Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 334/3532/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Незаконна лікувальна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.10.2014. Забезпечено надання загального доступу: 21.10.2014.
Дата набрання законної сили: 15.12.2014
Результат оскарження 15.12.2014 Апеляційний суд Запорізької області: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Дата документу 10.10.2014
		 
		Справа № 334/3532/13-к 
		Провадження № 1-кп/334/3/2014
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		 
		 
		10.10.2014р. Ленінського райсуду м.Запоріжжя у складі:
		головуючого -  ОСОБА_1 ;
		при секретарі -  ОСОБА_2 ;
		за участю прокурора -  ОСОБА_3 ;
		адвокатів -  ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ;
		потерпілої -  ОСОБА_6 ;
		та її представника -  ОСОБА_7 ; 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно: 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Запоріжжі, українця, одруженого, освіта вища, працюючого на посаді заступника головного лікаря з лікувальної роботи приватної лікарні «VitaCenter», зареєстрований та мешкаючий за адресою: АДРЕСА_1 ; раніше не судимого; 
		у скоєнні злочинів, передбачених ст.138, 140 ч.1 КК України, 
		В С Т А Н О В И В: 
		Обвинувачений ОСОБА_9 має вищу медичну освіту, що підтверджується дипломом Запорізького медичного інституту від 24.06.1978р. по спеціальності  лікувальна справа та численними сертифікатами лікаря-спеціаліста за спеціальностями - хірургія та проктологія, а також, посвідченням Управління охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації від 26.03.2004р.  про присвоєння йому кваліфікації лікаря хірурга вищої категорії та після проходження підвищення кваліфікації в 2011р. за спеціальністю  хірургія. 
		З 2004р. ОСОБА_9 займав посаду директора в Центрі сучасних медичних технологій ТОВ «Тест», яке орендувало приміщення в Запорізькій міській багатопрофільній клінічній лікарні №9, юридична адреса якого: м.Запоріжжя, вул.Щаслива, 1. В грудні 2007р. ОСОБА_9 уклав контракт з ТОВ «Тест», відповідно до якого, він був прийнятий на роботу за спеціальністю - лікар хірургічного відділення, а фактично, він займав посаду головного лікаря центру, де працював на цій посаді по вересень 2011р.
		Одночасно, 11.02.2008р. ОСОБА_9 був прийнятий на посаду лікаря-хірурга хірургічного відділення стаціонару приватної багатопрофільної лікарні ТОВ «VitaCenter». З 06.03.2008р. він був переведений на посаду заступника головного лікаря з лікувальної роботи цієї лікарні, де і працює по теперішній час. 
		Наприкінці серпня 2011р. до ОСОБА_9 , як хірурга Центру сучасних медичних технологій ТОВ «Тест», звернулася ОСОБА_10 разом з дочкою ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для з`ясування питань щодо проведення ОСОБА_11 оперативного лікування  ендопротезування молочних залоз. ОСОБА_9 завірив  ОСОБА_10 та її дочку ОСОБА_11 , що він неодноразово проводив аналогічні операції і не має жодних підстав для хвилювання, т.я. ризики при проведенні такої операції ОСОБА_11 відсутні. Домовившись про день та час проведення операції, ОСОБА_10 сплатила ОСОБА_9 вартість імплантантів та спеціальної післяопераційної білизни в сумі 13100гр. 
		08.09.2011р. Центр сучасних медичних технологій ТОВ «Тест» в особі і.о. директора ОСОБА_12 уклало з пацієнткою ОСОБА_11 договір на надання медичних послуг, відповідно до якого, центр зобов`язався провести їй оперативне лікування  ендопротезування молочних залоз за грошові кошти в сумі 10250гр., крім того, ОСОБА_11 підписала згоду на проведення операції, яка була призначена в цей же день на 17год. 
		Для проведення зазначеної операції ОСОБА_9 запросив лікарів Запорізької міської багатопрофільної клінічної лікарні №9: хірурга ОСОБА_13 та анестезіолога ОСОБА_14 , які співпрацювали з Центром сучасних медичних технологій ТОВ «Тест» за контрактами. 
		В 17год.45хв. в приміщенні операційної центру ТОВ «Тест», що розташоване за адресою: м.Запоріжжя, вул.Щаслива, 1, розпочалася планова операція  ендопротезування молочних залоз /аугментаційна мамопластика/ пацієнтці ОСОБА_11 , яку проводив хірург ОСОБА_9 та допомагали йому хірург ОСОБА_13 та анестезіолог ОСОБА_14 . Через 20 хв. після закінчення операції, яка закінчилася в 20год. 50хв., була зафіксована зупинка сердця у ОСОБА_11 . 
		Анестезіолог ОСОБА_14 розпочав реанімаційні заходи у вигляді непрямого масажу сердця та встановлення венозного доступу шляхом закритої катетерізації правої підключичної вени. Хірург ОСОБА_13 допомагав йому робити непрямий масаж сердця, а ОСОБА_9 , разом з ОСОБА_14 вводили потерпій внутрішньовенно та через катетер медичні препарати. 
