Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 813/4975/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.10.2014. Забезпечено надання загального доступу: 17.10.2014.
Дата набрання законної сили: 28.01.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018,  м. Львів,  вул. Чоловського,  2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		07 жовтня 2014 року                        м. Львів                              № 813/4975/14  
		14 год. 59 хв.               
		Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Рехліцької Ю.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
		позивача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2;
		відповідача: представник Здинянчин Р.Т.;
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними дій, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - ГУ МВСУ у Львівській області), в якому просить: визнати протиправними дії Головного управління МВС України у Львівській області щодо відмови у поновленні ОСОБА_1 на посаді помічника оперуповноваженого оперативно-розшукового сектору відділу карного розшуку Львівського міського управління ГУМВС України у Львівській області; поновити ОСОБА_1 на посаді помічника оперуповноваженого оперативно-розшукового сектору відділу карного розшуку Львівського міського управління ГУМВС України у Львівській області з 23.08.2011 року. 
		Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2014 року відмовлено у відкритті провадження у справі в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді помічника оперуповноваженого оперативно-розшукового сектору відділу карного розшуку Львівського міського управління ГУМВС України у Львівській області з 23.08.2011 року.
		Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що працював на посаді помічника оперуповноваженого відділу карного розшуку Львівського міського управління ГУМВС України у Львівській області. Відповідно до наказу №262о/с від 22 серпня 2011 року його було звільнено з органів внутрішніх справ у зв'язку із засудженням за вчинення злочину. Вироком Франківського районного суду м. Львова від 28.12.2010 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України. 02.07.2013 року. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області скасовано вирок Франківського районного суду м. Львова від 28.12.2010 року та направлено справу на новий судовий розгляд. Постановою Франківського районного суду м. Львова від 16.04.2014 року кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України - закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України (в редакції 1960 року) та ст. 5 КК України за відсутністю в його діях складу злочину у зв'язку з декриміналізацією. 
		27.05.2014 року ОСОБА_1 звернувся із зверненням до Головного управління МВС України у Львівській області про відновлення усіх порушених прав, завданих незаконним звільненням, в тому числі поновлення на посаді помічника оперуповноваженого відділу карного розшуку Львівського міського управління ГУМВС України у Львівській області. Проте ГУМВС України у Львівській області було відмовлено у поновленні ОСОБА_1 на роботі, оскільки відсутні підстави для такого поновлення. Позивач вважає дії щодо відмови у поновленні його на посаді помічника оперуповноваженого оперативно-розшукового сектору відділу карного розшуку Львівського міського управління ГУМВС України у Львівській області протиправними. Позовні вимоги позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали, посилаючись на обставини, викладені в адміністративному позові. 
		Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. Зазначив про те, що позивачем не наведено нормативно-правового обґрунтування позовних вимог, а саме, не вказано яку норму права порушено відповідачем при відмові у поновленні ОСОБА_1 на посаді. Крім цього, вказав, що питання поновлення позивача на посаді вже досліджувалось Львівським окружним адміністративним судом та Львівським апеляційним адміністративним судом і жодних порушень з боку ГУМВС України у Львівській області не встановлено. Також зазначив, що звернення позивача було розглянуто у встановленому порядку, тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. 
		Суд заслухав пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні правовідносини.
		ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді помічника оперуповноваженого оперативно-розшукового сектору відділу карного розшуку Львівського міського управління ГУМВС України у Львівській області.
		Вироком Франківського районного суду м. Львова від 28.12.2010 року його було засуджено за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.
		Відтак, наказом Головного управління міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 22.08.2011 року за № 262о/с ОСОБА_1 було звільнено з роботи на підставі п.67 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв'язку із засудженням за вчинення злочин.
		Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 02.07.2013 року, вирок Франківського районного суду м. Львова від 28.12.2010 року відносно ОСОБА_1 було скасовано, а кримінальну справу скеровано на новий розгляд.
		Постановою Франківського районного суду м. Львова від 16.04.2014 року кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України - закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України (в редакції 1960 року) та ст. 5 КК України за відсутністю в його діях складу злочину у зв'язку з декриміналізацією. 
		27.05.2014 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління МВСУ у Львівській області із зверненням, в якому просив відновити усі його порушені права, завдані незаконним звільненням, в тому числі поновити на посаді помічника оперуповноваженого оперативно-розшукового сектору відділу карного розшуку Львівського міського управління ГУМВС України у Львівській області з 22.08.2011 року. 
		05.06.2014 року листом №18/767 відповідачем було відмовлено в задоволенні звернення ОСОБА_1 Відповідач зазначив, що Львівським окружним адміністративним судом та Львівським апеляційним адміністративним судом питання законності звільнення ОСОБА_1 досліджувалось і не встановлено жодних порушень з боку ГУМВС при видачі наказу від 22.08.2011 року №262о/с, а відтак, відсутні законні підстави для скасування вказаного наказу та поновлення на службі в ОВС України. 
		Дії ГУМВС України у Львівській області щодо відмови в поновленні на посаді позивач вважає протиправними, відтак звернувся із даним позовом до суду. 
		У відповідності до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Проходження служби в органах внутрішніх справ регламентується спеціальним законодавством - Законом України «Про міліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (надалі - Положення), введеним в дію Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991р. № 114, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України (далі - Дисциплінарний статут), затвердженим Законом України від 22.02.2006 р. №3460-ІV.
