014 р. було призначено здійснювати розгляд справи № 910/8984/14 колегіально у складі трьох суддів.
		Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 28.07.2014 р. для здійснення колегіального розгляду справи № 910/8984/14 визначено наступних суддів: Гумега О.В. (головуючий), Картавцева Ю.В., Літвінова М.Є.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2014 р. справу № 910/8984/14 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Гумега О.В. (головуючий), Картавцева Ю.В., Літвінова М.Є. та призначено розгляд справи на 08.09.2014 р. о 12:30 год.
		В судове засідання, призначене на 08.09.2014 р., представники позивача та відповідача з'явилися.
		В судовому засіданні 08.09.2014 р. представник позивача надав пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням письмових пояснень, поданих 20.06.2014 р. та 28.07.2014 р. 
		Представник відповідача в судовому засіданні 08.09.2014 р. заперечував проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, поданому 16.06.2014 р. в судовому засіданні, та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
		Враховуючи положення ч. 3 ст. 77 ГПК України, суд прийшов до висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 08.09.2014 р., та оголосив перерву в судовому засіданні до 26.10.2014 р. о 12:50 год.
		26.09.2014  року   позивач  через  відділ  діловодства  суду  подав  заяву  про  зміну  підстав  позову. 
		Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 26.09.2014 р., враховуючи що суддя Картавцева Ю.В. знаходиться у відрядженні, а суддя Літвінова М.Є у відпустці, для колегіального розгляду справи № 910/24277 визначено наступних суддів: Гумега О.В. (головуючий), Ващенко Т.М., Полякова К.В.
		Ухвалою  Господарського  суду  міста  Києва  від 26.09.2014  року справу № 910/8984/14 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Гумега О.В. (головуючий), Ващенко Т.М., Полякова К.В., розгляд справи призначено на 06.10.2014 р. об 11:10 год. 
		В судове  засідання,  призначене  на  06.10.2014  року, з'явився  представник  позивача.
		Представник відповідача в судове засідання, призначене на 06.10.2012 р.,  не з'явився,  вимоги ухвали суду  від 26.09.2014  року не виконав, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, письмових пояснень стосовно поважності причин відсутності в судовому засіданні 06.10.2014  року  суду не подав та не надіслав.
		Згідно роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у п.п. 3.9 п. 3 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р., розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
		Як зазначено в абз. 1 п.п. 3.9.1 п. 3 вищезазначеної Постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87  ГПК.
		Ухвалу Господарського суду   міста  Києва  від 26.09.14  року,  рівно  як  і  інші  ухвали  у  справі  №  910/9884/14 (від 14.05.14  року, від 29.07.14  року) було  надіслано  відповідачу за повідомленою суду позивачем у позовній заяві адресою: 04074, м. Київ, вул. Лугова, 12. При цьому отримання ухвал суду відповідачем за вказаною адресою підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
		За таких обставин суд прийшов до висновку, що відповідач належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
		Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.
		Крім того, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
		Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 06.10.2014 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.
		В  судовому  засіданні,  призначеному  на 06.10.2014  року,   позивач  звернувся  до  суду  з  клопотанням   про долучення до  матеріалів  справи речових  доказів   та  їх  дослідження. Клопотання  судом  задоволено  та  передано  до  відділу  діловодства  суду  для  реєстрації. 
		В  судовому  засіданні,  призначеному  на  06.10.2014  року,  позивач  підтримав подану ним  26.09.2014  року  через  відділ  діловодства  суду   заяву  про  зміну   підстав  позову. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
		Як визначено у п. 3.12 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті  та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової зави, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. 
		Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. 
		Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
		Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.    
		Дослідивши  зміст  заяви  позивача   про  зміну  підстав  позову,  судом встановлено,  що подаючи таку  заяву,  позивач  фактично не  змінює підстав  позову,  не  змінює  предмету  позову,  а  лише  надає  додаткові пояснення  у  справі,  до  яких  надає  додаткові   докази. 