		В ході проведення реанімаційних заходів потерпілій ОСОБА_11 анестезіологом ОСОБА_14 медичним катетором було спричинено одиночне проникаюче сліпе поранення в правій ключичній області з пошкодженням крупної кровеносної судини - підключичної вени, міжреберних м`язів, пристінкової плеври та тканини правої легені, що призвело до розвитку правостороннєго гемопневмотораксу. 
		Після чого, протягом ночі стан пацієнтки погіршувався.
		Обвинувачений ОСОБА_9 , як оперуючий хірург, через зневажливе ставлення до своїх префесійних обов`язків, самоусунувся від виконання свого обов`язку в наданні медичної допомоги пацієнтці, яку оперував, своєчасно не виявив наявність кров`яної рідини та повітря в правій плевральній області пацієнтки, не діагностував правосторонній гемопневмоторакс, що спричинило тяжкі наслідки  смерть пацієнтки, тобто, обвинувачений порушив вимоги наказів МОЗ України від 17.01.2005р. «Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Медицина невідкладних станів» та від 27.07.1998р. «Про затвердження Тимчасових галузевих уніфікованих стандартів медичних технологій діагностично-лікувального процесу стаціонарної допомоги дорослому населенню в лікувально-профілактичних закладах України…», а також, п. «а» ст.78 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» /та внесених до нього змін/, а саме, медичні працівники зобов`язані сприяти охороні та зміцненню здоров`я людей, запобіганню і лікуванню захворювань, надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу.
		В результаті неналежного виконання медичним працівником своїх професійних обов`язків, внаслідок недбалого до них ставлення, а саме, через злочинну недбалість оперуючого хірурга ОСОБА_9 та злочинну самовпевненість анестезіолога ОСОБА_14 , 09.09.2011р. в 9год.40хв. була констатована смерть ОСОБА_11 . 
		Відповідно висновків судово-медичної експертизи №2309 від 14.10.2011р. та комплексної судово-медичної експертизи №122/к від 27.04.2012р., смерть  ОСОБА_11 настала від одиночного проникаючого сліпого поранення в правої ключичній області з пошкодженням крупної кровеносної судини - підключичної вени, міжреберних м`язів, пристінкової плеври та тканини правої легені, що призвело до некупованого набряку легенів та недринованого правостороннього гемопневмотораксу. Колоте поранення ключичної області знаходиться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті потерпілої ОСОБА_11 , що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення.
		У відношенні ОСОБА_14 на стадії досудового слідства досі знаходяться матеріали кримінального провадження за обвинуваченням його за ст.140 ч.1 КК України. 
		Потерпілою по справі ОСОБА_10 заявлений цивільний позов в рахунок відшкодування матеріального збитку /витрати на поховання дочки та вартість встановленого на її могилі пам`ятнику/ в сумі  89916,48гр. та морального відшкодування в сумі 500000гр.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 вину в пред`явленому йому звинуваченні не визнав в повному обсязі, пояснивши суду, що звинувачення його за ст.138 КК України за заняття лікувальною діяльністю без спеціального дозволу особою, яка не має належної медичної освіти, є абсурдними, оскільки він має вищу медичну освіту та кваліфікацію лікаря хірурга вищої категорії, має досвід роботи оперуючого хірурга більше 30 років, тобто, він на законних підставах займається лікувальною діяльністю. Що стосується звинувачення за ст.140 ч.1 КК України, то обвинувачений вважає його безпідставним, оскільки він, належним чином провів оперативне лікування  ендопротезування молочних залоз потерпілій ОСОБА_11 , а за ускладнення, які виникли вже після операції, повинен відповідати анестезіолог ОСОБА_14 , який і проводив реанімаційні заходи пацієнтці, яка знаходилася під наркозом та на штучному диханні. Тобто, як вважає обвинувачений ОСОБА_9 , не має причинного зв`язку між його діями та бездіяльністю і тяжкими наслідками, які настали, а саме, смертю ОСОБА_11 .