		Згідно з ч. 6 ст. 21 Закону України «Про міліцію», звільнення працівника міліції зі служби у зв'язку з обвинуваченням у вчиненні злочину допускається тільки після набуття звинувачувальним вироком законної сили.
		Згідно п. 67 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи рядового і начальницького складу, засуджені за вчинення злочину, або притягнуті до адміністративної відповідальності за корупційне адміністративне правопорушення, підлягають звільненню із служби в органах внутрішніх справ у триденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили.
		Як зазначалось вище, згідно наказу №262о/с від 22 серпня 2011 року позивача було звільнено з органів внутрішніх справ у зв'язку із засудженням за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України. 
		Проте, Постановою Франківського районного суду м. Львова від 16.04.2014 року кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України (в редакції 1960 року) та ст. 5 КК України за відсутністю в його діях складу злочину у зв'язку з декриміналізацією. 
		Правовідносини щодо усунення наслідків незаконних вироків та відшкодування шкоди, завданої цим, регулюються Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 р. №267/94-ВР. 
		Відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. (ст. 1).
		Статтями 2 і 3 «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено випадки відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених даним Законом.
		Статтею 6 цього Закону передбачено, що громадянин, звільнений з роботи (посади) у зв'язку з незаконним засудженням або відсторонений від посади у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, має бути поновлений на колишній роботі (посаді), а в разі неможливості цього (ліквідація підприємства, установи, організації, скорочення посади, наявність інших передбачених законом підстав, що перешкоджають поновленню на роботі (посаді) - йому має бути надано державною службою зайнятості іншу підходящу роботу. Робота (посада) надається громадянинові не пізніше ніж через один місяць з дня звернення, якщо воно надійшло протягом трьох місяців з дня набрання законної сили виправдувальним вироком або винесення постанови (ухвали) про закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
		Згідно з ст. 15 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» поновлення службових, пенсійних, житлових, інших особистих і майнових прав та відшкодування іншої шкоди, завданої військовослужбовцю Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, інших військових формувань, створюваних відповідно до законодавства України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України та Державної кримінально-виконавчої служби України, провадиться за правилами, встановленими цим Законом.
		Порядок застосування зазначеного вище Закону визначає Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затверджений Наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 р. № 6/5/3/41. 
		Відтак, враховуючи наведені норми законодавства, позивач 27.05.2014 року звернувся до ГУМВС України у Львівській області, оскільки відпали обставини, які слугували підставою для видання наказу про його звільнення. 
		Щодо доводів представника відповідача, що позивачу правомірно було відмовлено у його зверненні про поновлення на посаді, оскільки Львівським окружним адміністративним судом та Львівським апеляційним адміністративним судом питання законності звільнення ОСОБА_1 досліджувалось і не встановлено жодних порушень з боку ГУМВС України у Львівській області при видачі наказу від 22.08.2011 року №262о/с, а відтак, відсутні законні підстави для скасування вказаного наказу та поновлення на службі в ОВС України, суд зазначає наступне. 
		Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.10.2013 року у справі №813/6185/13-а, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 року, було відмовлено ОСОБА_1 в поновленні на роботі з мотивів, що на час розгляду вказаної справи, кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України ще не розглянута, тобто не винесено виправдального вироку чи постанови суду про закриття кримінального провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення вини особи в суді і вичерпанням можливостей їх отримання. 
		В той же час, Постановою Франківського районного суду м. Львова від 16.04.2014 року кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України (в редакції 1960 року) та ст. 5 КК України за відсутністю в його діях складу злочину у зв'язку з декриміналізацією. 
		А тому вирок, який слугував підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади помічника оперуповноваженого відділу карного розшуку Львівського міського управління ГУМВС України у Львівській області і який скасований, не може слугувати підставою для відмови в зверненні позивача про поновлення на роботі, оскільки на даний момент правовідносини щодо поновлення позивача на посаді регулюються Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду». 
		Такі обставини відповідачем при відмові ОСОБА_1 в поновленні на роботі та відшкодування шкоди, які передбачені Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» безпідставно не взяті до уваги, а відтак, суд дійшов висновку, що дії ГУМВС України у Львівській області щодо відмови в поновленні на посаді позивача з підстав, що рішеннями Львівського окружного адміністративного суду та Львівського апеляційного адміністративного суду досліджувалось питання законності звільнення ОСОБА_1 і не встановлено жодних порушень з боку відповідача, є протиправними і не відповідають вимогам вказаного Закону. 
		У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 
		У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють не лише чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а й обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо. Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем не були дотримані. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. 
		Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у поновленні ОСОБА_1 на посаді помічника оперуповноваженого оперативно-розшукового сектору відділу карного розшуку Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, а відтак, позовні вимоги позивача належить задовольнити.
		Відповідно до вимог статті 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.
		Керуючись ст.ст. 2, 17-19, 71, 94, 160-163, 167 КАС України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Адміністративний позов задовольнити повністю.
		Визнати протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо відмови у поновленні ОСОБА_1 на посаді помічника оперуповноваженого оперативно-розшукового сектору відділу карного розшуку Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області. 
		Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
		Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. 
		Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. 
		Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
		Повний текст постанови складено та підписано 14.10.2014 року.
		 
		 
		Суддя                                                                                                    Клименко О.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...