		ГПК України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог.
		Тому, як зазначено в п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:
		- подання іншого (ще одного) позову, чи
		- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
		- об'єднання позовних вимог, чи
		- зміну предмета або підстав позову.
		Таким чином, виходячи зі змісту поданої позивачем заяви про  зміну  підстав  позову, суд розцінює її в  якості  заяви  про надання  додаткових  пояснень  у  справі  з  наданням  відповідних  доказів  та  долучає  її  до  матеріалів  справи.
		В судовому засіданні,  призначеному  на  06.10.2014  року,  представник позивача надав пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням письмових пояснень, поданих суду 20.06.2014  р., 28.07.2014 р. та 26.09.2014  р.
		Відповідно  до  відзиву  відповідача,  поданого  суду  16.06.2014  року та  залученого  до  матеріалів  справи,  відповідач  проти  задоволення позовних  вимог  заперечував, зокрема,   з  огляду  на  те,  що   позовні  вимоги  позивача, на його думку,     не  підтверджені   належними  та  допустимими  доказами.
		Відповідач   вказує,  що  він  не  є  виробником    товару, не  має   відношення до  розробки   дизайну   і  оформлення даного  виду  товарів,  самостійно не   розміщує   вказані  позивачем,  начебто, фрагменти  твору   на  товарі та  не  здійснює  реалізацію  будь-яких   об'єктів   авторських  прав,  належних  позивачу. Крім  того,  відповідач  вказує,  що  позивачем   не  надано  достатніх  доказів того, що    вказаний  фрагмент є  самостійним  твором. Відповідач  вважає необґрунтованим  визначення  позивачем  розміру  компенсації   за  порушення  авторських  прав  в  сумі  97 440,00 грн.
		В судовому засіданні,  призначеному  на  06.10.2014  року,  здійснювався  огляд   наявних  в  матеріалах  справи  речових доказів.
		Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 06.10.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
		Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши  відзив відповідача  та інші наявні у матеріалах справи докази, оглянувши оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва    
		                                                     
		                                                         ВСТАНОВИВ:
		 
		У пункті 28 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначено, що з огляду на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:
		1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача; 
		2) відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).
		У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.
		Статтею 435 ЦК України передбачено, що первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.
		Відповідно до частини першої статті 15 Закону майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з    положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.
		За приписами частини першої статті 31 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані. 
		Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають  задоволенню частково з наступних підстав.
		Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Маша і Мєдвєдь" є юридичною особою за законодавством Російської Федерації, місцезнаходженням якої є м. Москва, вул. Годовікова, б. 9, будова 3 і якій присвоєно основний державний реєстраційний номер 1107746373536, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 18.12.2013 № 7961808 УД.
		Відповідно до  ліцензійного  договору  № ЛД-1/2010 про надання  права   використання  творів образотворчого  мистецтва (виключна  ліцензія)  від 08.06.2010  року,    укладеному  між  позивачем (ліцензіат)    та  ОСОБА_7 (ліцензіар),  позивач  отримав  право   на  використання  творів (малюнків  «Маша» і «Мєдвєдь», які  використовуються   при  створенні персонажів аудіовізуального твору - анімаційного серіалу «Маша и Мєдвєдь»).
		Відповідно  до  Договору   № 010601-МиМ  про  відчуження  виключного  права  на  аудіовізуальний твір (серіал «Маша и Мєдвєдь») від 08.06.2010  року (далі - договір-1), укладеному    між  Товариством з  обмеженою  відповідальністю  Студія «АНИМАККОРД» (далі- правовласник) і  Товариством з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" (далі - позивач), правовласник передав  позивачу  виключне  право  на  аудіовізуальний твір - серіал «Маша и Мєдвєдь» (вісім  серій,  визначених  в  ст. 1.1. договору-1). Договір-1  діє  протягом  всього  терміну дії  виключного   права  на аудіовізуальний  твір (ст. 6.1. договору-1). 