		Однак, суд вважає що вина обвинуваченого знайшла своє часткове підтвердження представленими по справі доказами, а саме: 
		поясненнями потерпілої ОСОБА_10 , яка пояснила в судовому засіданні, що ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , її рідна донька, яка забажала підкорегувати форму своїх молочних золоз. Наприкінці серпня 2011р., через інтернет, вона з дочкою знайшли інформацію про Центр сучасних медичних технологій ТОВ «Тест», в якому такі операції проводить хірург ОСОБА_9 . Від знайомих, вони чули позитивні відгуки про цього хірурга. Тому, содзвонилися з ним та декілька раз зустрілися для обговорення деталей проведення операції. ОСОБА_9 завірив  ОСОБА_10 та її дочку ОСОБА_11 , що він неодноразово проводив аналогічні операції, тому, не має жодних підстав для хвилювання, т.я. ОСОБА_11 здорова за наданими нею результатами аналізів, і не має жодних ризиків для проведення такої операції. Домовившись про день та час проведення операції, ОСОБА_10 сплатила ОСОБА_9 вартість імплантантів та спеціальної післяопераційної білизни для дочки в сумі 13100гр. 08.09.2011р. ОСОБА_10 з дочкою приїхали в Центр сучасних медичних технологій ТОВ «Тест», який знаходився на другому поверсі стаціонарного корпусу 9-ї міської лікарні м.Запоріжжя за адресою: вул.Щаслива, 1, де з дочкою був укладений договір про надання медичних послуг, відповідно до якого, центр зобов`язався провести їй оперативне лікування  ендопротезування молочних залоз за грошові кошти в сумі 10250гр., крім того, ОСОБА_11 підписала згоду на проведення операції, яка була призначена в цей же день на 17год. ОСОБА_10 сплатила бухгалтеру центра вартість операції - 10250гр. і поїхала до дому, а дочка залишилася в палаті медичного центру. Після 22год. того ж дня, потерпіла декілька раз дзвонила ОСОБА_9 та на телефон центра щоб дізнатися про результат операції, однак, ОСОБА_9 не відповідав, а медсестра пояснила, що операція ще не закінчилася. Після 22год. 30хв. ОСОБА_9 подзвонив сам і сказав, що операція успішно завершена, але дочку не можуть вивести з наркозу. Тоді ОСОБА_10 на таксі приїхала в центр, де анестезіолог ОСОБА_14 пояснив їй, що ОСОБА_11 після операції не виходила з наркозу, тому, вони підключили її до апарату штучного дихання. ОСОБА_10 провела в центрі всю ніч, а зранку, біля 7год. 09.09.2011р. їй пояснили, що стан дочки стабільний, тому, вона поїхала додому. Через годину, ОСОБА_10 подзвонила в центр, але їй пояснили, що стан дочки погіршився, тому, її перевезуть до реанімаційного відділення клініки ТОВ «VitaCenter». ОСОБА_10 знову повернулася в центр ТОВ «Тест», де анестезіолог ОСОБА_14 повідомив її, що дочка померла через ускладнення, які виникли після операції. 
		Потерпілою ОСОБА_10 заявлений цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_9 та Центру сучасних медичних технологій ТОВ «Тест» в рахунок відшкодування матеріального збитку /витрати на поховання дочки та вартість встановленого на її могилі пам`ятнику/ в сумі  89916,48гр. та відшкодування морального збитку в сумі 500000гр., т.я. вона втратила єдину дочку, через преступну недбалість оперуючого хірурга ОСОБА_9 та лікарів ТОВ «Тест»;
		допитаний у судовому засіданні свідок  ОСОБА_13 , який за контрактом співпрацював з ТОВ «Тест» у якості хірурга, пояснив у судовому засіданні, що 08.09.2011р. він асистував  ОСОБА_9 при проведенні операції  ОСОБА_11 з ендопротезування молочних залоз. Анестезію здійснював  ОСОБА_14 . Операція була проведена успішно і закінчилася о 20год.50хв. Після чого, він з  ОСОБА_9 пішли до ординаторської. А через 20 хв. їх покликала санітарка до операційної, ОСОБА_14 пояснив, що у ОСОБА_11 сталася зупинка сердця, тому, він підключив її до апарату штучного дихання та робив їй непрямий масаж серця. ОСОБА_13 він запропонував робити масаж серця, а сам став встановлювати венозний доступ до правої підключичної вени шляхом закритої катетерізації. З другої спроби, катетер був встановлений. Після чого, ОСОБА_14 та ОСОБА_9 стали вводити пацієнтці лікарські препарати. Серцева діяльність була відновлена, але в інтубаційній трубці з`явилася кривава піна. Тому, приблизно о 22 год. з 9-ї лікарні був викликаний ендоскопіст, який провів бронхоскопію. Стан пацієнтки стабілізувався, але, в легені продовжувала надходити кров. Тому, через деякий час, ОСОБА_11 була зроблена рентгенографія грудної клітини, і на снімку було видно, що починається набряк легені, однак, причина не була встановлена. Приблизно о 1-2 год. 09.09.2011р. повторно був викликаний ендоскопіст, який вдруге провів бронхоскопію. Після чого, стан ОСОБА_11 стабілізувався, а приблизно о 8год. ранку 09.09.2011р., ОСОБА_14 відключив її від апарату штучного дихання. Вона просиналася, але дуже повільно. О 9год. у ОСОБА_11 знову сталася зупинка серця, реанімаційні дії протягом 40хв. не дали позитивного результату, тому, о 9год.40хв. була констатована смерть ОСОБА_11 . ОСОБА_9 поїхав з центру 09.09.2011р. о 8год., при реанімаційних діях він не був присутній. Посмертний епікріз склав ОСОБА_13 , узгодивши діагноз з ОСОБА_14 , та в телефонному режимі з ОСОБА_9 . Чому у пацієнтки піспя операції двічі ставалася зупинка серця не було з`ясовано, як не було і вчасно діагностовано в неї некупований набряк легенів та недринований правосторонній гемопневмоторакс; 
		допитаний у судовому засіданні свідок  ОСОБА_14 , який за контрактом співпрацював з ТОВ «Тест» у якості анестезіолога, пояснив у судовому засіданні, що 08.09.2011р. він приймав участь в проведенні операції  ОСОБА_11 з ендопротезування молочних залоз. Операція почалася о 17год 45хв., а закінчилася о 20год.50хв., все проходило без ускладнень. Але через декілька хвилин після операції у пацієнтки катастрофічно впав тиск та не був відсутній пульс на сонних артеріях, а в інтубаційній трубці з`явилася кровава піна. Невідкладно почалися реанімаційні заходи: закритий масаж серця, введення препаратів, катетеризація правої підключичної вени, яка була встановлена тільки з другої спроби. Масаж серця проводив ОСОБА_13 , а з введенням препаратів допомагав ОСОБА_9 . Встановити причини зупинки серця у ОСОБА_11 не виявилося можливим, через що, у подальшому погіршився її стан. ОСОБА_14 вважає, що ним всі реанімаційні дії, які тривали протягом 12 годин, були зроблені правильно і в повному обсязі для того, щоб вивести пацієнтку з наркозу. Контроль за післяопераційним станом ОСОБА_11 здійснювали і ОСОБА_14 , і ОСОБА_9 і ОСОБА_13 , т.я. всі до ранку перебували у центрі. Тому, не були викликані додатково анестезіологи та інщі лікарі для консультацій та встановлення діагнозу і призначення іншого лікування пацієнтці, т.я. ОСОБА_14 і ОСОБА_9 не вважали це за потрібне. Щодо причинного зв`язку між проведеною ОСОБА_14 катетеризацією при проведенні пацієнтці ОСОБА_11 реанімаційних заходів та її смертю, то ОСОБА_14 вважає, що дані висновки експерта не відповідають записам в медичній картці стаціонарного хворого ОСОБА_11 ; 
		висновками судово-медичної експертизи №2309 від 14.10.2011р. /а.с.168-175 т.2/ та комплексної судово-медичної експертизи №122/к від 27.04.2012р. /а.с.195-226 т.2/ було встановлено, що смерть  ОСОБА_11 настала від одиночного проникаючого сліпого поранення в правій ключичній області з пошкодженням крупної кровеносної судини - підключичної вени, міжреберних м`язів, пристінкової плеври та тканини правої легені, що призвело до некупованого набряку легенів та недринованого правостороннього гемопневмотораксу. Колоте поранення ключичної області знаходиться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті потерпілої ОСОБА_11 , що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення. Після поранення крупної вени потерпілої, вона померла приблизно через 12 годин. Експерти визнали, що інтенсивна терапія в післяопераційний період виявилася неефективною, т.я. лікарі операційної бригади ТОВ «Тест» вчасно не діагностували правосторонній гемопневмоторакс, тому, їх реанімаційні дії були не результативними, що призвело до погіршення стану здоров`я пацієнтки, а в подальшому  до її смерті;
		допитані у судовому засіданні експерти ОСОБА_15 /лікар-анестезіолог вищої кваліфікаційної категорії, доктор медичних наук, професор, завідувача кафедрою анестезіології Запорізької медичної академії післядипломної освіти/ та ОСОБА_16 /лікар-хірург вищої кваліфікаційної категорії хірургічного відділення КУ «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги», головний лікар медичного центру ТОВ «Олівія медікал»/ пояснили суду, що несприятливий результат лікування ОСОБА_11 в Центрі сучасних медичних технологій ТОВ «Тест» можливо було запобігти своєчасним діагностуванням правостороннього гемопневмотораксу шляхом контролю за клініко-біологічними показниками пацієнтки, більш ретельного рентгенівського контролю та показниками електрокардіограми, а також, шляхом своєчасного звернення до більш кваліфікованих спеціалістів з корегуванням за їх допомогою об`єму та складу реанімаційних дій, чого, ні ОСОБА_9 , ні ОСОБА_14 не зробили. Крім того, експерти зазначили, що на погіршення стану ОСОБА_11 в післяопераційний період значно вплинула і відсутність динамічного контролю оперуючого хірурга ОСОБА_9 ; 