		Відповідно  до  Договору   № 1007/19  про  відчуження  виключного  права  на  аудіовізуальний твір (серіал «Маша и Мєдвєдь») від 12.11.2010  року (далі - договір-2), укладеному    між  Товариством з  обмеженою  відповідальністю  Студія «АНИМАККОРД» (далі- правовласник) і  Товариством з обмеженою відповідальністю "Маша и Мєдвєдь" (далі - позивач), правовласник передав  позивачу  виключне  право  на  аудіовізуальний твір - серіал «Маша и Мєдвєдь» (чотири  серії,  визначені  в  ст. 1.1.   договору-2). Договір-2  діє  протягом  всього  терміну дії  виключного   права  на аудіовізуальний  твір (ст. 6.1. договору-1). 
		Відповідно  до  ст. 1.3. договору-1 та  договору-2, правовласник  гарантував,  що  він  є    власником  виключного   права  на  аудіовізуальний  твір. Виключне  право   на  аудіовізуальний  твір  передається  правовласником  набувачу   в  повному об'ємі   для  використання   його  будь-яким  способом   і  в  будь-якій  формі (ст. 1.4.  договору-1, договору-2). 
		Відповідно до п. 28 Постанови пленуму  Вищого господарського  суду   України від 17.10.12  року  № 12  «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» із змінами  і  доповненнями, визначено, що у розгляді господарським судом справи про захист авторських прав потрібно виходити з того, що, поки не доведено інше, автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору. Інші докази, пов'язані з авторством твору, досліджуються лише в разі, якщо авторство даної особи на твір оспорюється або заперечується.
		Отже, позивач є власником виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний  твір - мультиплікаційний серіал "Маша и Мєдвєдь" (серії 1-12), а  саме: 1. «Раз, два, три! Елочка гори!»; 2. «Первая  встреча»; 3. «До  весны  не  будить!»; 4. «Весна  пришла!»; 5. «Ловись рыбка!»; 6. «Следы  невиданных зверей!»;  7. «С волками  жить…»; 8. «Позвони  мне, позвони!»; 9. «День  варенья»; 10 «Праздник  на  льду»; 11. «Первый  раз  в  первый  класс»; 12. «Граница  на  замке»), та його складові частини і має право захищати свої права, у тому числі шляхом звернення до господарського суду з даним позовом.
		За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України  «Про авторське  право  і  суміжні  права»,  аудіовізуальний твір - це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.
		Стаття  8 Закону України  «Про авторське  право  і  суміжні  права», встановлює,  що  об'єктами   авторського  права є твори у  галузі науки, літератури і  мистецтва,  в  тому  числі аудіовізуальні  твори. 
		Статтею 9 Закону передбачено, що частина твору, яка може використовуватись самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього закону.
		Судом встановлено, що персонаж аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Маша и Мєдвєдь» - «Маша» є частиною вказаного аудіовізуального твору, яка може використовуватися самостійно, а тому розглядається судом як твір.
		Статтею 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом. 
		Відповідно до   статті 440 ЦК України   та частини третьої статті 15 Закону майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору;  право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
		Частиною другою статті 32 Закону передбачено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.
		В  п. 26 Постанови пленуму  Вищого господарського  суду   України від 17.10.12  року  № 12  «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» із змінами  і  доповненнями, також  зазначено,  що використання творів та/або об'єктів суміжних прав, - якщо інше не встановлено законом, - допускається лише на підставі передбаченого статтею 1107 ЦК України договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності. При цьому господарським судам слід мати на увазі таке: майнові права, не зазначені в договорі як передані чи дозволені до використання, вважаються непереданими та недозволеними; предметом договору не можуть бути права на використання творів, які не були чинними;  невиключні права, одержані за ліцензійним договором, можуть у подальшому передаватися іншим особам, якщо це прямо передбачено у первісному договорі; якщо в ліцензійному договорі на видання, опублікування чи інше відтворення твору або об'єкта суміжних прав винагорода визначається у вигляді фіксованої суми, то в договорі має бути зазначено як його істотну умову максимальний тираж твору або об'єкта суміжних прав. Примірники творів або об'єктів суміжних прав, відтворені понад установлений тираж, є контрафактними. Будь-які пробні чи технологічні тиражі повинні входити до встановленого договором розміру тиражу.
		Відповідач  не  надав  суду доказів,  які  б  свідчили   про  наявність  у  відповідача  правових підстав  для використання аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Маша и Мєдвєдь», або  його  частини.
		Судом  встановлено,  що в період з 30.03.2014  року по 30.04.2014  року  в гіпермаркеті  «Караван», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Лугова, 12  відповідачем   реалізовувався  товар - 867864 Іграшка  мило 0030.  Цей  товар   представляє  собою  ємність   у  формі  тубуса,  наповнену  рідиною  для  видування   мильних  бульбашок. По  площі  ємності   міститься  зображення  персонажу «Маша»  з  аудіовізуального   твору - мультиплікаційного  серіалу «Маша  и  Мєдвєдь». Виробник товару на  упаковці  не зазначений.   Придбання  зазначеного  товару підтверджується   фіскальними чеками, наявними  в  матеріалах  справи (8 шт.). В  матеріалах  справи  наявна фотографія  зазначеного  товару  (867864 Іграшка  мило 0030). Придбаний  товар (867864 Іграшка  мило 0030)  оглядався  в  судовому  засіданні. 
		Звертаючись  до  суду  з  позовом  про  відновлення   порушених  авторських  прав шляхом  стягнення  з  відповідача   компенсації,  позивач  вказує,  що  відповідач здійснював реалізацію  товару, який  має  статус  контрафактного,  так  як  має в  своїй структурі належні  виключно  позивачу об'єкти  авторського  права. Позивач  також  вказує,  що   факт   розповсюдження (реалізація,  продаж) відповідачем   контрафактної   продукції   є  порушенням  прав позивача   в  рамках  п. б. ч. 1  ст. 50 Закону, згідно якого піратство  у  сфері  авторського  права  і  або  суміжних  прав це - опублікування, відтворення,  ввезення   на  митну  територію  України,  вивезення  з  митної  території  України  і  розповсюдження  контрафактних   примірників  творів
		Судом  встановлено,  що на  упаковці  товару - 867864 Іграшка  мило 0030,  який  реалізовувався  відповідачем,  відтворено персонаж «Маша» з аудіовізуального  твору «Маша і Мєдвєдь»,  власником   виключних  майнових  прав  на  який  є  позивач. 
		У пункті "г" частини першої статті 52 Закону встановлено, що за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції. 
		При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право: подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.
		Пунктом "г" частини другої вказаної статті передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
		Позивачем визначено суму компенсації в розмірі 80 мінімальних заробітних плат,  що  складає  97 440,00 грн. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу. 
		Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд. 
		В п. 2 Постанови пленуму  Вищого господарського  суду   України від 17.10.12  року  № 12  «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» із змінами  і  доповненнями, визначено, що  у вирішенні питань, пов'язаних із способами захисту прав інтелектуальної власності, господарським судам потрібно мати на увазі що загальні способи захисту права інтелектуальної власності визначені частиною другою статті 16 ЦК України і частиною другою статті 20 ГК України. Наведені у відповідних нормах переліки способів захисту не є вичерпними з огляду на вміщений у статті 16 ЦК України припис про те, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом, а у статті 20 ГК України - положення щодо можливості захисту права і законного інтересу іншими способами, передбаченими законом.
		Частиною першою статті 432 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.
		У частині другій згаданої статті 432 ЦК України визначено способи захисту права інтелектуальної власності.
		Законами України про набуття та здійснення права на конкретні об'єкти інтелектуальної власності, зокрема, статтею 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" також передбачено способи захисту відповідного права,  в  тому  числі  і  право  на  стягнення компенсації.