		клініко-експертна комісія Управління охорони здоров`я Запорізької облдержадміністрації у складі ОСОБА_17 /професора, завідувача кафедрою патанатомії ІНФОРМАЦІЯ_3 /, ОСОБА_18 /професора кафедри госпітальної хірургії ЗДМУ/, ОСОБА_19 /доцента кафедри медицини катастроф ЗДМУ/, ОСОБА_20 /доцента кафедри анестезіології та інтенсивної терапії ЗМАПО/, ОСОБА_21 / хірурга, головного спеціаліста управління з питань охорони здоров`я Запорізької міської ради/, ОСОБА_22 /завідувача відділенням патології молочної залози КУ «Запорізького онкодиспансеру» та інш., яка проводила своє засідання 20.09.2011р., зробила висновки, відповідно до яких: смерть ОСОБА_11 сталася через недіагностований набряк легенів та недренований правосторонній пневматоракс, при цьому, інфузійно-трансфузійна терапія гострої сердцево-легеневої недостатності в післяопераційний період повинна була бути обмеженою /а.с.136-142 ч.4/. Тобто, лікарі Центру сучасних медичних технологій ТОВ «Тест» ОСОБА_9 та ОСОБА_14 після проведення ОСОБА_11 операції з ендопротезування молочних залоз, в післяопераційний період допустили суттєві суб`єктивні помилки в тактиці та заходах реанімаційних дій, що також, було підтверджено протоколом засідання Ліцензійної комісії МОЗ України від 07.10.2011р. /а.с.223-229 т.1/;
		вищевказані висновки експертиз та доводи експертів були підтверджені і висновками повторної комісійної судово-медичної експертизи №310 від 22.11.2012р., у складі: ОСОБА_23 судмедексперта вищої категорії, начальника ОКЗ «Бюро судмедекспертиз», ОСОБА_24 - судмедексперта вищої категорії, заст.начальника ОКЗ «Бюро судмедекспертиз», ОСОБА_25  професора, доктора медичних наук, зав.кафедрою хірургії інтернів ДУ «ДМА МОЗ України», ОСОБА_26  професора, доктора медичних наук, зав.кафедрою анестезіології, інтенсивної терапії та медицини невідкладних станів ДУ «ДМА МОЗ України», ОСОБА_27  лікаря терапевта, ОСОБА_28  зав. рентгенологічним відділенням Дніпропетровської клінічної лікарні №9 та інш., які зазначили у висновках, що дійсно, поранення катетором в правій ключичній області з пошкодженням крупної кровеносної судини - підключичної вени потерпілій ОСОБА_11 було здійснене анестезіологом ОСОБА_14 в ході проведення реанімаційних заходів, але в медичній картці хворої не має зазначення, чи перевірив ОСОБА_14 зворотній ток крові, чи ні. Це призвело до розвитку правостороннього гемопневмотораксу з вираженим набряком легенів /скупченню повітря та крові в правій плевральній полості/. Саме через бездіяльність оперуючого хірурга ОСОБА_9 , який після операції не оглянув пацієнтку, не контролював її біологічні показники, вчасно не діагностував правосторонній гемопневмоторакс, та через неадекватні дії анестезіолога ОСОБА_14 , який протягом 12 годин не звернувся за допомогою до іншіх спеціалістів для корегуванням за їх допомогою об`єму та складу реанімаційних дій, настали тяжкі наслідки, які можливо було запобігти /а.с. 22-62 т.3/.
		свідок ОСОБА_29  лікарь-рентгенолог Запорізької міської багатопрофільної клінічної лікарні №9, пояснила в судовому засіданні, що 08.09.2011р. вона чергувала в нічну зміну. Приблизно о 00год. прийшов ОСОБА_13 і отримав від неї дозвіл на проведення рентгену прооперованій пацієнтці ТОВ «Тест», яке знаходяться на теріторії 9-ї лікарні. Після чого, вона направила в ТОВ «Тест» лаборанта ОСОБА_30 з пересувним рентген-апаратом. Приблизно о 00год 30хв. 09.09.2011р. до кабінету ОСОБА_29 увійшли ОСОБА_9 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 із рентген-знімком органів грудної клітини. Оглянувши знімок, ОСОБА_29 зробила припущення що має місце розвиток набряку легенів, т.я. в легенях була рідина. Для з`ясування характеру рідини, робиться пункція плевральної полості. Як правило, таке рішення приймає хірург, або лікуючий лікар, який і здійснює відбір рідини. Крім того, для підтвердження цього діагнозу, або його спростування, через деякий час, робиться повторний рентген-знімок. Але, до ОСОБА_29 в ту ніч вищевказані лікарі більше не зверталися; 
		свідок ОСОБА_31  лікар-анестезіолог Запорізької міської багатопрофільної клінічної лікарні №9, пояснив в судовому засіданні, що 09.09.2011р. біля 00год. 10хв. йому додому подзвонив ОСОБА_14 і попросив приїхати до центру ТОВ «Тест», т.я. в них пацієнтка в тяжкому стані. ОСОБА_31 через 40хв. приїхав до центру, з яким, також, раніше співпрацював. Його зустрів ОСОБА_14 і пояснив, що у пацієнтки, після проведення їй операції з маммопластики, була зупинка серцевої діяльності, причину якої вони не встановили. Діяльність серця вони відновили, підключили її до апарату штучного дихання, але стан її не поліпшується. Оглянувши пацієнтку, яка знаходилася під наркозом на операційному столі, він запропонував зробити дренаж плевральної порожнини та викликати для консультації таракального хірурга. Однак, ОСОБА_14 вислухав його поради і не погодився з ними, вважаючи їх передчасними. Оскільки ОСОБА_14 завірив його, що стан поцієнтки стабілізувався і далі все буде гараз, ОСОБА_31 поїхав до дому. А з ранку він дізнався, що пацієнтка ТОВ «Тест», яку він оглядав вночі, померла; 
		допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_32 , лікарь-ендоскопіст Запорізької міської багатопрофільної клінічної лікарні №9, підтвердив у судовому засіданні, що 08.09.2011р. о 21год.30хв. на прохання ОСОБА_13 , який дзвонив з центру ТОВ «Тест», він, разом з медсестрою, прийшли до операційної ТОВ «Тест», де знаходилися хірург ОСОБА_9 , анестезіолог ОСОБА_14 , хірург ОСОБА_13 та медсестри. Пацієнтка ОСОБА_11 , лежала на операціїному столі під наркозом з інтубаційною трубкою, до якої був підключений апарат штучного дихання. В інтубаційній трубці була видна кров. Тому, з застосуванням апарату фібробронхоскопу, ОСОБА_32 виявив значну кількість кров`яної рідини, яку видалив. Її наявність в бронхах свідчила про кровотечу в легенях, але джерело кровотечі він встановити не зміг через невдосконалі властивості апарату. Другий раз його покликали до ТОВ «Тест» о 00год. 05хв. 09.09.2011р. Крові в інкубаційній трубці пацієнтки було меньше. ОСОБА_32 знов провів бронхоскопію. Втретє його викликали о 05год.30хв. Після проведення бронхоскопії, кількість крові в бронхах і інтубаційній трубці була незначна, тому, ОСОБА_32 припустив, що кровотечі не має, і стан пацієнтки стабільний. Більше до цієї пацієнтки його не викликали; 
		свідки ОСОБА_33  операційна сестра ТОВ «Тест» та ОСОБА_34  медсестра-анестезіст ТОВ «Тест», які приймали участь 08.09.2011р. в проведенні операції по маммопластиці ОСОБА_11 , пояснили суду, що в післяопераційний період в реанімаційних заходах відносно ОСОБА_11 приймала участь вся операційна бригада лікарів. Тричі викликалися ендоскопіст з медсестрою та один раз лаборант-рентгенолог, яка робила рентгенівський знімок. Після 3-х годин ночі, стан пацієнтки стабілізувався, тому, ОСОБА_33 пішла спати, а ОСОБА_34 з ОСОБА_14 весь час знаходилася біля ОСОБА_11 . Інколи заходили ОСОБА_13 та ОСОБА_9 , цікавилися станом пацієнтки. О 9год. ранку 09.09.2011р. у ОСОБА_35 знову сталася зупинка серця. ОСОБА_9 в цей час в ТОВ «Тест» не було. Реанімаційні заходи проводили ОСОБА_14 та ОСОБА_13 і з ними знаходилася ОСОБА_34 , однак, о 9год.40хв. була констатована смерть  ОСОБА_35 . 
		В ході досудового слідства дії обвинуваченого ОСОБА_9 були кваліфіковані за ст.138 КК України, як заняття лікувальною діяльністю без спеціального дозволу особою, яка не має належної медичної освіти, однак, суд вважає, що дане звинувачення не знайшло свого підтвердження в ході судового слідства. Т.я. судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_9 має вищу медичну освіту, що підтверджується дипломом Запорізького медичного інституту від 24.06.1978р. по спеціальності  лікувальна справа /а.с.193 т.4/ та численними сертифікатами лікаря-спеціаліста за спеціальностями - хірургія та проктологія /а.с.187,189,191,196,199 т.4/, а також, посвідченням Управління охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації від 26.03.2004р.  про присвоєння йому кваліфікації лікаря хірурга вищої категорії /а.с.190 т.4/ та після проходження підвищення кваліфікації в 2011р. за спеціальністю  хірургія /а.с.188 т.4/. А також, він має досвід роботи оперуючого хірурга більше 30 років. 
		Досудове слідство посилалося на наказ МОЗ України від 02.04.2009р. «Про удосконалення пластичної та реконструктивної хірургічної допомоги населенню України», який регулював питання діяльності пластичного хірурга в Україні. У зв`язку з тим, що  ОСОБА_9 не мав кваліфікації пластичного хірурга, йому ставилося в вину заняття лікувальною діяльністю без спеціального дозволу, а саме, проведення операцій з маммопластики. Однак, вищевказаний наказ був скасований у зв`язку з відсутністю державної реєстрації даного нормативного акту у встановленому законом порядку /наказ МОЗ України від 06.08.2010р./, і на момент проведення операції ОСОБА_11  08.09.2011р., і по теперішній час, така спеціальність як пластичний хірург в Україні відсутня, і законодавчої бази по цій спеціальності в Україні не має, що підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_36 /спеціаліст департаменту охорони здоров`я Запорізької облдержадміністрації/. Крім того, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_37 /професор, доктор медичних наук, спеціаліст-коордінатор хірургічного профілю ДОЗ Запорізької ОДА, голова атестаційної комісії лікарів хірургічного профіля та завідуючий кафедрою хірургії ДУ «ЗМАПО МОЗ України»/ пояснив суду, що на території України та за її межами постійно проводяться науково-практичні конференції та семінари з метою підвищення кваліфікації лікарів з пластичної хірургії. В період часу з 2006р. по 2010р. ОСОБА_9 був учасником декількох міжнародних конференцій і має дипломи за 2006р., 2008р. та 2010р. /а.с.198, 200-202 т.4/. Тому, лікарям хірургічних спеціальностей, які пройшли спеціалізацію по хірургії, юридично не заборонено виконувати оперативні втручання, що відносяться до розділу хірургічної галузі, тобто, ОСОБА_9 , маючи кваліфікацію лікаря хірурга вищої категорії та хірурга-проктолога, мав право на проведення операцій на рівні поверхнево розташованих м`яких тканин, в тому числі і операцій з маммопластики.
		Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що за ст.138 КК України ОСОБА_9 повинен бути виправданим. 