		В п. 51 Постанови пленуму  Вищого господарського  суду   України від 17.10.12  року  № 12  «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» із змінами  і  доповненнями, зазначено,  що  за змістом статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" у зв'язку з порушенням авторського права і (або) суміжних прав є можливим одночасне застосування кількох передбачених зазначеною статтею способів цивільно-правового захисту таких прав, у тому числі й у розгляді різних судових справ. Крім відшкодування збитків як загального способу захисту порушених прав, відповідно до пункту "г" частини першої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав може вимагати виплати компенсації замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
		У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід мати на увазі таке.
		Компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації (п. 51.2. Постанови).
		В п.п. 51.3. цієї  Постанови    вказується,  що у  визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.
		Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.
		У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.
		Визначаючи  розмір компенсації,  яка,  на  думку  позивача,  має  бути  стягнута  з  відповідача в сумі  97 440,00 грн.,  позивач вказує, що робить це  з метою  недопущення   повторного   та  рецидивного   розповсюдження  (реалізації,  продажу) контрафактного   товару   на  майбутнє та  для  досягнення   присічного  характеру дії  суми   компенсації, яка була б  значною для  відповідача. Позивач  також вказує  на  багаторазову,  свідому  і  умисну реалізацію відповідачем  контрафактного  товару, що  розцінюється  позивачем  як   тривале  та  безперервне  порушення  виключних  прав   позивача.   Позивач  вказує  на  багаторазове   понесення   передбачуваних  збитків   у  вигляді  неотримання  суми ліцензійного    платежу  від  виробника контрафактного  товару. Позивач  зазначає, що  в  результаті  протиправних  дій  відповідача  потерпілою  особою  є  позивач,   виключні  права  якого порушені багаторазово   та  у  значних  обсягах,  а  також  велика  кількість  покупців  магазину, які  введені   відповідачем  в  оману  щодо  статусу придбаного  товару. Позивач  вказує,  що  здійснюючи  реалізацію  контрафактного  товару,  відповідач  мав  намір  отримати  прибуток, багаторазово  порушуючи  авторські  права  позивача, користуючись  тим,  що  мультиплікаційний  серіал  і  його  персонаж  «Маша» є  загальновідомими,  користуються  особливою    популярністю  у  дітей,  на  яких  цей  товар,  в  першу  чергу, і  розрахований. При  цьому,  відновлення  попереднього   стану,   до  факту   порушення  прав   позивача,  є  неможливим з  огляду  на  наявні факти  продажу контрафактних  товарів  та    фактичну  неможливість   інформування   кожного   з  покупців  про  факти   придбання  ними  саме  контрафактного  товару та  відповідну  неможливість  вилучити  у   покупців   контрафактні  товари. Здійснюючи  розрахунок   суми  компенсації,  позивач  керувався  приписами  наказу № 02/02 (надалі- Наказ)  від  12.02.2013   року   по  ТОВ «Маша  і Мєдвєдь»,  згідно  якого  відповідач  є  юридичною  особою   8-ї категорії,  а  саме:  юридичною  особою , яка  здійснює   реалізацію   в  торгових  залах   розміром   більше 1000 кв. м.,  а  тому  позивачем    застосована встановлена  Наказом  ставка  в    розмірі   80  мінімальних  заробітних  плат. 