		Між тим, дії обвинуваченого ОСОБА_9 суд кваліфікує за ст.140 ч.1 КК України, як неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов`язків, внаслідок недбалого до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого. Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_9 , як оперуючий хірург, через зневажливе ставлення до своїх префесійних обов`язків, самоусунувся від виконання свого обов`язку в наданні медичної допомоги пацієнтці, яку оперував. Протягом 12 годин після операції, він, разом з анестезіологом ОСОБА_14 своєчасно не виявив наявність кривавої рідини та повітря в правій плевральній полості пацієнтки, не діагностував правосторонній гемопневмоторакс, що спричинило тяжкі наслідки  смерть ОСОБА_11 .
		Висновками судово-медичної експертизи та комплексної судово-медичної експертизи було встановлено, що інтенсивна терапія в післяопераційний період виявилася неефективною, т.я. лікарі операційної бригади ТОВ «Тест», а саме, оперуючий хірург ОСОБА_9 та анестезіолог ОСОБА_14 , вчасно не діагностували правосторонній гемопневмоторакс, тому, їх реанімаційні дії були не результативними, що призвело до погіршення стану здоров`я пацієнтки, а в подальшому  до її смерті. Тяжких наслідків можливо було запобігти своєчасним діагностуванням правостороннього гемопневмотораксу шляхом контролю за клініко-біологічними показниками пацієнтки, більш ретельним рентгенівським контролем та проведенням електрокардіограми, а також, шляхом своєчасного звернення до більш кваліфікованих спеціалістів з корегуванням за їх допомогою об`єму та складу реанімаційних дій, чого, ні ОСОБА_9 , ні ОСОБА_14 не зробили. 
		Тобто, обвинувачений порушив вимоги наказів МОЗ України від 17.01.2005р. «Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Медицина невідкладних станів» та від 27.07.1998р. «Про затвердження Тимчасових галузевих уніфікованих стандартів медичних технологій діагностично-лікувального процесу стаціонарної допомоги дорослому населенню в лікувально-профілактичних закладах України…», а також, п. «а» ст.78 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» /та внесених до нього змін/, а саме, медичні працівники зобов`язані сприяти охороні та зміцненню здоров`я людей, запобіганню і лікуванню захворювань, надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу.
		Обвинувачений заперечує свою необережну вину у вчиненні цього злочину, але суд вважає, що обвинувачений таким чином намагається уникнути відповідальності за свою бездіяльність, при тому, що судом встановлено те, що саме до ОСОБА_9 , як до хірурга з великим досвідом та позитивними відгуками про його роботу, потерпіла ОСОБА_10 звернулася з дочкою ОСОБА_11 з проханням про проведення операції з корегування молочних залоз ОСОБА_11 . Саме ОСОБА_9 завірив  ОСОБА_10 та її дочку ОСОБА_11 , що він неодноразово проводив аналогічні операції, тому, не має жодних підстав для хвилювання, т.я. ОСОБА_11 здорова, відповідно наданих нею результатів аналізів, і не має жодних ризиків для проведення такої операції. 
		Статті 34 та 38 Закону України від 19.11.1992р. «Основи законодавства України про охорону здоров`я» обумовлюють вільний вибір пацієнтом лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги і право вибору такого лікаря належить лише пацієнтові. Водночас, в ціх же статтях передбачена відповідальність лікуючого лікаря за здоров`я свого пацієнта.
		Судом встановлено, що потерпіла ОСОБА_11 на момент операції не мала жодних ознак будь-яких соматичних захворювань, що підтвердили судово-медичні експерти, і саме після операції, яку провів обвинувачений ОСОБА_9 , разом з асистувавшим йому хірургом ОСОБА_13 , сталася зупинка серця у ОСОБА_11 , а потім, проводилися неефективні реанімаційні дії, після яких, стан пацієнтки погіршився, і в подальшому сталася повторна зупинка серця ОСОБА_11 , а потім - її смерть. Дванадцять годин лікарі Центру сучасних медичних технологій ТОВ «Тест», а саме, оперуюча бригада у складі ОСОБА_9 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , досвідчені лікарі, як було встановлено судом, не діагностували стан ОСОБА_11 для належного надання їй медичної допомоги, не передбачили можливості настання тяжких наслідків, що свідчить про зневажливе ставлення до своїх професійних обов`язків. Вони зобов`язані були передбачити тяжкі наслідки та запобігти їм. 
		Об`єктивний критерій злочинної недбалості обвинуваченого ОСОБА_9 характеризується його бездіяльністю, яка потягла за собою тяжкі наслідки - смерть пацієнтки, та причинний зв`язок між ними, т.я. саме ОСОБА_9 взяв на себе персональну відповідальність перед пацієнткою за позитивний результат операції, і при його стажі та досвіді роботи він реально міг запобігти її смерті. 
		При призначенні міри покарання обвинуваченому, суд враховує його особу, сприяння розслідуванню злочину, щире співчуття до потерпілої, а також, позитивні відгуки з роботи, раніше він не був судимим, скоєний ним злочин відноситься до злочинів невеликої тяжкості, потерпіла не наполягає на суровій мірі покарання, тому, суд вважає що виправлення обвинуваченого та його перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.