		Здійснюючи  розгляд  справи  по  суті, судом  встановлено  наступне:
		- позивач є власником виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний  твір - мультиплікаційний серіал "Маша и Мєдвєдь" (серії 1-12). В  статті  11 Закону  України «Про  авторське  право  і  суміжні  права» передбачено,  що  особа, яка  має   авторське право, для  сповіщення  про  свої  права   може  використовувати  знак  охорони  авторського  права, який  складається  з  таких  елементів: латинська  літера   «С» обведена  колом; ім'я  особи, яка  має   авторське  право; рік  першої  публікації  твору. Звертаючись  з  позовом,  позивач  не  надав  суду  жодних  доказів,  які  б  свідчили   про  сповіщення  ним  про його  авторські  права з метою  запобігання  їх   порушенню; 
		- позивач не надав  суду  доказів, які  б  свідчили про   свідому  і  умисну реалізацію відповідачем  контрафактного  товару;
		-  позивач не надав  суду  доказів, які  б  свідчили  про багаторазове   та  у  значних  обсягах  порушення відповідачем авторських  прав позивача;
		- позивач не надав  суду  доказів, які  б  свідчили про  введення   відповідачем  в  оману  великої  кількості   покупців  магазину щодо  статусу придбаного  товару;
		- позивач не надав  суду  доказів, які  б  свідчили про  наміри  позивача отримати  прибуток шляхом багаторазового  порушення  авторських  прав  позивача, рівно  як  і  доказів    того, що  мультиплікаційний  серіал  і  його  персонаж  «Маша» є  загальновідомими,  користуються  особливою    популярністю  у  дітей,  на  яких  цей  товар,  в  першу  чергу і  розрахований;
		- позивач  не  надав  суду  доказів того,  що відповідач є юридичною  особою, яка  здійснює   реалізацію   в  торгових  залах   розміром   більше 1000 кв. м.
		Отже,  судом  встановлено,  що  позивачем не в  повній  мірі  доведені  ті  обставини,  на  які  він  посилається,  як  на  підставу  своїх  позовних  вимог.
		В  той  же  час,  в  ході  розгляду  справи  по  суті,  відповідач факт  порушення авторських  прав   позивача  не  визнавав,  проти  позову  заперечував  повністю. Однак  доказів,  які  б  спростовували   порушення  авторських  прав позивача  при  здійсненні реалізації  товару 867864 - іграшка  мило 0030,  відповідач  суду  не  надав,  рівно  як  і  доказів того,  що  за  цим  артиклем було  реалізовано якийсь  інший  товар без  порушення  прав   позивача.  
		Оцінивши  всі наявні  в  матеріалах  справи  докази  в  сукупності,   врахувавши  що  порушене  авторське  право  позивача  підлягає  захисту,   суд  прийшов  до  висновку,  що   стягнення  з  відповідача  компенсації   в  розмірі,  що  складає  10  мінімальних  заробітних  плат,   за  порушення  відповідачем авторських  прав  позивача шляхом реалізації товару 867864 - іграшка  мило 0030   по  ціні  5,90  грн.  за  1  штуку, відповідає  критеріям справедливості, добросовісності та розумності. 
		Статтею 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" встановлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1 218 грн. 
		З  огляду  на  це,  позовні  вимоги  підлягають задоволенню  частково,  з відповідача підлягає стягненню 12 180 грн. (1   218 грн. х 10) компенсації. В задоволенні  решти позовних вимог  позивачу слід відмовити.
		Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		З огляду на часткове  задоволення позову, на відповідача покладається судовий збір в розмірі 243,60.
		Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва 
		 
		 
		                                                             В И Р І Ш И В:
		 
		 
		1. Позов задовольнити частково.
		2. Стягнути з Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АДВЕНТІС» (04074, м. Київ, вул. Лугова, буд. 12; ідентифікаційний код 35275230), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" (Общества  с  ограниченной ответственностью «Маша  и Медведь)  (129085, м. Москва, вул. Годовікова, будинок 9, будова 3; ІПН/КПП 7717673901/7717011001) 12180,00 (дванадцять тисяч сто вісімдесят) грн. 00 коп. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав та 243,60 грн. (двісті  сорок  три) грн. 60 коп. судового збору.
		3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		4. Видати наказ.
		 
		Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		Повне рішення складено 09.10.2014 р.
		 
		 
		 
		    Судді                                                                                        Гумега О.В. (головуючий)
		 
		 
		                                                                                         Ващенко Т.М.
		 
		 
		                                                                                         Полякова К.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...