		Крім того, на момент проголошення вироку суду, з дня вчинення обвинуваченим ОСОБА_9 злочину невеликої тяжкості, минуло три роки, тому він, підпадає під дію п.2, ч.1, ст.49 КК України. Оскільки кримінальна справа відносно ОСОБА_9 перебувала у провадженні органів досудового слідства до набрання чинності новим КПК України, суд, відповідно до Перехідних положень нового КПК України, має право застосувати до обвинуваченого, при вирішення питання про призначення йому покарання, вимоги Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», згідно до п.11 якого: особу за вироком суду може бути звільнено не тільки від кримінальної відповідальності, а і від покарання за ч.6 ст.7 КПК України /1960р./.
		Цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_10 до обвинуваченого та ТОВ «Тест» в рахунок відшкодування матеріального збитку, що складають: витрати на поховання дочки  10739,48гр., витрати на операцію та придбання імплантантів і післяопераційної білизни /10250гр. НОМЕР_1 гр./ - НОМЕР_2 гр., які ТОВ «Тест» досі не повернуло потерпілій, повинні бути відшкодовані в повному обсязі, в сумі  34089,48гр. Що стосується витрат на замовлений та встановлений на могилі ОСОБА_11 пам`ятник, то з винних осіб /обвинуваченого та ТОВ «Тест»/ може бути стягнуто тільки частка його вартості в сумі 15000гр., як загальновстановлена сума для відшкодування збитку в цій частині вимог, встановлена судовою практикою, т.я. вартість пам`ятника обумовлюється бажанням та платоспроможністю замовника і може сягати великих сум, але це не значить, що вартість всієї суми замовлення повинна бути стягнута з винних осіб. Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у ч.2 п.24 постанови «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992р. №6, витрати на виготовлення пам`ятників і огорож визначаються виходячи з їх вартості, але, не вище вартості стандартних пам`ятників і огорож у даній місцевості. Тому, в рахунок відшкодування матеріального збітку з обвинуваченого та ТОВ «Тест» підлягають стягненню /34089,48гр. НОМЕР_3 гр./ -49089,48гр. в солідарному порядку. 
		Відповідно вимог ст.1167-1168 ЦК України, потерпіла ОСОБА_10 , в якої померла єдина дочка на операційному столі в приватній клініці, з вини лікарів цієї клініки, має право на відшкодування моральної шкоди. Але, враховуючі всі об`єктивні та суб`єктивні обставини по справі, суд вважає, що заявлені нею позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню лише частково в сумі -100000гр., яка підлягає стягненню з виновних осіб, але, відповідно до вимог ст.1172 ЦК України, суд вважає, що справедливою вимогою є стягнення з ОСОБА_9  20000гр., а з ТОВ «Тест», де він працював за контрактом - 80000гр.
		Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.7 КПК України /1960р./, ст.368-371, 373-374,376 та Перехідними положеннями нового КПК України, суд 
		 
		З А С У Д И В :
		 
		Визнати винним ОСОБА_8 за ст.140 ч.1 КК України і призначити покарання у вигляді  1-го року обмеження волі. 
		За ст.138 КК України ОСОБА_9  виправдати. 
		Відповідно до ст.75 КК України, звільнити засудженого від відбування покарання, встановивши йому випробувальний термін на 1 рік, зобов`язавши його без згоди кримінально-виконавчої інспекції, не міняти місця проживання і періодично з`являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції. 
		Застосувати до засудженого ОСОБА_9 п.2, ч.1, ст.49 КК України, звільнивши його від покарання, призначеного даним вироком. 
		Запобіжний захід засудженому, до набирання вироку законної сили, залишити  заставу.
		Стягнути з ОСОБА_9 та ТОВ «Тест» в содідарному порядку на користь ОСОБА_10 в рахунок відшкодування матеріального збитку  49089,48гр. та в рахунок відшкодування морального збитку: з ОСОБА_9  20000гр. та з ТОВ «Тест»  80000гр. на користь ОСОБА_10 .
		Суму застави  11470гр., сплачену ОСОБА_9 по квитанції №2010103 від 13.03.2013р. в філії регіонального Запорізького управління ПАТ Банк «Фінанси та кредит» звернути на погашення матеріального збитку потерпілій ОСОБА_10 .
		Речові докази: грошові кошти в сумі 10250гр., які знаходяться на зберіганні в УФ ЗБВ ГУМВС України в Запорізькій області за квитанцією №012066 від 22.09.2011р., звернути на погашення матеріального збитку потерпілій ОСОБА_10 .
		Речові докази: два фрагмента електричного кабелю в ізоляції чорного кольору, які з`єднані ізоляційною стрічкою, три медичних карти хворої ОСОБА_11 , кардіограми, рентгенівський знімок та гістологічний матеріал від трупу ОСОБА_11 , які знаходяться на зберіганні в камері речових доказів Ленінського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області  знищити. 
		Судові витрати на проведення повторної комісійної судово-медичної та економічної експертиз, віднести на рахунок держави.
		На вирок суду протягом 30 днів може бути подана апеляція до апеляційного суду Запорізької області. 
		 
		СУДДЯ:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...